Тема: “Література і моральне вдосконалення людини”

Related posts:

1. Василь Барка про моральне вдосконалення людини Релігійне вчення Василя Барки міцно пов’язано з ідеєю морального І вдосконалення особистості. Біблія радить створити собі “нове серце”; ця обнова в самому національному характері здійснить вирішальну “перебудову”, від якої передусім залежить майбутня доля українського народу зокрема. Письменник мріє про “революцію” духовну, з перемогою над собою: якщо подолати звірство в серцях, вважає він, – зникнуть потворності суспільства. “Неправда, що люди… назавжди втратили едем на землі, – стверджує митець у романі “Рай”, […]...
2. Переказ оповідання Товстого й тонкого Чехова А. П План переказу 1. Зустріч двох приятелів на вокзалі. 2. Шкільні товариші мило розмовляють. 3. Зміна поводження Тонкого після того, як він довідався про службове становище Толстого. 4. Розсерджений Товстий іде. Сім’я Тонкого приємно здивована цією зустріччю. Переказ На залізничному вокзалі зустрілися два давніх приятелі: “один товстий, інший тонкий”. Товстий робив враження людини, що превстигло в житті Тонкий виглядав трохи скромніше. Приятелі бурхливо радувалися зустрічі, “триразово поцілувалися й спрямували один на […]...
3. Висміювання підлабузництва та чиношанування в оповіданні “Товстий і тонкий” Геніальний російський письменник-новеліст А. Чехов на кількох сторінках короткого оповідання змалював картину цілого соціального явища. Сюжет оповідання “Товстий і тонкий” дуже простий: на вокзалі зустрілися двоє шкільних приятелів, які не бачилися багато років. Один із них був товстий. Він щойно побував у ресторані, і “його губи лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем”. Другий був тонкий, він “зійшов з вагона і був нав’ючений чемоданами, клунками […]...
4. Сенс назви оповідання А. П. Чехова “Товстий і тонкий” “Товстий і тонкий”… Так Антон Павлович Чехов назвав одне з своїх найвідоміших оповідань. Чехов завжди любив давати прізвища або прізвиська, які підкреслювали якусь характерну особливість персонажа. Але я не думаю, що автор назвав своїх героїв, зважаючи на їхні фізичні особливості, а радше посилаючись на їхні духовні якості. А. П. Чехов в цьому оповіданні висміює закоренілість суспільної нерівності, рабську психологію підлабузників. Коли Тонкий ще не знав, до якого чину дійшов Товстий, […]...
5. Оповідання Товстого й тонкого Чехова А. П На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, інший тонкий. Товстий тільки що пообідав на вокзалі й губи його, затягнуті маслом, лисніли, як спілі вишні. Пахнуло від нього хересом і флердоранжем. Тонкий же тільки що вийшов з вагона й був навьючен валізами, вузлами й картонками… Через його спину визирала худенька жінка – його дружина й високий, із прищуленим оком син. – Порфирій!.. – викликнув товстий. – Ти чи це? […]...
6. Чеховські оповідання: Чехов сміється Чеховські оповідання написано понад сто років тому. Люди нічого не чули і не знали ні про реактивні літаки, ні про телевізори, ні про освоєння космосу. По вулицях їздили дрожки, запряжені кіньми. Асфальтованих тротуарів не було, як не було міських багатоповерхівок. Але люди, як і зараз, складали вірші, писали музику, картини, книжки, лікували людей. Вони відчували ті самі почуття, що і ми: любили, ненавиділи, страждали, заздрили. Хіба чимось відрізняються почуття героя […]...
7. Тема “маленької людини” у ранніх оповіданнях А. П. Чехова У своїх ранніх оповіданнях Чехов продовжує тему “маленької людини”, традиційну для російської класичної літератури початку й середини XІX століття. Однак ця тема розкривається в Чехова новаторски по двох очевидних причинах: по-перше, письменник мав талант, тобто власним оригінальним поглядом на мир; по-друге, змінилися російські суспільні умови, які знайшли відбиття у творчості Чехова. Першою художньою особливістю ранніх оповідань письменника є їхній комічний пафос у всіх різновидах. Друга особливість виразилася в тім, що […]...
