Кожна дитина змалку знає, що обманювати – це великий гріх, але, мабуть, не має на світі Такої людини, яка б жодного разу в житті не порушила цей заповіт. І кожен, хто порушив його більше, ніж один раз, може впевнено сказати, що набагато легше це робити не підводячи очей, ніж дивлячись на того, кого з тих або інших причин доводиться обманювати.
А в дитячому віці зовсім не зрозуміло, як дорослі по очах можуть встановити, що з того, що ти говориш, є правдою. Або ще-вони, посміхаючись, кажуть: “Подивись мені в очі і скажи це ще раз.” У цих словах немає нічого страшного, коли ти говориш правду, але ж коли це не зовсім правда… І потім, похиливши голову та почервонівши від сорому, ти обіцяєш собі більше ніколи не обманювати, а ще пізніше, заспокоївшись, намагаєшся знайти відповідь на питання “Як, звідки і чому вони здогадалися про обман?”. І, не знайшовши жодної відповіді, на віру сприймаєш до кінця не зрозумілі слова “По очах видно”, або ще більш загадкові “Очі – дзеркало душі”.
Минає час, і ти помічаєш, що все частіше і частіше звертаєш увагу на очі людей. Спочатку тільки на гарні, а потім на всі, намагаючись зрозуміти, чим певні очі відрізняються від тих, гарних, що привернули твою увагу, в чому різниця. Щодня ти зазираєш у десятки карих, сірих, блакитних і зелених очей.
Так, зелені тобі подобаються найбільше. Але це не все. Виріз? Найбільше тебе привертають мигдалеві очі. Але й це не відповідь.
Щось неповторне і незбагненне в очах привертає тебе.
Ось вже й ти по очах можеш зрозуміти, наскільки чесною і відвертою є людина, що розмовляє з тобою. Дійсно, в очах відбивається правда, яку знає мозок і відчуває душа. Так, саме душа криється в глибині очей за веселими іскорками й азартними вогниками, за сумним довгим поглядом і блиском тривоги.
Очі людини виражають її характер і вдачу, розповідають про те, як вона сприймає життя, про її інтереси і бажання, клопоти і тривоги, цілі і сподівання, відбивають її душу. Ось вони, емоції і почуття людей, старанно приховані за щоденною маскою на обличчі. Надбання внутрішнього світу людини, краса чи ницість її душі відбиваються в глибині очей.
Але іноді серед мільйонів очей раптом зустрічаються такі, що є гіршими навіть за жорстокі, бо вони порожні, нічого не виражають, вони лякають своєю порожнечею. Люди з такими очима однаково байдужі до зла і добра навкруги, вони не передбачувані в своїх вчинках. Такі люди нічим не цікавляться, їх ніщо не приваблює, їх внутрішній світ бідний, а душа – мала, вона не здатна на почуття.
Малість таких душ не відбивається в очах, в результаті вони порожні, як скло, що нічого не відображає.
Тому і вдивляємося ми в глибокі очі, і так швидко відводимо погляд від порожніх, бо звикли дивитися в дзеркало, а не в скло.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Роздуми над питаннями моралі в поемі Томаса Стернза Еліота “Порожні люди” Нобелівський лауреат, американський поет-модерніст Томас Стернз Еліот – автор понад чотирьохсот літературно-критичних праць, поетичних збірок, віршованих драм. Поезія Т. Еліота надзвичайно складна. Щоб зрозуміти його образи, треба мати грунтовні знання з історії, філософії, літератури, мовознавства. Сам Еліот казав, що сучасні поети мусять бути складними для розуміння, тому що сама дійсність, цивілізація XX століття – явище надзвичайно складне і різнопланове. Ця складність, відбиваючись у витонченій поетовій уяві, змушена народжувати складні і […]...
