Ніколи в серці не зітреться суворий карб тих днів і тих подій

“Ніколи в серці не зітреться суворий карб тих днів і тих подій…” Війна! Якою б вона не була, – це найбільше зло на землі. Від переможного травневого салюту минуло вже чимало часу, та в нашій пам’яті живуть і житимуть подвиги героїв, звершені у дні війни. Вони оспівані в багатьох творах митців нашої країни.

Видатний український поет Микола Бажан пише про них у поемі “Нічні роздуми старого шахтаря”, що під час війни став солдатом-сапером, звільнив свій край та пів-Європи від фашизму і повернувся в рідний Донбас. Хоч повоєнна

земля була, як рана, скрізь голод і холод, “дроти загорожі”, – народ не склав безсило рук, бо розумів: це тимчасово. Кожен завдячує нині “полеглим і посивілим солдатам” за право мирно, щасливо жити в рідному краю. Багато, надто багато не повернулось з фронтових доріг.

Живим пам’ятником для тих, кого “смерть забрала з живого списку”, тим, “що в землях чужинських довічну із сорок п’ятого мають прописку”, став на землях Європи Парк солдатської Вічної Слави. Вірш “Парк Вічної Слави” – данина вдячності героям, що визволили країни Західної Європи від фашизму, принесли їм свободу і незалежність. Світ повинен низько схилити голову перед нашим народом, його доблесними воїнами. Це вони зупинили ворога, прикрили подальший шлях розповсюдження агресії й інші країни, на інші континенти.

Вони задушили фашизм, вибили зброю з його чорних рук. Давно відгриміли останні залпи гармат, зарубцювались на деревах рани від куль і осколків, обвалились партизанські землянки, зсунулись окопи, позаростали криваві стежки, відновились міста і села, але не стерти в пам’яті народній ратні подвиги героїв війни. Пам’ять пульсує незгасним вулканом, пам’ять тече в крові, у наших радощах і болях, у всьому сущому на землі. Кожен, кого врятували, хто вийшов живий з випробувань, повинен був прийняти й відповідальність за дні, не дожиті тими, хто загинув за нього.

У нашій вдячній пам’яті – безсмертя героїв, які допомогли нам подолати лихо, зберегли народ наш і його добре ім’я. Нехай коло їхніх пам’ятників нестримним полум’ям палахкотять багряні квіти. Адже невмирущий той, хто жив для людей і віддав своє життя за щастя майбутніх поколінь.





Ніколи в серці не зітреться суворий карб тих днів і тих подій

Categories: Твори з літератури