8. Моральне падіння людини, яка йде до мети злочинним шляхом І. Карпенко-Карий – талановитий драматург-новатор останніх десятиріч XІX – початку XX століття, який збагатив українську літературу драматичними творами різноманітних жанрів – історичною, соціально-побутовою, соціально-психологічною драмами, соціальною комедією, реалістичною трагедією з гострим соціальним конфліктом. У своїх п’єсах І. Карпенко-Карий створив галерею образів людей, якими керували в житті жага наживи, влада грошей, манія збагачення. У комедії “Сто тисяч” драматург створив образ Герасима Калитки, який через невдалі шахрайські наміри сам став жертвою ще […]...
9. Над ким і чим сміється Чехов у своїх оповіданнях? Видатний російський письменник і драматург А. П. Чехов – автор багатьох сатиричних і гумористичних оповідань, про які можна сказати “такі смішні сумні історії”. У них він висміював такі людські вади, як лицемірство, рабське поклоніння, підлещування до начальства, грубість, неосвіченість, нахабство, відсутність почуття власної гідності. Так, поліцейський наглядач Очумєлов, головний герой оповідання А. П. Чехова “Хамелеон” – втілення готовності принижуватися перед сильнішими й владнішими. І він, і городовий Хрюкін, і натовп […]...
10. Смішне і страшне в оповіданні А. Чехова “Хамелеон” Перебіг подій в оповіданні “Хамелеон” . Майстерність Чехова-гумориста: 1. Чехов – майстер деталі. 2 Висвітлення характерів через поведінку та мову. 3. Прізвища, що розповідають про їхнього носія. 4. Багатозначна назва оповідання. Узагальнюючий характер образів і створеної ситуації....
11. Тема духовного переродження людини в оповіданнях А. П. Чехова Чехов – майстер короткого оповідання, і предметом дослідження в них найчастіше для письменника стає внутрішній світ людини. Він був непримиренним ворогом вульгарності і міщанства, ненавидів і зневажав обивателів, їх порожню і безцільно життя, позбавлену високих прагнень та ідеалів. Головне питання, яким задається А. П. Чехов протягом усього свого творчого шляху, – це причини втрати людиною духовності, його моральне падіння. Найчастіше такими причинами виявляються схильність людини до впливу середовища, в якій […]...
12. Моральне збідніння особистості у творчості А. П. Чехова 1. Болото вульгарності. 2. Побутова рутина. 3. Божевільна ідея. Усяка потреба вщухає, а всякий порок збільшується від задоволення А. Ф. Амьель У своїй творчості А. П. Чехов піднімає чимало проблем И кожної з них він приділяє особливу увагу, дозволяючи нам не з авторських ремарок і пояснень, а із самого тексту зрозуміти позицію письменника. Він не призиває якось виправити свої недоліки, він вибирає інший шлях: через образи і їхній опис ми […]...
13. Прізвища в оповіданні А. Чехова “Хамелеон”, що слугують засобом характеристики героїв Прізвища в оповіданні А. Чехова “Хамелеон”, що слугують засобом характеристики героїв І. Тема оповідання А. Чехова “Хамелеон”. ІІ. Смисл назви оповідання “Хамелеон”. ІІІ. Прізвища героїв, що слугують засобом характеристики героїв. 1. Поліцейський наглядач Очумєлов. 2. Золотих справ майстер Хрюкін. 3. Генерал Жигалов. ІV. Сміх крізь сльози....
14. Висміювання підлабузництва, самоприниження, чиношанування та малодушності в оповіданнях А. Чехова Антон Павлович Чехов за фахом був лікарем, але славу і визнання принесли йому короткі оповідання. Саме оповідання стали засобом лікування людських над, негативних рис характеру. Кожний рядок, написаний автором, бореться за людяне в людині. Що може бути приємніше за зустріч шкільних друзів? Можна разом пригада­ти багато веселих і цікавих моментів життя. А в оповіданні “Товстий і тонкий” така зустріч пробуджує рабську психологію героя. Спочатку тонкий хвалиться сво­їми досягненнями, родиною: його […]...