- Роздуми над питаннями моралі в поемі Еліота “Порожні люди” Поезія Т. Еліота надзвичайно складна. Щоб зрозуміти його образи, треба Мати грунтовні знання з історії, філософії, літератури, мовознавства. Поезія Еліота змушує читача розмірковувати, робити висновки. Разом з тим вона має своєрідний образний світ, глибокий емоційний вплив. Поезія Еліота розкриває глибокий сум поета, відчуття катастрофічності сучасної цивілізації, то передаються читачу. У поемі “Порожні люди” розкрито найхарактерніші риси епохи Еліота, провідну тему творчості поета. Важливу роль відіграють епіграфи. Перший, “Містер Курц померла”, […]...
- Їхав козак за Дунай Климовський Їхав козак за Дунай Їхав козак за Дунай, Сказав: – Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, Неси та гуляй! – Постій, постій, козаче, – Твоя дівчина плаче, Як ти мене покидаєш, – Тільки подумай! – Білих ручок не ламай, – Ясних очей не стирай, – Мене з війни зі славою – К собі ожидай! – Не хочу я нічого – Тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай! […]...
- Зовнішня і внутрішня краса людини Краса людини. У чому вона? У гарному волоссі, тонкій талії, у ході, легкій, як вітер, у очах… Очі. У них небокраєм сходяться зовнішня і внутрішня краса людини. Недаремно ж кажуть, що очі – дзеркало людини, у них можна побачити душу, її красу. І не через довгі пухнасті вії, не через безодню блакиті очей. А тому що вони вміють говорити і сказати можуть більше, аніж мовлення. У цьому контексті доречним буде […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Порфирія Петровича Порфирій Петрович – пристав слідчих справ, правознавець. “…Років тридцяти п’яти, зростанню нижче середнього, повного і навіть з черевцем, поголеного, без вусів і бакенбард, з щільно вистриженим волоссям на великій круглій голові, якось особливо опукло закругленій на потилиці. Пухка, кругла і трохи кирпата особа його було кольору хворого, темно-жовтого, але досить бадьоре і навіть глузливе. Воно було б навіть і добродушне, якби не заважав вираз очей, з якимсь рідким водянистим блиском, […]...
- Балади Шіллера Балади “Рукавичка”, “Кубок”, “Рицар Тогенбург”, “Івікові журавли” виходили з загальної думки, яка нерідко була сформульована як повчальний висновок. Балада “Рукавичка” спрямована проти лицарства. Нерозумно демонструвати кохання до прекрасної дами, жертвуючи власним життям в ім’я примхи. У баладі зображений король, оточений придворними “перед своїм звіринцем “. Змах рукою – і на арену виходять тигр і лев, ще змах – і виступають “два барса дружною четою”. З балкона падає жіноча рукавичка і […]...
- А. Суркову Симонова К. М Ти пам’ятаєш, Алеша, дороги Смоленщини, Як ішли нескінченні, злі дощі, Як кринки несли нам втомлені жінки, Пригорнувши, як дітей, від дощу їх до грудей, Як сльози вони витирали украдкою, Як вслід нам шепотіли: – Господь вас урятуй! – И знову себе називали солдатками, Як встарь повелося на великій Русі. Слізьми обмірюваний частіше, ніж верстами, Ішов тракт, на пагорках ховаючись із очей: Села, села, села зі цвинтарями, Начебто на них вся […]...
- Мій батько Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька […]...
- Висока таємниця любові Ідуть року, проходять століття, але вічна таємниця любові залишається незбагненної. Вона завжди буде хвилювати й мучити людей, вимагаючи глибокого неї осмислення Це почуття описували поети різних країн. Поети майбутнього також не обійдуть цієї теми. Серед захоплених співаків любові виділяється великий італійський поет епохи Ренесансу Франческо Петрарка. Йому належить сама щира поетична лірична сповідь про любов, пронесеної через все життя: Благословенний день, місяць, літо, година И мить, коли мій погляд ті […]...
