Завжди Захоплювався людьми, безмежно закоханими у свою роботу, фанатично відданими їй. У випадку з лісничим Олешком, на мою думку, йдеться вже навіть не про професію, а про покликання. Про таких кажуть: “Людина на своєму місці”.
Так, зваблювало його життя красивими маревами – поступити до аспірантури, залишитися в міністерстві, зайнятися науковою роботою. Але, мабуть, внутрішній голос підказав, що найбільшою справою його життя повинна стати природа. І не біда, що він довіку залишатиметься її учнем, зате навчиться найголовнішого – жити в гармонії із самим собою.
В моїй уяві лісничий – це справжній лікар: він завжди знає, де природі болить і як зарадити її біді. Тут замало лише знань; тут потрібна ще й абсолютна настроєність думок, почувань, біоритмів. А це вже – талант від Бога, котрий або є, або його немає.
Втім, лісничі, на моє глибоке переконання, завжди талановиті, бо в лісі немає розкішних кабінетів і не може він віддячити за піклування ні грошима, ні посадами.
Лісничий – це охоронець лісу, охоронець від людської захланності та невситимості, черствості та байдужості. Йому болить кожне зрубане деревце, кожна зламана гілка. Щоб дати лад своєму царству, лісничий кожного дня проходить багато кілометрів… Ми рідко замислюємось над тим, що значною мірою саме завдяки невтомній праці лісничого можемо милуватися красою нашого зеленого друга – лісу та користуватися його щедрими дарами. “Природа – не середовище, де існує людина, а сутність усіх природних речей і явищ”, – говорив давньогрецький філософ Арістотель.
Не можна не погодитися з цією мудрою думкою. Природа покликана бути не навколишнім середовищем, а стати для людини рідним домом, що дає не тільки життя і здоров’я, а й духовну і душевну наснагу.
На жаль, ми давно вже зрадили свого зеленого друга. Щедра і довірлива природа поклалася на людську совість, шляхетність і розсудливість. Однак далеко не всі “в Україні і не в Україні сущі” могли похвалитися цими якостями і входили в її володіння не як друзі, а як вороги. Тому й “маємо те, що маємо”, як сказав колись перший президент Л. Кравчук.
А маємо ми Чорнобиль з усіма його катастрофічними для довкілля наслідками, маємо порушені екологічні системи. Я вже навіть не згадую про такі “дрібниці”, як понівечені унікальні урочища, втрачені види рослин і тварин, які вже ніколи і ніякими засобами не вдасться відтворити. Багато ще чого ми “маємо”, хоча ніколи не зігріє душу подібне “багатство”.
Можна, звичайно, заперечити: хіба ми особисто винні у тому, Чцо сталося з природою?! Так, ми винні всі разом як народ, як частина людства. Винні, насамперед, своєю байдужістю до того, як житимуть наші діти й онуки, і яку планету ми їм залишимо у спадок.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Я вибираю професію Професію я ще не вибрала. Поки що не кваплюся – усе-таки три роки навчання в школі попереду. Але батьки вважають, що час мені вже задуматися про своє майбутнє. І я іноді задумуюся… Ще рік тому я марила про кар’єру тенісистки. Я обожнювала цю гру. Обожнюю і зараз. Але якось само собою так сталося, що я зрозуміла – Мартини Хингіс з мене не вийде. Адже одна справа – ходити на тренування […]...
- Яку професію я вважаю за найважлизішу Це сталося два роки тому… Першим дим почув я, точніше, не почув, а відчув. Я швиденько оббіг усі кімнати, перевірив усі вимикачі й, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся до своєї кімнати. Але цей запах не давав мені спокою. Я визирнув у вікно і… чорний стовп диму вдарив мені просто в обличчя – горіла квартира поверхом нижче. Шокований побаченим, я все-таки зміг зателефонувати “Оі” і швиденько побіг униз. Пожежники приїхали за […]...
