Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка

Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка Три тяжкие доли имела судьба… И первая доля – с рабом повенчаться; Вторая – быть матерью сына раба И третья – до гроба рабу покоряться.

И все эти тяжкие доли легли На женщину русской земли. / М. О. Некрасов / Перша половина ХІХ століття.

Росія – під чоботом самодержав ства, у ярмі кріпаччини стогнуть люди. Кріпака можна продати, поміняти на собаку, до смерті засікти різками за найменшу провину, забрати у солдати. Та найбільш трагічна доля жінки-селянки, особливо – матері-кріпачки.

Т.

Г. Шевченко бачив це з дитинства. Там матір добрую мою Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила… А сестри… Сестри, горе вам, Мої голубки молодії.

Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли, чужії, У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете. Пережив поет втрату коханої Оксани, яку спіткала доля Катерини. Знав багатьох нещасних жінок. І доля матері-страдниці стає одною з провідних тем його творчості. Страждає героїня вірша “Сон”, яка збирає урожай з панської ниви, а власне дитя покинула без догляду “у холодку під снопом”. Йому боляче бачити, що: …А онде під тином Опухла дитина голодная мре,

А мати пшеницю на панщині жне… Мати Лілеї “… все журилась… і плакала” …та нашого злого пана кляла-проклинала. Та й умерла”.

Мати Марини днями і ночами просиджує перед вікнами поміщиць кого будинку, не в змозі визволити доньку з пазурів ласого пана. Кров’ю обливається серце матері Алкіда, коли вона бачить, як дикі звіри розривають на арені Колізею її сина, її дитину. Трохи м’якшою була доля з Ганною, але і їй нелегко жити поряд із сином, не признаючись, що вона його мати. Причини цього горя трохи різні. Переважно вони соціальні.

Від панської необмеженої влади і сваволі страждають героїні однойменних вірша і поеми “Сон”, всевладний пан занапастив матір Лілеї, біжить у поле за донькою, яка збожеволіла, знечещена паном, і гине разом з нею мати Марини. Часом причини страждань жінки-матері релігійно-соціально-психо логічні. Алкід приймає нову релігію, яка несе справедливість, – християнство, перших християн переслідують – і він гине. Але релігійна тема звучить тут ширше: мати розуміє, що син бореться за правду і справедливість, тому страждає, але не дорікає йому. Якого ж порятунку шукають героїні творів Шевченка?

Де його шукають? Частіше всього вони – покірні жертви, що мовчки сраждають і гинуть. Покірно йде мати Івася, “щоб дожать до ланового ще копу”, все, на що вона здатна – це мрія-сон про волю.

Проклинаючи пана вмирає мати Лілеї. Лише благає пожаліти її дочку мати Марини. Не протестує і Ганна, але вона шукає порятунку в людській доброті, підкинувши дитину заможним літнім селянам. І не помиляється.

Адже це прості люди з серцем і душею, що вміють любити і співчувати. Свідоміший протест матері Алкіда: втративши сина, вона продовжує його справу, несе синове слово – слово правди людям і проклинає тирана. Отже, показавши страждання безправної, хоч і прекрасної жінки-матері, поет ніби кличе: “Давайте ж щось зробимо, щоб не каралася так гірко людина, мати, від якої – все найпрекрасніше на землі! Порвімо кайдани!” І тоді:

Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Образ жінки-матері у творах Тараса Шевченка

Categories: Твори з літератури