Мій фольклорний килимок

Related posts:

1. Що зближає поему Кому на Русі жити добре й фольклорний добуток? Існує чотири основних розходження фольклорного добутку й добутку художньої літератури. По-перше, фольклорний добуток – результат колективного творчості, а літературний твір – створення індивідуальному, приналежному одному конкретному авторові. По-друге, фольклорний добуток століттями існує в усній формі, передається з покоління в покоління, кожний виконавець, по своєму бажанню, може вносити у фольклорний добуток деякі зміни; літературний твір незмінно, неваріативно, тому що пишеться автором. По-третє, у фольклорному добутку відбивається народна, дуже узагальнена, точка зору […]...
2. Про мову Коли на мову людську дивитись як на вираз вражень, думок, міркування людей, то вона й повинна бути не однаковою, як не однакові краї, де живуть люди, не однакові сторони, де вони розселилися. Як не в нашій йолі зробити так, щоб усю землю сповивав той страшенний холод, що огортає їх поміж полярними кружалами, або гріла її та нестямна спека, що стоїть у краях між тропіками, то. так само не сила наша […]...
3. Українські фразеологізми на літеру “Я” Щоб я [так] з носом був – уживається як клятва запевнення в чому-небудь, підтвердження або констатація чогось; Яблуко розбрату – причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь; Одного поля ягода – подібний до кого-небудь своїми поглядами, думками, соціальним становищем, характером, поведінкою ; з одного тіста; одного гніздечка птиці; один одного вартий; один від одного недалеко відбіг; два чоботи – пара; однієї масті; антонім: не з нашої парафії); В яєчню побити – […]...
4. Фантастична розповідь “Чому я запізнився” Сьогодні я запізнився до школи через надзвичайні події вдома. Вранці я збирався на заняття та не знайшов свого щоденника. Я шукав його всюди, а потім побачив якісь клаптики біля миски мого собаки Джека. Виявилося, що Джекові не дали сніданку вчасно. Пес був голодний та зубами відкрив мій шкільний ранець. Джек витягнув звідти щоденника, бо той видався собаці найсмачнішим. Але собака не став їсти всі сторінки, а сжував лише останню, що […]...
5. Фразеологізми на літеру Ш та Щ Шарварок зчиняти. Зчиняти безладдя, гармидер. Отже, окулярів у Господа тоді ще не було, а без них тільки й можна було збагнути, що біля ладану зчиняється якийсь несвітній шарварок. Шкура тріщить. Про велике напруження у чомусь. Я й сама була невісткою, мене не милували! Аж шкура тріщала – робила… . Шпильки під нігті заганяти. Допікати, завдавати душевного болю. – …Та ще як свої більше, ніж чужі, шпильки під нігті заганяють… – […]...
6. Крилаті вислови з Біблії та їх глибокий зміст Біблію називають Книгою Книг, але і ця назва не може охопити все значення цієї безцінної Книги, яка не просто оповідає нам історію давніх часів, але й вміщує справжні перлини мудрості, норми та правила поведінки, вчить нас цінувати вічне і не орієнтуватися на минуще… Сюжети та вислови з Біблії увійшли назавжди в літературний процес усіх часів та народів. Багато творів або мають в своїй основі біблійні сюжети, або використовують крилаті вислови […]...
7. Осінь Різні пори року несуть різний настрой. Хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. А я люблю осінь. Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум’янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів. Як ніжно виглядають золоті […]...
8. “Моральний кодекс” старого за повістю Е. Хемінгуєя Хемінгуей в повісті “Старий і море” створює реальний образ старого рибалки, що протягом трьох діб веде двобій з величезною рибою-мечем. Ця боротьба закінчується трагічно: знесилений рибалка змушений повернутися до берега лише зі скелетом здобичі, яку з’їли акули. І хоча це був, здається, останній шанс, бо вже багато днів у Сантьяго не було доброго улову, а останні події забрали багато сил старого, він все ж не здається і не впадає у […]...
9. Фразеологізми на літеру Я Язик до Києва доведе. Про необхідність розпитувати. – Боже ж мій! Я ж не знаю, де він живе; я приїжджа людина… У мене немає нікого знайомого, хто б указав. – Язик, матушка, до Києва доводить! . Язика дістати. Захопити в полон когось із метою здобути якісь відомості. Чи вкрасти що, язик достати, Кого живцем чи обідрати, Ні сто не вдержить їх гармат. . Єсть виконати тихо й привести язика. Як […]...
10. Сюрприз Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, […]...
11. Мої улюблені прислів’я та приказки Не раз я чула від своєї бабусі про те, що усна народна творчість – скарбничка народної мудрості. А прислів’я та приказки, як коштовні камінці, яскраво виблискують дотепністю та гумором. Протягом багатьох століть люди їх складали і передавали з уст в уста. Ці невеличкі за обсягом, але дуже влучні вислови вчать нас бути чесними, сміливими, поважати старших і не лінуватися. Деякі з них відображують історичне минуле. Ось, наприклад, одна з моїх […]...
