Отже, перед Тим як перейти до характеристики поетичного стилю Максима Рильського, учитель звертається до класу з проханням пояснити, що ми розуміємо під індивідуальним стилем письменника. Учні з попередніх уроків винесли чимало знань і спостережень над індивідуальним стилем поета. Щоб охарактеризувати стиль письменника, треба брати до уваги, з одного боку, темперамент, світогляд письменника, його естетичні уподобання і, з другого,- образи людей, події, факти дійсності, які він відбирає, узагальнює, дає їм оцінку, а також типові для нього художні засоби, особливості його мови. Отже, особливості стилю виявляються як у змісті, так і в формі художніх творів.
Різноманітність індивідуальних стилів свідчить про багатство талантів у народі, який їх породив, про багатогранність життя, відображеного в літературі.
Які ж основні риси індивідуального стилю Рильського періоду його поетичної зрілості? Стиль Рильського, як і сам поет, весь час був у русі, розвивався. “Простоту радісну узявши за закон”, поет прагнув досягти пушкінської ясності і “нечуваної простоти”, гармонійного злиття ідеї й образу, змісту й форми. Ось естетичне кредо поета:
Лише дійшовши схилу віку, Поезію я зрозумів Як простоту таку велику, Таке єднання точних слів, Коли ні марній позолоті, Ні всяким викрутам тонким Немає місця, як підлоті У серці чистім і палкім, Коли епітет б’є стрілою У саму щонайглибшу суть, Коли дорогою прямою Тебе метафори ведуть… .
Великому майстру художнього слова, який досконало володів усіма формами класичного віршування, була ненависною гра в слово, формалістичні викрутаси. Всі художні засоби поета визначались його емоціями, думками:
Слова повинні буть покірні Чуттям і помислам твоїм, І рими мусять бути вірні. Як друзі в подвигу святім. .
Характерною рисою поетичного стилю Рильського я органічне поєднання багатогранного бачення світу, неповторність і краса емоцій та глибина роздумів над явищами дійсності. Поет багато подорожував, зустрічав різних людей, а головне, мав найвищий дар – дар людинознавця. Конкретний матеріал дійсності постійно живив серце і уяву поета, був тим грунтом, на якому проростали глибокі політичні, філософські і естетичні роздуми Рильського – на зразок віршів “Мости”, “Троянди й виноград”.
Не випадково одним з найбільш поширених і улюблених ліричних жанрів Рильського є медитація. Чимало віршів поета своєю ідейною гостротою і художнього формою тяжіють до публіцистики. У віршах цього жанру поет продовжує публіцистичні традиції Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, а також своїх улюблених російських поетів Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Миколи Некраоова, а із своїх старших сучасників – Володимира Маяковського.
Публіцистичний струмінь не накладав на поезію Рильського відпечатку декларативності, бо поет здебільшого “урівноважував” публіцистику образним, художнім відтворенням думок і почуттів нашого сучасника. Гостро-політичні, публіцистичні за своїм характером в і р ш і-з а-клики, вірші-послання, вірші-гімни та багато інших – це зразки лірики. З особливою пошаною і любов’ю поет пише про людей вільної творчої праці. Поет славить працю,
Бо тільки з праці виростає подвиг, Бо тільки з праці родяться герої, Бо тільки з праці геній постає. ,
Рильський Опоетизував працю чабанів і свинопасів, народних селекціонерів і трактористів, учених і поетів, артистів і народних кобзарів, створив багато чудових л і-ричних портретів людей нашого часу. Прикладом можуть бути вірші “Тодось”, “Нові люди”, цикли “Подорож на Закарпаття”, “Щедрість”. Великий поет був закоханий у красу природи, мав спостережливий зір художника і розум ученого, який думає про збереження і умноження краси і багатства рідної землі.
Пейзажні малюнки Рильського часто “оживлені”, персоніфіковані. Природа ніби “співрозмовник” поета, перед яким він висловлював свою радість і свій смуток. Тонке багатогранне відчуття природи, яке, наприклад, знайшло своє могутнє виявлення у вірші “Туга за молодістю”, свідчить про велике серце поета, красу і неповторність його емоцій:
…Жаль світанків тих, які лиш раз палали, Тих неповторних гроз, що в вічність одблищали, І пертих трепетів у серці й на устах, І першої весни, що зникла, ніби птах… Жаль просвітів між хмар, блакитних і легких, І льоту ластівки, що над землею мчиться, Грозу віщуючи, як синя блискавиця, І гаю млистого, що ніби обважнів Од щастя, од роси, од туги й солов’їв.
Максим Рильський умів опоетизувати звичайне, буденне, побачити в ньому красу соціалістичного життя. Так, велич радянської Батьківщини розкривають деталі, які піднесені талантом поета до рівня символів: “удар молотка і руль тракториста невтомний, і скелі розбиті, й покірна ріка, комбайни і домни” , У багатьох своїх творах поет досяг гармонійної єдності змісту і форми. Його майстерність, як і кожного видатного письменника,- це не сума готових художніх прийомів, а високий рівень ідейно-художнього зображення дійсності. Рильський уміє піднести найважливіші ідеї часу по-своєму, втілити їх в оригінальні образи яскравими художніми засобами. Максим Рильський мав свої улюблені теми, розробці яких він приділяв найбільше уваги.
Щоб розкрити улюблені теми, ноет шукає і знаходить цікаві факти минулого і сучасного, своїм талантом підносить їх до рівня символів – образів великої узагальнюючої сили. Поет створює ліричні портрети рядових людей нашої країни, які своєю працею наближають “сяєво такого дня, якому душу я ладен віддати” . Ранок і день, весна і літо, теплі дні збирання виноградіду – це символи великих етапів у житті нашої країни.
Своєю творчістю М. Рильський довів нев’янучість і красу такої форми вірша, як сонет. Ця строга форма, що не терпить слова зайвого, служить у Рильського, зокрема, для створення ліричних портретів видатних діячів культури, для роздумів про мистецтво, для вислову важливих політичних думок. Поезія Максима Рильського надзвичайно багата жанрами. В ліриці – громадянські вірші, вірші-порт-рети, вірші-роздуми, пісні, пейзажні малюнки.
Поеми його завжди мають ліро-епічний характер. Написана в часи тяжких випробувань народу, поема “Жага” своєю розмаїтістю розмірів і стильових переходів нагадує поему Тараса Шевченка “Гайдамаки”.
В українській літературі М. Рильський займає визначне місце як майстер мови. Він прекрасно володів живою мовою народу, створював на її основі нові лексичні форми. Прикладом можуть бути вищенаведені складні епітети, а також новостворені дієслова, іменники і т. д. Так, про дружню зустріч композиторів Лисенка і Чайковського в Києві поет говорить: “Високий дух їх благородив” , а творчу працю радянських людей поет характеризує неологізмом: “Людина обертає в сад пустині і в стоко-лосся колос оберта…” . Національна своєрідність поезії Рильського в багатій барвистій мові, в широкому використанні образів і художніх засобів фольклору та розвитку кращих традицій пись-менників-класиків, у створенні національного характеру українця радянської епохи.
Доцільно на уроках, присвячених вивченню стилю письменника, проводити зіставлення близьких за ідейно-тематичним змістом творів різних авторів. Це привчатиме учнів бачити не лише те, що зближує, але й те, що відрізняє стилі поетів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Основни риси поетичного стилю М. Рильського
Categories: Твори з літератури