Образ жінки як уособлення людяності й ніжності

Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності – закон жертви. Всі ми більшою чи меншою мірою жертвуємо людям щось своє: час, знання, любов… Та є у світі найвища самопожертва, що не має жодного аналога, це – материнство.

Мати не лише дарує дитині свій час і безмежну любов, не лише допомагає вижити, вона віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти. І немає для матері більшого горя, як пережити смерть дитини, а тим більше вбивство дітьми один одного.

Але життя часто буває жорстоким, і в силу різних обставин

діти стають найлютішими ворогами, між якими розривається бідна мати. Громадянська війна початку минулого століття забрала синів у тисячі матерів, а ще тисячі принесла біль від спостереження того, як заради якихось примарних ідей сини вбивають один одного. Жахлива трагедія братовбивства не була рідкістю під час громадянської війни, тому знайшла відтворення у багатьох творах, присвячених зображенню подій того кривавого періоду.

Так, у новелі М. Хвильового “Мати” відтворено почуття матері, що розривається між своїми двома синами і не може збагнути, що сталося з її дітьми, чому вони хочуть убити один одного.

Ще трагічнішу долю родини змалював Юрій Яновський у своєму романі “Вершники”. Письменник показав, як війна, що відбувається в межах однієї нації, може стати війною в межах родини, колись дружної і великої. Перед читачем постає трагедія родини Мусія Половця, п’ятеро синів якого в складній політичній обстановці громадянської війни виявилися виразниками різних класово непримиренних груп, і як наслідок – зустрілися в кривавій січі під Компаніївкою як люті вороги.

На відміну від Хвильового, Юрій Яновський приділяє небагато уваги зображенню почуттів матері, чиї діти стали ворогами. Навпаки, письменник дуже скупими штрихами змальовує постать старої Половчихи. В новелі “Шаланда в морі” автор подає її портрет, немов різьблений з граніту, бо містить лише два означення і порівняння: “…одежа на ній віялась, мов на кам’яній, вона була висока і строга, як у пісні…”.

Цей скупий портрет може розповісти про риси вдачі матері п’ятьох синів, про її моральну силу і велику волю. Вона виступає “маяком невгасимої сили”. Зовсім не випадково Юрій Яновський порівнює Половчиху зі скелею: “…мати стояла на чолі родини…мов скеля в штормі”.

Говорячи про шторм, автор натякає на бурхливе життя, в якому так важко гідно встояти на ногах. Суворим рисам зовнішності Половчихи письменник протиставляє жіночу ніжність її душі, що з особливою силою розкривається в її монолозі-голосінні.

У своєму творі Юрій Яновський відтворив усю складність ситуації, що склалася в Україні під час громадянської війни. В образі старої Половчихи письменник показав горе всіх матерів, чиї діти гинули за чиїсь інтереси, вбивали один одного за чиїсь примарні ідеї, забуваючи про істинні цінності і святий родинний обов’язок.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образ жінки як уособлення людяності й ніжності

Categories: Твори з літератури