Прислів’я і приказки

Прислів’я і приказки належать до малих жанрів усної народної творчості. Хоч ці твори короткі, на один-два рядки, але вони мають усі ознаки і особливості справжнього мистецтва. В них відображена багатовікова мудрість народу, практичний досвід трудящих мас у різних сферах людської діяльності, розкрито різноманітні явища суспільного життя і природи, передано горе і радість людини, її мрії і прагнення. Прислів’я виникли дуже давно.

Як вказує їх назва, в житті вони вживаються при слові, при розмові, набираючи в кожному окремому випадку відповідного значення. Прислів’я і приказки як жанр народної творчості розглядаються в 4 класі. Але з цим фольклорним видом діти практично знайомляться ще в початковій школі.

Вивчення прислів’їв і приказок саме в 4 класі викликає певні труднощі. Діти 10-11 років ще не мають достатнього життєвого досвіду. Це перешкоджає їм збагнути глибину філософських узагальнень, які містять у собі прислів’я і приказки.

Не завжди легко зрозуміти їм і пряме та переносне значення, афористичність цих народних висловів. Тому треба шукати шляхи і методи, що допомагають більш глибокому і усвідомленому сприйняттю “згустків” крилатої народної мудрості.

Говорячи про навчальне і виховне значення прислів’їв, К. Д. Ушинський відзначав: “Російські прислів’я мають значення при початковому навчанні вітчизняної мови, по-перше, своєю формою і, по-друге, своїм змістом. За формою – це животрепетний вияв рідного слова, що вилетіло безпосередньо з його глибокого джерела – вічно юної душі народу.

За змістом наші прислів’я важливі для поіІаткового< навчання тим, що в них, як у дзеркалі, відбилося російське народне життя з усіма своїми мальовничими особливостями. можливо, нічим не можна так ввести дитину в розуміння народного життя, як пояснюючи їй значення народних прислів’їв”

Близькою до прислів’я є приказка. Прислів’я відображає узагальнені факти, приказка конкретизує ті ж факти, відзначає окремі явища. Так, наприклад, “Собака на сіні” приказка, “Собака на сіні: собі не гам і другому не дам” – прислів’я. Приказка – окремий образний вислів, незакінчене речення, а прислів’я – завжди закінчена думка, певне міркування, висновок. “Гнатися за двома зайцями” – приказка; “За двома зайцями поженешся – жодного не здогониш” – прислів’я; “Найшла коса на камінь” — приказка, “Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться” – прислів’я.

Коли навести зразки приказок і запропонувати дітям порівняти їх з прислів’ями, то вони самі відчують відмінність між цими фольклорними видами, наочно переконаються, що прислів’я містить завершену думку, а приказка – частину міркування, щось недомовлене, не закінчене.

Тут важливо звернути увагу дітей на повчальний зміст прислів’їв, якого не мають приказки. Приказка не повчає, не дає поради, а вживається лише для того, щоб підсилити мову, падати їй особливої виразності, влучно сказати про якусь подію чи поведінку людей, їх характери. Коли ми говоримо про когось, що він “чужими руками жар загрібає”, то цим вказуємо, що людина любить користуватись чужою працею, любить, щоб за неї хтось робив.

У дальшій бесіді вчитель вказує на таку характерну рису прислів’їв, як здатність їх змінювати свій зміст залежно від застосування у розмовній чи писемній мові. Він пояснить, що більшість прислів’їв можуть вживатися у двох значеннях – прямому і переносному. Наприклад, прислів’я “Під лежачий камінь вода не тече” у прямому значенні є результатом спостережень за каменем і водою. Переносне ж значення цього прислів’я ширше: хто лінивий і бездіяльний, той нічого не доб’ється.

Прямий зміст прислів’я “Любиш їздити – люби і саночки возити” повністю зрозумілий дітям без пояспень, а в переносному значенні воно вживається тоді, коли хочуть підкреслити думку: любити треба не тільки результати якоїсь праці, а й саму працю. Учитель може навести ще кілька прислів’їв, побудо-иаїшх на переносному значенні слова, наприклад: “Не гой друг, хто медом маже, а той, хто правду каже”. Коментуючи разом з учнями прислів’я, вчитель показує, що тут не маємо на увазі ні мед, ні взагалі солодощі, якими частує одна людина іншу, а розуміємо, що “солодкі”-це приємні, але неправдиві слова, яким не слід вірити. Далі запропонуємо учням самим пояснити переносне значення останніх прислів’їв: “Дружній череді вовк не страшний”, “В гурті і каша їсться”.

Подумавши, учні скажуть, що тут йдеться не про череду і не про кашу, а про силу згуртованих людей, яким не страшні ніякі вороги, ніякі труднощі.