12. Почуття, передані поезією П. Тичини “Хор лісових дзвіночків” Одним із кращих віршів Павла Тичини для дітей є вірш “Хор лісових дзвіночків”. Ця поезія вирізняється своєю мелодійністю, музичністю. Кожний рядок передає велику любов поета до природи, його захоплення українськими краєвидами. Лісові дзвіночки співають прекрасну пісню весни. Вони славлять новий день і зустрічають його дзвоном. Вони люблять сонце, світлу тінь, розкішні сни і затишні гаї. Ніжно звертаються дзвіночки до хмар, які жене легенький вітерець, просять їх: Линьте, хмари, ой прилиньте, […]...
13. Книга – мій друг і порадник У жодному місці я не читаю з таким задоволенням книги, як у бабусиному будинку з мансардою. Саме там, у мансарді, житловому приміщенні на горищі під схилом даху, знаходиться домашня бібліотека. Моя бабуся – вчителька і збирала свою бібліотеку довгі роки, ще будучи студенткою. Коли я приходжу в гості до бабусі і піднімаюся в мансарду, я беру в руки книгу Жуля Верна “П’ятнадцятирічний капітан”. Мені здається, що мансарда – це рубка […]...
14. Мій батько Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька […]...
15. Мудра казка Прочитав я нещодавно казку про сина, який врятував батька від передчасної смерті. А трапилося це так. Колись старих людей, які вже нічого робити не могли, спускали на лубках у провалля, щоб дарма хліб не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві. Невдовзі у тих краях трапився недорід. Батько порадив синові пересіяти поле, взявши снопи зі стріхи. Довго дивувалися люди багатому […]...
16. Пригодницька повість В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” Всеволод Нестайко – видатний дитячий письменник, твори якого відомі в Україні та світі. Повість “Тореадори з Васюківки” є дуже цікавою, у ній розповідається про пригоди двох кмітливих та веселих хлопців. Твір “Тореадори з Васюківки” – за своїм жанром пригодницька повість. Пригодницька література має певні особливості, які вирізняють її з-поміж інших. У центрі уваги читача знаходиться, як правило, гострий сюжет, події постійно розвиваються, обставини швидко змінюються. Пригодницька повість – це прозовий […]...
17. Герої В. Нестайка – веселі, розумні, дотепні сміливці Головні герої повісті В. Нестайка Ява з Павлушею познайомились ще в четвертому класі і тепер є справжніми друзями. То вони випустили в клубі під лекції “Виховання дітей у сім’ї” пугутькала і лектор з переляку упав з трибунці і вилив собі на голову графин з водою. То повісили старі дідові підштаники на телевізійну антену, то проводили під свинарником метро. Хотіли зробити всій сюрприз! Адже у Києві є метро, нехай і у […]...
18. Ідеал української дівчини за оповіданням П. Куліша “Орися” Пантелеймон Куліш був полум’яним патріотом України, борцем за збереження її національної самобутності, прадідівських звичаїв та традицій. Прикладом втілення авторської позиції є оповідання “Орися”. Цей маленький шедевр – романтичне оповідання-ідилія. У центрі цього твору ідея оновлення людського роду, зміна Поколінь. Також Пантелеймон Куліш поетизує козацько-старшинський побут і наголошує на незнищенності української народності. Дочка сотника Орися – головна героїня оповідання. Письменник змальовує її напрочуд гарною: “Повна да хороша на виду… всю господу […]...
19. Покровський собор Коли виявишся у центрі Харкова, почуєш передзвін дзвонів, твоєму погляду стануть золоті куполи над білими вежами, що потопають у зелені дерев. Це Покровський собор. Щоб потрапити на подвір’я Покровського монастиря, треба пройти під аркою монастирських воріт, виконаної в барочному стилі й увінчаній витонченій главі. З декількох масивних будинків погляд вихоплює витончені “восьмерики” Покровської церкви. Собор був споруджений в 1689 році на честь возз’єднання України з Росією. Архітектор невідомий. Майстер-будівельник втілив […]...
20. Коли людяність і готовність до самопожертви долають страх Якщо хтось скаже, що вночі був на цвинтарі й йому не було моторошно, це буде неправдою. Коли Гек збирався лікувати бородавки за допомогою дохлої кіш­ки і покликав із собою Тома, він навіть і не подумав, що буде відчувати. Вони, Том і Гек, не намагались обдурювати себе, що їм не страшно, але розмовляли пошепки, шоб мертві не образилися. Хлопці ше не знали, що цієї ночі випадок, свідками якого вони стануть, з’єднає […]...
