Казки М. Є. Салтикова-Щедріна як політична сатира

Салтиков-Щедрін – один з найбільших сатириків світу. Все своє життя він присвятив боротьбі за звільнення російського народу, критикуючи у своїх добутках самодержавство і кріпосництво, а після реформи 1861 року – пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті і психології людей. Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів, але і покірність гноблених, їх довготерпіння, рабську психологію. Розуміючи, що революцію може зробити тільки народ, Салтиков-Щедрін намагається розбудити самосвідомість народу, кличе його на боротьбу.

В усій красі розкрився талант сатирика в його казках. Цей жанр дозволяє сховати щирий зміст добутку від цензури. У казках Салтиков-Щедрін розкриває тему експлуатації народу, дає нищівну критику паразитизму дворянства, чиновникам – всім тим, хто живе народною працею.

У казці “Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив” письменник зображує двох генералів, які потрапили на незаселений острів.

Два великих чиновники все своє життя прослужили в реєстратурі, яку потім “через непотрібність скасували”. Потрапивши

на острів, генерали-дармоїди ледве не з’їли один одного. Не виявися на острові мужика, ледарі так і вмерли б з голоду, хоча на острові було безліч плодів, риби та усякої живності. Наситившись, генерали знову здобувають упевненість у собі. “Бач, як добре генералом бути”, – говорить один з них.

У цій казці Салтиков-Щедрін викриває паразитизм, повну нездатність людей, які давно відвикли від праці. Пізніше Чехов у п’єсі “Вишневий сад” покаже нам Гаєва, зрілу людину, якій старий лакей Фірс надягає штани. Виявися Гаєв на незаселеному острові, він так само, як і генерали, вмер би з голоду. Генералам не спадає на думку, що експлуатувати мужика – це ганебно та аморально, вони повністю впевнені у своєму праві, що на них повинен хтось працювати.

Сатирик пише: “Повернувшись назад у Петербург, генерали грошей загребли, але і мужика не забули: вислали йому чарку горілки та п’ятак срібла. Веселися, мужичина”. З такою ж силою Салтиков-Щедрін викриває самодержавство в казці “Ведмідь на воєводстві”. Лев у своє далеке воєводство посилає Топтигіных для втихомирення “внутрішнього супостата”.

Під династією Топтигіних Щедрін має на увазі придворних слуг панів. Три Топтигіна поміняють один одного на посту у далекому воєводстві. Перший і другий воєводи займалися різного роду злодіяннями: перший Топтигін – дрібними, другий – великими. Третій же Топтигін не хотів кривавих злодіянь, він пішов ліберальним шляхом, за що мужики багато років надсилали йому то корову, то коня, то свиню, але зрештою, лопнуло терпіння мужиків, і вони розправилися з воєводою. У цій розправі ясно бачаться стихійні бунти селян проти своїх гнобителів. Салтиков-Щедрін показав, що невдоволення народу обумовлене не тільки сваволею намісників, але й порочністю всієї самодержавної системи.

Сатирик не втомлювався викривати пороки самодержавства і в інших своїх казках. У казці “Орел-меценат” видатний письменник показав відношення верхів до мистецтва, науці і освіті. Він робить один висновок, “що орли для освіти не потрібні”.

У казці “Премудрий піскар” Салтиков-Щедрін висміює міщанство. Також небайдужий Салтиков-Щедрін і до ідеалістів-утопістів, Письменник затверджує, що не словами, а рішучими діями можна досягти щасливого майбутнього, і зробити це може сам народ. Народ у казках Салтикова-Щедріна талановитий, самобутній, життєво кмітливий. Мужик робить із власного волосся невід у казці про генералів.

Письменник-гуманіст повний гіркоти за свій багатостраждальний народ, затверджуючи, що він своїми руками “в’є мотузку, що йому потім накинуть на шию гнобителі”. Образ коняги з казки Салтикова-Щедріна – символ поневоленого народу.

Свій стиль Салтиков-Щедрін називає езопівським, у кожній казці присутній підтекст, різні іносказання. Тісно зв’язані казки Салтикова-Щедріна з народною творчістю: він часто вживає народні прислів’я і вираження. Літературна спадщина Салтикова-Щедріна, як і всякого геніального письменника, належить не тільки минулому, але й сьогоденню, і майбутньому.





Казки М. Є. Салтикова-Щедріна як політична сатира

Categories: Твори з літератури