Поняття “середньовіччя” вже давно стало синонімом обскурантизму, неосвіченості, темноти. У нашій свідомості одразу ж спливають образи жорстоких аутодафе, тортур, кривавих убивств та репресій “заради Божого Імені”, страшних епідемій чуми, шалених полемік церковників із “вкрай важливих” питань, наслідками чого знову ж таки були жертви з простого люду, які не орієнтувались у цих тонких дефініціях латиною й тому легко ставали маріонетками в руках кліру, який маніпулював ними… Доноси – кожен проти коленого, диктатура клерікальних кіл, пригнічення тіла, свідомості заради ілюзорного “спасіння” душі там, десь у Царстві Небесному. Ох, скільки ж було тих душ, які заради таких фата-морган поклали все своє життя на олтар пекла, що було створене вже на землі – і ніякого Страшного Суду не потрібно… Це – звичайна низка асоціацій, типова для більшості з нас.
Але тоді виникає логічне питання: а як взагалі Європа дожила до сих пір?
Думка і воля людська – що хвиля морська: обточе каміння, омине препони, а надто жорстокі границі зруйнує міццю своєю. Скільки не дави, не пригнічуй, не руйнуй – все’дно час світанку прийде.
Так, із розквітом і піднесенням міст, розвитком університетів одним із перших променів стала поезія вагантів або голіардів. Це був дивовижний, мандрівний люд, який зустрічали в Німеччині, Франції, Північній Італії. Більшою мірою вагантами ставали молоді студенти, і саме тому їх поезія така легка, жартівлива, іронична.
Юні серця, жага до свободи, воля, гаряча кров пронизували вірші й пісні, насичували їх гумором, світлом, радістю і – що гріха таїти? – ароматом “росної Бахусової вологи”. Чи не тому западали вони в серця людей, розпалювали в них бажання скинути з себе кайдани аскетизму, темряви, страху “гріхів” і “кари Божої”?
Поряд із жартами поезія вагантів втілювала собою відкритий протест проти жадоби й ненажерливості духовників, їх лицемірства, диктатури папської курії; висміювала їх, а, як відомо, для церкви нема нічого страшнішого за насмішки, бо це свідчить, що страх перед їх могутністю відсутній. Але, не дивлячись на жорстоке переслідування “вольнодумства”, заклики “Ордену вагантів” дійшли й до наших часів. Друже мій, годі сидіти тут зі мною! Адже весна за вікном!
Любов розпалює серця! Геть книжки, у вогонь часослів!
Звеселяймось, поки молоді!
Після молодості веселої
І печальної старості
Забере нас смерть.
Отже, час звільняти свідомість, думки та душі наші від пісної моралі й похмурої гнилі! У нас є власні скрижалі! І тут, товаришу, неважливо, у що та в кого віриш ти! Головне, щоб чистим було серце та непродажною душа твоя! Ми вславлюємо Боже Ім’я взаємодопомогою й милосердям. Покинь коло дурнів, які гають час на лицемірні молитви!
Будь з нами, бо з нами світло, музика, із нами – Вакх! Покинь натовп покірних овець, яких закладають продажні пастирі! Підтримай наш маніфест – адже він забороняє прояви злості!
Сотні товариських сердець отримаєш ти, вірність справжньої дружби!
Будь з нами! Весна йде, кохання палає! Congaudete, іuvenes!





Related posts:
- Своєрідність поезії вагантів, її провідні теми У латинській літературі особливе місце займає поезія вагантів – мандрівних священиків, які не мали своїх парафій, попіврозстриг, які втратили свій духовний стан, молоді, що вчилася. Заробляли вони на життя складанням віршів і пісень. Розквіт поезії вагантів припадає на ХІІ-XІІІ ст. Характерними рисами її є орієнтація на античні традиції, а саме – життєлюбні мотиви, і релігійну лірику, відчутний вплив народної поезії, особливо в жанрах хвалебних словословій, релігійних піснях, віршах, що оспівували […]...
- Тема природи в поезії вагантів Знову весна, оживає земля, Бур одгриміла пора буркотлива… Серце забилося, прагне дороги, Радо ступають, тугішають ноги… Катулл, переклад М. Зерова Сучасна людина іноді забуває про роль і значення природи у своєму житті. А як ставилися до природи раніше? Об’єктом для дослідження ми обрали поезію вагантів. Визначення естетичного значення поезії вагантів не завжди було однозначним, наприклад, медієвіст Ланглуа вважав, що голіардична поезія як літературна пам’ятка не має особливої цінності: вона “як […]...