- Я обираю професію лікаря І. Вибір професії – важливий крок у житті людини. ІІ. Шляхетна професія лікаря. 1. Здоров’я – найцінніший скарб людини. 2. Піклування лікарів про людей змалку і до старості. 3. Лікар – людина-подвижник. ІІІ. Синонім професії “лікар” – людяність і доброта!...
- Власні міркування про улюблену професію Я переконаний, що кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити по собі добрий слід. Кожен повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло недаремно. Бо хіба не заслуговує на повагу і добру пам’ять повсякденна чосна праця? І що б не робила людина, вона повинна вкладати у свою справу частинку власної душі, зернину творчості. Я свідомий того, […]...
- Філософські роздуми у поезіях Ліни Костенко У багатьох творах Ліна Костенко не просто висловлює почуття, описує певні історичні події тощо, але ставить досить складні питання, на які й намагається самотужки знайти відповідь чи принаймні окреслити шлях пошуку цієї відповіді. Читач сам не помічає, як залучається до філософських пошуків, аналізує та розмірковує разом із автором, ставлячи і собі глобальні питання, шукаючи та розчаровуючись і знов шукаючи власної істини… Людське життя є швидкоплинним, ми не маємо змоги виправити, […]...
- Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого! К. Мотрин Нині ми є свідками знаменного повороту в нашій історії. Скільки ми мріяли про незалежність нашої держави, а скільки поколінь так і не змогли побачити цієї миті, скільки славних людей загинуло в боротьбі за неї! Століттями не могли ми мати власних шкіл, вузів, друкарень, не мани змоги навіть говорити українською мовою. […]...
- Мої роздуми над долею Чіпки Твір За романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Лиш бачу пожежу душі, З юрбою дивитися лину: Горять в серці райські кущі, Диявол стає на заміну. І серце – як дикий вогонь, Вогонь, що не можна приспати, І доторк священних долонь Не заборонить палати. Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – глибоко психологічний твір, у якому зображено, як народжується, росте й розвивається необорима сила, яку […]...
- Мої роздуми над віршем Андрія Малишка “Гомін, гомін по діброві” До славної сторінки в історії нашої країни – боротьби українського народу проти шляхетської Польщі за своє соціальне й національне визволення під керівництвом відважного гетьмана Богдана Хмельницького звертається поет Андрій Малишко у вірші “Гомін, гомін по діброві”. Тривогу і неспокій тих буремних часів передано у рядках: Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви… Пожовтіли буйні трави. Наче сама природа: поле, вітер, діброва – доносить-довіває нам подробиці давно минулих подій, […]...
- Роздуми над неповторним та буденним У нашому житті є багато проблем, які потребують послідовного осмислення, спокійних та розумних міркувань. Існують одвічні питання, які протягом тисячоліть хвилюють людство. Існують питання, але ж і досі не існує на них відповідей. Кожна мисляча людина звертається до цих питань, обмірковує та осмислює головні морально-етичні проблеми нашого життя. Зрозуміло, навряд чи хтось із нас дасть остаточну відповідь на них. Але ж ми маємо скласти власну думку, особисте ставлення і керуватися […]...
- Мої роздуми над романом “Чотири броди” Мені подобаються твори Михайла Стельмаха своєю масштабністю, ліричністю, життєстверджуючим пафосом. Герої одного з них – роману “Чотири броди” – особливо запам’яталися своєю душевною красою, щирістю. Це Данило Бондаренко, Стах Артеменко, брати-близнюки Гримичі, Мирослава та Яринка. Але не завжди тільки позитивні персонажі змушують замислитися над важливими життєвими питаннями. Тому, я вважаю, не можна залишити поза увагою такого героя, як Семен Магазаник. Все життя він прагнув до багатства, але “з багатством у […]...
- Мої роздуми над поемою І. Франка “Мойсей” Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Саме в поемі “Мойсей”. яка є вершиною у літературній спадщині Каменяря, поет осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його буття. Поема починається прологом, в якому визначається адресат – український народ: Народе мій, замучений, розбитий. Мов паралітик той на роздорожжю. Людським презирством, […]...