- Висміювання пихатості у казці Івана Франка “Фарбований лис” Хороші казки – це казки, з яких можна зробити корисний висновок для себе. Саме такою є казка Івана Франка “Фарбований Лис”, яка вчить нас не бути пихатими і занадто самовпевненими без потреби. Лис Микита, про якого розповідається у цій казці, був спритним і хитрим, він міг би щасливо жити, але сам собі все зіпсував: “незвичайне щастя та його хитрість зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нічого неможливого для […]...
- Матренин будинок характеристика образа Оповідача Оповідач – автобіографічний персонаж. Матрена називає його Игнатьичем. Відбувши посилання в “курній, гарячій пустелі”, він реабілітований в 1956 р. і побажав жити в селі де-небудь у середній смузі Росії. Виявившись у Тальнове, він оселився в Матрени, викладав математикові вшколе. Табірне минуле проступає у всіх його вчинках і бажаннях: піти від сторонніх очей, від будь-якого втручання у своє життя. І. болісно переживає випадок, коли Матрена випадково надягла його тілогрійку, не виносить […]...
- Твори письменників-модерністів: Відродження Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая Не жалію, не зову, не плачу Не жалію, не зову, не плачу, Все мине, як з білих яблунь дим. Прив’ядання золотом позначений, Я не буду більше молодим. Серце, ти вже так не будеш битися, Перем’яте памороззю літ, Сторона березового ситцю Не заманить босого в похід. Дух бродяжий, ти не той, що зроду На вустах вогнем палахкотів. Де ж узять колишню свіжу вроду, Шал […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то його власне поетичне мислення, органічна поетова образність, що зливається з художнім розливом образності народної”. Ця народнопісенна основа зумовила особливе ставлення […]...
- Сила поезії Тичини Скільки поколінь юних читачів учить ці рядки на пам’ять! Тичина не відразу став улюбленим поетом молоді. Поет був майстром лірики політичної, цивільної, філософської. А поруч із політичними віршами з’являлися вірші про любов: Не дивися так радо Яблоневоцветно. Стогнуть зорі, як пшениця: Буду я журитися Найвидатнішим явищем ранньої поезії Тичини була поява в 1918 році першої книжки “Сонячний кларнет”. “Ніколи не забуду, – згадував М. Бажан, – тої безсонної ночі, коли […]...
- Віра в можливості людини Образ людини, що виросла серед тварин, здавна приваблював людську уяву. Ще у Древньому Римі існували легенди про хлопчиків, яких вигодували вовчиці. Але в історії з Мауглі, головним героєм одноіменного твору Р. Кіплінга, важливо інше. Цей спочатку беззахисний хлопчина, який згодом стає мужнім, сильним юнаком, здійснює подвиги й перемагає своїх ворогів тільки тому, що він Людина. Ця думка є головною у творі. Мауглі може зупинити оленя, що біжить, забити кабана, але, […]...
- Зовнішність Шевченка Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах – зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватий, […]...
- Мама Є така народна оповідка: одного разу маленька дівчинка загубилася на ярмарку і стала розшукувати свою маму. Люди почали розпитувати дівча, яка ж у неї мама, яка в неї зовнішність, щоб допомогти дівчинці. І з’ясувалося, що її мама – найкраща у світі: руки в неї найніжніші, очі – найдобріші, лице – найкрасивіше, голос – найкращий, наймиліший. І взагалі, її мама – найкраща у світі. Яким же було здивування людей, коли мама […]...
- Образний ряд голодомору в “Жовтому князі’ Василя Барки Образний ряд голодомору в “Жовтому князі” Василя Барки Центром художнього зображення явища тоталітаризму в Барчиній прозі діаспорний дослідник Леонід Плющ уважає міф про Ящера. Він глибоко проаналізував цей мотив у романі “Жовтий князь”, отже, ми додамо тільки деякі деталі. Зі змієм порівняно росіянина Отроходіна: “кружить змієм і мучить; ну, ящір і єсть! Йому “вгорі” нададуть велико-риб’ячу луску: ордени, “путьовки””; зі змієм асоціюються гріхи людські, а також спецпотяг на Колиму. У […]...
