Харків 1940 р. у романі Гончара “Людина і зброя”

Related posts:

1. Красиве й потворне в романі О. Гончара “Людина і зброя” Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, його ніколи не сплутаєш з іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір в українській літературі. Драматичним постає життя, автор висловлює тривогу за долю всього людства, бо саме воно […]...
2. “Людина і зброя” Олеся Гончара: автобіографічність твору Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві “ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності” . Він був опорою українського національного відродження. Саме тому в романі “Людина і зброя” автор передає свої тривоги за майбутнє не тільки українського народу, а і всього людства, отже, за долю планети Земля. Сам Гончар був прикладом для наслідування у захисті національних святинь, у патріотизмі, бо вболівав за долю рідного народу. Він прагнув, щоб […]...
3. Роман “Людина і Зброя” Олеся Гончара: автобіографічність твору Олесь Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві “ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності” . Він був опорою українського національного відродження. Саме тому в романі “Людина і зброя” автор передає свою тривогу за майбутнє не тільки українського народу, а й усього людства, отже, за долю планети Земля. Сам Гончар був прикладом для наслідування у захисті національних святинь, у патріотизмі, бо вболівав за долю рідного народу. Він прагнув, […]...
4. Роман Олеся Гончара “Людина й зброя” Роман Олеся Гончара “Людина й зброя” – добуток, в якому розповідається про Велику Вітчизняну війну, але спрямовано воно проти війн, проти безглуздої загибелі кращого, що є на світі, – людини. Ця ідея виражена в останніх рядках роману: “Навіть гинучи, будемо твердо вірити, що після нас стане інакше й все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи в сонячний день перемоги останню бомбу, скаже: це був останній кошмар на землі!” […]...
5. Красиве й потворне в романі “Людина і зброя” “Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, і його ніколи не плутаєш із іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір в українській літературі. Драматичним постає життя, автор висловлює тривогу за долю всього людства, бо саме […]...
6. Релігійність доби атеїзму: “Сентиментальна історія” Хвильового, “Людина і зброя” Гончара Одним із живучих марновірств сучасних людей є фанатична віра в “прогрес” – технологічний, соціальний, моральний. Багато освічених і мислячих людей уперто ігнорує докази деградації світового співтовариства. Те ж саме стосується й кожної людини. Як сказав Гейне, “людство йде вперед, людина лишається на місці”. Варто озирнутися трохи назад, аби переконатися в сталості людських потреб, у тому числі и релігійних. Для цього варто проаналізувати свідоцтва того часу, наприклад, художні твори. В основі […]...
7. Роман “Людина і зброя” – гімн народові Славному майстрові слова Олесеві Гончару судилося пройти важкими фронтовими дорогами, зазнати й гіркоти відступу та поразок, і болю втрат, і радості Перемоги. Розповіді Олеся Гончара про фронтову юність ми зустрічаємо в багатьох творах, але роман “Людина і зброя”, написаний 1960-го року, посідає серед них особливе місце. Письменник розповідає про перті місяці війни – трагічні і найтяжчі. Роман автобіографічний. Олесь Терентійович згадував: “Написати цю книгу підказав мені обов’язок перед товаришами, перед […]...
8. Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни у романі О. Гончара “Прапороносці” Звістка про війну ввірвалась у життя Олеся Гончара, коли той був студентом. Маючи можливість евакуюватись, він, однак, пішов у райком комсомолу, щоб стати бійцем добровільного студентського загону. Пройшовши війну, виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною, Гончар прагнув якнайскоріше виконати ще один свій обов’язок – обов’язок письменника – “скоріше вилити на папір те, що переповнювало душу”, те, що було задумано ще на фронті, “прорватися до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з […]...
9. Переказ роману О. Гончара “Людин і зброя” Роман Олеся Гончара “Людина й зброя” – добуток, у якому розповідається про Велику Вітчизняну війну, але спрямовано воно проти воєн, проти безглуздої загибелі кращого, що є на світі, – людини. Ця ідея виражена в останніх рядках роману: “Навіть гинучи, будемо твердо вірити, що після нас стане інакше й все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи в сонячний день перемоги останню бомбу, скаже: це був останній кошмар на землі!” […]...