- Пишемо твір: Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим. Що ж таке щастя, як трактує його Г. Сковорода? Виявляється, що істинне щастя не існує у готовому вигляді, а виробляється людиною в процесі життя, трудової […]...
- Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської Ольга Кобилянська – один з найтонших психологів нашої літератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею і другом І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнім новатором художнього відображення дійсності. Повість “Земля” була створена письменницею за 2,5 роки і надрукована вперше у 1922 році. Але творчий задум визрівав поступово. Основна проблема повісті – людина і земля. До цієї теми в українській літературі зверталися і І. Нечуй-Левицький, і Панас Мирний та […]...
- Мої роздуми про твір Олександра Довженка “Україна в огні” “Війна пройшла по землі, залишаючи після себе сльози, кров, трупи, обгорілі хати, розпалюючи у серцях ненависть та гнів. Він виливається назовні, гнів за змучену рідну країну, за знівечені долі людей, яким довелося пережити жахливі роки війни. Невже це було насправді, невже це й зараз часто-густо Знаходять міну, яка спить спокійно з часів війни, щоб одного дня підірвати на собі якогось неслухняного хлопця; невже…? Так, це наша історія, страшна, кривава історія. […]...
- Мої роздуми про милосердя Пригадується одне з оповідань А. П. Чехова про лікарів. Це оповідання “Випадок із практики”. Дочка власниці фабрики хворіла. Викликали лікаря. Він оглянув і сказав, що все гаразд, просто треба відпочити. А поруч стояла мати. Стояла нерухомо і дивилася на лікаря заплаканими очима. Потім попросила, щоб лікар не від’їжджав, бо минулої ночі дочка налякала її своїм станом, а вона в неї одна-єдина дитина. Лікар хотів сказати, що в Москві у нього […]...
- Мої роздуми про російську поезію Можна було б привести сотні доказів того, що поезія неможлива, якби не те, що вона існує. Ю. Лотман Найголовніше, що мене дивує у російській поезії, – це те, що вона майже завжди учениця “західної”, проте завжди її переростає, як на мій погляд. Справді, з уроків літератури ми знаємо, що російська поезія починалася як відтворення польської техніки віршування. Але силабічна система, яка була така хороша для польської мови з її постійним […]...
- Роздуми над віршем Шарля Бодлера “Альйатрос” Поет… Що це? Стан душі чи фах, що дає заробіток, матеріальне благополуччя? Пересічний читач найімовірніше не утруднюватиме себе формулюваннями, хто такий поет. Він знає одне: результат поетичної творчості – це вірші, сонети, балади тощо. Вони написані тому, що поетові є іцо сказати людям, він не може не писати. Поет прагне розповісти за допомогою слова про свій душевний світ, про час, в якому живе, а найголовніше – про людей, які створюють […]...
- Роздуми Івана Кочерги про людську мудрість ТвІР за драмою І. А. Кочерги “Ярослав Мудрий”. Роздуми Івана Кочерги про людську мудрість втілені в образах Сельвестра, Ярослава Мудрого. Мабуть, невипадково твір про київського князя починається з розповіді вченого монаха Сельвестра. І формула мудрості, виведена ним, така:Не те чеснота, лиш би книги чтить, А щоб од книг зерно добра й любові В своїй душі посіяти й зростить, І просвітить добром серця людськії. Цей основний постулат драматург відстоює кожним образом […]...
- Роздуми над долею українського народу Роздуми над долею українського народу… Хто був у космосі, говорить, що наша планета дуже маленька і красива. Мабуть, так, але скільки ж на ній проблем! Науково-технічний прогрес – велике диво, здавалося б, і велике благо. Але не завжди, бо і ця медаль має, як завжди два боки. Людство, будуючи, творячи, паралельно і руйнує, знищує. Досягнувши неймовірних висот у техніці, людство поступово скотилося до прірви. Ця прірва, криза відчувається уже майже […]...
