Тонічна система віршування – система віршування, яка грунтується на сумірності наголосів у віршорядках, а також на їх варіативній рівномірності – впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може бути 2-, 3- і т. д.-наголошеним. Найчастіше спостерігається 3- та 4-наголошені рядки.
Ненаголошені та напівнаголошені слова виконують лише допоміжну й варіативну роль у витворенні тонічного розміру. А в пісенній, фольклорній тонші додаються ще й суто музичні наголоси.
Незважаючи на закоріненість української літературної тоніки у власний питомий грунт, теоретичне її осмислення ще недостатнє. Російський учений М. Гаспаров називає 4 щаблі переходу від силабо-тонічного до суто тонічного віршування: 1) силабо-тонічний віршорядок – обсяг міжіктових інтервалів постійний ; 2) дольник – обсяг міжіктових інтервалів коливається в діапазоні двох варіантів ; 3) тактовик – обсяг міжіктових інтервалів коливається в межах трьох варіантів ; 4) акцентовик – обсяг міжіктових інтервалів коливається необмежено і на слух не сприймається. Суто тонічне віршування починається “за порогом тактовика” і вимірюється вже “не кількістю стоп, а кількістю слів. Цей досить зручний для арифметичних обрахунків підхід водночас ігнорує індивідуальні особливості творів, надто ж тих, що їх “надиктувала” авторам певна мелодія, а також тих, де, залежно від манери декламування, емфатичні наголоси, подібно до мелодійних акцентів у пісенній тоніці, переважують словесні.
Прихильники музичної, та декламаційної концепцій тонічного віршування шукали інших критеріїв його ідентифікації – графічних, тактометричних, пісенних. Дослідники ритміки фольклорної пісні найдрібнішою одиницею тонічного віршування називають “півстих” , або “музикальну стопу” . Перший термін більш акцентує на словесному компоненті пісні, другий – на мелодійному. Є ще термін з виразною танцювальною семантикою – “коліно”. Теоретик і практик тактовика І. Сельвінський стверджував, що є сенс говорити про тактову систему віршування, де текст не скандується, а диригується, як у музиці: на 4/4, 3/4, 6/4 і т. д. Тактовик вільно вбирає в себе і класичні розміри силабо-тоніки, і паузники, й акцентовики.
У зіставленні різних поглядів на природу Т. с. в. виявляється спільне, що розкриває її питомі змістові характеристики, – інтонаційна розкутість; відсутність регламентованого закріплення наголосів на певних місцях, підпорядкованість мовній, фразовій, словесній ритмомелодиці при одночасному вокальному протягуванні або стисненні слів за рахунок їх наголошеності, ненаголошеності; напівнаголошування та двонаголошування; принципи ізотонізму й ізохронізму. У наближенні до цих фольклорних взірців чи їх імітації з’являється в сучасній українській поезії абсолютна тоніка, а здебільшого вона поєднується з тактовиком і його різновидом – павзником. Понад чотирискладовий поріг ненаголошеності має в нашій просодії меншу частотність, ніж у російській, тому питому рису української тоніки слід шукати в розмовних, говірних, речитативних інтонаціях та зворотах, поєднаних із аритмічною мелодикою фрази:
Ото ж воно й почалося з того,
Що одружився дурний Петро.
Тільки до хати привів небогу –
Зразу ж топитись пішов у Дніпро.
Початок, як і наступний текст “Казки про Дурила” В. Симоненка, не надається до однозначних підрахунків кількості ненаголошених складів, оскільки, залежно від манери читання, емфатичних акцентів і пауз, кожен рядок може мати неоднакову кількість наголосів. Наприклад, 4-й можна прочитувати як із двома наголосами, так і з чотирма, на кожному слові. І все ж виразно відчувається розмовна інтонація, яка не дозволяє читцеві ставити “зайвих” наголосів, хоча вони в принципі й можливі. Уривок виразно тяжіє до тонічної двонаголошеності.
Схоже – й у вірші І. Драча “Київ з очима сонця і місяця”, де наявні 4 сильних наголоси. При читанні ненаголошені слова “пробігаються” прискорено, а наголошені розтягуються: Києве мій, диво моє з очима сонця і місяця, Клекіт зелений твій б’ється, райдуга в кожнім вікні встає, Зелом стугонить кожен клапоть, хмари собі не знаходять місця. Шал твій зеленокрйлий небо навідліг б’є.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Тонічна система віршування
Categories: Твори з літератури