15. Тема мужності й самовідданості в оповіданні М. А. Шолохова “Доля людини” Тема мужності й самовідданості проходить червоною ниткою в оповіданні Михайла Шолохова “Доля людини”. Ці два поняття стають найважливішими для образа головного героя. Андрій Соколов зміг крок за кроком перебороти не тільки негоди, що зустрічаються на шляху, але й переступити через “не можу”, коли сили вже залишали його. І все це стосується не тільки військової служби, але й періоду полону. Коли ж найважча смуга залишилася за, доля знову завдала удару людині: […]...
16. Тема стосунків людини і природи у повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Тема стосунків людини і природи – одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми добре пам’ятаємо чудові психологізовані пейзажі в “Іntermezzo”, філософські образи “Fata morgana”. У повісті “Тіні забутих […]...
17. Твір А. Чехова “Вишневий сад’ – комедія чи драма? І. Чому Станісдавський поставив драму? ІІ. Погляд Чехова на жанр комедії. 1. Класична комедія. 2. Авторська комедія Чехова. 3. Чому плачуть герої Чехова? ІІІ. Комедія Чехова – це спосіб вираження ідеї....
18. Тема 28. Валер’ян Підмогильний – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 28. Валер’ян Підмогильний Біографічні відомості Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом в селянській родині. Він працював учителем у Павлограді та Катеринославі. Був одним із засновників літературної групи “Ланка” . У грудні 1934 р. письменник був заарештований та ув’язнений. З листопада 1937 року В. Підмогильного було розстріляно. В. Підмогильний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Д. Дідро, О. де Вальзака, […]...
19. Тема 36. Григір Тютюнник – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 36. Григір Тютюнник Григір Михайлович Тютюнник належить до тих письменників-новелістів, які у звичайних буденних реаліях життя бачили їхню глибинну сутність, закономірність суспільних процесів. Він увів в українську літературу цілий ряд нових художніх типажів, плідно продовжив стефаниківську лінію в прозі і багато в чому оновив жанр новели, розширивши її зображальні можливості, збагативши засобами аналізу психологічних станів і настроїв людини. Перу письменника належать чотири десятки оповідань і […]...
20. Базарів: Тема зайвої людини Базарів є головним персонажем роману І. С. Тургенєва “Батьки й діти”. У принципі його не можна віднести прямо до “зайвої людини”. Адже суспільство відриває Базарова за його “несвоєчасність”, а не сам він відстороняється від суспільства. Образ Базарова не був образом, у якому багато людЪей, що жили тоді, побачили б себе. Тому Базарів є “хворобливим явищем” суспільства. Більша частина цього суспільства живе прекрасно й чудово. Є ще одне зауваження, що доводить […]...
21. Тема “Маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського Тема “маленької людини” вперше була порушена у творчості О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, М. Ю. Лєрмонтова. Імена героїв добутків цих видатних письменників – Самсон Вирін, Акакій Акакієвич, Максим Максимич – стали загальними, а тема міцно увійшла в літературу. Ф. М. Достоєвський є не просто продовжувачем традицій у російській літературі, але стає автором однієї провідної теми – теми “бідних людей”, “принижених і ображених”. Тому творчість Достоєвського так цільне тематична. Достоєвський […]...
22. Тема самотньої людини у творчості М. Ю. Лєрмонтова Я думал: “Жалкий человек. Чего он хочет!., небо ясно, Под небом места много всем, Но беспрестанно и напрасно Один враждует он – зачем?” М. Лєрмонтов. Валерик Лірика Лєрмонтова ніколи не перестане захоплювати і хвилювати читачів. Останнім часом ми все частіше звертаємося до забутої нами духовної спадщини, відкриваючи в ній нові грані, що змушують нас цілком інакше подивитися на світ, на ті або інші явища життя. Тема самотньої людини спонукає думати […]...
23. Тема 18. Василь Стефаник – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 18. Василь Стефаник Василь Семенович Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. З ім’ям В. Стефаника в українську прозу входить така манера письма, яка характеризувалася пошуками в передачі найтонших, найскладніших почуттів душі людини. Письменник художньо осмислював певні боки психіки людини, з різних точок зору говорив кількома голосами – від себе, від імені інших персонажів твору. Новеліст майстерно передає переживання особистості через експресивність мовлення. Тому В. Стефаника […]...