- Мої роздуми після прочитання роману О. Гончара “Прапороносці” Війна… Війна – це завжди трагедія. Трагедія народу, трагедія людини, трагедія душі… Війну можна порівняти з іспитом з предмета, що має назву життя. І головними його вимогами є навіть не глибокий розум, а безстрашне серце, добра душа та сталева воля. Війна не визнає жінок чи чоловіків – для неї залишаються тільки воїни… Кожна людина на війні – це лише маленька краплина в океані захисників-героїв. Нехай не всім з них звання […]...
- Мої роздуми над віршем Б. Пастернака “Гамлет” Великі вірші неможливо читати бездумно. Вони народжують складні асоціації, пробуджують і почуття, і думки. Для мене справжнім відкриттям став вірш “Гамлет”, який був написаний Б. Пастернаком у 1946 році і ввійшов в знаменитий роман “Доктор Живаго”. У романі він відкриває цикл віршів Юрія Живаго як програмний і багато чого розповідає про свого автора. Насамперед, хто він? Не Гамлет, не Христос, не Живаго, навіть не Пастернак, а ліричний герой, ним створений, […]...
- Роздуми над твором І. Драча “Чорнобильська Мадонна” Поема І. Драча “Чорнобильська Мадонна” – це твір, який читаєш з болем, твір, що дає кожному з нас збагнути найболючіші проблеми нашого буття, нашої духовності, нашої скорботи, долі нашої України. Це твір – складний, метафоричний, багатопроблемний. Поет порушує у поемі політичні, екологічні, морально-етичні, історичні проблеми, спонукає нас до роздумів над нашим минулим і сучасним, закликає зупинитися, переосмислити все і жити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Над нашою Україною 26 квітня […]...
- Роздуми після знайомства з лірикою Ліни Костенко Немає поетів, які б не писали про кохання. І це не дивно. Бо серед людських почуттів воно займає чільне місце і, як кажуть, є мірилом людської душі. Кохання окрилює людину, робить її шляхетною, підносить до духовних висот навіть тоді, коли приносить страждання, розчарування, біль. Почуття любові прагне висловлення і тому дає поштовх до творчості. Ось чому так багато написано про кохання. Кожен поет по-своєму оспівує це найпрекрасніше почуття, яке здатне […]...
- Роздуми про миттєве і вічне в новелі В. Винниченка “Момент” Яким змістом повинна людина наповнити своє життя, для того, щоб воно було повноцінним, яскравим, радісним? Що таке мить у порівнянні з вічністю? Здається, питання між собою не пов’язані, але це тільки на перший погляд. Іноді трапляється так, що коротесенька мить стає вічністю і наповнює все життя людини новим дивовижним змістом. Таку мить пережив герой новели В. Винниченка “Момент”. З появою творчості В. Винниченка українська література зробила величезний крок уперед. І. […]...
- “Выхожу один я на дорогу…” Мої роздуми про поезію М. Лєрмонтова Вірш “Выхожу один я на дорогу”, написаний Лєрмонтовим в останній рік життя, міг би бути епіграфом до всієї творчості поета. Коли читаєш ці рядки, складається таке враження, що разом із поетом проходиш ще раз “кремнистьій путь” його творчого життя – від початку і до кінця, де він завжди сам-один, знемагає від туги і страждань, все шукає і не може знайти ні спокою, ні бажаної мети. Слова “сам”, “самотній” так часто […]...
- Роздуми після знайомства з інтимною лірикою Ліни Костенко Немає поетів, які б не писали про кохання. І це не дивно. Бо серед людських почуттів воно займає чільне місце і, як кажуть, є мірилом людської душі. Кохання окрилює людину, робить її шляхетною, підносить до духовних висот навіть тоді, коли приносить страждання, розчарування, біль. Почуття любові прагне висловлення і тому дає поштовх до творчості. Ось чому так багато написано про кохання. Кожен поет по-своєму оспівує це найпрекрасніше почуття, яке здатне […]...
