Тема 33. Андрій Малишко – Література XX ст

IV. Література XX ст.

Тема 33. Андрій Малишко

Андрія Малишка називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову.

Кордоцентризм – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка ; основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві компоненти лірики Малишка – любов до матері, родини, України, народні пісні й думи.

Етапи

творчості Андрія Малишка

I – період становлення і зростання мистецького таланту. Вихід збірок поезій “Батьківщина” , “Лірика” , “З книги життя” та ін. Деякі вірші були ідеологічними, оспівували життя країни, недавнє революційне минуле, сповнені героїко-романтичним пафосом.

II – період воєнних лихоліть і повоєнних випробувань, пов’язаних із наступом на українську національну культуру. Поезії наповнені патріотичним змістом. Вихід збірок поезій “До бою вставайте!” , “Україно моя” , “Слово о полку” , “Ярославна” , “Весняна книга” , “За синім морем” , “Що записано мною” та ін.

III – період нового піднесення таланту А. Малишка; розквітає пісенна лірика, філософсько-медитативна, поет звертається до канонічного вірша. Вихід збірок “Серце моєї матері” , “Полудень віку” , “Віщий голос” , “Прозорість” , “Дорога під яворами” , “Рута” , “Серпень душі” . Остання вийшла після смерті поета.

Акценти творчості А. Малишка:

– любов до матері, родини;

– любов до народної пісні;

– Україна в роки найтяжчих випробувань;

– осмислення духовності і бездуховності людства;

– роздуми над сутністю буття;

– боротьба добра і зла;

– місце митця і його слова в житті.

A. Малишко, створивши цикл “Україно моя”, сказав: “У той тяжкий час, можливо, більш ніж будь-коли, ми зрозуміли, що наш народ вічний, що силі його немає краю, як не може бути кінця його мові, його пісням, його творчості”.

Платон Майборода написав 30 пісень на слова А. Малишка, Олександр Білаш – “Цвітуть осінні, тихі небеса…”.

“Пісня про рушник”

У поезії А. Малишко відбив цілу гаму материнських почуттів – смутку, щемливого прощання з сином, коли він вирушав у дорогу життя, залишаючи рідну оселю. Спираючись на фольклорні образи, традиції і звичаї народу, поет змальовує хвилюючу сцену: мати випроводжає свого сина у великий світ, дарує йому “на щастя, на долю” найдорожче – вишиваний рушник. Твір побудовано як монолог ліричного героя, його щира сповідь, розповідь про найріднішу людину у світі.

У центрі пісні – образ матері, краса її вчинку й душі, український рушник – символ її любові й благословення.





Тема 33. Андрій Малишко – Література XX ст

Categories: Твори на різні теми