Довженкова хата

Related posts:

1. Хата моя, біла хата Традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. Вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. Зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. Не випадково французький військовий інженер Г. Боплан, мандруючи в XVІІ ст. по Дніпру, захоплювався високим мистецтвом […]...
2. Твір “Українська хата” Кажуть, що оселя відбиває характер та смаки свого володаря. Так і традиційне народне житло відображає світогляд та уклад життя цілого народу. Українська хата – то маленький всесвіт, в якому жили та частиною якого відчували себе наші предки. Типова українська хата – то одноповерхова будівля з солом’яним дахом, білими стінами та вікнами зі ставнями. Стіни хати ретельно обмазували глиною та білили. Часто стіни фарбували у різні символічні кольори та розмальовували. Так […]...
3. Моя хата скраю Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі, Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця […]...
4. Хата в літній день Картина В. Д. Орловського “Хата в літній день” – сільський пейзаж, що має деякі риси жанрового твору. На полотні зображено невелике огороджене тином селянське подвір’я з хаткою. Перше враження від картини – літо. Сонце заливає двір, яскраво біліють в сонячному промінні стіни хати. Це типове українське житло, побілене, під солом’яною стріхою, з невеличкими віконцями. Сонце, мабуть, десь на другому плані, бо з-під даху падає на білі стіни тінь. Біля хати […]...
5. Моя хата скраю – нічого не знаю Одні думають, що можна жити не переймаючись негараздами сусіда, а лише віддавши себе на благо сім*ї. Інші вважають, що повноцінним є життя з турботою про інших. На мою думку, кожна людина має перейматись своїм життям, а не проблемами інших. Адже часто переймаючись проблемами інших, ми не помічаємо своїх власних. По-перше, у наш час багатьом людям у наш час потрібно бути самостійними, оскільки надмірна турбота близьких, буде заважати самореалізації та самовдосконаленню […]...
6. Батьківська хата Батьківська хата Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. Батьківська хата – це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. Усіх членів сім’ї завжди об’єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина – земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. І […]...
7. Українська хата Українська хата Батьківська хата… Вона завжди є світом наших предків, які в ній народжувалися, робили перші кроки, вивчали перші букви, нарешті, з неї пішли різними шляхами здобувати щастя. Кожна українська господиня дбайливо доглядала своє житло. “Без господаря двір, без господині хата плаче”, – говорить народне прислів’я. В Україні хати незвичайні. Чисті, вибілені, розмальовані кольоровою глиною, оздоблені витинанками, уквітчані пахучими травами. У інтер’єрі хати, в усій організації внутрішнього її простору відбиваються […]...
8. Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” І. Твори Довженка – живлюща криниця думок, знань, почуттів, барв, літопис історії українського народу. ІІ. “Зачарована Десна” – лебедина пісня письменника. 1. Двоплановість роздумів автора : А) повага до людей праці ; Б) філософські роздуми в спогадах автора ; В) односельці у спогадах письменника. 2. Упевненість О. Довженка у повній гармонії людини і природи: А) “зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і […]...
9. Слобожанська хата Територія Сумської, Харківської, частини Полтавської, Луганська область називались колись “Диким Полем”, а з 30-х років XVII ст. почала заселятись переселенцями з Лівобережної та Правобережної України, які рятувалися від гніту польських панів та місцевих феодалів. Одночасно “Дике Поле” заселялося і вихідцями з Росії. Переселенці заснували тут слободи, а звідси і назва – Слобідська Україна. У кінці XIX ст. – на початку XX ст. на Слобідській Україні вже існують усталені типи народного […]...
10. Україна в творчості О. Довженка І. Життя і творчість О. Довженка – яскравий приклад служіння рідному народові. оспівують українців, його сучасників.) ІІ. Україна – центральний образ в творчості О. Довженка. 1. Моральна і духовна краса рідного народу у кіноповісті “Зачарована Десна”. 2. Уславлення героїзму українського народу під час Великої Вітчизняної війни у творах О. Довженка. 3. Історична доля української нації в публіцистиці О. Довженка. ІІІ. “Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не […]...
