“Історія одного міста” – сатирична енциклопедія російського

Related posts:

1. Аналіз добутку Історія одного міста Салтикова-Щедріна М. Е Автор “Історії…” пародіює літописний стиль, видаючи свої добутки за рукопис XVІІІ століття. “Історія одного міста” здається сверхкарикатурной, неймовірної до нісенітниці. Стиль її дуже сучасний – сатирична фантастика, гротеск, що доходить до абсурду. Сучасно й зміст – у багатьох особах ми довідаємося антигероїв нашого часу. Скажемо, Похмурий-Бурчеев – хіба це не Сталін? Сучасні й образи хабарників, і безгосподарних правителів. Геніальність передбачень Салтикова-Щедріна безсумнівна. І. С. Тургенєв писав, що “Історія одного міста” […]...
2. Твір по повісті “Історія одного міста” У творчості Салтикова-Щедрина “Історія одного міста” займає одне із центральних місць. Це яскравий зразок політичної сатири, у якій зазнають безкомпромісної критики самі основи самодержавства, викриваються будь-які форми деспотизму, виражений рішучий протест проти ідеології смиренності, покірності й пасивності. У сатиричній “Історії одного міста” сполучаються елементи побутове й фантастичні, своєрідно зіставлений минуле й сьогодення. Категорія художнього часу стає одним з найважливіших факторів, що визначають структуру всі книги Зовні оповідання, здавалося б, охоплює […]...
3. Сатирична хроніка російського життя Шкільний твір. “Історія одного міста” М. Е. Салтикова-Щедріна Тема самовладдя, як і тема власності, постійно була в центрі уваги Щедрін – письменника. І якщо служіння примарі власності знайшло своє вираження у романі “Добродії Головлеви”, особливо в образі Іудушки, те служіння примарі держави знайшло аналогічне, класичне втілення в “Історії одного міста”, де письменник намалював цілу галерею самовладних правителів, що завершує зловісно монументальна фігура Угрюм-Бурчеева. “Історія одного міста” – історія гноблення народу […]...
4. Історія одного міста Дана повість – “справжня” літопис міста Глупова, “глуповський Літописець”, обіймаються період часу з 1731 по 1825 р., яку “спадкоємно складали” чотири глуповський архіваріуса. У розділі “Від видавця” автор особливо наполягає на автентичності “Літописця” і пропонує читачеві “вловити фізіономію міста і встежити, як в його історії відбивалися різноманітні зміни, одночасно відбувалися у вищих сферах”. “Літописець” відкривається “Зверненням до читача від останнього архіваріуса-літописця”. Архіваріус бачить завдання літописця в тому, щоб “бути изобразителен” […]...
5. Історія одного міста характеристика образа Глуповцов ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА Глуповци – мешканці міста, образ якого вперше з’явився на початку 1860-х рр. у нарисах письменника “Глупов і глуповци” і “Глуповское розпуста”, заборонених цензурою. Глуповци, як пояснив Щедрін у полеміці із критиками книги, – це “народ історичний”, тобто реальний, не ідеалізований, “люди, як і всі інші, з тою тільки оговоркою, що природні їхні властивості обростили масою наносних атомів… Тому про дійсні “властивостях” і мовлення ні, а є… тільки […]...
6. Історія одного міста характеристика образа Брудастого Дементия Варламовича ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА Брудастий Дементий Варламович – глуповский градоначальник. При першій же появі “перетнув безліч ямщиков” і приголомшив чиновників, що представлялися йому, вигуком: “Не потерплю!” Обмежуючись і надалі повторенням цієї єдиної фрази, він повалив усіх у жах. Загадковість поводження Б. знайшла несподіване пояснення: у нього в голові був органчик, здатний виконувати “неважкі музичні п’єси” – “Раззорю! ” і “Не потерплю! “. Відповідаючи на докори в “перебільшенні”, Щедрін писав: “Адже не […]...
7. Переказ роману Історія одного міста Салтикова-Щедріна М. Е План переказу 1. Літописець знайомить читача з метою своєї праці й історією походження глуповцев. 2. Характерні риси 22 правителів міста Глупова. 3. Життя градоначальника Брудастого, що мало в голові органчик. 4. Боротьба за владу в Глупове. 5. Правління Двоекурова. 6. Спокійні роки й голод при градоначальнике Фердищенко. 7. “Прогресивна” діяльність Василіска Семеновича Бородавкина. 8. Безліч різних правителів міста, внесших зміни в його життєвий уклад. 9. Розбещення вдач міста. 10. Похмурий-бурчеев. […]...