24. Тема 26. Микола Хвильовий – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 26. Микола Хвильовий Миколу Хвильового називають “основоположником української прози XX ст.”. Його світоглядні позиції стали поштовхом для активних дій на шляху осмислення суспільством ролі української літератури. Письменник обрав собі дорогу – бути лідером, щоб повести націю на боротьбу за право жити у вільному суспільстві, відродження національної літератури ; він висунув концепцію повноцінної національної літератури. Погляди письменника: – українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не […]...
25. Тема падіння і духовного відродження людини у творах Ф. М. Достоєвського Людська душа, її страждання і муки, муки совісті, моральне падіння, і духовне відродження людини завжди цікавили Ф. М. Достоєвського. У його творах зустрічається багато персонажів, наділених воістину трепетним і чуйним серцем, людей, добрих за природою, але з тих чи інших причин опинилися на моральному дні, втратили повагу до себе як особистості або опустили свою душу в моральному плані. Деякі з цих героїв так ніколи і не піднімаються на колишній рівень, […]...
26. Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін, і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. Тема “маленької людини”, “принижених і ображених” особливо сильно прозвучала у романі Достоєвського “Злочин і кара”. Одну за […]...
27. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Наддесення… Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти і святості, що з такою силою відбився в “Зачарованій Десні”. “Далека красо моя! – звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї. – Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах…” Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої “зачарованими” очима малого Сашка. Поезію дитинства […]...
28. Тема 30. Остап Вишня – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 30. Остап Вишня Остап Вишня – український сатирик та гуморист, перекладач, журналіст. Увів у літературу жанр “усмішка”. “Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!” . Остап Вишня – автор усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій. За життя письменника було видано більше 100 збірок та ін.), деякі з яких перевидавалися. Його називали “королем українського тиражу”, бо своїми творами захоплював […]...
29. Тема “Вишневого саду”: тема загибелі старих дворянських садиб Центральне місце в п’єсі займають образи поміщиків-дворян Раневской і Гаева. Вони – нащадки багатих власників чудового маєтку із прекрасним вишневим садом. У колишні часи їхній маєток приносив дохід, на який жили його дозвільні хазяї. Звичка жити працями інших, ні про що, не піклуючись, зробила Раневскую й Гаева людьми непристосованими до якої-небудь серйозної діяльності, безвладними й безпомічними Раневская, зовні чарівна, добра, проста, безпосередня, є у своїй основі уособленням паразитизму й легкодумства. […]...
30. Тема 5. “Повість минулих літ” – Давня українська література ІІ. Давня українська література Тема 5. “Повість минулих літ” На початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив “Повість минулих літ”, довівши записи до 1113 року. Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках XIV – XV ст. Найдавнішими вважають список Лаврентіївський та Іпатіївський. Перший здобув свою назву від імені переписувача ченця Лаврентія, а інший було знайдено […]...
31. Тема 33. Андрій Малишко – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 33. Андрій Малишко Андрія Малишка називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову. Кордоцентризм – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка ; основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві компоненти лірики Малишка – любов до матері, родини, України, народні пісні […]...
32. Тема 37. Василь Стус – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 37. Василь Стус Василь Семенович Стус – український поет з трагічною долею; літературознавець, перекладач. Належав до “шістдесятників” – покоління новаторів, що будило національну самосвідомість, безкомпромісно висвітлювало соціальні суперечності. Автор поетичних збірок “Зимові дерева”, “Свічав свічаді”, “Палімпсести”, “Веселий цвинтар”, “Дорога болю” та ін. Ім’я Василя Стуса увійшло в історію як символ духовної незламності, протиставлення тоталітарному режимові, чинник національного самоусвідомлення. Більшу частину свого життя поневірявся по тюрмах […]...
33. Тема 27. Юрій Яновський – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 27. Юрій Яновський Юрій Яновський – український письменник, представник неоромантичної течії в літературі. Автор великої кількості новел, оповідань, поезій, чотирьох романів, семи п’єс, повісті, кіносценаріїв, публіцистичних творів. Найвідоміші твори: “Вершники”, “Чотири шаблі”, “Майстер корабля”, “Мамутові бивні” тощо. Особливості творчості: – романтизм у сприйнятті навколишнього світу, безмежного, загадкового, мінливого; – відсутність шаблонності у творенні змісту, форми художнього твору, відхилення усталених схем, трафаретів, банальних підходів; – відхід […]...
