“…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон”, – таким казковим зачином розпочинається роман Івана Багряного “Тигролови”. Із страшним драконом порівнює автор не менш страшний ешелон смерті, поїзд, що везе своїх жертв-в’язнів на каторгу, з якої немає повернення…
Зачин роману несе в собі своєрідно запрограмовану ідею всього твору. Мчить колією поїзд-дракон, який має черево, “натоптане вщерть” тисячними жертвами. Що це за поїзд і хто ці жертви? Той поїзд – таємнича і страшна “легенда про зникнення душ”.
Його веде паровоз-голова “Йосиф Сталін” і підпихає демон “Фелікс Дзержинський”. Це етапний ешелон ОГПУ – НКВД, який летить у чорну темряву, у прірву, в небуття.
Автор порівнює вагони цього страшного поїзда-дракона із суглобами з шістдесятьма рудими домовинами, бо вони заживо ховають у собі тисячі людей. Мчить дракон, несе в собі тисячі “приречених, безнадійних, змордованих – хоче замчати їх у безвість, щоб не знав ніхто, де і куди”. А “крізь загратовані діри” цього ешелону смерті тоскно дивляться “грона мерехтливих очей” людей, одірваних від рідного краю, від домівок і родин, замучених і зневажених.
Людей, які не грабували і не вбивали, які не скоїли жодного злочину, які винуваті лише в тому, що народилися чесними, що бачать недоліки і говорять про них, що люблять свій народ і Батьківщину, що не відцуралися віри своїх пращурів. Це чесні трударі – полтавські, катеринославські й херсонські “куркулі”, “державні злодії”, суджені “за колоски”, та й інші “вороги народу” – вчені, вчителі, селяни, робітники, ворожість яких проти народу в тому, що надто його люблять і бажають бачити його вільним і щасливим.
Цей поїзд – уособлення зла і смерті, він символізує загрозу знищення українського народу, а також представників інших націй великої радянської імперії, що були цвітом своїх націй, – творча та наукова інтелігенція, військові кадри тощо.
Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона “здіймається на крила”, “шугає і б’є крильми над стіною дракона”, “мелодія дедалі стає потужнішою, кипить, вирує”, і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то – голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.





Related posts:
- Символічний образ товарного поїзда у романі “Тигролови” Їздять поїзди з одного кінця країни в інший, везуть людей, везуть якісь товари. І ніхто тепер і не згадає, що колись у товарних поїздах тікали від своїх проблем, шукаючи щастя собі та своїй родині, знесилені, голодні українці. Ьм не було місця на власній землі, яка була знесилена від голодомору, пошестей та безслідного зникнення своїх синів та дочок. Страхітливі картини життя описує в своєму романі “Тигролови” Іван Багряний, намагаючись донести правду […]...
- Символічний образ свічки як джерела світла і добра Символічний образ свічки як джерела світла і добра І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила. / І. Кочерга. “Свіччине весілля”/ Вогонь, колись подарований Прометеєм, міг зігрівати, але міг і обпікати. На вогнищі готували їжу. У вогні приносили жертви богам. З палаючої, але неопалимої купини, Мойсей почув голос Бога, але на вогнищах ще й спалювали великих “єретиків” Яна Гуса і Джордано Бруно. Але усе ж […]...
- Прометей символічний образ нескореного народу Прометей – символічний образ нескореного народу О немовкнуча кобзо тараса, Як ти, будячи помсту і гнів, Відкликалась на стогін Кавказу, на брязкіт його кайданів! / Г. Леонідзе / Переклад О. Новицького. Майже в кожного народу від прадавніх часів збереглися легенди. Багато легенд і міфів народилося в Елладі. Серед них був міф про Прометея, що розповідає, як мужній титан викрав у богів вогонь і приніс його людям. За це він був […]...
