Iдея служiння митця народовi в новелi Михайла Коцюбинського “Intermezzo”

Михайло Коцюбинський – письменник, який подарував українськiй лiтературi чимало прекрасних сторiнок. Вiн збагатив її новими темами, лiтературними формами, жанрами. У такому новому для українсь кої лiтератури того часу жанровi, як новела “Intermezzo”, вiн звернувся до дуже важливої i давньої теми: митець i суспiльство.

Письменник знайшов хвилину перепочинку, щоб замислитися над роллю митця i його призначенням, сприйняття ним природи, навколишнього свiту.

У цiй досить незвичнiй новелi-сповiдi ми зустрiчаємось з лiричним героєм, втомленим вiд численних “треба” i “мусиш”, розчарованому в тому, що живе не так, як треба. Вiн покидає мiсто i поринає в зелений серпанок жита, рiчку льону. Природа – це свiт дивної гармонiї, i вiд спiлкування з нею людина приходить до злагоди iз собою.

Митець любить сонце, яке сiє в його серцi золотий засiв майбутнiх образiв i тем, творить у його душi прекрасний свiт “з квiток, з смiху дитини, з очей коханої”, допомагає перемагати сумний настрiй, “морок життя”. Народне, виплекане вiками, сприйняття письменником сонця: розмовляє з ним, як з живим, схиляється перед ним, як перед великою життєдайною силою, з великою повагою ставиться до свiтила. Ця новела i її лiричний герой дали нове славне iм’я письменнику – Сонцепоклонник.

Сонце i земля… А мiж ними людина. Таку традицiйну схему життя взяв за основу своєї творчостi митець. Людина…

Вона з’являється перед ним на польовiй стежцi пiд звуки симфонiй неба i землi. Повернення письменника у свiт природи – це не зрада самому собi, а перепочинок перед новою зустрiччю з життям. Його душа, як струна…

Що все бринить i не втихає:

В нiй каждий стрiчний вiтер грає.

Внутрiшнiй свiт митця бездонно глибокий. Через душу письменни ка проходять життя природи, проблеми суспiльства, всесвiту i горе цього селянина. Письменник смiливо йде назустрiч життю.

Адже справжнiй художник, за глибоким переконанням М. Коцюбинського, I. Франка, Т. Шевченка, Лесi Українки та iнших великих майстрiв слова, – це спецiальний орган, який створено для того, щоб вiдбивати все: i красу природи, i людськi негаразди. I навiть смерть рiдної доньки сприймається ним, перш за все, як явище, що вимагає: пиши, вiдтворюй дiйснiсть, бо ти – письменник, поет, митець.





Iдея служiння митця народовi в новелi Михайла Коцюбинського “Intermezzo”

Categories: Шкільні твори