34. Тема 29. Микола Куліш – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 29. Микола Куліш Микола Гурович Куліш – драматург із світовою славою. Для українського театру він створив цілісну трагедійну форму, увів новітні жанри гумору і сатири, збагатив арсенал зображувально-виражальних засобів. У його творах – увесь спектр людських взаємин, позначений гуманістичним пафосом, намаганням говорити про загальнолюдські питання. Наскрізний конфлікт драматургії М. Куліша – людина і час, складні колізії епохи. Увага драматурга зосереджена на трагічності чи трагікомічності існування […]...
35. Тема 39. Ліна Костенко – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 39. Ліна Костенко Ліна Василівна Костенко – найпомітніша поетеса другої половини XX ст. Активна учасниця “шістдесятництва”. Відновлюючи ідеї митців “розстріляного відродження”, письменниця наснажує читачів любов’ю до України, до нашої історії, культури. Феномен таланту поетеси робить спробу розкрити її дочка Оксана Пахльовська: “Мамина поезія з самого початку, від перших віршів, була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу. І слава, що до неї приходила, була не популярністю, не […]...
36. Значення художньої деталі у розкритті характерів чеховських героїв А. Чехов – один із найвидатніших письменників Росії був блискучим майстром коротких оповідань, які вирізнялися глибиною та художньою силою. Неабияку роль у розкритті характерів чеховських героїв, таких неповторних у своїй індивідуальності, відіграє художня деталь. В оповіданні “Хамелеон” поліцейський наглядач Очумєлов йде базарною площею “у новій шинелі і з-клуночком в руці”, а за ним ступає рудий городовий “з решетом, вщерть повним конфіскованого агрусу”. І читачеві відразу зрозуміло, що блюститель порядку не […]...
37. Тема 23. Максим Рильський – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 23. Максим Рильський Український поет, науковий діяч, критик, перекладач, публіцист, фольклорист, етнограф, мистецтвознавець, літературознавець, мовознавець. Основні твори: збірки: “На узліссі”, “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”, “Крізь бурю й сніг”, “Тринадцята весна”, “Де сходяться дороги”, “Гомін і відгомін”, “Троянди й виноград”, “Далекі небосхили”, “Голосіївська осінь”, “В затінку жайворонка”. Його творчість поділилась на два річища – офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, […]...
38. Тема 24. Володимир Сосюра – IV. Новітня українська література 10 клас IV. Новітня українська література Тема 24. Володимир Сосюра М. Стельмах назвав Володимира Миколайовича Сосюру “глибинно-бентежним березнем”, ” замріяно прозорим вереснем” української новітньої поезії. Біографічні відомості 6 січня 1898 р, – на станції Дебальцеве на Донеччині народився В. М. Сосюра. Сім’я переїздить до с. Третя Рота, З 1917 р. друкує свої поезії в газеті “Голос рабочего”, журналі “Вільна думка”. У творах звучать соціальні мотиви. Етап переходу до українського віршування, […]...
39. Тема 34. Василь Симоненко – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 34. Василь Симоненко Василь Андрійович Симоненко належить до покоління “шістдесятників”. Він прагнув осмислити життя, звернутися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. B. Симоненко постає перед сучасним читачем виразником народної совісті, правди, надії й віри. Силою свого поетичного таланту, даром образного узагальнення поет підніс життя звичайних людей до рівня загальнолюдських ідеалів і проблем, долучив до духовних здобутків світової культури. Реалізував себе як поет, прозаїк, […]...
40. Тема 21. Олександр Олесь – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 21. Олександр Олесь Український поет, драматург, прозаїк, перекладач. З 1919 р. в еміграції. Головною темою його збірок стає туга за Україною. Помер у Празі в липні 1944 р., отримавши звістку про те, що нацисти закатували в концтаборі Заксенхаузен його сина – письменника Олега Ольжича. Основні твори: “З журбою радість обнялась” , “Княжа Україна” , драматична поема “Ніч на полонині”, драматичний етюд “По дорозі в Казку”. […]...