8. Історія одного міста характеристика образа Фердищенка Петра Петровича ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА Фердищенко Петро Петрович – бригадир, що був денщик князя Потьомкіна. Спочатку глуповци при його правлінні “світло узрили”, оскільки Ф. по своїй простоті цілих шість років “ні в що не втручався”. Однак потім “зробився діяльний” і дібрав смаку, безсоромно вгамовуючи свої жадібність і любострас-тие. З невдоволенням же глуповцев, викликаним голодом і пожежами, “справлявся”, випрошуючи в начальства замість хліба військову команду. Його подорожі від краю до краю по міському […]...
9. Історія одного міста характеристика образа Грустилова ераста Андрійовича ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА Грустилов ераст Андрійович – глуповский градоначальник, статський радник. “Друг Карамзина” . “Ніжність і чутливість серця” не заважала йому “досить невимушено розпоряджатися казенною власністю” під час служби провіантмейстером. При цьому, дивлячись на солдатів, евших черствий хліб, Г. проливав рясні сльози. Не соромився він і задовольняти своє сластолюбство. В описі того, як їм потім опановує покаянний настрій, багато в чому фальшиве й роблене, є певну подібність із біографією Олександра […]...
10. Історія одного міста характеристика образа Беневоленского Феофилакта Иринарховича ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА Беневоленский Феофилакт Иринархович – градоначальник, що перемінив князя Микаладзе. При ньому “благополуччя глу-повцев… не тільки не порушилося, але одержало лише більше твердження”, тому що Б. фактично усунувся від справ. Однак на відміну від Микаладзе він “почував непреоборимую похилість до законодавства” і, незважаючи на начальницьку заборону, тайкома видавав закони, втім не занадто обтяжні для глуповцев і навіть носили комічний характер. Подумував навіть про твір конституції, хоча при цьому […]...
11. Історія одного міста характеристика образа Бородавкина Василіска Семеновича ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА Бородавкин Василіск Семенович – тип градоначальника, “у якого ноги повсякчас готові були бігти неведомо куди”. “Уміщав… у собі” багато лементу. У його творі “Думки про градоначальническом однодумність, а також про градо-начальническом єдиновладдя й про іншому” відбилися не стільки навіть його “ідеали”, скільки повсякденний побут його спілкування з обивателями, кожний з яких, за його переконанням, “завжди в чому-небудь винуватий”: “Мовлення повинна бути уривчаста, погляд обещающий подальші розпорядження, хода […]...
12. Роман О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” – енциклопедія російського життя Свого часу російський критик В. Бєлінський назвав роман “Євгеній Онєгін” Пушкіна “енциклопедією російського життя і найвищою мірою народним твором”. Але чому “енциклопедією”? Адже ми звикли так визначати багатотомне довідкове видання, а не тоненьку віршовану книжку! На мою думку, справа в то­му, що в цьому романі чи не вперше в російській літературі з надзвичайною широтою і правдивістю була відтворена ціла історична епоха – життя Росії почат­ку XIX століття. У своєму романі […]...
13. Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя” “Євгеній Онєгін”… Читаючи рядки роману, намагаєшся уявити собі життя людей XIX століття. Чим жили вони, про що думали, що їх бентежило? Подумки переносишся на столичні вулиці і в засніжені села, трішечки шкодуєш, що не був сучасником пушкінських героїв. Якими бачив Олександр Сергійович Пушкін своїх сучасників? Якою була епоха великого генія? Формування Пушкіна як поета відбувалося в епоху становлення і розвитку романтизму в європейській і російській літературі. Романтизм утверджував зацікавленість особистістю, […]...
14. Історія міста Харків Заснований Харків близько 1654 року. Місто невдовзі стало фактичною столицею Слобідської України – великого регіону в північній частині колишнього “Дикого Поля”, колонізованого українськими переселенцями. У Харкові в 1726 році був заснований колегіум, де кілька років працював видатний український філософ Григорій Савич Сковорода, а у 1805 році з’явився перший в Україні університет, який виплекав цілу плеяду романтиків, що виступали за утвердження самобутності українського народу, розвиток української культури на основі фольклорних джерел. […]...
15. Роман Пушкіна “Євгеній Онєгін’ “енциклопедія російського життя” Роман Пушкіна “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя” Роман “Євгеній Онєгін” займає центральне місце в творчості Пушкіна. Це його самий великий твір, найбагатший за змістом, найпопулярніший, який мав великий вплив на долю всієї російської літератури. “Євгеній Онєгін” писався протягом семи років. За цей час багато змінювалось і в Росії, і в самому Пушкіні. Всі ці зміни не могли не знайти відображення в тексті роману. Роман творився нібито “за ходом життя”. […]...