Є прислів’я, які вживаються тільки в прямому значенні, інші – лише в переносному.

Якщо прислів’я вживається в переносному значенні, то воно може мати багато різноманітних застосувань. Так, наприклад, прислів’я “Який стук, такий і гук” цілком правильно, буде вжите і тоді, коли одна людина зробила добро другій людині, яка потім відплатила добром своєму благодійникові; і тоді, коли одна людина зробить зло іншій і ця інша людина помститься за свою кривду.

Проводячи спостереження за змістом прислів’я, учитель вкаже на їх надзвичайно багату і різноманітну тематику. В них відбито все, що народ думав про громадське життя, про класові відносини в експлуататорському суспільстві, працю, сімейні стосунки, побут, про трудове і морально-етичне виховання. Народ високо цінує правду, справедливість, засуджує різні людські пороки й вади, викриває ледарів, невігласів, хабарників, злодіїв.

Він створив також чимало прислів’їв і суто політичного змісту, про панів, царів, чиновників, попів та інших гнобителів трудящих мас: “Коли б не піп та пан, то не був би й мужик голоштан”, “Бідному з багатим судитися, то краще в морі втопитися”, “Сильні та багаті рідко винуваті”. Багато прислів’їв та приказок виражають любов. трудящих до батьківщини, пошану до праці, почуття дружби і колективізму, підкреслюють важливість знань, освіти. І тут учитель розгортає плакат з прислів’ями, згрупованими тематично, пропонуючи учням прочитати їх та доповнити відомими їм прислів’ями на ці теми.

Про батьківщину: “Рідний край-земний рай”, “Кожному мила своя сторона”. Про працю: “Вперта праця все переможе”, “Щоб мати, треба працювати”, “Робота і мучить, і кормить, і учить”. Про дружбу: “Дружба та братство дорожче багатства”, “Друзі пізнаються в біді”, “Сам пропадай, а товариша з біди виручай”.

Про навчання: “Гарно вчити того, хто хоче все знати”, “Книжка мовчки все розкаже”. Про людські вади: “Сердите не буває сите”, “Лукавий чоловік на словах любить, а ділом губить”, “Надувся, як сич на мороз”.

Другий урок відводиться для глибшого вивчення змісту й форми прислів’їв. Докладніше зупинимося на особливостях мови прислів’їв, на їх пізнавальному й виховному значенні. Дамо учням можливість повправ-лятися в застосуванні прислів’їв до різних випадків життя.

На цьому уроці немає нових для учнів понять. Це дає можливість приділити більше уваги перевірці знань. Перевірка домашнього завдання за матеріалом минулого уроку тісно пов’язується із змістом нового уроку.

Учні зачитують прислів’я і приказки, записані ними від бабусь, матерів і знайомих, пояснюють їх зміст.

Вивчення художніх засобів прислів’їв слід проводити в єдності з їх змістом. Особливу увагу під час аналізу слід звернути на мудрість, повчальність, образність народних висловів, на їхню мову.

Прислів’я містять у собі поради або повчання і мають велике суспільне значення. Виражаючи народну мудрість, відбиваючи суспільно-трудовий досвід, вони яскраво відображають і класову боротьбу. В прислів’ях народ сміливо висловлює своє негативне ставлення до експлуататорів і паразитичних класів. З деякими такими прислів’ями учні зустрічалися під час вивчення казок.

Наведемо ще кілька творів: “Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься”, “Казав пан: “Кожух дам”, та слово його тепле”, “То пани, а ми люди”. Підсилює ідейну спрямованість прислів’їв засіб протиставлення: “Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є”, “Бідняк робить, а багачеві родить”, “Пан скаче, а хлоп плаче”. Таким протиставленням прислів’я розкриває різкі соціальні контрасти експлуататорського суспільства.

Щоб показати учням влучність, виразність, ритмічність прислів’їв, можна взяти такі зразки: “Хочеш їсти калачі – не сиди на печі”, “Хто рано підводиться, за тим і діло водиться”, “Треба нахилитись, щоб з криниці води напитись”. Запитаємо учнів, про що говориться в наведених прислів’ях. Діти відзначають, що народ у цих висловах підкреслює важливість праці, необхідність трудитися.

Далі за завданням учителя вони встановлюють, чому прислів’я звучать як вірші. Вони знаходять співзвучні слова: калачі – печі, підводиться – водиться, нахилитись – напитись. Підсумуємо, що будова прислів’їв відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються між собою: “Де багато пташок, там нема комашок”.

Така милозвучність прислів’їв допомагає легше занам’ятову-вати їх і виголошувати.





Прислів’я і приказки

Categories: Твори з літератури