- Я для тебе горів, український народе Це рядки з вірша “Скільки в тебе очей…”, уміщеного в збірці “Поезії” , виданій у “Молоді” поряд з вибраним багатьох інших авторів, у тому числі й літературних ровесників В. Симоненка. Окрім усього кращого з попередніх збірок, сюди увійшли й окремі твори з архіву поета чи з публікацій у періодиці. Знову ж таки вражає, як гідно, передчуваючи наближення неминучого, підсумовував поет свої труди і дні. У вірші, що дав назву цьому […]...
- Ніжна любов і тривога у вірші В. Сосюри “Любіть Україну” Поет, що поєднав у собі чутливість струн душі скрипки та гучну мужність барабана, протяжний заклик сурми, – Володимир Сосюра. Людина з великої літери, що в 1944 році писав не про СРСР чи Сталіна, а про Україну як духовну сутність, яка живе у всьому, що нас оточує: у зірках, у вербах, у дівочих очах, як про основну цінність і неповторність – “для нас вона в світі єдина, одна”. Письменник знав, що […]...
- У чому зміст містичного фіналу повести М. В. Гоголя “Шинель”? Зміст містичного фіналу повести М. В. Гоголя “Шинель” полягає в тім, що справедливість, що Акакий Акакиевич Башмачкин не зміг знайти при житті, все-таки восторжествувала після смерті героя. Примара Башмачкина зриває шинелі зі знатних і багатих людей. Але особливе місце у фіналі займає зустріч із “однією значною особою”, що після служби вирішила “заїхати до однієї знайомої дами, Кароліні Іванівні”. Але в шляху з ним трапляється дивна подія. Зненацька чиновник відчув, що […]...
- Спогади про дитинство Дитинство у кожної людини – неповторна й найкраща пора. Але інколи трапляються такі обставини, що доводиться швидко дорослішати, переносити нарівні з дорослими злигодні та голод. Так було і з героєм переказу “Млинці з акації”. Ставши дорослим, він іде весняним квітучим містом і відчуває зовсім не те, що всі люди навкруги. Запах акації та бузку нагадує йому, як у сорок сьомому році довелося від голоду їсти млинці з акації. Власне, це […]...
- Рідкісна людина кінця XX віку Для народу Сахаров явився як мужній приклад самозречення в ім’я віри, як борець за правду. То було І нечуване явище, щоб із таких привілейованих вершин, де все таємно й тихо, де правди чи то бояться, щоб вона не заважала жити, чи недолюблюють, щоб вона не провокувала на скандальний бунт, чи то просто не знають, бо там не прийнято говорити і думати про неї, а тут – тричі Герой, лауреат, академік. […]...
- Подарунок другу Ми з Денисом дружимо вісім років, ще коли ходили до дитячого садка. Разом прийшли в перший клас однієї і тієї ж школи. Ні в нього, ні в мене немає братів і сестер. Напевно, тому наша дружба така міцна. Правда, буває, ми сваримося, не завжди уважні один до одного, але обов’язково до своїх днів народження ретельно вибираємо подарунки. Знаємо кожну річ, яка є в кожного, знаємо бажання і мрії один одного. […]...
- Перед портретом Л. М. Толстого роботи І. М. Крамського Володар дум російської інтелігенції Лев Миколайович Толстой не міг не звернути до себе уваги художників. Його портрет писали такі майстри, як М. М. Ге, І. Ю. Рєпін, М. В. Нестеров, батько поета Бориса Пастернака Л. О. Пастернак, що створив ілюстрації до “Воскресіння”. Першим зробити портрет письменника пощастило І. М. Крамському, хоча спочатку Толстой рішуче відмовився позувати, вважаючи, що “мистецтво не повинне служити оспівуванню особистості”. Після довгих умовлянь Крамський знайшов переконливі […]...
