Храм природи

Микола Вінграновський порадував наймолодших своїх читачів збірками “Андрійко-говорійко”, “Мак”, “Літній ранок”, “Ластівка біля вікна” та іншими дивовижними поезіями. У віршах поет багато уваги приділив зображенню природи. Він захоплюється її чаром, красою, таємничістю.

У вірші “Грім” письменник відтворює фантастичні картини: Грім жив у хмарі, і з гори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри, Умив озерам очі. Ми бачимо, що образ грому в постійному русі, в змінах. Він “натрусив зі сливи слив”, вирішив допомогти

груші.

Незважаючи на похмурість, грім підкорює щедрістю та добрим настроєм. Його, наче живу істоту, хвилюють турботи дерев: І дядько-грім сказав собі: “Потрушу я грушу, Бо небеса вже голубі Я покидати мушу”.

Поет відкриває красу природного явища, що входить несподівано в нашу свідомість. Не такими вже й страшними здаються громовиці, бо приносять стільки корисного на землю. Після грози, рясного дощу оновлюється все живе.

Творчість Миколи Вінграновського невичерпна. Вона – храм людського духу й краси природи, де затишно кожному, хто любить справжню поезію.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Храм природи

Categories: Твори на різні теми