- Роздуми про єдність природи й людини в “Кримських сонетах” Адама Міцкевича Творчість А. Міцкевича високо цінували Т. Шевченко, і. Франко, Леся Українка. Дружні стосунки пов’язували поета з О. Пушкіним. Його твори перекладали О. Фет, Ф. Тютчев, О. Бунін, М. Бажан, М. Рильський. Сліпий співає Козлов, котрий переклав “Кримські сонети”, перед від’їздом А. Міцкевича за кордон сказавши одному з польських друзів митця віщі слова: “Взяли мі його у вас дужим, а повертаємо могутнім”. Навесні 1825 долі А. Міцкевич вирушив у свою кримську […]...
- Роздуми над творчою спадщиною В. Поліщука Творчі здобутки Валер’яна Поліщука не віддільні від епохи, на долю якої випало немало випробувань: Друга світова війна, революція 1917, громадянська війна…У 20-30-х роках двадцятого століття його ім’я було популярним, його часто можна було зустріти на сторінках газет та журналів. Що надавало популярності В. Поліщуку? Перш за все він уславив себе людиною невгамовної вдачі, кипучих організаторських здібностей, людиною, повною сили та відваги, що було загалом типовим явищем в житті України 20-х […]...
- Мої роздуми над творчістю Омара Хайяма Кажуть, шедеври світової літератури близькі і зрозумілі кожному читачеві, незалежно від віку, статі чи національності. Безумовно, це правда. Але, читаючи твори Омара Хайяма, Гафіза, Рудакі я зі здивуванням відзначив, що навіть європейська література зрозуміліша нам, ніж твори азійських авторів. Тут дається взнаки абсолютно інакший спосіб світосприйняття, інакше ставлення до світу, до життя… Рубаї Омара Хайяма – це лаконічні поетичні твори, які у сукупності своїй створюють гармонійну та цілісну картину світобачення […]...
- Мої роздуми про поезію Антонича) Поезія Антонича народилася з пошуків місця людини в світобудові, з прагнень зрозуміти природу взаємостосунків людини з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття. Я не людина, я рослина, а часом я мале листя… Живу, терплю, й умру, як всі звірята… Звірята й зорі, люди і рослини – у всіх одна праматір, природа вічна, невичерпна і невтомна, хоч час крилатий з вітром лине… . Існування мислилось постом як вічно […]...
- Роздуми про смисл життя, добро і зло в повісті “Планетних” Життя… Таким коротким воно здається для людини. А як хочеться багато зробити! Ще маленькою людина прагне самоутвердитися, пізнати нове, цікаве, корисне, а потім, ставши. дорослою, передати ці знання наступному поколінню. Чи ніколи ви не задумувалися над смислом життя? Що хоче отримати кожний від нього? Здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, владу над іншими… Дійсно, людина сама визначає власні пріоритети. Але як зробити так, щоб прожитий час не був марний, витрачений на якісь […]...
- Власні роздуми про роль слова у взаємостосунках між людьми Популярний психолог Іржі Томан виділив два основні принципи повноцінного спілкування: “Поводься з іншими так, як хотів би, щоб інші поводились з тобою” і “При кожному своєму вчинку увійди в становище іншого”. ими правилами намагаюсь керуватися у своєму житті. Дуже важливе для мене взаєморозуміння з найближчими людьми, родиною. Усвідомлюю, що життя в сім’ї – це не лише неперевершене благо, а й серйозний обов’язок. Мене дратують однолітки, які вимагають від батьків розв’язання […]...
- Роздуми О. Довженка про долю українського народу Олександр Довженко став одним із зачинателів, новаторів вітчизняного і світового кіномистецтва, його визначним майстром, який зумів збагатити культуру художніми відкриттями. Ідея змінити, зробити світ кращим стала провідною в усіх його творах. І людину майбутнього хотів він бачити кращою, чеснішою, благороднішою. А це полягало в глибокому осмисленні людських проблем і народу м цілому. Він був борцем за правду, зброєю якого було слово. На сторінки творів завжди проривалася болюча правда, що так […]...
