Відношення Ахматової до цієї ліричної поеми Блоку було, очевидно двоїстим. За повідомленням Д. Е. Максимова, вона вбачала в ній чимало “зоряних арматур”, тобто безсмаку, характерного на її думку для модерністського мистецтва початку ХХ в. З іншого боку, добуток Блоку два рази згадується Ахматовій у прозаїчних матеріалах, що залишилися невикористаними, до поеми. В одному випадку – це накидань сцени, що характеризує художні смаки епохи: “Ольга в ложі дивиться шматочок мого балету “Сніжна маска”… “. Там же інший начерк, що
Ще один відкинутий варіант, що заслуговує уваги: “Хуртовина, примари в хуртовині “. Із Блоком зв’язаний і основний любовний сюжет поеми Ахматовій, втілений традиційному маскарадному трикутнику: Коломбина – Пьеро – Арлекін. Бібліографічними прототипами, як відомо були: Коломбини – приятелька Ахматової, акторка й танцівниця О. А. Глебова-Судейкина ; Пьеро – молодий поет, корнет Всеволод Князєв, що покінчив із собою на початку 1913 р., не зумівши пережити зраду своєї “Травиати” ; прототипом Арлекіна послужив Блок. Цей любовний трикутник як структурна основа маскарадної імпровізації одержав особливо більшу популярність завдяки ліричній драмі Блоку “Балаганчик” , поставленої В. Э. Мейерхольдом у театрі В. Ф. Комиссаржевской і вдруге через кілька років, у залі Тенишевского училища напередодні світової війни.
Виступаючи в ролі Арлекіна в любовному трикутнику, Блок уводиться в “Дев’ятсот тринадцятих років” як символічний образ епохи, “срібного століття у всій його величі й слабості” ,- як “людина-епоха”, тобто як виразник своєї епохи. Розгортання цього образа відбулося в поемі не відразу. У першій редакції дані лише ключові рядки до образа романтичного демона, що поєднує крайності добра й зла, ідеальних зльотів і страшного падіння:
На стіні його тонкий профіль
Гаврило або Мефистофель
Твій, красуня, паладин?
У первісній версії не ясно навіть, чи є він щасливим суперником драгуна – Пьеро, Сцена їхньої зустрічі до 1959 р. читалася так: …з посмішкою жертви вечернею И блідни, чим святий Себастьян, Весь зніяковівши, дивиться він крізь сльози, Як тобі простягнули троянди, Як суперник його рум’яний.
В. М. Жирмунський зауважує тому приводу: “Рум’яний” суперник – епітет навряд чи підходящий для Блоку, тим більше в його ролі демонічного коханця. Але цей епітет є цитатою із самоописів Блоку й ряду характеристик його зовнішності замолоду, даних іншими. Ця “рум’яність” один час гнітила його, порівн. стих Блоку: И горнуться до нього… у його особі рум’янець у першій публікації -“Сучасник” 1912, №11, пізніше відповідна строфа була опущена). – Рожевість Блоку – постійний мотив у мемуарах Андрія Білого, порівн.: “Стрункий, з особою що рожевіє,…він жмурячись оглядав відблиски стекол” , ” Але чи Олександр Блок юнак цей, з особою, на якому без спалахів рум’янцю горить розоватий про ветр”… .
Однак лише в 1962р. з’явилися розпізнавальні рядки: Це він у переповненому залі Слав ту чорну троянду в келиху… І тоді ж епітет “рум’яний” був замінений нейтральним: Як суперник його знаменитий. Уривок про Блок в остаточній редакції розширений додаванням вісімнадцяти віршів, що слагались поступово: 1956:
Але такі таяться чари
У цій страшній димній особі:
Плоть, майже, що ставшая духом,
И античний локон над вухом
Все таинственно в прибульці.
1962: Це він у переповненому залі
Слав ту чорну троянду в келиху,
Або все це було сном?
З мертвим серцем і мертвим поглядом
Він чи зустрівся з Командором,
У той пробравшись проклятий будинок?
1956: И його повідано словом,
Як ви були в просторі новому,
Як поза часом були ви,
И в яких кришталях полярних,
И в яких сияньях бурштинових
Там в устя Лети Неви.
Перша строфа, що примикає до попередньої, розвиває образ романтичного героя – “демона”. Інше складається із чотирьох напівстроф, що містять послідовні алюзії на чотири відомих вірші Блоку, з яких два, – із циклу “Страшний мир”, що мав для творчості Ахматової особливо велике значення. Перша, найбільш ясна, не вимагає подальших роз’яснень. Друга зв’язана з віршем “Кроки Командора” . Третя є перифразою присвяченому Андрієві Білому : Немов ми – у просторі новому, Немов – у нових часах.
Четверта віддалено перегукується з віршем “Знову засніжені колони…” , присвяченим В. Щеголевой і изображающим поїздку на острови: Там, в устя Лети-Неви. Переклику “Поеми” з ” Кроками Командора” Блоку.
Відношення Ахматової до ліричної поеми “Дванадцять”
- Чотириногі друзі людини – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір
- Характеристика драматургії політичної еміграції міжвоєнного періоду
Categories: Твори з літератури