21. Розповідь про вулицю, на якій я живу Моя вулиця 1. Я живу на тихій вузькій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхових будинків. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідко їздять автомобілі, тому можна грати прямо посеред дороги. Ще недавно вона навіть не була заасфальтована, а тепер по ній приємно кататися на велосипеді. Завдяки тому, що вона тиха, по […]...
22. Сенс назви оповідання А. П. Чехова “Хамелеон” Хамелеон – це ящірка, яка, пристосовуючись до змін навколишнього середовища, змінює колір. Звичайно, у маленькому містечку, де відбуваються події чеховського оповідання, мова не йде про зоологічні дослідження. І навіть не про плазуна мова, а про звичайнісінького собі собаку невідомого хазяїна, цуценя, що опинилося в центрі подій на майдані і, захищаючи себе, вкусило за палець брутального, дуже гомінкого чоловіка. Події відбуваються дуже швидко, на очах, мовби на театральній сцені. Ось іде […]...
23. Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти Друзі – це скарб людини. Справжня дружба проходить усі випробування і триває роками. Між друзями можуть траплятися непорозуміння і суперечки, але друзі завжди знайдуть шляхи до примирення. Треба виховувати в собі уміння дружити. Дружба Неможлива без уміння зрозуміти друга, без уміння вибачити друга, без уміння прийти на допомогу. Чому ми обираємо собі в друзі цю людину, а не іншу? Мені здається, що друзями стають люди, які мають щось спільне. їх […]...
24. Ідеал дівчини в оповіданні Пантелеймона Куліша “Орися” Пантелеймон Куліш – це полум’яний патріот України, борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій. У центрі романтичного оповідання-ідилії “Орися”, цього маленького шедевра, – зміна поколінь, ідея оновлення людського роду, незнищенності української народності, поетизація козацько-старшинського побуту. У цьому оповіданні автор говорить про гармонію стосунків людини з природою, про історію “дівочого серця”. Сотникова дочка Орися – головна героїня однойменного оповідання. Вона була напрочуд гарною: “Повна да […]...
25. Творчість митця Ду Фу Наш світ – це море народів і культур, таких різних між собою, таких протирічних, часто ворогуючих… Але перш за все, світ – це море душ, які спільні своєю вічністю, печаллю, любов’ю, своїми вічними пошуками: істини, сенсу життя, чи просто пошуком себе. Китай настільки ж далекий від нас територіально, наскільки чужий нам культурно. Інша раса, інші звичаї, ми різні навіть у дрібницях. Але духовна сутність того, чим заряджені серця, у нас […]...
26. Соціальні проблеми у романі Джона Стейнбека “Грона гніву” Американські критики, любителі складати різного роду “обойми” і обчислювати літературні “рейтинги”, нерідко включають Д. Стейнбека у “велику трійку” головних письменників США, де його сусіди є два гіганти – Хемінгуей і Фолкнер. Як і вони, Стейнбек був визнаний ще за життя класиком. При усій жанрово-тематичній розмаїтості і відомій нерівності творчості цього прозаїка, який працював як романіст, новеліст, повістяр, документаліст, у нього виділяється якесь ядро, група творів, що складають своєрідний стейнбековський “канон”. […]...
27. Любов – провідна тема східної поезії Там, на просторах Передньої Азії, утворювалися могутні держави. Влада тільки таких країн могла захистити життя та волю народу і окремої людини від чужоземних загарбників. Та даючи захист, держава сама ставала господарем життя. Наслідок цього – соціальна нерівність. Повинно було статися диво, аби непорушна межа між людьми різних прошарків суспільства була подолана. Таким звичайним дивом було кохання, яке не знає меж і кордонів. Історії та легенди про таке безмежне кохання створював […]...
28. Відроджуймо традиції! Відроджуймо традиції! Дуже часто кожному з нас доводиться чути від дорослих такі вислови: “Не можна”, “Що люди скажуть?”, “Не сміши людей”. Але нерідко ми не замислюємось над їхнім глибинним змістом. Повага до громадської думки – одна з основ народного етикету, який є неписаним зведенням норм і правил поведінки людини з рідними, знайомими. На жаль, часто доводиться зустрічатися із зухвалим ставленням моїх однолітків до старших за віком, зневажливістю до молодших. Це […]...
29. Мудрі поради від Маленького принца Антуана де Сент-Екзюпері Притча Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц” мені сподобалася тому, що я теж, як і французький письменник, хочу бути льотчиком. Сент-Екс був дуже сміливим пілотом, він ніколи не кидав товаришів у небезпеці. Усі твори, які написав Екзюпері, про льотчиків. Я прочитав тільки “Маленького принца”, але хочу прочитати й інші. Казка “Маленький принц” дуже повчальна. На перший погляд, усе просто. Але в кожному розділі є якісь мудрі поради. Вони філософські, бо мають […]...