- Мої роздуми над п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка” Серед жіночих імен Наталок, Оксанок, Марічок чи не найбільше, а тому їх вважають найпоширенішими в Україні. Мабуть, через те, що дівчата з цими іменами були особливими. Поширенню імені Наталка сприяла і п’єса Івана Петровича Котляревського “Наталка Полтавка”. Я впевнена, що всі, хто читав п’єсу І. П. Котляревського, не залишилися байдужими до образу Наталки – дівчини чесної, рішучої, вірної, красивої, працьовитої. Став крилатим і вислів возного: “Золото – не дівка!” Чим […]...
- Мої роздуми над творами Олеся Гончара Моє перше знайомство з творами Олеся Гончара відбулося дуже давно. Коли я був дуже малим і ще не вмів читати, моя мама прочитала мені тоненьку дитячу книжечку “Ілонка”. Книжечка була добре ілюстрована і цим привертала мою увагу. Мене приваблювала маленька дівчинка, яка довірливо сиділа на руках у якогось чоловіка і дивилася в далечінь. Я довго зберігав улюблену книжечку, а згодом, підрісши, читав її своїй молодшій сестрі. Що сподобалося мені в […]...
- Роздуми по роману О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Пушкіна, працюючи над романом “Євгеній Онєгін”, створював не тільки образ свого сучасника, не тільки відбиття століття. У кожному рядку роману, у кожній дії й у кожній думці героїв – сам Пушкін. Але, розкриваючи самого себе через своїх героїв, Пушкін не міг не донести до читача своїх подань про жіночу красу – красі не тільки зовнішньої, але й духовної. У кожної людини, а тим більше поета, свої подання й мрії “про […]...
- Мої роздуми щодо назви п’єси О. Коломійця “Дикий Ангел” Ще не почавши читати п’єсу Олексія Коломійця “Дикий Ангел”, я була заінтригована її назвою. Адже як може ангел – посланець Бога – бути диким? І тільки дочитавши твір до кінця, я зрозуміла таємницю назви п’єси. Ангел у драмі Коломійця – це прізвище головного героя – Платона Микитовича – батька чотирьох дітей, чесної, справедливої людини, для якої життєвим кредо була правда, а мірилом людей – праця. Платон Микитович – скромна людина, […]...
- Моі роздуми під час читання поеми Шевченка “Катерина” Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, іх відчай, надіі, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших жіночих образів у Т. Шевченка стала Катерина з однойменноі поеми, прообразом якоі була кохана поета Оксана Коваленко. У літературі до часу написання “Катерини” було багато творів на тему […]...
- Які роздуми навіює мені новела Стефаника “Камінний хрест’? Я дуже люблю і дуже пишаюся своєю Україною. Таких прекрасних краєвидів, таких чудових людей, мабуть, немає ніде на землі! Але ось я прочитав новелу Стефаника “Камінний хрест” – і на душі стало боляче, якийсь розпач охопив серце. Пройшло століття від тих подій, про які йдеться у цій новелі. І що ми бачимо сьогодні? “…Ця земля не годна кілько народа здержіти…” Чи не про сучасні дні сказані ці слова? Чи не […]...
- Твір: Мої роздуми над творами Романа Іванчука Черга була довга й строката – жива ілюстрація зрослих і духовних потреб наших сучасників і ще не дослідженого соціологами явища книжкового буму. Не черга – моноліт. “Що сьогодні є?” – схвильовано звернулася в нікуди розкошлана громадянка, забігши в книгарню. “Яка різниця? Що вам дасть назва? Якийсь не то четвертий, не то п’ятий вимір”, – охоче відповів, виламавшись з моноліту, ділового вигляду чоловік з виразними слідами успішних битв за дефіцити. “Як […]...
Categories: Твори з літератури