10. Людина – головний герой Олеся Гончара Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Вчорашній фронтовик, за плечима ще нема й тридцяти, опубліковано лише початок трилогії “Прапороносці” – і раптом критика заговорила про нього як про зрілого художника. Для письменників його покоління визначальною, випробувальною в житті й творчості смугою стала друга світова війна. Пройшовши курс її “окопних університетів”, Гончар виніс звідти сумні враження про руйнівні сили життя і з допомогою слова став стверджувати протилежне – “сильне, […]...
11. Символіка образу собору у романі О. Гончара І. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. . ІІ. Символічність образу собору у романі. 1. Особливість стилю Гончара у романі. 2. Собор в житті героїв роману – Миколи Баглая й Єльки. 3. Боротьба за собор. 4. Символічний зміст образу собору. “Бережіть собори своїх душ” ....
12. Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносці” вражає глибокою правдивістю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалістичним відтворенням війни. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшим мінометної батареї. Багато сотень кілометрів пройшов він пліч-о-пліч з солдатами і офіцерами, які невдовзі будуть змальовані в його романі “Прапороносці”. Сам письменник […]...
13. Відповіді до теми: життя і творчість О. Гончара 1. Як Гончар прийшов до письменства? Олександр Терентійович Гончар народився 1918 року в слободі Сухій на Пол­тавщині. Тут він змалку пізнав красу природи, милозвучну полтавську говірку, безмежну доброту сільських трударів. Після закінчення семирічки працював у ре­дакції районної газети, згодом вступив до Харківського технікуму журналістики, а після його закінчення працював у харківській комсомольській газеті “Ленінська зміна”. 1938 року вступив до Харківського університету. Війна обірвата навчання. Бойовий шлях розпочав у лавах добровільного […]...
14. Неоромантизм ранньої новелістики Гончара Героїка днів війни продовжувала хвилювати О. Гончара після завершення ним роману “Прапороносці”. У кінці 40-х і на початку 50-х років він пише цілу низку новел: “Модри Камень”, “Весна за Моравою”, “Ілонка”, “Гори співають” та ін., які багато в чому були співголосні з “Прапороносцями”. Гончар проявив себе блискучим новелістом, який поєднував у своїх новелах глибокий психологізм Коцюбинського, стислість та емоційність Стефаника і Чехова, ліризм Васильченка та афористичність Короленка. Героїка і трагізм, […]...
15. Місце і значення творчості О. Гончара в сучасній українській літературі Славний і справжній прозаїк Олесь Гончар… Михайло Шолохов Говорять, що коли народжується людина, на небі з’являється зірка. У когось ця зірка маленька, у когось – більша, а ще у когось – величезна. Ще говорять, що залежить це від душі людини: якщо душа мала – то й зірка мала, велика душа – то зірка буде великою і яскравою. А ще є такі зірки, що зігрівають душі людей і навіть можуть засвітити […]...
16. Творчість Олеся Гончара у світовому контексті Олесь Гончар – один із тих українських письменників XX століття, творчість яких можна прочитувати в контексті світових літературних осягнень та ідеологічних поєдинків. Цього вимагає популярність його книжок за кордоном і – що головніше – акцентований поетичною манерою вислову людинозвеличувальний, рідкісний у світовому мистецтві настрій його творів. Читати Олеся Гончара – це означає передусім думати про головні досягнення й суперечності XX століття, про головні етапи в житті українського народу, про магістраль […]...
17. Історизм художнього мислення Олеся Гончара У Гончара надзвичайно розвинене, загострене історичне мислення. Ю. Барабаш відзначав: “Говорячи про ці художні особливості художньої майстерності, я маю на увазі схильність автора до зображення подій і людських доль в їх закономірній сполученості з магістральними тенденціями часу, прагнення розкрити глибинний зв’язок кожної зупиненої мистецтвом миті – належить вона до дня нинішнього чи дня минулого – з величезним рухомим потоком, ім’я якому – історія”. О. Гончара завжди хвилювала тема війни і […]...
18. Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
19. Ідея духовного багатства людини у романі О. Гончара “Собор” Олесь Гончар – складна постать в українській літературі. Він не боявся відгукуватися на найсуперечливіші проблеми, які ставив час, тому його твори залишають неоднозначне враження. Складні проблеми буття людини в суспільстві знайшли своє втілення в романі “Собор”, доля якого склалася непросто. Певна публіцистичність роману загострювала поставлені проблеми, тому автор зазнав гонінь за свій твір. Роман був написаний у 1963-1967 роках. Після виходу у світ його відразу ж розкритикували, тому що порушена […]...
20. Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” Роман “Прапороносці” сучасний читач може сприймати по-різному, тому що здається, що твір аж занадто просякнутий радянською ідеологією, що, звичайно, прикметно для того часу, коли він був написаний. Однак, якщо таки “продертися” крізь певну часову заангажовність, то відчуваєш справжню красу людського душевного зростання, випробуваного війною, загартованого нею, красу людських стосунків, врешті, любов до країни, до світу мирного. І тому з нами на все життя залишаються Юрій Брянський і Хома Хаєцький з […]...
21. Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор” Мабуть, не створено й досі більш актуального й дискусійного, глибокого й вражаючого своєю проблематикою, всеохопного твору української літератури, ніж “Собор” Олеся Терентійовича Гончара. Не тільки про долю витвору козацького таланту розповідає в романі письменник, він торкається майже всіх проблем сьогодення. Так, сьогодення, бо написаний протягом 1963-1967 років твір сприймається як тільки-но надрукований. Однією з найбільш детально розглянутих проблем у романі є проблема духовного розвитку людини. “Живуть на Зачіплянці здебільшого праведні […]...
22. ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОГО БУТТЯ НАЦІЇ У РОМАНІ О. ГОНЧАРА “СОБОР” Годинник вічності поволі відраховує останні миттєвості другого тисячоліття, а нажахане людство пильно вдивляється в обличчя нової епохи. Що там, за порогом тисячоліть? Суцільні проблеми – голоду і перенаселення, ядерної катастрофи і екологічної кризи. Та чи не найважливішою серед них є загальнопланетарна проблема втрати духовності. Коли одного з відомих політиків Збігнєва Бжезинського напередодні нового, 1992 р” запитали, в чому він вбачає найбільшу небезпеку для людства, то отримали таку відповідь: “Після загрози […]...
23. Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини ІІ Запорозької Січі задумало поставити цей величний храм на згадку нащадкам. Цей собор став не тільки […]...
24. Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” Роман Олеся Гончара “Собор” – роман філософський, в якому автор не просто розкриває важливі морально-філософські категорії, але й передусім ставить проблеми духовності своїх сучасників, пошуки ними сенсу буття, збереження історичної пам’яті й наступності поколінь, визначає витоки духовного нігілізму й споживацтва, байдужості у ставленні до національних святинь. Героями роману є прості люди із селища Зачіплянка. Старше покоління представляють колишній металург, а тепер бакенник Ягор Катратий, який в юності був махновцем; його […]...
25. Місце і значення творчості Олеся Гончара в сучасній українській літературі Славний і справжній прозаїк Олесь Гончар… Михайло Шолохов Говорять, що коли народжується людина, на небі з’являється зірка. У когось ця зірка маленька, у когось – більша, а ще у когось – величезна. Ще говорять, що залежить це від душі людини: якщо душа мала – то и зірка мала, велика душа – то зірка буде великою і яскравою. А ще є такі зірки, що зігрівають душі людей і навіть можуть засвітити […]...
