Пісні-ігри як один із жанрів народної драми

Пісні-ігри виникли у первісному суспільстві і були складовою частиною різних обрядових циклів – різдвяного, шлюбного, сільськогосподарського. Але існував і мішаний тип пісень-ігор – веснянки, які органічно поєднували елементи шлюбного та сільськогосподарського стилів. Яскравими прикладами веснянок є такі твори: “Мак”, “Подоляночка”, “Просо”. У піснях-іграх існувало два типи персонажів: індивідуальний та колективний. Наприклад, у пісні-грі “Мак” хор співав про посів маку, про те, як мак росте, як його полють, збирають, віють, розтирають, їдять, а дівчина, яка стояла у хоровому колі, все це показувала.

При цьому тексту пісні та імітації рухів надавалося магічного значення. У пісні-грі “Подоляночка” йдеться про те, що дівчина має бути охайною, працьовитою, веселою. Дівчина у центрі хору під відповідні слова пісні показувала, як вона зранку встає, умивається, розчісує косу і заплітає її, вдягається, порається по господарству, а потім – танцює: Устань, устань, подоляночко, Устань, устань, молодесенька, Умий личко так, як скляночку, Утрись, утрись шовковим рушником, Та візьмися в боки, Покажи нам скоки, Біжи до Дунаю, Бери ту, що скраю.

Потроху пісні-ігри ускладнювалися, еволюціонували. Так, у побутовій пісні-грі “Дід” уже наявний елемент сценічного перевтілення: дівчина, яка грає роль діда, не просто показує те, про що співає хор, вона своїми діями ніби відповідає на пісню. Коли хор співає про різні господарські роботи, дівчина вдає хвору: жалібно кривиться, хапається за голову, живіт. Під кінець цієї частини пісні “дід” мало не вмирає, але коли хор починає співати про смачні страви і напої, “дід” “одужує”, танцює, її потім обирає замість себе когось із хору. Гра “Коструб” являє собою невеличку п’єску, яка є діалогом, на підміну від пісень-ігор, що мали тільки словесну партію хору. Хор просить відсутнього Коструба приїхати й одружитися з дівчиною, що стоїть у колі.

Дівчина починає бігати та питати, чи не бачив хто її Коструба. Хор відповідає, що він тяжко захворів. Спочатку дівчина побивається за нареченим, а потім запитує, що в нього болить.

Перелік його хвороб хор завершує словами “твій Кострубонько вже номер”. Далі “наречена”, замість того, щоб сумувати, починає танцювати і співати: Слава тобі, божий царю, Що мій Коструб на цвинтарю! Лежи, лежи, як колода, Я молода, як ягода, Я молода, як ягода, Ай мене для тебе шкода! Лежи, лежи, щоби-с не встав, Бо до мене інший пристав.

Ноженьками затоптала, Рученьками заплескала! Потім дівчина обирає собі заміну з хору.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Пісні-ігри як один із жанрів народної драми

Categories: Шкільні твори