- Зайчик у лісі Настала осінь, але зайчик залишався все ще сіреньким. Йому дуже хотілося поміняти шубку. Він гасав по лісу, вискакував на сусіднє поле, підбирав покинуту моркву, листя капусти. Ось уже геть усе листя облетіло, навіть дуб почав осипатися. А зайчик усе ще був у сіренькій шубці, що подекуди вже трохи пошарпалася, особливо на боках. Це стало помітним після того, як він мчав від лиски через зарості терну та шипшини. Спогад про це […]...
- Учитель життя У житті кожної людини є Учитель. Це не якийсь фахівець, а саме людина, яка веде тебе по життю. Такий Учитель є і в мене, він не просто вчитель, а друг і порадник. Це – мій тато. У нас особливі стосунки, не просто батько з сином живуть під одним дахом, у нас із ним справжня дружба. Коли я ще був маленьким, мені дуже подобалося бути разом із батьками, особливо у вихідні […]...
- Мій, улюблений предмет Мій улюблений предмет – рідна мова. Я дуже люблю українську мову. Вона така мелодійна, м’яка, добра. Особливо в піснях та віршах. Моя бабуся дуже любить тихенько співати, коли щось робить. Я сідаю поруч із нею, слухаю – не наслухаюсь. І вірші вчу з задоволенням. А ще, думаю, дуже важливо знати, як правильно написати будь-яке слово, адже в контрольній роботі з кожного предмета все повинно бути граматично правильно. Без знання української […]...
- Порівняльна характеристика образів Хіггінса і Пікерінга за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон” У 80-ті роки XІX століття Бернард Шоу починає боротися за новий театр, який у ті роки переживав кризу. Шоу свідомо відмовляється від принципів “добре зробленої” драми і широко користується парадоксом як одним із визначальних мистецьких прийомів. Наприклад, у п’єсі “Пігмаліон” драматург показує божевілля і оманливість довкілля, Б. Шоу ніколи не закінчував свої п’єси трагічним кінцем. П’єса “Пігмаліон” – це красива історія, побудована на основі міфа про Пігмаліона – скульптура, який […]...
- Проблема духовності людини у романі О. Гончара “Собор” Що ми вкладаємо в поняття “духовність”? Одразу не відповіси. Словники часто уникають давати визначення духовності: думаю, настільки це багатогранне, ємне і всеохопне слово, за яким приховуються такі якості людини, як доброта, повага до людей, прагнення зберегти пам’ять роду і народу, вірність, високі моральні переконання, щирість, відвертість, відданість переконанням, уміння любити світ і оточуючих тебе людей. І крапку поставити важко, бо на цьому перелік внутрішніх якостей людини, яку ми можемо назвати […]...
- Ніч… а човен – як срібний птах!.. Плужник Ніч… а човен – як срібний птах!.. …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи…І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Стан природи передано за допомогою персоніфікації “тремтить ріка”, “ліс хилиться”: Річний пісок слідок ноги твоєї Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться […]...
- Опис весни у поезії М. Рильського “Ознаки весни” Максим Рильський – співець улюбленої природи. Навколишній світ відбивається вже у найперших віршах, що склали книжку “На білих островах”. Природа рідного краю – головний образ його ліричних поезій. Тільки людина, закохана в рідний край, природу, так щиро і виразно може писати. А ще необхідна неабияка спостережливість, щоб розпізнати ознаки весни і повністю яскраво і поетично передати їх у поезії. Автор відчуває весну у голосі синиці, криках круків, брудних струмках і […]...
- Інфанта Микола Вороний Інфанта Різьблю свій сон… От ніби вчора ми Зійшлись, – і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Привертають увагу використані поетом оказіоналізми, наприклад, “проміннострунний”, “вогнелунний”, “мрійнотканий”. Усі вони – складні прикметники, що мають дві твірні основи, які зазвичай не поєднуються за змістом. Такі оказіональні епітети у сполученні з означуваними словами створюють специфічні індивідуально-авторські образи. Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними Венера кинула […]...
