Ревізор характеристика образа Городничий

РЕВІЗОР Городничий – Другий по значимості персонаж комедії; “голова” повітового міста, від якого “3 роки скакай, ні до якої держави не доїдеш”. Такий “серединний” місто повинен служити символом провінційної Росії взагалі, а Г. Сквоз-Никнув-Дмухановский – персоніфікувати собою тип “городничего взагалі”. Відповідно до гоголівського “Зауваженням для рр.

Акторів”, Г. “уже пристарілий на службі й дуже не дурний, по-своєму, людина. Риси особи його грубі й тверді, як у всякого, що начали важку службу з нижчих чинів.

Волосся

на ньому стрижені із проседью”. Г. – у відмінність навіть від Хлестакова – бере участь у дії від першої сцени до останньої На початку він зараховує лист від “приятеля” Андрія Івановича Чмихова з ” пренеприятней-шим звісткою” . Наприкінці бере участь в оголошенні “викривального” листа Хлестакова, якого, зненацька обманувшись, порахував ревізором; після явища Жандарма зі звісткою про приїзд “настьящего” чиновника з Петербурга, разом з усіма завмирає в німій сцені. Саме обмовка Г. у буд.

1, явл. 1 дає зав’язку комедійному сюжету Чиновники обговорюють у своєму колі отримана звістка ; Г. віддає традиційно-водевільні розпорядження по “облаштованості” міста. Тим часом поміщики Бобчинский і Добчинский шукають “виконавця” ролі інкогніто – і знаходять його в особі 23-літнього титулярного радника Хлестакова, що випливає з подорожньої в Саратов, але застряглого в місцевому трактирі. Мимоволі “зав’язавши” сюжет, Г. сам продовжує його розкручувати. З’явившись до Хлестакову, Г. не вірить правдивим словам на смерть переляканого писаки, упевненого, що його хочуть доставити у в’язницю за несплату, тлумачить їх як хитромудрий виверт “інкогніто” . І навпаки, коли в Хлестакова, уже в будинку Г. , після ” пляшки-толс-тобрюшки” з губернською мадерою розв’язується мова й він довирается до того, що робить себе у фельдмаршали, – Г. йому майже вірить. “Створивши” Хлестакова, що зрештою сватається до його дочки Марье Антонівні, Г. сподівається з його допомогою перестворити себе самого, свою власне життя.

Після від’їзду мнимого ревізора Г. немов би продовжує грати його роль – роль брехуна й фантазера. Міркуючи про вигоди споріднення з “важливою особою”, вона сам себе подумки робить у генерали й миттєво вживається в новий образ – д. 4, явл.

1 . Несподіване поява Поштмейстера, що розкрив лист Хлестакова до “душі Тряпич-Кину” і що обнаружили, по-перше, що той “зовсім не ревізор”, а по-друге, що зневажливі характеристики дані всім чиновникам, у тому числі Г. , не просто протвережує Г. , не просто ображає до глибини душі Він дійсно “убитий, убитий, зовсім убитий”, “зарізаний”. Г. як би скинутий з вершини соціальних сходів, на яку вже подумки піднявся. До нього поступово доходить, що він по власній дурості “бурульку, ганчірку прийняв за важливу людину”.

Г. – ошуканець, що обдурив на своєму столітті трьох губернаторів ; Г. – шахрай, готовий вести торг із самим Провидінням. І цей-те чиновник перехитрив сам себе.

Переживши неймовірне, принизливе потрясіння, Г. – уперше в житті! – на мить прозріває, хоча сам думає, що осліп: “Нічого не бачу. Бачу якісь свинячі рили замість осіб, а більше нічого”.

Такий місто, яким він керує; такий він сам; і на піку пережитої ганьби він раптом піднімається до теперішнього трагізму, хоча й не в силах удержатися від “нашептивания” нечистого Не випадково в пізнішому “Попередженні для тих, які побажали б зіграти як треба “Ревізора” Гоголь визначає положення Г. після оголошення про приїзд теперішнього ревізора як істинно трагічне



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Ревізор характеристика образа Городничий

Categories: Твори з літератури