16. Роман у віршах “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна “енциклопедія російського життя” Російський літературний критик В. Бєлінський влучно назвав роман О, Пушкіна “Євгеній Онєгін” енциклопедією російського життя. Чому саме цей роман енциклопедія – це зібрання довідкових матеріалів… Так, тут багато й різних сторін життя Росії XІX століття, та хіба це енциклопедія? Так, у цьому переконається кожен, хто хоча б один раз прочитав ці пушкінські рядки. У романі описано майже всі сторони життя росіян – усіх верств населення. Тут є і дворяни, і […]...
17. Проблематика казки “Дикий поміщик” Казка “Дикий поміщик” викриває вади тогочасної правлячої верхівки – дворянства та буржуазії. Гротескно зображує автор озвіріння поміщика, його прохання до Бога забрати мужика. Салтиков-Щедрін дає поміщикові таку характеристику: “І був той поміщик дурний, чигав газету “Вість” і тіло мав м’яке, біле та крихке”. У нього всього було вдосталь, і життя його було дуже нудне. Тому він і подумав щось у ньому змінити. Але Господь його прохання не прийнявша виконав тільки […]...
18. “Запахи – Історія одного вбивці” Книга друга В той час, коли Лора Ріші разом зі своїм батьком полишали Грас, Гренуй перебував в іншому кінці міста, мацеруючи жонкіль у майстерні пані Арнульфі. Він був сам і в доброму гуморі. Його перебування в Грасі доходило кінця. День тріумфу був попереду. В повітці, в оббитій ватином скриньці, лежало двадцять чотири малесенькі пляшечки з краплинами аури двадцяти чотирьох дівчат – найцінніші есенції, здобуті Гренуєм минулого року методом холодного жирового анфлеражу тіла, […]...
19. З історії походження рідного міста З історії походження рідного міста На уроках історії я довідався про походження мого рідного Харкова. По-різному науковці тлумачать походження назви міста. Існує переказ, нібито першого тутешнього козака-поселенця звали Харком. Від його імені й пішла назва поселення. Твердять також, що місто дістало найменування за річкою, адже стоїть воно на злитті двох річок, одна з яких Харків, а друга – Лопань. А ще є думка, що Харків – то видозмінене “Шарукань”. Так […]...
20. Дослідження образа головного героя у романі П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці” Розміщено від Tvіr в Понедельник 24 мая Образ Гренуя контрастує з образом Квазімодо з роману В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Мабуть, кожен з нас, пізнаючи життя, нерідко замислювався про те, що людина, фізично довершена, навіть прекрасна, далеко не завжди має красиву та щиру душу. У народі здавна кажуть: “З лиця води не пити”, бо все ж таки найголовніше в людині її душевні якості. Про це розповідає роман відомого французького письменника […]...
21. Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик” Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик” Казка, лише один з жанрів щедрінської творчості, органічно близька художньому методу сатирика. Для сатири Щедріна властиве використання художнього перебільшення, фантастики, гротеску, езопівської мови та зіставлення соціальних явищ дійсності з явищами тваринного світу, казкової фантастики, у своєму розвиткові призвели до появи у творчості Щедріна окремих казкових епізодів та вміщення казок у прозові твори, далі – до перших казок. Казка “Дикий поміщик” має на меті виявити […]...
22. Казки М. Є. Салтикова-Щедріна як політична сатира Салтиков-Щедрін – один з найбільших сатириків світу. Все своє життя він присвятив боротьбі за звільнення російського народу, критикуючи у своїх добутках самодержавство і кріпосництво, а після реформи 1861 року – пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті і психології людей. Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів, але і покірність гноблених, їх довготерпіння, рабську психологію. Розуміючи, що революцію може зробити тільки народ, Салтиков-Щедрін намагається розбудити самосвідомість народу, кличе його […]...
23. Тріумф і поразка Гренуя за романам П. Зюскіида “Запахи. Історія одного вбивці”) Світову славу одному з найпопулярніших шедеврів західноєвропейської літератури П. Зюскіиду приніс роман “Запахи. Історія одного вбивці” . Цей твір, перекладенно 33 мовами, понад 10 років утримував позицію бестселера. В Парижі автор отримав премію Гутенберга за найкращий іноземний роман. У центрі цього твору – парфумер Жан-Батіст Гренуй. Перший крик немовляти не викликав у його матері радості й замилування, навпаки, вона покинула його помирати “між роєм мух, між тельбухами та риб’ячими головами”. […]...
