Природа і людина у творах

ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. Навчався в Київському інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка актором, режисером, сценаристом. Поет, прозаїк.

Автор поетичних збірок “Атомні прелюдії”, “Сто поезій”, “На срібнім березі”, “Київ”, “Поезії”, “Цю жінку я люблю” та інших, роману “Наливайко”, творів для дітей. Лауреат Міжнародної

премії фундації Антоновичів, Державної премії імені Т. Г. Шевченка.

Природа і людина у творах Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його красою. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози.

Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш: І натрусив зі сливи слив, Щоб легше було сливі. Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком “р”, с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий.

Людина – така ж часточка природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні “Первінка” ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах.

Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, і в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на селі. У цей час діти дорослішали раніше: “Миколка мав усього років дванадцять. Мати… купити корову мусила доручити Миколці”.

Головний герой оповідання – Миколка – справжній голова сім’ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір. Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: “Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя”. Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини “корівкою”: “Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав: – А як тебе звати? – Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось…”

Ще один повноправний герой оповідання – пес на ім’я Собака. Безпритульна тварина, прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини.

Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут.





Природа і людина у творах

Categories: Твори з літератури