26. Ідея гуманізму у романі О. Гончара “Прапороносці” Пройшли десятиліття з того часу, як роман О. Гончара “Прапороносці” вийшов у світ. Здавалося б, твір, написаний на вимогу часу, міг би донині щось втратити, відійти в історію. Але ні, і сьогодні відчувається його актуальність. Тому що у романі звеличується ідея визволення людини, ідея протесту проти війни як аномалії людського життя. Ми відчуваємо, що надзавдання всього твору – гуманістична ідея звільнення людини від будь-якого насилля. Створений учасником Великої Вітчизняної війни, […]...
27. Героїчний подвиг рядового солдата у романі О. Гончара “Прапороносці” Горить Вічний вогонь… Горить і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг, і в спеку. Горить біля пам’ятника невідомому солдатові, пам’ятника рядовому війни. Тому рядовому, що побував у самому пеклі, для якого будь-який наказ командира був обов’язковим для виконання. Вже якось звично стало, згадуючи лихоліття 1941-1945-х, звеличувати маршалів, генералів, полковників. А рядові, які вмирали скромно і непомітно, так і піcля Дня Перемоги ще довго не знали тих почестей […]...
28. Новелістика Олеся Гончара Протягом усього творчого життя Олесь Гончар звертався до малих літературних жанрів – новел та оповідань, ставлячи їх на один філософсько-естетичний щабель з великими прозовими полотнами. Новелістика Гончара – високохудожня частина його творчого доробку. Причому, тематика його новел дуже різноманітна. Все письменницьке життя Гончара сповнене спогадів про минулу війну і вболівань за сучасне та майбутнє людства, про що свідчать новели “Модри Камень” , “Весна за Моравою” , “За мить щастя” , […]...
29. Ідея духовного багатства людини в романі Олеся Гончара “Собор” Роман “Собор” – це твір інтелектуального наповнення, гостропроблемний і дискусійний. З’явившись в українській літературі у кінці 60-х років, він був тим сплеском, який зторкнув больові точки суспільства. У романі гостро поставлені питання збереження навколишнього середовища, збереження пам’яток минулого, збереження цільності людської душі. Олесь Гончар один із перших вказав на небезпеку кар’єризму не тільки в морально-етичній, а й у суспільно-політичній площині. Всі проблеми, які порушує автор у романі, постали на весь […]...
30. Відповідність мови творів О. Гончара вимогам сучасності Для кожного письменника існує ідеальний образ рідної мови, яка разом із мовою фольклору, територіальними, соціальними діалектами, разом з писемно-літературною традицією становить загальнонаціональну культурну вартість. Звертання до текстів Олеся Гончара дає можливість відзначити, що його художні тексти відповідають вимогам об’єктивної оцінки сучасної літературної мови. Кожний письменник своєю літературно-писемною практикою визначає, яким він бачить розвиток літературної мови. Якщо Гончар – громадянин, Гончар – публіцист чітко окреслює свою позицію щодо статусу української мови […]...
31. Краса вірності і велич людської душі у романі О. Гончара “Прапороносці” “Прапороносцям” Олеся Гончара судилася щаслива, а ще вірніше сказати, – справедлива доля. Через “Альпи” і “Голубий Дунай” шлях проліг до і “Златої Праги”, ним пішли у славу й безсмертя прапороносці правди нового світу. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й Гончарів роман. Дія починається влітку 1944 року. Радянське військо ступило на західний кордон Вітчизни і в могутньому пориві пішло далі, корчуючи зло, несучи на своїх прапорах волю і справедливість. […]...
32. Проблема духовності людини у романі О. Гончара “Собор” Що ми вкладаємо в поняття “духовність”? Одразу не відповіси. Словники часто уникають давати визначення духовності: думаю, настільки це багатогранне, ємне і всеохопне слово, за яким приховуються такі якості людини, як доброта, повага до людей, прагнення зберегти пам’ять роду і народу, вірність, високі моральні переконання, щирість, відвертість, відданість переконанням, уміння любити світ і оточуючих тебе людей. І крапку поставити важко, бо на цьому перелік внутрішніх якостей людини, яку ми можемо назвати […]...