11. ПЛАН – О. ДОВЖЕНКО 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1940-1950 РОКІВ О. ДОВЖЕНКО ПЛАН “Щоденник” 0. Довженка – важливий історико-літературний документ епохи I.”Щоденник” О. Довженка – виняткової сили людський документ. II. Оцінка праці О. Довженка літературознавцями. III. Історія створення “Щоденника”. . Після 1943 року, після заборони “України в огні”, щоденник стає для Довженка чи не єдиним місцем, де він може чесно й відверто висловитися, задовольнити свої внутрішні потреби в самореалізації. “Щоденник” – це чотири записні […]...
12. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм І. Любов О. Довженка до свого народу. ІІ. Велич та широчінь Довженкової душі. 1. “Зачарована Десна” – гімн людині праці. 2. “Щоденник” О. Довженка – документ про трагічну долю України. 3. “Митець і в калюжах повинен бачити зорі”. ІІІ. “Я України син, України…”...
13. Світ не без добрих людей Із п’яти років мене виховувала бабуся. Мої батьки були постійно у відряджен­нях. Батько й мати – геологи, і коли вони поверталися, ми з бабусею далеко за північ слухали їхні розповіді про дивовижні куточки нашої Батьківщини. А потім я довго не засинала, знов і знов прокручуючи в голові почуті історії. Бабуся за – пжди вчила мене чуйності, казала, що треба прагнути робити добрі вчинки. Ці по­ради допомагали і моїм батькам у […]...
14. Міні-твір на тему “Добра людина” Дуже доброю людиною я вважаю свою дорогу бабусю Олю. Вона мало думає про себе, але завжди піклується про нас, своїх рідних. Я часто приходжу до неї в гості. Тоді бабусечка пече мої улюблені духмяні пиріжки з картоплею або з вишневим варенням. Бабуся хвилюється, чи тепло я вдягнений. Коли я хворію, вона готує для мене гарячий компот з вітамінами. Моя бабуся не любить сваритися та кричати. Вона завжди вмовляє спокійним голосом. […]...
15. Моя бабуся Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї. Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. її голубі очі освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, вони випромінюють тепло і щирість навіть тоді, […]...
16. Масляна Колись ми з мамою гостювали у бабусі, яка живе в селі Піскуватому. Одного лютневого дня, поливаючи кімнатні квіти, я побачила дівчат і хлопців, які бігали, гралися і жартували на вулиці. На моє запитання бабуся відповіла: “Сьогодні ж Масляна почалася!” Я попросила її розказати про це, бо бабусині оповіді завжди цікаво слухати. 1 вона розказала про Масляну ось що. Широко відома зараз Масляна, на яку печуть млинці,- насправді це проводи російської […]...
17. Сімейна реліквія На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його подарувала. А я дарую тобі. Не загуби, він для нас із бабусею дуже коштовний”. Так я довідалася, що в моїй […]...
18. З чого починається батьнівщина День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш дім. А готує обіди – пальчики оближеш! Моїх друзів восьмикласників вже давно ніхто до школи […]...
19. З чого починається батьківщина. Твір на морально-етичну і патріотичну теми День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після іанять бабуся. Звуть її Анастасія Деонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш дім. А готує обіди – пальчики оближеш! Моїх друзів-восьмикласників вже давно ніхто до школи не […]...
20. Тема твору З чого починається батьківщина День у день, ось уже вісім років, мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою в дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона вишивати: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш будинок. А готує обід – пальчики оближеш! Моїх друзів-восьмикласників вже давно ніхто в школу не […]...
21. Радість моя, пісня Цю історію розповіла мені моя бабуся. Трапилось це одразу після війни. Бабуся була тоді ще молодою дівчиною і жила у невеличкому селі. У селі була школа, але під час війни її зруйнували фашисти. І ось бабусині односельці вирішили відбудувати школу, щоб першого вересня діти змогли почати навчання. Дорослим на будівництві допомагала молодь. Серед юнаків та дівчат була і моя бабуся. Техніки майже не було. Все доводилось робити руками. Працювати було […]...