- Твір: Прометей – символічний образ нескореного народу за поемою “Кавказ” Т. Шевченка Скільки довелося витримати українському народові, скільки поневірянь та знущань випало на його долю! Але, виявляється, усі народи були в такому становищі. Російський царизм позбавив їх волі. І були тоді народи подібні до прикутого Прометея, який, бувши фізично в к данах, душею ніколи не скорявся, бо не знав нічого кращого, ніж воля, ніж щастя людей. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Над цими горами ще й зараз, мабуть, […]...
- Твір Прометей – символічний образ нескореного народу Прометей – символічний образ нескореного народу Постать Т. Шевченка, його справді подвижницьке життя гідні подиву, пошани і вдячності. Його слово переходило державні кордони, бо мало найвищу візу – візу генія. Слово Шевченка від початку до кінця написане любов’ю до всіх народів, до всіх людей на Землі. Викриттям жорстокої колонізаторської політики Росії і закликом до повалення царизму сповнена поема Т. Шевченка “Кавказ”, написана у формі революційно-викривального ліричного монологу. Утворі поет підносить […]...
- Символічний зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест” Символічний зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест” Прочитавши новелу Василя Стефаника “Камінний хрест”, О. Кобилянська писала йому: “Страшно сильно пишете Ви. Так, якби-сьти витесували потужною рукою пам’ятник свого народу… Гірка, пориваюча, закровавлена поезія Ваша, котру не можна забути…” І справді, ця новела заворожує правдивим зображенням людської злиденної долі. Таке відчуття, що ти знаходишся поруч з обездоленими героями твору, переймаєшся їхніми стражданнями і болем. Мені здається, це відчувається невипадково, бо […]...
- Символічний зв’язок образів п’єси Антона Чехова “Вишневий сад” з різними часовими верствами “Вишневий сад” була останньою і, можна сказати, підсумковою п’єсою Антона Чехова. Він написав її незадовго до смерті, 1904 року, на стикові епох, коли передчуття змін в суспільстві було особливо помітним. Напередодні соціального вибуху він як творча людина, не міг не відчувати загального настрою, непевність моменту майже мимоволі викликала потребу осмислити сучасну йому дійсність з позицій минулого й майбутнього. Але в драматичному творі автор може передати свої думки лише через виведені […]...
- “Пісня над піснями” Шолом-Алейхема – ліричний і символічний роман про кохання Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово “роман” і як художній твір, і як історію кохання. У “Пісні над піснями”, як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. “Юнацький роман” Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, […]...
- Філософсько-символічний зміст повісті “Старий і море” Повість-притча “Старий і море” видатного американського письмен ника Ернеста Хемінгуея – це не лише один з останніх його завершених творів, а найскладніша у філософському плані річ. Це – алегоричне розкриття світоглядної позиції автора, власний варіант відповіді письменника на найважливіше з питань філософії про сенс життя. Ще раніше у творчості Хемінгуея склався особливий художній принцип, який письменник назвав “принципом айсберга”: “Якщо письмен ник добре знає те, про що він пише, він […]...
- Філософсько-символічний підтекст сюжету повісті Е. Гемінгвея “Старий і море” “Старий і море”- один із найкращих творів світової літератури, відомий саме завдяки глибині філософської думки, тому філософському підтексту, який робить повість необхідною для розуміння життя. Тому й не дивно, що саме після виходу в світ цієї повісті Гемінгвей був відзначений Нобелівською премією. Що ж таїть у собі простий сюжет? За скупою сюжетною дією розкриваються величні істини. Одна з них – стосунки людини і природи. Природа вічна, велична, часом грізна постає […]...
- Символічний зміст поезії Я. Щоголіва “Листопад” Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів’їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу. Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні пори року, в погожі дні і в негоду. Красу осені показав у поезії “Листопад”. Швидко […]...