- Що мені дає знайомство з життєвим шляхом великих людей Із дитинства ми прагнемо когось наслідувати. Спочатку батьків, потім вихователів у дитячому садку, згодом – учителів. Іноді нашими кумирами стають герої кінофільмів або книг. А коли ми дорослішаємо і прагнемо утвердження у власних очах і очах однолітків, то обираємо для наслідування визначну особистість. Більшою мірою, це буває ненавмисне. Просто випадково дізнаємося про щось значуще в. житті видатної особи і порівнюємо з собою, намагаємося знайти щось схоже. У моїй сім’ї завжди […]...
- “Голос ніжного серця” Усе на світі починається з любові… Володимир Сосюра – співець глибоких почуттів людини. Його інтимна лірика – це бездонне джерело красивих і ніжних почуттів, висловлених у прекрасній поетичній формі. Такі почуття збагачують людину, окрилюють, підносять на вищий щабель духовності. Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, оспівування найяскравіших миттєвостей людського буття – такі основні риси ліричних поезій В. Сосюри. Уже давно стали класичними його вірші “Так ніхто не кохав…”, “Коли потяг […]...
- Вічний школяр Маловтішне то заняття – штудіювати історію: розквіти держав на крові й падіння держав на крові, переможні криваві війни й криваві поразки, диктатори і полководці, гризня за владу, змови, замахи, самодурства царів… Дикість, кров, торжество егоїзму окремих осіб і цілих народів. Після війни перепочинок, доки діти виростуть у солдатів; після перепочинку :- війна. Тоді людство видається мені вічним школярем: ледве встигнувши збагнути свої помилки, відмирає старе покоління, на зміну йому приходить […]...
- Портрет О. С. Пушкіна роботи О. А. Кипренского Орест Адамович Кипренский був відомим живописцем. На початку XІX століття його вважали кращим портретистом у Росії, тому що в портретах він умів відбити щиросердечний мир людини. І коли Дельвиг захотів мати зображення свого друга, він замовив портрет Пушкіна Кипренскому. Художник створив дуже реальний образ поета. Пушкіна показаний і модному для того часу сюртуку, у плащі, накинутому на плече. Неуважний ореол світла виділяє світлою плямою голову Пушкіна. На смаглявій особі – […]...
- Мій Гамлет Хто він? Бліде обличчя з величезним чолом, із загостреними від внутрішньої напруги рисами. Пильний погляд змучених очей – змучених, але неспроможних закриватися, не бачити, “померти, поснути”. Голова сміливо, навіть зухвало закинута, але шию і плечі обтяжують пути умовностей, бо він – принц. Руки стомлено зісковзнули з колін. Це зосередженість думки, що все оцінює, – і в глибині своєї душі, і в тому світі, що навколо. Допитливість і втома людини, яка […]...
- Твір, присвячений всезишній любові Григір Тютюнник присвятив свою новелу “Три зозулі з поклоном” не людині, а найвищому людському почуттю – любові, яка, не стукаючи, без дозволу входить у серце і залишається там назавжди. Вона прагне зігріти душу, подарувати щастя, та, не знаходячи місця в серці, мучить людину. Закохана людина повністю розчиняється у своєму великому почутті, адже справжня любов нічого не вимагає. Головна героїня новели – проста жінка Марфа. Усе життя вона кохає чужого чоловіка; […]...
- Дивовижний світ казок О. Пушкіна Дивовижний світ казок О. Пушкіна Зимовий вечір, за вікном завірюха, а в кімнаті затишно. Мені п’ять років, я ще не вмію читати. Мама якось таємниче каже; “Сьогодні я почитаю тобі Пушкіна”. І з перших же рядків: Три девицы под окном Пряли поздно вечерком Починається диво. Мама промовляє такі прості слова, та звучать вони, мов музика. В синем небе звезды блещут, В синем море волны хлещут. І в усьому світі немає […]...
Categories: Твори з літератури