Іван Франко – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ.

Іван Франко

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у початковій та німецькій нормальній школах, пізніше – у Дрогобицькій гімназії. 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету, який залишив через арешт у червні 1877 р. Пізніше був заарештований ще двічі. Майже постійно співробітничав з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, науковець. Наукові інтереси Франка зумовили працю над докторською дисертацією, що була ним захищена 1893 р. у Віденському університеті. Із 1894 р. видавав журнал “Житє і слово”, після закриття якого з 1898 р. був членом редакційного комітету “Літературно-наукового вісника”.

Взимку 1907-1908 рр. здоров’я письменника значно погіршилось. Матеріальні нестатки й виснажлива праця призвели до загострення хвороби восени 1915 р. Помер Франко 28 травня 1916 р., похований у Львові.

Іван Франко – поет, прозаїк, драматург. Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії. Першими спробами були поезії, що друкувалися в журналі “Друг” та сформували збірку “Баляды і росказы” . Кращі твори другої половини 70-х – 80-х рр. склали поетичну збірку “З вершин і низин” , що засвідчила творче зростання митця. Збірка поєднує поезії на різні теми, переважно громадянські.

Наступна книжка поезій Франка “Зів’яле листя” цілком відповідає авторському визначенню ліричної драми. Біографічно зумовлена, вона водночас є мистецьким шедевром і драматичним людським документом. До збірки “Мій Ізмарагд” увійшли переважно поезії 1897 р. та частина більш ранніх творів.

У них знайшли відображення моральні й громадянські пошуки автора, позначені напруженим драматизмом та складною динамікою емоцій. 1900 року побачила світ поетична збірка Франка “Із днів журби”. Важливим етапом його поетичної біографії стала наступна книжка “Semper tiro” .

Франкові належить авторство ряду творів у жанрі поеми, серед яких на особливу увагу заслуговують “Іван Вишенський” та “Мойсей”. Останній твір стосується складного комплексу національної, громадянської й особистісної проблематики, осмисленого в узагальнено-філософському ключі. Поема перейнята суворим усвідомленням неминучості жертв і складних випробувань на шляху людини й народу до духовного оновлення.

Франко – автор більш як ста прозових творів. Природно, що не всі з них однорідні за мистецькими вартостями. Прикметною особливістю прози письменника є її виражена тенденційність, що іноді переходить у публіцистичність, схематичну ілюстрацію політичних ідей, як, приміром, у повісті “Борислав сміється” .

Серед драматургічних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса “Украдене щастя” .





Іван Франко – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII

Categories: Твори на різні теми