- Символічний сенс сюжету драми Е. Йонеско “Носороги” Драма Е. Йонеско “Носороги” – одна з найцікавіших п’єс не тільки свого часу. Написана 1959 року, вона відобразила суттєві особливості розвитку людського суспільства. Справді, у “Носорогах” розігрується драма самотності особистості, індивідуальної свідомості у зіткненні зі суспільним механізмом. Йонеско стверджує, що ідея має ціну і сенс, доки вона не полонила свідомість багатьох, бо тоді вона стає ідеологією. А це вже небезпечно. Йонеско застосовує своєрідну форму, змальовуючу гротескну картину перетворення людей на […]...
- Символічний зміст назви повісті О. Гріна “Пурпурові вітрила” “Коли фарби життя блякнуть, я беру Гріна. Відкриваю його на будь-якій сторінці, так навесні протирають скло в будинку. Усе стає світлим, яскравим, усе знову таємниче хвилює, як у дитинстві. Грін – один з небагатьох, кого варто мати в похідній аптечці проти ожиріння серця й утоми. З ним можна їхати в Арктику і на цілину, йти на побачення. Він поетичний, він мужній”. Так виразив багатотвірну силу впливу Гріна на читача письменник […]...
- Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея “Старий і море” Повість “Старий і море” – один з останніх завершених творів легенди американської літератури Ернеста Хемінгуея, своєрідний підсумок творчих пошуків автора. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притча, тобто твір, що розповідає про долю і певні події життя героя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість тісно пов’язана з усіма попередніми творами письменника і є вершиною його роздуму про сенс життя. Сюжет її можна переказати в […]...
- “Пісня над піснями” – ліричний і символічний роман про кохання Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово “роман” і як художній твір, і як історію кохання. У “Пісні над піснями”, як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. “Юнацький роман” Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, […]...
- “Жовтий князь” Василя Барки: символічний зміст жовтого кольору Василь Барка – яскрава зірка на нашому українському небі, світло од якої ще довго буде йти до нас. Його творчість належить до елітної культури. її варто осягати поступово, вона має здатність проникати у свідомість непомітно, вона вчить сучасну людину розрізняти і берегти вічне, по-справжньому вартісне. Серед його творчого доробку роман “Жовтий князь” визнано як “найкращій твір у повоєнній Європі”. Назва роману дещо символічна. Слово “князь” в Україні – це всепоглинаюча […]...
- Символічний зв’язок образів п’єси “Вишневий сад” з різними часовими верствами “Вишневий сад” була останньою і, можна сказати, підсумковою п’єсою Антона Чехова. Він написав її незадовго до смерті, 1904 року, на стикові епох, коли передчуття змін в суспільстві було особливо помітним. Напередодні соціального вибуху він як творча людина, не міг не відчувати загального настрою, непевність моменту майже мимоволі викликала потребу осмислити сучасну йому дійсність з позицій минулого й майбутнього. Але в драматичному творі автор може передати свої думки лише через виведені […]...
- Символічний сенс сцени на Рютлі Шиллер з повагою ставився до прагнення різних народів до самовизначення, свободи. У його відомій драмі “Вільгельм Телль” йдеться про визвольну боротьбу кантонів Швейцарії. В другій яві п’єси міститься кульмінаційна сцена на Рютлі. Рютлі – це галявина, розташована біля Фірвальдштетського озера. Саме тут зібралися свідомі люди з трьох кантонів задля укладення міцного союзу, який би допоміг їм спільно боротися проти австрійського насилля. Учасники визначаються із сигналом до початку повстання – палаючі […]...
- Символічний зміст образу собору “Собор ще повен далекою музикою, гримить обвалом літургій, перелунює православними месами, вік ще повен гріхами, у яких тут каялись, і сповідями, і сльозами, і екстазом людських поривів, надій”. Такою вперше ми бачимо й чуємо цю споруду, яку не вдалося знищити часові. І грандіозну споруду роману Олеся Гончара теж не вдалося зруйнувати – твір існує, він цікавить і бентежить уяву. Просте українське селище Зачіплянка зробилося вмістилищем “величної культової споруди”. Цей собор, […]...