- Запахла осінь в’ялим тютюном М. Рильський У поезії М. Рильського “Запахла осінь в’ялим тютюном”, яка написана у формі сонету, вжито оригінальні епітети “тонкий туман”, “пісок рум’яний”. Також у наступній строфі функціонує авторський неологізм “зорюють”: Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом, – І свіжі айстри над піском рум’яним Зорюють за одчиненим вікном. У травах коник, як зелений гном, На скрипку грає. І пощо ж весна нам, Коли ми тихі та дозрілі станем І вкриє […]...
- У синьому небі я висіяв ліс Вінграновський Микола Поезія побудована за допомогою численних повторів: У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз. У синьому небі з берези і дуба. Привертає увагу анафора “у синьому…”: У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни і зійдуть, […]...
- Етюд. Краса поетичного слова Багатьом людям подарував Шевченко цілющий промінь поезії. Його іскра завжди освітлює найзаповітніший куточок серця – куточок прекрасного. Люди не в змозі забути прекрасних рядків Шевченка, звернених до сучасника: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити… Життя іде розміреним кроком назустріч сонцю. […]...
- Життєствердна сила поетичного слова І. Творчість В. Самійленка. . ІІ. Вірш “Не вмре поезія”. 1. Поезія – безсмертна. . 2. Поет – співець народу, доля його невід’ємна від долі людства. . ІІІ. Значення цього твору й творчості поета для української літератури. ....
- Доля жінки в повісті О. Кобилянської “Людина” І. “Дорога серця” Ольги Кобилянської. ІІ. Головна героїня Олена Ляуфер – борець за права жінки. 1. Бажання стати поруч з чоловіками в суспільному поступі. 2. Кохання до студента-медика Лієвича. 3. Велика жертва заради родини. 4. Зворушлива сцена прощання з листами Стефана Лієвича. ІІІ. Доля головної героїні – життєва позиція авторки....
- Моє ставлення до героїв оповідання Панаса Мирного “Морозенко” Панас Мирний добре знав життя простого народу. У своїх творах він намагався правдиво розповісти про труднощі та радощі їхнього життя. Оповідання “Морозенко” не є виключенням. У ньому йдеться про долю хлопчика Пилипка та його матері Катрі. Пилипко вирішив на свята піти посипати до хрещеного, який жив в іншому селі, щоб принести щось поїсти собі та мамі. Мати відмовляла його, бо на вулиці було дуже холодно, а йти треба було через […]...
- “І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю…” Мати! Хіба є у світі щось прекрасніше, чистіше, святіше? Мати не лише дарує життя, вона віддає дитині всю свою душу, напуває разом із молоком любов’ю до Батьківщини, до людей. Образу матері присвятив свої твори не один митець. Чарівна у своїй святості, постає вона з картин Леонардо да Вінчі, Рафаеля. Святою Марією малює матір у своїх творах Тарас Шевченко. Образ матері, доброї, щедрої на любов і ласку, постає перед нами з […]...
- Філософське осмислення життя в поезії Ліни Костенко Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться – У мене жодних претензій нема До Долі – моєї обраниці. Ліна Костенко “Безсмертним дотиком до душі” стала для мене поезія Ліни Костенко, м’яка, лірична, лаконічна і точна, вимогливо прискіплива і беззахисно щира. Читаючи й осмислюючи поезію Ліни Василівни, ще раз переконуюся, що саме жінку наділив Господь Бог даром глибоко проникати в суть буття, в суть питання про Всесвіт, […]...
- Ф. Шіллер. “Рукавичка”. Проблемі співвідношення лимарського кодексу честі та загальнолюдської цінності життя Перед нами балада, тобто розповідь про героїчні події, високі вчинки, незвичайних людей. Ми поринаємо у старовинні лицарські часи, стоїмо поруч з королевським троном, роздивляємося чарівних дам на балконі й чекаємо на видовище. Звичайно, зараз нікого не здивуєш появою диких звірів на арені… Та, я думаю, що Шиллер звернувся до цього епізоду зовсім не випадково. Навряд чи він ставив собі за мету створення гострого сюжету, пов’язаного з приборканням звірів якимось героєм. […]...