24. Сатира в казках Салтикова-Щедріна Казки Салтикова-Щедріна пов’язані з фольклором наявністю певних усно-поетичних деталей і образів, що істотно впливають на поетичний склад. У них відбивається народне Світосприйняття, висловлене в авторських уявленнях про добро і зло, злидні й багатство, суд правий і неправий і; разом з тим про неминуче торжество розуму й справедливості. Навіть там, де зло здобуває перевагу над беззахисністю, нерішучістю, пасивністю, автор вершить над ним суд. Гідна жалю доля “премудрих піскарів”. Крок за кроком […]...
25. Проблематика казки “Премудрий піскар” У казці “Премудрий піскар” Щедрін виставив на осудовище малодушність тієї частини інтелігенції, яка в роки політичної реакції піддалася настрою ганебної паніки. Автор зобразив жалюгідну долю героя, який збожеволів від страху, на все життя замурував себе у темну нору, Сатирик з презирством ставився до тих, хто, підкорившись інстинкту самозбереження, занурився у вузький світ власних потреб замість активної суспільної боротьби. Батьки піскаря жили тихо і мирно, не втручалися у життя суспільства, тому […]...
26. Монументальна фігура Угрюм-Бурчеева “Історія одного міста” історія гноблення народу й рішучий осуд покірливої смиренності, що і уможливило існування наскрізь прогнилого реакційного будуючи “Історія одного міста” написана від імені глуповских літописців, що запам’ятали найважливіші діяння глуповских градоначальников з 1731 по 1825 рік. Сам автор повідомляє себе видавцем знайденої їм у глуповском міському архіві об’ємистого зошита, пояснюючи й коментуючи яку, стає в позу мнимої простодушності, що дозволило йому виразити самі сміливі думки під видом наївних […]...
27. Що я знаю про походження назви рідного міста Кожне місто має свої особливості, історію, культуру, назву. Є такі міста, що змінили своє ім’я. Звідки ж пішла назва нашого міста – Харків? Здається, що про заснування Харкова ми знаємо багато. Дійсно, проблема походження такого великого центру, як Харків, не могла залишитися поза увагою дослідників. Найбільш поширеною є версія, що Харків заснував козак Харитон, який завів собі хутор у цій місцевості. За версією Григорія Квітки-Основ’яненко, наше місто було засноване його […]...
28. Блискуча сатира Михайла Євграфовича Салтикова-Щедрина Творчість Салтикова-Щедрина, демократа, для якого самодержавно-кріпосницький лад, що панує в Росії, був абсолютно неприйнятний, мало сатиричну спрямованість. Письменника обурювало російське суспільство рабів і панів, бешкетування поміщиків, покірність народу, і у всіх своїх добутках він викривав виразки суспільства, жорстоко висміював його пороки й недосконалості Так, починаючи писати Історію одного міста, Салтиков-Щедрин поставив перед собою ціль викрити каліцтво, неможливість існування самодержавства з його суспільними пороками, законами, вдачами, висміяти всі його реалії Таким […]...
29. Літопис “Історія Русів” – політична й культурна історія України Особливе місце серед козацьких літописів посідає анонімна “Історія Русів”, яка вагомо посилила національну свідомість у середовищі української інтелігенції тим, що дух її – вільнодумний аж до протицерковного. Авторство “Історії Русів” тривалий час приписувалося Григорієві Конисько – му, але він не є автором літопису. Зважаючи на високе патріотичне звучання тек­сту і на крамольність його багатьох сторінок, автор просто не ризикував підписа тися під скомпонованим, справедливо побоюючись тюрми й російської диби. На […]...
30. Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? Питання про долю персонажа роману “Місто” Степана Радченка досить неоднозначне. Автор показує нам шлях поступового кар’єрного зростання героя, який супроводжується неминучою духовною еволюцією. Радченком володіє непереможне прагнення до нового, іншого, вищого, втіленням чого в його свідомості стає місто. Герой приїжджає до міста з метою вступити в технічний інститут, а після його закінчення повернутися до села. Але вже з початку він переосмислює своє ставлення до села, яке стає для Радченка уособленням […]...
31. Сатирична поема в українській літературі “Сон” Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна. Вірного сина України ніколи не залишала туга за рідним краєм, який він любив палко і ніжно, постійно думав про нього, рвався до нього всією душею. І ось у травні 1843 року здійснилася давня мрія Шевченка – він їде на Україну, де не був майже п’ятнадцять років. Спогади про колишні поневіряння на рідній землі, тяжкі враження від кріпацтва на цей час уже потьмяніли […]...