- Символічний сенс зустрічі людей із янголом Гарсіа Маркес відомий своїми творами в стилі “магічного реалізму”. Реалізм письменника у внутрішній правдивості. А щодо магії, то вона проявляється у символіці та міфологізації творів. Яскравим прикладом “магічного реалізму” є Оповідання “Стариган з крилами”. Твір починається нібито зовсім прозаїчно. Внаслідок довготривалого дощу краби підповзають до будинків. В родині Пелайо хворіє дитина. Та раптом голова сім’ї помічає на подвір’ї дивну істоту, що виглядає як старий жебрак. Сусідка висловлює припущення, що це […]...
- “Життєподібний” сюжет і філософсько-символічний зміст повісті Хемінгуейя “Старий і море” “Старий і море” – твір легендарного американського письменника Ернеста Хемінгуея. Він є своєрідним підсумком духовних шукань автора. Твір віднесено до жанру повісті-притчі завдяки повчальній алегоричній складовій. Переказ сюжету твору не займає багато часу, адже вся дія зводиться до однієї події в житті старого рибалки. Але аналізувати повість, досліджуючи всі “підводні камені”, можна дуже довго. “Старий і море” містить роздуми письменника про сенс життя. Ця тема наявна і в інших творах, […]...
- Твір Пpометей – символічний обpаз нескоpеного наpоду Пpометей – символічний обpаз нескоpеного наpоду Міфологічний Пpометей – це боpець за свободу і захист людей. До обpазу пpометея звеpталися митці багатьох наpодів pізних епох. У давньогpецького поета Есхіла Пpометей викpадає вогонь і пеpедає його людям, навчає наpод pізних pемесел, Шеллі у дpамі “Визволений пpометей” дав обpаз боpця, який не пpимиpився з Зевсом. Байpон у віpші “Пpометей” висловив віpу в тоpжество гуманізму. У pосійській літеpатуpі до обpазу Пpометея звеpтався М. […]...
- Образ ідеального середньовічного лицаря у творі Бертрана де Борна “Сирвента” За часів Середньовіччя в Європі велося безліч воєн як між країнами, так і між окремими землевласниками в межах однієї держави. Поети славили битви, оспівували лицарів, які не знали не тільки страху, а й докорів сумління. Одним із таких поетів був Бертран де Борн, який звеличував войовничість лицарства і підбурював до війни. Твір “Сирвента” Бертрана де Борна розпочинається чудовим описом травневого світлого дня. Поет зізнається, що любить “.. ніжні квіти весняні”, […]...
- Образ головного героя повісті М. С. Лєскова “Зачарований мандрівник” У повісті “Зачарований мандрівник” М. Лєсков створює зовсім особливий, не порівнянний з жодним з героїв російської літератури образ людини, що настільки органічно злита з мінливою стихією життя, що її не страшно у ній загубитися. Це – Іван Север’янович Флягін, “зачарований мандрівник”; він “зачарований” казкою життя, її чарівництвом, тому для нього в ній не існує кордонів. Цей світ, що герой сприймає як чудо, нескінченний, як нескінченна і його мандрівка в ньому. […]...
- Образ Луки й проблема істини й жалю в п’єсі М. Горького “На дні” Максим Горький пише свою п’єсу “На дні” в 1902. Це час, коли людське життя знецінюється, коли процвітають босяки й бідняки, що втратили віру в себе й влюдей. Герої драми – жителі костилевской нічліжки, спившиеся, що втратили надію люди, які виявилися на “дні” життя. Живучи в одному місці, вони не хочуть допомагати один одному, все людське ці люди втратили, багато в чому через те, що й до себе доброго стосунку не […]...
- Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка Три тяжкие доли имела судьба… И первая доля – с рабом повенчаться; Вторая – быть матерью сына раба И третья – до гроба рабу покоряться. И все эти тяжкие доли легли На женщину русской земли. / М. О. Некрасов / Перша половина ХІХ століття. Росія – під чоботом самодержав ства, у ярмі кріпаччини стогнуть люди. Кріпака можна продати, поміняти на собаку, до смерті засікти […]...
- Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” Уся творчість письменника І. Багряного – це утвердження українського оптимізму: “Ми є. Були. І будем ми!” Ніхто інший так логічно й художньо переконливо не відповів на просторікування щодо меншовартості, другосортності, інтелектуальної безликості української нації, безперспективності її у розвитку світової цивілізації, як це зробив І. Багряний. Письменник на власному прикладі переконався у несправедливості авторитарної влади, тиранії. У 1930-ті роки І. Багряного було заарештовано і засуджено на п’ять років концтаборів. Він тікає, […]...
- Образ П’єра Безухова у романі Л. Н. Толстого “Війна і мир” З героєм роману “Війна і мир”, П’єром Безухова, читач зустрічається в перший раз у Ганни Павлівни Шерер, а точніше, у її в салоні. Погляд П’єра, розумний і спостережливий, привертає до себе увагу. Саме погляд, а не високий зріст і не коричневий фрак. Цей погляд викликає у господині салону навіть деяке занепокоєння. П’єр Безухов є незаконнонародженим сином одного з вельмож Катерини ІІ. Пізніше, П’єр стане його законним спадкоємцем. Отримавши хороший спадок, […]...
- Проблема становлення молодої людини у романі “Війна і мир’. Образ Миколи Ростова Становлення молодих людей, формування їхніх поглядів, звичок, готовність наслідувати такі сильні особистості, як Наполеон, уміння знайти своє місце в житті, перебороти помилки, “викликати” себе на “суд совісті” – от далеко не повний перелік питань, що цікавили Л. М. Толстого, коли він представляв читачу молоде покоління. Непросто зрозуміти й оцінити високі вимоги до себе князя Андрія Волконського, складні пошуки сенсу життя П’єра Безухова, його помилки, а часто прорахунки, “потворність” поведінки і […]...
- Образ України у творчості Василя Симоненка “Я – українець. Оце і вся моя автобіографія”, – сказав В. Симоненко. У його поетичній спадщині чимало віршів адресовано Україні. Діалог з Україною, з українським народом, поставленим у підневільні і злиденні умови життя, звернення до славного минулого українців – то міцна основа майже всієї його громадянської лірики. Поетична пристрасть Симоненка спрямована насамперед на пекучі проблеми сучасності. Поезія “Задивляюсь у твої зіниці…” написана у формі монологу ліричного героя, зверненого до матері […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він схиляв свою голову і в знак глибокої пошани написав декілька творів-присвят. Одним з небагатьох українських […]...
- Образ Григорія Многогрішного Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола радянської системи. Більшість людей з того пекла не поверталася… Та Іванові Багряному пощастило: він вирвався звідти і потім, опинившись в еміграції, вважав своїм обов’язком розповісти всьому світові правду про Радянський Союз. Роман “Тигролови”, як і “Сад Гетсиманський”, здобув найбільшої популярності серед читачів багатьох країн світу. Пригоди головного героя Григорія Многогрішного розпочинаються тоді, коли він втікає з етапного спецешелону НКВС, що віз до […]...
- Образ жінки як уособлення людяності й ніжності Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності – закон жертви. Всі ми більшою чи меншою мірою жертвуємо людям щось своє: час, знання, любов… Та є у світі найвища самопожертва, що не має жодного аналога, це – материнство. Мати не лише дарує дитині свій час і безмежну любов, не лише допомагає вижити, вона віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти. І немає для матері більшого горя, […]...