- Алегоричний зміст балади Р. Бернса “Джон-Ячмінь” Роберт Бернс був насправді сином свого народу, свого волелюбного краю. Волелюбний дух нескореної Шотландії живе в його баладах – у самій ритміці карбованих рядків, в іскрометному гуморі, у великій любові до Батьківщини – “Вітчизни слави та краю доблесті”, до гір, де навіки його серце. Найсміливішим, найволелюбнішим з творів Р. Бернса я вважаю його баладу “Джон-Ячмінь”. Головний принцип її побудови – алегорія. У розповіді про вирощування ячменя та виготовлення ячмінного пива […]...
- Ніч… а човен – як срібний птах!.. Плужник Ніч… а човен – як срібний птах!.. …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи…І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Стан природи передано за допомогою персоніфікації “тремтить ріка”, “ліс хилиться”: Річний пісок слідок ноги твоєї Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться […]...
- Що означає бути справжньою людиною Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті – “Людина”. Ця назва – не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме “почесним званням”. Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати цей високий титул своїми вчинками, своїми переконаннями, своїм способом життя. Якою ж повинна бути справжня […]...
- Тема творчості в ліриці Ліни Костенко Якби одне з багатьох українських видавництв вирішило видати поетичну збірку Ліни Костенко, яка була б повністю присвячена темі творчості, то вийшла б дуже велика за обсягом книжка. І не дивно, що видатна поетеса приділяє величезну увагу згаданій темі, адже творчість для неї – це сенс життя, і вона прагне висловити своє розуміння цього поняття. Тут були б і вірші, присвячені місцю письменника в суспільстві, і поезії, присвячені колегам “по перу”, […]...
- Мій улюблений твір І. Франка Іван Якович Франко – визначний майстер слова. Видатний прозаїк і літературознавець, драматург і перекладач, журналіст і критик, фольклорист і етнограф. А ще – неперевершений поет-лірик. У багатогранній творчій спадщині Франка визначне місце належить його ліриці. Простотою і глибиною своєї поезії митець мені дуже близький. Особливо зворушує його ніжна, неповторна інтимна лірика, вірші про кохання. Мій улюблений вірш – “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, який увійшов до відомої збірки поета […]...
- Символіка вірша Івана Франка “Каменярі” Височить на Личаківському кладовищі у Львові на могилі Івана Франка пам’ятник: могутній каменяр розбиває молотом гранітну скелю. Так постать письменника символічно злилася з образами створених ним будівників нового суспільства, яких він возвеличив у вірші “Каменярі” . Цей вірш не можна читати без хвилювання: романтизм його захоплює і підносить, викликає глибоку повагу до тих, хто проголошує свою мету: …своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт. Що кров’ю власною і власними кістками Твердий […]...
- Сенс назви новели Г. Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Символічним втіленням добра, людяності, мудрості постають герої новели Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном”. Цей трагічний, щемливо ліричний твір має присвяту: “Любові Всевишній присвячується”. Епітет “Всевишній”, який в українській мові вживається лише у сполученні зі словом Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття – кохання. Золотоволоса Марфа сильно, пристрасно, жагуче любила Михайла, серцем вгадувала день, коли приходив лист від нього. Випросивши листа, “пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу…”. От […]...
- Господь багатий нас благословив О. Ольжич Господь багатий нас благословив І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Вірш написаний у високому стилі, автор широко вживає книжну лексику, зокрема застарілі слова, біблеїзми, крім того, займенники, що використані на позначення Бога, згідно з вимогами конфесійного стилю пишуться з великої літери. Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти: Любов і творчість; […]...
- Що свідчить про новаторство поезії А. Рембо? Що свідчить про новаторство поезії А. Рембо? Під впливом Т. де Банвіля, В. Гюго, а особливо Ш. Бодлера, Рембо почав з віршів, що викривали потворність міщанської глушини, та з пантеїстичних віршів. Незабаром в образах та ритміці Рембо проявилися специфічна безпосередність та прямота заперечення, які пізніше стали прикметами нової поезії. Рембо з сарказмом засуджував міщанство, Другу імперію. Події Комуни наклали свій відбиток на сатиричні вірші так званого “Зютистського альбому”, на книгу […]...
- Образ князя Ігоря у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема “Слово о полку Ігоревім”. Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже “Слово…” – це єдина пам’ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу. З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми […]...
- Символіка образів у творі Івана Драча “Балада про соняшник” І. Творчість Івана Драча. ІІ. Головні образи “Балади про соняшник”. 1. Поет. 2. Поезія. ІІІ. Висновок....
