ІІ. Старе українське письменство

9 клас

ІІ. Старе українське письменство

Загальна характеристика

Три хронологічні періоди розвитку старого українського письменства;

1) X XIII ст.;

2) кінець XIII – початок XVII ст. ;

3) початок XVII – кінець XVIII ст.

У старому українському письменстві виділяють декілька літературних епох:

– X ст. – середина XI ст. епоха монументального стилю, що характеризується масштабністю, величністю, ідейним пафосом.

– Література кінця XI – XIII ст. належить до епохи орнаментального стилю, головними рисами якого є ритмічність упорядкування художнього тексту, що нагадує візерунок, витонченість художніх засобів-прикрас,

– XIV – середина XV ст. епоха підсумків, переписування старих творів і укладання книг-зводів.

Звід – об’єднання різних літописів в один у часовій послідовності з метою створення цілісної картини життя народу.

Для творів цього періоду характерним був стиль “плетіння слів”, що характеризувався нагромадженням однотипних речень, грою слів, пишномовністю, виразністю, емоційністю. .

– Кінець XV – кінець XVI ст. – період так званої “еміграційної” літератури. Творили роксолани українці, що проживали в різних європейських країнах. Для творів характерним було поєднання національних мотивів і стилів із загальноєвропейськими.

– Період кінця XVI – початку XVII ст. вважається Першим українським Відродженням. Це період спогадів про золоту княжу добу, відновлення високої культури Київської Русі і час активного зв’язку з європейською культурою. Цей період називають епохою бароко.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ІІ. Старе українське письменство

Categories: Твори на різні теми