Людина і природа у творах Миколи Вінграновського

Твір за поезією “Грім” та оповіданням “Первінка”. Микола Вінграновськии народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв’язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю.

Одним з таких лисьменників є Микола Вінграновськии. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає

дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш:

І натрусив зі сливи слив, Щоб л егше було сливі.

Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком “р”, с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Багатьом з нас відома ця життєва картина. Людина безсумнівно є такою ж часточкою природи, як рослини і тварини.

Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні “Первінка” ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах. Адже коли Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, до допоможуть відродити добробут на селі.

У цей час і діти дорослішали раніше: “Миколка мав усього років дванадцять. Мати… купити корову мусила доручити Миколці”. І хлопчик був повинен впоратись з таким нелегким завданням!

Головний герой оповідання – Миколка стає справжній голова сім’ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір. Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: “Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя”. Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини “корівкою”:

“Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав: – А як тебе звати? – Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось…”

Ще один повноправний герой оповідання – пес на ім’я Собака. Безпритульна тварина, що прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини.

Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут. Єднання з природою стає єднанням людських душ. Напевно, це і є головною думкою творів Миколи Вінграновського.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Людина і природа у творах Миколи Вінграновського

Categories: Твори з літератури