- Двобій добра і зла у творах українських класиків середини XІX початку XX століття Жоден з письменників XІX століття не оминав проблеми добра і зла, розкриваючи и з тільки йому притаманною майстерністю и хистом. Втіленням зла виступають перед нами Кандашиха й Мотря із “Кайдашевої сім’ї” І. С. Мечуя-Левицького. Жадібність, егоїзм, темнота і бездуховність цих жінок спричиняють гаиеоні стосунки в родині, роблять їх не тільки смішними, а й страшними. ГІротидісю їх злому світові виступає добро Мелашки, але й у неї не вистачило сили в боротьбі […]...
- Сутність “перевтілення’ за Ф. Кафкою Новела Ф. Кафки “Перевтілення”, незвична за формою, глибоко гуманістична за своєю ідеєю. Перетворення людини у комаху – подія фантастична, але це лише образ, засіб експресії, аби звернути увагу читача на проблему взаємин у сім’ї. Грегор Замза був хорошим сином і братом. Усе своє життя він присвячував батьківській сім’ї. Він мав заробляти, аби утримувати батька, матір і сестру, а тому обрав нелегку роботу комівояжера. “Ох, Господи, – подумав він, – який […]...
- Роль поета і літератури в суспільному житті – ІІ варіант – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант П. Куліш був сучасником Т. Шевченка і багато в чому його однодумцем. Так, йому теж боліли страждання народу, з яким він відчував нерозривний зв’язок, хоч велику частину свого життя провів в Росії та за кордоном. Поезія “До кобзи” увійшла до збірки “Хуторна поезія”, опублікованої у 1882 році, тобто через багато років після смерті Шевченка, але П. Куліш не тільки вводить епіграф з […]...
- День і ніч у поезії Ф. І. Тютчева У кожному його вірші відчувається не тільки погляд художника, але і розум мислителя. В. Брюсов Серед поетів XІX століття Ф. І. Тютчев виділяється своїм прагненням осмислити таємниці світобудови, розгадати мову природи, зрозуміти значення і можливості людини у світі природи. Як філософ Тютчев розділяє пантеїстичні погляди. Людина – частина великого світу природи, що має справжнє буття. А людина лише її “мрія”, “мислячий очерет”. І цей “мислячий очерет” намагається зрозуміти все таємниче, […]...
- Місце і значення творчості В. Симоненка в українській літературі Поезія Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя, з мужності народу, з його горя і героїчної боротьби. Не судилося його таланту розкритися повністю, але те, що він створив, житиме вічно. Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини зачаровує поезія В. Симоненка. Читаючи його твори, відчуваєш дух патріотичної самопожертви і непокори, могутній вибух пристрасті і гніву, любові і ненависті. Одержимий любов’ю до матері-України, він і нас закликає любити Вітчизну, дорожити […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” Людина. Вінець Божого творіння. Творець людської історії. Чи часто вона згадує про це? Чи часто вона замислюється над тим, що вона – Людина, що все в її житті залежить від неї, що світ буде таким, яким робить його вона, що майбутнє – це результат її життя, наслідок кожного дня, прожитого нею? Мабуть, у вирі щоденних проблем людині не часто доводиться згадувати це. І тільки іноді, коли у неї відповідний настрій, […]...
- Балада про соняшник Іван Драч Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари… І застиг він на роки й століття В золотому […]...
- Трагізм образу матері в поезії Т. Шевченка І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, будуть люди на землі. Т Г. Шевченко Мати… Найрідніша і найсвятіша людина на землі. Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Але немає в світовій літературі’ іншого поета, який би так ніжно, з […]...
- Алюзія на творчість Джауфре Рюделя й Бертрана де Борна У травневий світлий час до мене злетів із безхмарного небосхилу вітер. Його необережний порив ворухнув сторінки вічної книги часу й замість мого теперішнього відкрив моїм очам глави минулого. Того минулого, де жили справжні лицарі та справжні дами, були вірність і честь, коли одної лиш усмішки дами серця було достатньо, щоб надихнути на великі подвиги, за один її погляд чоловік був готовий піти на смерть, а право з іменем коханої на […]...
- Олівець Це був звичайний собі олівець, у дерев’яній сорочці жовтого кольору з написом “Конструктор”. Такий само, як тисячі і мільйони олівців, що як дві краплини води схожі один на одного. Але там, під жовтою дерев’яною сорочкою, жило тільки його, неповторне сердечко – стержень. Лише воно знало найголовніші, найяскравіші слова. Лише воно володіло сміливими й ніжними думками. Він не змінював свого стержня, як деякі сучасні автоматичні олівці змінюють свої: тут – гостріше, […]...