22. На канікулах у селі На літніх канікулах я обов’язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць. Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір’я з літньою кухнею, садком, городом. У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в садку і кущі смородини. На городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, […]...
23. Народний письменник Народний письменник Про полтавські шляхи написано багато, а ще більше, мабуть, співано. Я це особливо відчула, коли гостювала у бабусі на Полтавщині. Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливу неповторність і чаруючу силу. Вони прямують через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, пройшовши ними, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, і не просто зі стрічками, а стрічками, що в’ються. Вони кличуть мандрівників у незвідані краї, манять якимись […]...
24. Опадає листя Мені дуже подобається спостерігати, як восени з дерев опадає листя. Я помітила, що з різних дерев воно опадає у різний час. Найперше листя опадає з кленів і берізок, а найпізніше – з дуба. Мені здається, що завдяки цьому тривалість листопаду збільшується, і ми маємо змогу довше милуватися красою природи. Ще я помітила, що у різних дерев. осіннє листя буває різного кольору: жовте з усіма можливими відтінками, червоно-коричневе, багряне. Бабуся пояснила […]...
25. Як я пік млинці У нас на кухні уздовж стіни висять обробні дошки. Одну з них бабуся бере, коли готує щось із м’яса; іншу – для овочів; є і спеціальна дошка для риби. Дошки стемніли від часу, в них багато щербин від ножів. Але однією дошкою жодного разу ще не користувалися, хоча висить вона на стіні давно. На ній випалений малюнок – щеня. На її зворотній стороні напис: “Дорогій неньці в день 8 Березня […]...
26. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Чудовий світ “Зачарованої Десни” О. Довженка не може, на мій погляд, нікого залишити байдужим. У цьому світі не тільки природа приваблює своєю красою, а й духовне багатство і висока мораль людей викликає захоплення. Тому, коли читаєш цю повість, здається, що й сам стаєш кращим, і так хочеться, щоб змінився цей жорстокий світ – адже поряд живе казка. Велике місце у цій “казці” займають люди. живі, реальні. Це і батьки маленького […]...
27. Ян я навчилася читати Коли я була зовсім маленькою і не вміла читати, мені читала мама. Я дізна­лася про доброго доктора Айболита, Червону Шапочку і трьох поросят, про дядь­ка Стьопу і розсіяного з вулиці Басейної, про дружбу лева і собачки, Мама чи­тала мені вірші, казки, оповідання. Ми розглядали в книгах малюнки, і мені не дуже подобалося, коли книга закінчувалася. Одного разу мама сказала: “Я роз­повім тобі казку про букви і звуки”. Вона дістала великі […]...
28. “Щоденник’ О. Довженка – документ доби Кожна людина має право на свою думку, на її висловлення, на втілення своїх ідей у життя. Але ж що робити, коли душі необхідно висловитись, а голос правди може коштувати життя? Тоді українськими письменниками починали створюватися шухлядні твори. Таким був “Щоденник” Олександра Довженка, який по праву може називатися твором мистецтва. “Щоденник” Довженка – це щоденник у прямому розумінні цього слова, це й твір, що увібрав у себе роздуми письменника над історичною […]...
29. Український віночок Мені здається, що найкращою прикрасою до обличчя дівчини є віночок. Любов до цієї прикраси народилася у мене через бабусю, яка виплітала мені дуже гарні віночки і прикрашала моє волосся на великі свята, здебільшого весняні. Моя бабуся усе життя провела у селі, тому багато знає про українські обряди, до яких належав і обряд плетіння вінків. Вона розповіла мені, що вінки плетуть з польових квітів, таких, як маки, сині волошки, білий ромен-зілля, […]...
30. Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Любов до своєї Вітчизни, малої батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, що визначає її як особистість. Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю. Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень. Вірш “Заспів” – це поетична розповідь про рідний край, чарівне Поділля: “колисав мою колиску вітер […]...
