Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю У древнім Львові Чи в Криворівні Пісні Франкові, Слова чарівні.
/ О. Ющенко / Протягом віків пісня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагідна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Іван Франко – пісні сильно вплинули на його творчість. Франко народився в Галичині, серед чарівної карпатської природи, серед своєрідних і поетичних людей з незайманими душами, з їх поезією та піснею. Перш за все він чув пісні від своєї матері.
Потім пісня увійшла в його твори – ми зустрічаємо в них народні мелодії, фольклорну лексику, особливі художні засоби. Досить згадати лише назви творів Франка: “Ой, що в полі за димове?”, “Ой, рано я, рано устану…”, “Місяцю, князю…”, “Ой, жалю мій, жалю…” тощо. Та й слова “пісня”, “дума” присутні в багатьох заголовках поезій Франка: “Народна пісня”, цикл “Скорбні пісні”, “Дума про Наума Безумовича” та багато інших. Близька до народнопісенної лексика Франкових творів.
Земля, наприклад, у нього “всеплодющая мати”. “Тяжко-важко вік свій коротати”, “души золотії”, “по чистому полю”, “неси мене, коню” – хіба не в народних піснях ми зустрічали вже ці словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторінок. З пісень прийшли в його вірші образи червоної калини або зеленого явора.
Пісенне звучання поезій Каменяра обумовлюється і відповідними віршовими розмірами. “Бойовий” ямб та хорей творять мелодіку енергійної, маршової пісні: Голос духа чути скрізь: По купних хатах мужицьких, По версатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліх. Розложисто, мов відлуння в Карпатах, звучать вірші-пісні, написані трискладовими розмірами: Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти Дай і мені. Якщо ми звернемося до змісту поезії Франка, то помітимо і зовнішній, і внутрішній зв’язок з народною творчістю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказів, казок, повір’їв. Чарівною піснею південноукраїнських степів звучить Франкова поема “Євшан-зілля”, біблійну легенду має в підгрунті сюжету поема “Мойсей”, “Цар і аскет” базується на індійській легенді.
Назви “Сучасна приказка” або “Легенда про вічне життя” кажуть самі за себе. Цілком співзвучні з народними і такі твори, як “Червона калина, чого в лузі гнешся…” або “Ой ти дівчино, з горіха зерня…”. Знаходимо ми і такий типовий саме для української народної творчості прийом, як троєкратність повторення певних елементів: “Що одна недоля – то серце м’яке”, – починається вірш, але початки другої і третьої строфи продовжують перелік: “А що друга недоля – то хлопський рід”, “А що третя недоля – то горда душа”. Кожна пісня-вірш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тікати з життя цілого народу. “В пісні те лиш живе, що життя дало” – говорить він.
Й оскільки поет був у першу чергу бійцем, то й пісню він вважав зброєю: Кожна пісня моя – віку мого день, Протерпів її я – не зложив лишень.
У тих піснях, де народна пісня не накладала відбиток на форму, її вплив можна було побачити через інше: пісні завжди відображали сподівання народу, його мрії. Цього принципа І. Франко завжди притримувався. Ні, друже мій, не та година!
Сучасна пісня – не перлина, Не гошпитальнеє лежання – Вона вся пристрасть і бажання, І вся огонь, і вся тривога, Вся боротьба і вся дорога, Шукання, дослід і погоні
До мет, що мчать на небосклоні Таку пісню творив Франко. Отже, пам’ятаймо, що “пісня і праця – великі дві сили”, бо вони вчать нас жити по правді, берегти духовність. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко:
Наша пісня, наша дума не вмре – не загине.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю
- Осуд бездушності за оповіданням Є. Гуцала “Лось”
- Роман В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” як символ пробудження народу від вікового рабства
Categories: Твори з літератури