Образи природи у творчості Коцюбинського

Видатний український прозаїк межи двох століть, М. Коцюбинський оновив українську художню прозу і темами, і жанрами, і художніми засобами. Бажання “вийти поза тісні межі тогочасного літературного напрямку” М. Коцюбинський реалізував у високохудожніх психологічних новелах, що стали окрасою не тільки української, а й світової літератури.

Зображуючи життя українського народу в різних його виявах, представляючи свою епоху і своє покоління у найхарактерніших вимірах – суспільно-політичному, морально-етичному й естетичному, –

письменник вірив, що “мури темноти” розваляться, і на світі запанують правда і краса. Таким глибинним змістом виповнені вершинні зразки прози письменника – повісті “Дорогою ціною”, “Тіні забутих предків”, “Fata morgana”, новели “Intermezzo”, “Цвіт яблуні”.

Михайло Коцюбинський тонко відчував природу, вивчав фарби і кольори, бо він вважав що знання природи, її фарби “повинні приходити на допомогу слову”. “Щоночі тепер пожежі. Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом і до самого рання осінні хмари, наче троянди”. Так відбиває революційно-піднесений настрій селян природа у повісті Коцюбинського “Fata morgana”.

Сумна картина дощової осені схожа на такий же невеселий настрій Андрія та Маланки, всіх заробітчан, що “йдуть та йдуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились віл свого ключа, немов осінній дощ”. У повісті “Дорогою ціною” переважають чорний і червоний кольори. Природа виступає, як діюча сила, що бере участь у розвитку сюжету.

Пожежа в плавнях здавалась Соломії то червоними горами, то звіром-веле4 том, то вогняним морем. Вона розуміє своє безсилля перед стихією. Велику роль відіграє пейзаж у повісті “Тіні забутих предків”. Одухотворений ліс, гори, Черемош – усе це створює казковий світ, на фоні якого і у якому розгортаються події твору.

Чистою, природною красою овіяне кохання Івана й Марічки, від сил стихії гине Марічка і назавжди покидає цей світ, іде у казку Іван… Але особливе місце займають картини природи у новелі “Intermezzo”.

Пейзаж у новелі відображає не лише красу навколишньої природи, а й складний внутрішній світ героя, зміну його настроїв, думок, почувань. Пейзаж у новелі “Intermezzo” – це своєрідна лірична сповідь, виняткової краси пейзажна лірика, у якій, як сказав І. Франко, “якнайбільше живої крові і нервів” самого автора. Природа у новелі не статична, а динамічна – вся в русі і змінах настрою. “Ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба”; “пливе блакитними річками льон”; “біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл”.

Ця неземна краса, освітлена сонцем, створює погідний, сонячний настрій, торкає в душі найпотаємніші струни, що звучать, як “співуча арфа”, і водночас відроджує в ній те, що було притлумлене людським горем і неспокоєм: “Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…” Пейзаж у Коцюбинського виграє особливими барвами. Це передусім пейзаж психологізований, той, який підсвітлює почуття і переживання: картина природи – це стан душі.

І водночас це пейзаж кольоровий, музичний, в якому краса душі і краса природи становлять одне ціле, взаємодоповнюючи і взаемопоглиблюючи одне одного. Кольорові й музичні образи, ліричні тони і напівтони синтезуються у творчості письменника в дивовижні “перла краси”, що є оздобою усієї української прози, зенітом її творчих пошуків і здобутків.

Твори Коцюбинського, як незрівнянного майстра слова, письменника з Божої ласки, що вивів українську прозу в ряд світових шедеврів, дають нам велику не тільки психологічну, а й естетичну насолоду.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образи природи у творчості Коцюбинського

Categories: Твори на різні теми