- Образ “жовтого князя’ в однойменному романі В. Барки Українське село. Що може бути красивішим за квітучі сади, зелені луки, біленькі хати? Скрізь любо і чисто для зору людського. Он жаріє під вікнами мак, соняшники палахкотять за тином; діти, мов ті янголята, ходять у світлих сорочках, бавляться; чутно спів пташок у густих лісах; у синьому-снньому небі пливуть білі хмариночки. Все, як звелів Господь. Справжній рай. Справжній?.. Тридцяті роки… “Все зруйноване! Зграї гайвороння кружляють скрізь, над всенародною пусткою, і через […]...
- Образ Пузиря за п’єсою “Хазяїн’ Івана Карпенка-Карого Драматург сам визначив ідею сатиричної комедії “Хазяїн” . У листі до сина він зазначав: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання”. І. Франко після прочитання твору писав: “Грандіозну по своїм замислі й по майже бездоганнім оздобленню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею дає нам Карпенко-Карий,..”. Терентій Пузир незрівнянно багатший від Герасима Калитки, […]...
- Образ митця Гренуя Патрік Зюскінд – сучасний німецький письменник, роман якого “Парфумер, або Запахи” став бестселером і був перекладений багатьма мовами світу. Уже перші рядки роману переносять читача в задушливу атмосферу найсмердючішого міста Франції XVІІІ століття. У спекотливий липневий день 1738 року досить ще молода жінка стояла з ножем у руках біля стола з рибою, розчиняла її, а сморід від тієї риби заглушав біль у животі й попереці: у неї почалися пологи. Це […]...
- Образ головного героя Юрія Живаго роману однойменного роману Пастернака Незвичайний початок роману: “Ішли і йшли й співали “Вічну пам’ять”… Кого ховають?.. “Живаго”. Так, на протиставленні живого і мертвого, будується весь добуток Пастернака. Основне питання, навколо якого обертається “зовнішнє й внутрішнє” життя головних героїв, відносини з революцією, відношення до революції. Найменше і Юрій Живаго, і сам автор були її супротивниками, найменше вони сперечалися з ходом подій, пручалися революції. Їхнє відношення до історичної дійсності зовсім інше. Воно в тім, щоб сприймати […]...
- Образ матері-страдниці в поемі Анни Ахматової “Реквієм” Хотелось би всех поименно назвать да отняли список, и негде узнать. А. Ахматова Роки сталінських репресій були жахливим періодом у житті радянського народу: мільйони кращих людей оголошувалися “ворогами народу, зникали безслідно, потрапляли у в’язниці. Про них можна було говорити лише пошепки, від рідних “ворогів народу” відверталися. Не минула ця гірка чаша і сімю Анни Ахматової. Ще 1920 р. був розстріляний більшовиками її перший чоловік М. Гумільов, відомий російський поет, у […]...
- Образ Пугачова в повісті О. С. Пушкіна “Капітанська дочка” Повість О. С. Пушкіна називається “Капітанська дочка”, але саме Машу Миронову можна назвати другорядною діючою особою. Сюжетна напруга повісти тримається на трьох опорних крапках. Це образи Швабрина, Гриньова й Пугачова, що своїми вчинками став своєрідним “проявником” справжньої натури персонажів, гірших рис Швабрина й кращих – Гриньова. Пугачов в “Капітанській дочці” схожий на героя козацьких пісень і билин. Він з’являється спочатку як якась загадкова фігура, а потім розростається й заповнює собою […]...
- Образ Мирона Катранника як уособлення духовної сили нації Роман Василя Барки “Жовтий князь” – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України – голодомору 33-го року. Цей твір за жанром роман, хоча його можна було б назвати, на думку О. Забарного, сімейною хронікою: у ньому розповідається про життя Мирона Катранника і його родини від осені 1932 до жнив 1933 року. А саме, йдеться про Звичайну хліборобську сім’ю, яка живе за давніми світлими християнськими заповідями […]...
Categories: Твори з літератури