Періоди розвитку давньогрецької міфології

Міфологія – це різновид конкретножиттєвого мислення давніх греків у певний період розвитку. В общиннородовому устрої міфологія і мислення ніби зливаються, ніби пронизують одне одного, хоча їхня сутність різна. Міф на життя діє примарно: оживлює все довкола, він проявляє себе у кожному людському вчинку, у всьому вбачається дія магій. Мислення прагне знайти у практиці людського життя закономірності, необхідності, намагається конкретизувати і розумно спрямувати людську діяльність.

З одного боку життя, з іншого – боротьба міфології

і мислення, що тривали тисячоліттями у Давній Греції, дають можливість спостерігати за розвитком людського мислення, яке спочатку простувало шляхом міфології, а далі виокремилось у самостійне явище.

Висновок. Міфологія – це не вічна і нерухома картина, хоча прекрасна й захоплююча, а прогресивний поступ рухливого людського мислення, що віддзеркалює плинну, неспокійну, творчу історичну дійсність. Міфологічні образи розвиваються паралельно з розвитком давньогрецького суспільства.

Періоди розвитку давньогрецької міфології І – Найдавніший

ІІ – Олімпійський і примітивними формами раннього рабства, переходом до так званого художнього героїзму і далі – остаточний розклад первіснообщинних формацій, занепад ранніх форм рабовласництва у формах критомікенської культури. З міфології виростають витончені форми героїзму у поемах Гомера).

ІІІ – Загибель наївної міфології як самостійної творчості.

Важливо також пам’ятати про значення фетишу у найдавнішій міфології. Найдавніша людина, з одного боку, бачила навколо себе безліч речей, але не могла пояснити природу їх виникнення і оживлювала їх. Природна річ водночас була і оживлена, і наскрізь матеріальна – вона стала для людини фетишем, предметом поклоніння. , раніше Геру і Афіну ототожнювали з тваринами – Гера – корова; Афіна – сова, символархетип мудрості).

Поступово людина почала не просто використовувати природні предмети, а виготовляти сама і вдосконалювати предмети виробництва. Розпочався цивілізаційний рух. Щоб щось створити власними руками, людина мала вивчити будову предметів, їх склад та сутність, тобто наблизитись до наукового погляду на світ. У цьому випадку віра в магічне почала заважати, і людинастала відділяти матеріальне і магічне у сприйнятті предметів оточуючого світу. Так відбувся перехід від фетишизму до анімізму.

Анімізм надавав магічним силам предметів можливість відділятися при загибелі предмета і тривалий час існувати ще самостійно.

Рання анімістична міфологія доби матріархату представляла магічні сили предметів і речей чудовиськами і страхіттями. . Це свідчення невіддільності давніх греків від природи.

У глибинах догбмерівської історії демони відігравали значну роль, вони пригнічували свідомість, наганяли страх, тримали людину у покорі. Проте подальший розвиток анімізму приводить до того, що й боги, й демони все більше стають схожими на людей. Патріархат змінює і божеств, до влади приходять молодші боги, народжені владою чоловіків у общині. Цей період увійшов в історію як епоха героїзму. Богиолімпійці поставали як безсмертні, вродливі, досконалі люди.

Вони не такі вже страшні людині, з ними можна спілкуватися, просити допомоги чи навіть боротися, навіть народжувати дітей. Природа вже не виступає як вороже начало. Вона привітна і доступна, і давні греки починають помічати,, оцінювати та опоетизовувати її красу.

Греки продемонстрували свою надзвичайну здатність до суспільного розвитку, філософічну споглядальність та аналітичний розум, спостережливість та асоціативність мислення. Нездоланним було їхнє бажання зрозуміти власну сутність, своє призначення, мету існування, а особливо – гармонійність світової системи, в якій всі предмети знаходяться в тісному зв’язку між собою та у взаєминах з людиною.

Геніальність народу Давньої Греції й полягає у цій надзвичайній метаморфозі з богами, яку не подужала жодна із міфологій світу. На думку французького літературознавця та філософа Іпполіта Тена, стародавні греки – “це – умоглядачі, що полюбляли блукати по вершинах, пробігати, наче Гомер, велетенськими кроками якусь нову обширну галузь, одним поглядом охоплювати увесь світ… Філософська уява орудувала в них ідеями та гіпотезами так само, як міфологічна уява – легендами і богами”.

Розкріпачений розум давніх греків став основою еллінської цивілізації. Під час переходу від общиннородової системи до рабовласницької змінювалася й ієрархія богіволімпійців, серед яких визначився пантеон дванадцяти найголовніших. Пропонуємо схему, яку можна запропонувати учням у готовому вигляді для більш успішного орієнтування в ієрархії олімпійських богів та їх впливу на життя людей.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Періоди розвитку давньогрецької міфології

Categories: Твори з літератури