Пісні-ігри – Народна драма

Усна народна творчість

Народна драма

Народною драмою називають твір, сюжет якого розгортається завдяки поєднанню мовних, сценічних та музичних засобів.

Жанри народної драми: пісня-гра, вистава-ігри-ще, весілля.

Пісні-ігри

Пісні-ігри виникли у первісному суспільстві і були складовою частиною різних обрядових циклів – різдвяного, шлюбного, сільськогосподарського. Але існував і мішаний тип пісень-ігор – веснянки, які органічно поєднували елементи шлюбного та сільськогосподарського стилів. Яскравими прикладами веснянок

є такі твори: “Мак”, “Подоляночка”, “Просо”.

У піснях-іграх існувало два типи персонажів: індивідуальний та колективний. Наприклад, у пісні-грі “Мак” хор співав про посів маку, про те, як мак росте, як його полють, збирають, віють, розтирають, їдять, а дівчина, яка стояла у хоровому колі, все це показувала. При цьому тексту пісні та імітації рухів надавалося магічного значення.

У пісні-грі “Подоляночка” йдеться про те, що дівчина має бути охайною, працьовитою, веселою. Дівчина у центрі хору під відповідні слова пісні показувала, як вона зранку встає, умивається, розчісує косу і заплітає її, вдягається, порається по господарству, а потім – танцює:

Устань, устань, подоляночко,

Устань, устань, молодесенька,

Умий личко так, як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушником,

Та візьмися в боки,

Покажи нам скоки,

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю.

Потроху пісні-ігри ускладнювалися, еволюціонували. Так, у побутовій пісні-грі “Дід” уже наявний елемент сценічного перевтілення: дівчина, яка грає роль діда, не просто показує те, про що співає хор, вона своїми діями ніби відповідає на пісню. Коли хор співає про різні господарські роботи, дівчина вдає хвору: жалібно кривиться, хапається за голову, живіт. Під кінець цієї частини пісні “дід” мало не вмирає, але коли хор починає співати про смачні страви і напої, “дід” “одужує”, танцює, а потім обирає замість себе когось із хору.

Гра “Коструб” являє собою невеличку п’єску, яка є діалогом, на відміну від пісень-ігор, що мали тільки словесну партію хору. Хор просить відсутнього Коструба приїхати й одружитися з дівчиною, що стоїть у колі. Дівчина починає бігати та питати, чи не бачив хто її Коструба. Хор відповідає, що він тяжко захворів.

Спочатку дівчина побивається за нареченим, а потім запитує, що в нього болить. Перелік його хвороб хор завершує словами “твій Кострубонько вже помер”. Далі “наречена”, замість того, щоб сумувати, починає танцювати і співати:

Слава тобі, божий царю,

Що мій Коструб на цвинтарю!

Лежи, лежи, як колода,

Я молода, як ягода,

Я молода, як ягода,

Ай мене для тебе шкода!

Лежи, лежи, щоби-с не встав,

Бо до мене інший пристав.

Ноженьками затоптала,

Рученьками заплескала!

Потім дівчина обирає собі заміну з хору. ?





Пісні-ігри – Народна драма

Categories: Твори на різні теми