Иоганн Вольфганг Гете, великий німецький поет, мисли тель і вчений, народився 28 серпня 1749 р. у Франкфурті-на-Майні у заможній сім’ї. Дитинство проходило у рідному місті, де він здобув добру освіту. Продовжив навчання у Лейпцизькому та Страсбурзькому університетах. У Страсбурзі Гете входить до літературного гуртка “Буря і натиск”, мріє про нове німецьке мистецтво, вільне від іноземних впливів, про об’єднання держави.
На запрошення вісімнадцятирічного герцога Карла-Августа Гете прибув до Веймара. Він став таємним радником і членом
Велетенський літературний доробок Гете складається із 143 томів, серед них – 3150 віршів. Лірика Гете тісно пов’язана з традиціями народної поезії. Вірші його вирізняються оптимізмом, активним бойовим характером.
Поета цікавить історія, сучасність, рідна земля і чужі краї, філософія і мистецтво. Гете яскраво змальовує пейзажі Рейну. Природа для поета – ніжна і добра мати; її вільний і прекрасний світ – джерело життя і натхнення.
Кращими творами Гете вважаються п’єси “Егмонт” і “Торк-вато Пассо”, поетичні збірки “Римські елегії” і “Західно-східний диван”, роман “Літа науки Вільгельма Майстера”, мемуари “Поезія і правда” і всесвітньо відома трагедія “Фауст”. Творчість Гете надихала композиторів, художників різних країн світу на створення прекрасних опер, симфоній, картин, гравюр.
Весь життєвий досвід, всю мудрість вченого, майстерність художника, шукача істини вклав Гете в своє величне творіння – філософську трагедію “Фауст”.
Для Івана Франка Гете – один із тих яскравих європейських письменників, художні пошуки яких привели до кардинальних змін в характері художнього мислення, відкриття нових незвіданих горизонтів образного освоєння дійсності. Називаючи Гете “найбільшим поетом наших времен”, український критик бачить в його творчості невідому раніше оригінальність та здатність представити незаганжовано найрізноманітніші аспекти сучасного йому життя, які включають і об’єктивне зображення усіх верств тогочасного німецького суспільства, і відтворення “найщоденніших, звичайних речей”.
Наголошує Франко і на особливій раціональній детермінанті творчості німецького письменника, який вирізнявся здатністю до холодного “розумового обміркування” змісту і компбзиції поетичного твору, талантом до неупередженої оцінки попередників і до критичного осмислення найрізноманітніших філософських та естетичних теорій. Власне цей талант і допоміг Гете разом з такими письменниками і культурними діячами, як ПЛессінг, Ф. Шіллер і Й. Гердер, суттєво розширити масштаб художнього узагальнення в німецькій літературі, урізноманітнити її жанрову і стильову палітру. До таких принципових зрушень в українському письменстві, посилаючись на Гете, і закликає Франко своїх сучасників.
Найполемічнішою в цьому плані є передмова до першої частини “Фауста”, переклад якої належить Франкові. У передмові наголошується на необхідності сміливішого виявлення нових тенденцій в українській літературі, де вагомого значення надається багатогранному і повнокровному осмисленню дійсності, коли художнє слово безпосередньо націлене на пекучі та нагальні запити дня. Приклад Гете тут виявляється найбільш доречним, оскільки він у своїх творах обстоював “безпосереднє, живе відношення до життя, любов до природи і добра, і переконання, гаряче, нам’єтне переконання о конечності і можливості того добра між людьми” .
Творча спадщина видатного німецького просвітителя не обійшла стороною українську культуру, справивши на неї вагомий вплив і привнісши в літературний процес в Україні нові обрії в осмислення людини і світу. Природно, що інтерес до Гете не згасає в українських письменників і перекладачів до нашого часу. У XX ст. переклади його творів належать Д. Загулу, М. Рильському, М. Бажану, МЛукашу, І. Виргану.
Відомий ішсьменник-емігрант І. Качуровський, щойно повернутий до нас із забуття, провів дослідження “Відгуки творчості Гете в поезії Ю. Клена”.
.
Иоганн Вольфганг Гете, великий німецький поет
Categories: Твори з літератури