33. Екологічні проблеми в романі О. Гончара “Собор” Роман “Собор” Олеся Гончара став справжнім явищем в українській літературі. Він порушував головні проблеми часу. Автор точним чуттям художника передчував і час оновлення суспільства, і час великої біди для народу, яку готували в ті далекі 60-і пристосуванці, юшкоїди, що мислили на рівні своїх потреб, а не на державному рівні. У чиновництва виробилася своя психологія, дикий, але реальний стереотип мислення, згідно з яким вважалося, що чим більше виявляєш зневаги до свого […]...
34. Головна ідея новели О. Гончара “Модри Камень” Новела “Модри Камень” написана Гончарем під враженням від фронтових подій. Радянські війська визволяють Європу від фашистських поневолювачів. Війна завершується, навкруги буяє природа, багато сонця, почуття радості переповнює героя, йому хочеться мовби злетіти в небо пташкою. На фоні такої оновлюючої природи зовсім не хочеться думати про смерть. Несподіване кохання прийшло до радянського воїна і словацької дівчини Терези. Розповідь у новелі ведеться від імені ліричного героя – радянського розвідника. Ці два образи […]...
35. Краса людських почуттів у трилогії О. Гончара “Прапороносці” Трилогія Гончара побачила світ у нелегкі післявоєнні роки, коли країна була повністю зруйнована. У той же час це були особливі роки, бо люди жили радістю великої, здобутої в кривавих боях, перемоги. “Прапороносці” стали ніби урочистим салютом цій Перемозі. У всій трилогії немає негативних персонажів і боягузів, бездарних командирів, зрадників. Гончар хотів оспівати народну радість Перемоги, уславити переможців, тому змальовує своїх героїв відважними, відданими своїй Вітчизні, прекрасними у своїх почуттях і […]...
36. Мої роздуми над творами Олеся Гончара Моє перше знайомство з творами Олеся Гончара відбулося дуже давно. Коли я був дуже малим і ще не вмів читати, моя мама прочитала мені тоненьку дитячу книжечку “Ілонка”. Книжечка була добре ілюстрована і цим привертала мою увагу. Мене приваблювала маленька дівчинка, яка довірливо сиділа на руках у якогось чоловіка і дивилася в далечінь. Я довго зберігав улюблену книжечку, а згодом, підрісши, читав її своїй молодшій сестрі. Що сподобалося мені в […]...
37. Тема національної пам’яті у романі “Собор” Олеся Гончара “Собор” вирізняється в доробку письменника пекучістю поставлених проблем ї своєрідним їх мистецьким втіленням. У центрі твору Олесь Гончар поставив долю конкретної, тобто української, нації та долю духовного начала у житті суспільства. Як колись Шевченко прагнув пробудити сумління земляків спалахами поетичної мислі, так Олесь Гончар постукав у серця своїх сучасників, нагадуючи їм про родовід, про прадавню історію, про духовний зв’язок між поколіннями, про існування української нації. На перших сторінках роману письменник […]...
38. Життя і творчість О. Кобилянськоі 1914-1940 років Імперіалістична війна 1914 року допомогла виявити вповні політичну орієнтацію українських письменників і культурних діячів, що жили на західноукраїнських землях. О. Кобилянська не стала в ряди тих, хто орієнтувався па царську Росію. Не по дорозі їй було і з тими літераторами, які з перших днів війни підтримували загарбницькі цілі “благодатної” Австрії, хоч деякі симптоми проавстрій-ських настроїв і проявилися в оповіданнях письменниці перших років війни. В критичній літературі пояснюється це впливом австрофіль-ської […]...
39. Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це – потужні імпульси, що додають снаги кожному українцеві-патріотові, адже йшли вони від високоавторитетної людини, яка поставила своє слово на сторінки нації. […]...
40. Собор, як символ духовної краси людини в однойменному романі Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину соборами називали зібрання великої кількості людей для обговорення важливих питань релігійного чи іншого значення. Отже, слово “соборність” є спорідненим до […]...