Порівняльна характеристика Вишняків і Чураїв у романі Л. Костенко “Маруся Чурай”

“Маруся Чурай” без будь-якого перебільшення стала загально-культурним явищем, давала і зараз дає духовне здоров’я і творчий тонус, вчить добру і гідності. Морально-етичні проблеми в романі Ліна Костенко порушує і вирішує на прикладі життя двох родин, протиставлених одна одній, – Чураїв і Вишняків. Чураї являють кращі лицарські сили народу. Це сильні особистості, творчі здібності яких можуть реалізуватися тільки за умов свободи.

Тому свобода – соціальна, національна, нарешті, внутрішня, показником якої виступає почуття власної

гідності,- є для них абсолютною цінністю. За своєю природою вони непримиримі до пристосуванства, покори, принижень, зради. Ось як характеризує Маруся свого батька: …Хто там здався, тільки той і вижив. А батько ж нащ, він здатися не міг.

Він гордий був, Гордієм він і звався. Він лицар був, дарма що постоли. Стояв на смерть. Ніколи не здавався.

Чурай цінує людей не за суспільне становище, а за особисті якості. За таким принципом вибирає дружину, цього ж навчає доньку. У Вишняків поняття честі нерозривне з посадами і багатством.

Вишняк без маєтку – ніщо, він не особистість, бо позбавлений власного “я”, стійких моральних засад і переконань: Хто за Богдана, хто за короля. А він за тих, которії не проти. Чурай не може зрадити, бо це означає вбити свою власну душу. Для Вишняка ж зрада – справа трохи клопітна, але безболісна. Самоутвердження Вишняків грунтується на власній вигоді зі збереженням зовнішніх форм благопристойності. У такому ж дусі вихована й Галя, людина вкрай обмежена – “гуска”, як каже про неї Гриць, зате пихата й самовпевнена, бо дочка “значного чоловіка”.

У родині Вишняків духовні цінності підмінено матеріальними, тому ні батько, ні дочка не замислюються над тим, що купують Гриця за гроші і завдають страждань іншим: Вже тато наш і на весілля втратились, А Гриць умер… а Гриця вже нема… За вишняківською системою цінностей навіть життя можна перевести в графу матеріальних витрат. Для Марусі ж ідеалом є любов, яка єднає “незглибимі душі”. За всіма ознаками Вишняки і Чураї протистоять один одному: У всіх оцих скорботах і печалях, У всіх оцих одвічних колотнечах – І Чураївські голови на палях, І Вишняківські голови на плечах.

“Маруся Чурай” – це джерело духовності, що просто-таки примушує душу підійматися у вись, до Добра і Правди. Кажуть, що у далекому Казахстані в застійні часи українці від руки переписували роман… Хто перелічить усіх спраглих, що припали до нового джерела, Марусю, до твоєї пісні; тих, кого підтримала у важку годину твоя сповнена гідності і високої народної моралі душа, тих, кого захопила твоя незглибима любов, тих, хто плакав над твоєю героїчною долею, стаючи чистішими і кращими?





Порівняльна характеристика Вишняків і Чураїв у романі Л. Костенко “Маруся Чурай”

Categories: Шкільні твори