Морально-етичні проблеми у романі “Маруся Чурай” Ліни Костенко

“Маруся Чурай” без будь-якого перебільшення стала загальнокультурним явищем, давала і зараз дає духовне здоров’я і творчий тонус, вчить добру і гідності. Морально-етичні проблеми у романі Ліна Костенко ставить і вирішує на прикладі життя двох родин, протиставлених одна одній, – Чураїв і Вишняків. Чураї являють кращі, лицарські сили народу. Це сильні особистості, творчі здібності яких можуть реалізуватися тільки за умов свободи.

Тому свобода – соціальна, національна, нарешті, внутрішня, показником якої виступає почуття власної гідності, – є для них абсолютною цінністю. За своєю природою вони непримиримі до пристосуванства, покори, принижень, зради. Ось як характеризує Маруся свого батька:

…Хто там здався, тільки той і вижив. А батько ж наш, він здатися не міг. Він гордий був, Гордієм він і звався. Він лицар був, дарма що постоли. Стояв на смерть.

Ніколи не здавався.

Чурай цінує людей не за суспільне становище, а за особисті якості. За таким принципом вибирає дружину, цього ж навчає доньку. У Вишняків поняття честі нерозривне з посадами і багатством. Вишняк без маєтку – ніщо, він не особистість, бо позбавлений власного “я”, стійких моральних засад і переконань:

Хто за Богдана, хто за короля. А він за тих, которії не проти.

Чурай не може зрадити, бо це означає вбити свою власну душу. Для Вишняка ж зрада – справа трохи клопітна, але безболісна. Самоутвердження Вишняків грунтуєтся на власній вигоді зі збереженням зовнішніх форм благопристойності. У такому ж дусі вихована і Галя, людина вкрай обмежена – “гуска”, як каже про неї Гриць, зате пихата і самовпевнена, бо дочка “значного чоловіка”.

У родині Вишняків духовні цінності підмінено матеріальними, тому ні батько, ні дочка не замислюються над тим, що купують Гриця за гроші і завдають страждань іншим.

Вже тато наш і на весілля втратились, а Гриць умер… а Гриця вже нема…

За вишняківською системою цінностей навіть життя можна перевести в графу матеріальних витрат. Для Марусі ж ідеалом є любов, яка єднає “незглибимі душі”. За всім ознаками Вишняки і Чураї протистоять один одному:

У всіх, оцих скорботах і печалях, у всіх оцих одвічних колотнечах – і Чураївські голови на палях, і Вишняківські голови на плечах.

“Маруся Чурай” – це джерело духовності, що просто-таки примушує душу підніматися у висі, до Добра і Правди. Кажуть, що у далекому Казахстані в застійні часи українці від руки переписували роман… Хто порахує всіх спраглих, що припали до твого джерела, Марусю, до твоєї пісні; тих, кого підтримала у важку годину твоя сповнена гідності і високої народної моралі душа, тих, кого допила твоя незглибима любов, тих, хто не плакав над трагічною долею, стаючи чистішими і кращими?





Морально-етичні проблеми у романі “Маруся Чурай” Ліни Костенко

Categories: Твори з літератури