- Ми матір називаємо Святою Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можеш тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна матір рідну вибирати… В. Симоненко Мати… Це наймиліше в світі слово. Мати… В цьому слові все: ніжність, доброта, любов, піклування. Воно відлунює різними прекрасними мелодіями, колисковими. Воно пахне польовими квітами та натрудженими руками. В ньому безсонні ночі, нескінченні хвилювання. Мати – найрідніша в світі людина. Напевно, немає жодного, хто б […]...
- Твір по поемі І. Драча “Чорнобильська Мадонна” Пройшло вже більше десятиліття з тих пор, як у Чорнобилі відбулася більша трагедія, трагедія, що змінила подання людей об атомні станції. Вона забирає від нас людей щодня… І дотепер чути її скажений подих, що паралізує й зупиняє серця, що вражає променевою хворобою все живе й руйнує клітки. Важкими роздумами про Чорнобильську трагедію ділиться з нами Іван Драч у своїй поемі “Чорнобильська Мадонна”. Немає ні в кого слів, щоб виразити горе, […]...
- Які історичні події лягли в основу пісні про Роланда? Хто не захоплювався розповідями про життя лицарів? Хто, читаючи про царські походи, про любов лицаря до Дами його серця, не уявляв мимохіть, він теж мчить на коні, з мечем, у блискучих латах, – визволяти прекрасну принцесу? Доба лицарства – особливий період у світовій історії. Звісно, існує більш міфів про цю добу, ніж справедливих історичних свідчень, але ж ці міфи дуже близькі до правди. Провансальська література – поняття широке, це окремий […]...
- Творчі джерела поезії Василя Симоненка Василь Симоненко. Поет-“шістдесятник”. Недовгим був його життєвий і творчий шлях, та його поезію знають як у нашій країні, так і за її межами. І сьогодні поезії В. Симоненка хвилюють людські серця, кличуть до дружби, праці, закликають до боротьби. Поетична творчість В. Симоненка живилася джерелами народного життя, піснями, скорботою і радостями простих людей, любов’ю до рідного краю. Враження дитинства, повоєнні труднощі навіяли поезії “Ніч”, “Баба Онися”, “Жорна”. У вірші “Жорна” автор […]...
- Як розуміє щастя Григорій Сковорода? Кожна людина, яка створює матеріальні та духовні цінності, має право на щастя. В цьому Григорій Сковорода був переконаний і стверджував це своїми творами. Він писав, що заради щастя не потрібно далеко їхати, колінкувата перед сильними світу, бо воно завжди і всюди з людиною. Його тільки треба пізнати. Про це йдеться у філософському творі “Вхідні двері до християнської доброчинності”. Високу мораль народу утверджує Г. Сковорода у “Розмові п’яти подорожніх про істинне […]...
- Мої враження від поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати” Тарас Шевченко довгий час перебував у казематі Петропавлівської фортеці. Допити, довгі самотні дні й ночі в камері. Багато пережив, передумав поет за цей час. Якби не поезія, ми про це ніколи б не дізналися. Поетові пощастило дістати аркуш паперу і записати на ньому тринадцять віршів. Справжнім шедевром серед них є поезія “Садок вишневий коло хати”. У ньому немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв. Вечір в Україні постає перед читачем у […]...
- Василь Стус – летюча зірка української літератури Тієї зірки не бачили, коли небосхил був захмарений і засліплений сезонними ліхтарями. Перед тінню мученика світ смирніє. Тінь даленіє, знайомі риси розпливаються, і на їх місці згущуються образи вселенського страждання, що нас єднає на гіркій землі. Вістка про табірну смерть Василя Стуса вразила, як грім. 5 вересня 1985 р. про неї повідомили всі радіостанції світу. До Москви пішли урядові протести. Була найчорніша година перед Чорнобилем. Україна мовчала в клінічному анабіозі, […]...
- Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки “В житах” Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки “В житах” Тривожним, важким і повним нерозв’язних протиріч – саме таким постає перед нами час революційних та пореволюційних подій в Україні XXстоліття із творів визначних майстрів слова, діяльність яких припала на 20-30-і роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посідають одне з чільних місць серед правдивих історій про людину і час, написаних безпосередніми свідками, учасникам тих подій. Та попри жахливість, нелюдське обличчя […]...
- “Мій улюблений герой – Полліанна”
- Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п’єсі “Хазяїн” – ІІІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
Categories: Твори з літератури