32. Сатирична проза Булгакова “Дьяволиада” Такого ж роду завдання бачили й у сатиричній прозі автора “Дьяволиади”. “Булгаков намагається стати сатириком нашої епохи”, – з почуттям здивування виявляв критик журналу “Книгоноша” в 1925 році. Роман Булгакова створюється не в безповітряному літературному просторі. “Відповідальність за епоху, за пам’ять померлих і славу живучих” беруть на себе багато письменників, породжені революцією або, що відкрили в ній джерело небувалої творчої енергії. Поруч із книгою Булгакова з’являються перші речі Вс. Іванова, […]...
33. Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Премудрий піскар” Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Премудрий піскар” У складному змісті казок Щедріна, малих за об’ємом та великих за своїм ідейним змістом, можна виділити наступні теми: сатира на самодержавний уряд та на експлуататорські класи, зображення життя народу в царській Росії, викриття поведінки та психології по-обивательськи настроєних прошарків інтелігенції, розкриття індивідуальної моралі та пропаганди соціалістичного ідеалу та нової моральності. У казці “Премудрий піскар” Щедрін виставив на осуд малодушність тієї частини інтелігенції, яка в […]...
34. “Хазяїн” – сатирична комедія Іван Карпович Тобілевич народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. Із початку 60-х років брав активну участь в українському театральному житті. Протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, на основі яких склався так званий театр корифеїв. Виконував переважно комедійні акторські ролі. Помер Карпенко-Карий 2 вересня […]...
35. Історія любові та історія України у романі Л. Костенко “Маруся Чурай” Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться – У мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці. Ліна Костенко Творчість Ліни Костенко разом з творами Дмитра Павличка освітила дорогу в літературу цілій когорті молодих талантів, які відтоді прибрали наймення “шістдесятників”. її поетична зоря не згасає й ніколи не згасне на літературному обрії, бо це талант дужий і яскравий. Пречудова лірика Ліни Костенко полонить душу, примушує […]...
36. Жанр казки у творчості М. Є. Салтикова-Щедріна Казки Салтикова-Щедріна звичайно визначають як підсумок творчості великого сатирика. І такий висновок якоюсь мірою виправданий. Казки хронологічно завершують властиво сатиричні добутки письменника. Як жанр Щедрінская казка поступово визрівала у творчості письменника з фантастичних і образних елементів його сатири. Чимало в них і фольклорних заставок, починаючи від використання форми давно минулого часу і закінчуючи рясною кількістю прислів’їв і приказок, що приводяться у казках. У казках письменник торкається безлічі проблем: соціальних, політичних […]...
37. Особливості жанру казки у М. Є. Салтикова-Щедріна Казку як жанр використали у своїй творчості багато письменників і поетів. З її допомогою автор виявляв той або інший порок людства або суспільства. Казки М. Е. Салтикова-Щедріна різко індивідуальні і не схожі на казки інших авторів. Сатира у формі казки була зброєю Салтикова-Щедріна як письменника і громадянина. У ту пору через строгу цензуру автор не міг до кінця оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарата. І все ж […]...
38. Історія кохання та історія України в романі Л. Костенко “Маруся Чурай” Я вибрала долю собі сама І що зі мною не станеться – У мене жодних претензій нема До Долі – моєї обраниці. Ліна Костенко Творчість Ліни Костенко разом з творами Дмитра Павличка освітила дорогу в літературу цілій когорті молодих талантів, які відтоді прибрали наймення “шістдесятників”. її поетична зоря не згасає й ніколи не згасне на літературному обрії, бо це талант дужий і яскравий. Пречудова лірика Ліни Костенко полонить душу, примушує […]...
39. Сатирична типізація в комедії І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” І. І. Карпенко-Карий – один із корифеїв української сцени. ІІ. “Сто тисяч” – значний крок на шляху творчого зростання. 1. Засудження вад суспільного життя. 2. Центральний персонаж комедії – Герасим Калитка. 3. Примарливе прагнення Бонавентури. 4. Своєрідність образу Савки. ІІІ. Відображення реального життя....
40. Початок історії міста Варшави Початок історії міста Варшави сягає кінця XІІІ і початку XІV століття, хоча археологічні дослідження минулих років відкрили на цьому терені сліди поселень з X століття. У 1596 році король Сигізмунд ІІІ Ваза переніс свій двір до Варшави, котра стала столицею Польщі. Друга Світова Війна повністю змінила вигляд Варшави, оскільки німці вщент спалили місто. Трагедія польського композитора та піаніста єврейського походження Владислава Шпільмана, спогади якого екранізував у своєму найновішому фільмі “Піаніст” […]...