30. Любов Т. Шевченка до України Тарас Шевченко все життя мріяв жити в Україні, а сам довгі роки поневірявся у чужих краях. Перебуваючи у Петербурзі в казематі, він згадує рідний край, вишневі сади, лісні, працьовитих людей. І все це він. відтворив у невеличкому вірші “Садок вишневий коло хати…”. Поет палко любив Україну, бо тільки любляча людина могла намалювати таку чудову картину, перебуваючи за гратами; Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами Йдуть. […]...
31. Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?’ перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український літературі соціально-психологічний роман. Він вражає масштабністю зображення дійсності і в часі, і в просторі, змалюванням […]...
32. Твір за картиною Білокур “Цар-колос” Відома українська художниця Катерина Білокур залишила нащадкам неперевершені картини, що були визнані у світі. Одним з чудових полотен є “Цар-колос”, над яким Катерина Білокур працювала у повоєнні роки. У центрі картини – налиті стиглим зерном колоски жита, пшениці, ячменю й вівса на червоному тлі. До них тягнуться троянди й півонії, бузок, безсмертники, хризантеми й кручені паничі. Символічно, що художниця зображує квіти, які ростуть у різні пори року. Цим майстриня передає […]...
33. Зустріч з весною Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава росте”. Мені теж здається, що я починаю рости тоді, коли приходить весна, росту разом із […]...
34. Вірш М. Рильського “Рідна мова” – величальна пісня українській мові У багатьох своїх статтях і поетичних творах М. Рильський закликав бути уважним до мови, цього “чудотворного знаряддя у нашій боротьбі за світле, щасливе життя”. Неперевершений знавець скарбів рідної мови, поет звертався до сучасників і наступних поколінь: Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Вірш “Рідна мова” […]...
35. Пісня – найцінніший скарб українців У кожної країни є свій народний символ. В України – це пісня, яка споконвіку лунає в наших краях. Мабуть, жодна подія не відбулася і не відбудеться без щирої народної пісні. Вона несе в собі і любов, і сум, і ніжність, і втіху. Пісня лунає тоді, коли хочеть­ся показати свої почуття або настрій. Я спитала в бабусі й дідуся, що означає для них рідна пісня. Вони сказали, що пісня – це […]...
36. Стара береза Я живу майже в центрі міста. Правда, це не центр, яким його вважає більшість жителів, але дійсно географічний центр – так каже мій тато. І в цьому самому географічному центрі розташований наш невеликий будиночок із садом, таким само старим, як будинок. Усе в саду, як належить: дві яблуні, два вишневих дерева, одна груша, дві сливи і… одна величезна стара береза. Я не пам’ятаю жодного року, щоб хто-небудь із дорослих не […]...
37. Казка – чарівний світ мрій Казка – прекрасний витвір народної фантазії. Вона пробуджує й плекає паростки доброти й чесності, справедливості й мудрості. Казка захоплює кмітливістю, розумом улюблених героїв. А герої – носії зла завжди покарані за свої недостойні вчинки. Читаючи казки, ми потрапляємо у світ фантастики та мрій. Тому частенько тягнеться рука до старенької збірочки казок, що скромно стоїть на книжковій полиці. Ода казці Чарівна віковічна наша розраднице казко! Звертаюся до тебе зі словами вдячності […]...
38. На виставці квітів Кожного року в Палаці Спорту проводиться виставка квітів. Мої батьки взагалі люблять природу, рослини, тому завжди намагаються не пропустити цю виставку, а цього разу нарешті взяли з собою і мене. Мама казала мені, що там цікаво, але я не очікувала, що мені так сподобається. Перше враження – дуже багато людей у величезному спортивному залі, всі щось шукають, кожен своє. Потім батьки пішли дивитися поливні системи для нашої садової ділянки, а […]...
39. Тема збереження рідної мови в творчості М. Рильського Рідний, рідна, рідне – корень народу і роду. Рідна матуся і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова. Поки живе мова – доти живе й народ. Але чому так трапляється, що діти відрікаються від рідної мови? Чому забувають те, що набуто віками? Це болюче питання завжди хвилювало кращих майстрів українського слова: Лесю Українку, Івана Франка, Тараса Шевченка. Більшість своїх поезій присвятив рідній мові й Максим Рильський. Він порушував […]...
40. Людина й природа у баладі “Лісовий цар” Йоганн Вольфганг Гете у своїй баладі “Лісовий цар” розповів нам про страх, що випробовують деякі люди перед невідомими явищами природи. Особливо це було поширено раніше, в античний час і в середні століття. Але й у часи Гете ще багато з людей боялися природних явищ. Вони були дуже марновірні, для них усе було пов’язане з божественними силами: блискавка, гроза, бурячи й багато чого іншого. Особливо люди боялися ліси. У кожній хащі, […]...