Малишко Андрій Самійлович

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в с. Обухові на Київщині. Батько його був селянином, який інколи підроблював шевством та ходив на заробітки. Дітей у родині було одинадцятеро, та ще дід і баба, а землі мали всього дві десятини.

Першими вчителями Андрія стали його мати, що була людиною розсудливою і справедливою, та дядько Микита, який першим відкрив для хлопця світ книги.

У рідному селі хлопець закінчив семирічку, а потім поїхав до Києва навчатись у медичному училищі. Однак література все більше притягує юнака. Тому в 1929 р. він вступає до Інституту соціального виховання. Закінчує літератур­ний факультет у 1932 році, вчителює в Овручі, потім служить в армії, працює в газеті “Комсомолець України” і в журналі “Молодий більшо­вик “.

Вірші Андрія Малишка почали з’являтися в періодиці з 1930 року.

1935 р. у колективному збірнику “Дружба” він уміщує невелику добірку своїх віршів.

1936 p. – виходить поетична збірка “Батьківщина”.

1925 р. – збірки “Лірика”, “З книги життя”.

1926 р. – поетична книжка “Народження синів”.

1927 р. – “Жайворонки”, “Листи червоноармійця Опанаса Бай­ди”, “Березань”.

Тоді ж, у другій половині тридцятих років, А. Малишко пише поеми “Ярина”, “Кармалюк”, “Дума про козака Голоту”.

За досить короткий час ім’я Андрія Малишка стало поруч з імена­ми таких поетів, як П. Тичина, М. Бажан, М. Рильський, Л. Первомайський.

З перших днів Великої Вітчизняної війни А. Малишко іде на фронт, він працює кореспондентом газет “Красная Армия”, “За Радянську Україну”, “За честь Батьківщини”. Виходять нові його збірки: “До бою вставайте!” , “Понад пожари” , “Україно моя!” , “Слово о полку” , “Битва” , “Полонянка” , “Ярославна” . Поетичні твори періоду війни до­сить різноманітні за настроєм, тематикою, художніми засобами.

Після війни Андрій Малишко швидко повертається до мирної те­матики.

Виходять у світ такі збірки поета: “Весняна книга” , “За синім морем” , “Дарунки вождю” , “Книга братів” , “Що записано мною” , “Серце моєї ма­тері” .

У шістдесятих роках талант А. Малишка інтенсивно розвиваєть­ся, виходять такі його твори: збірка “Полудень віку” , “Віщий голос”, “Листи на світанні” , “Прозорість” , “Дорога під яворами” , “Рута” , “Синій літопис” , “Серпень душі моєї” .

Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 р.

Він залишив після себе велику кількість високохудожніх творів, багато поетичних збірок.

Творчість Андрія Малишка розвивалася в річищі української на­роднопісенної традиції. Поет широко використовує фольклорні образи, користується формою народних творів, часто просто стилізує свої поезії під народні пісні. Він втілює у своїх творах народні уявлення про гармонійність існування людини і природи, віру у моральність світу людей, чистоту людської душі.

Часто звертається А. Малишко до образу матері, висловлюючи свою синівську любов і вдячність, втілюючи у цьому образі уявлення про непохитність світобудови, віру у відродження життя. Поезія А. Малишка життєстверджуюча, сповнена радісного відчуття оточу­ючого світу. Природа часто стає предметом замилування і змалювання.

Причому з розвитком поетової майстерності пейзажна лірика стає все більш філософськи заглибленою.

Андрій Малишко залишив після себе і значну публіцистичну та літературно-критичну спадщину. Займався він і перекладацькою діяльністю.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Малишко Андрій Самійлович

Categories: Шкільні твори