31. Мій улюблений письменник Кожне літо я проводжу у бабусі в селі. Воно знаходиться неподалік від Харко­ва, у Чугуївському районі. У бабусі на подвір’ї багато живності. Я допомагаю до­глядати за свійською птицею – гусьми, курми, індиками, приношу свіжої травиці кроликам та козі Маньці. Одного разу бабуся запропонувала спуститися в приозерну низовину, що за околицею села. Я охоче погодився, тому що передчував щось цікаве. Моя бабуся завжди розповідала щось незвичайне про диких качок, дроздів і […]...
32. Автограф Всеволода Нестайка Я був в гостях у бабусі і вона дала мені дуже гарну книжку з цікавою назвою: “Одиниця з обманом”. Я перегорнув сторінку і відразу запитав бабусю що це за надпис на книзі? Мені бабуся відповіла: це автограф знаменитого Всеволода Нестайка! Він письменник. Його сміх і гнучкий розум лунають на цій планеті майже вісімдесят років. А я відразу сказав: нуж-бо йому 80 років, а мені 8! І різниця між нами всього […]...
33. Моя улюблена казка Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. Я дуже люблю казку “Рукавичка”. У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від […]...
34. Станіслав Чернілевський: поет, кіносценарист, особистість Життєвий шлях Станіслава Чернілевського був вельми непростим. Хлопчик залишився без батька у багатодітній родині, тож довелося здобувати середню освіту в школах-інтернатах. Не відразу Станіславу пощастило з вибором “сродної” професії. Спочатку недовго працював учителем після закінчення Вінницького педагогічного інституту, але не вважав цю роботу справді “своєю”. З дитинства Чернілевський марив кінематографом і прагнув вступити на факультет кінорежисури. Його мрія збулася. У стінах Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого він здобув фах […]...
35. Чому бабуся стала для Альоші найріднішою людиною Повість Максима Горького “Дитинство” є автобіографічною. В ній він розповів про свої дитячі роки, проведені в сім’ї свого дідуся і бабусі. Найближчою та найріднішою людиною стала для Альоші бабуся Акуліна Іванівна. З того дня, коли поховали батька Альоші, бабуся завжди була поруч з ним. Запам’ятав хлопчик і те, як бабуся милувалася Волгою, відкриваючи для онука красу землі, талановитість людей. Під час сварки між дядьками Альоша бачив, що бабуся дуже засмучується, […]...
36. Моє враження від оповідання “Воля до життя” Оповідання про війну О. П. Довженка – це великої сили твори, які в ті грізні роки допомагали людям вистояти і перемогти. Багато з них про реальних людей і невигадані події, бо письменник сам пройшов дорогами війни. Мене дуже вразило оповідання “Воля до життя”. А слова: “Є воля – є людина! Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини” примусили й мене замислитися над своєю волею і вчинками. Я […]...
37. Твір для молодших класів “Чарівний дзвіночок” Якось під час прогулянки в лісі бабуся зірвала невідоме мені зелене рослинка. Спочатку я подумала, що воно має лікувальні властивості, але бабуся з посмішкою відповіла, що це барвінок і з ним пов’язано чимало народних звичаїв. Так я дізналася, що ця рослина зберігає зелений колір навіть під снігом, а живучість і витривалість барвінку, краса його кольору оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі він символізує молодість, любов і шлюб. За […]...
38. Моє робоче місце Я ніколи не був акуратним. Мама часто дивувалась: “І в кого ця дитина така?” Однак колись я переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось як це було. Зазвичай я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було з цього безладу дістати саме той зошит, який тобі потрібен. І добре, якщо гора зошитів не завалювалась за диван або на підлогу. Підручник математики я міг […]...
39. Панування добра і любові в українській родині В оповіданні “Свекор” зображено звичайну працьовиту родину. Головний герой – хлопчик Василько, наймолодший в сім’ї. Він розмовляє як дорослий, коментує найменший непорядок у хазяйстві, одним словом, бурчить, немов “свекор” – так прозвали його рідні. Алє, на мою думку, Василько – щирий та розумний, а його вчинки – особисті вдачі. Мені дуже сподобалось те, як рідні вирішили провчити Василька. Хлопчик не хотів вчити азбуки і ходити до школи, відповідав матері: “Що […]...
40. Тепло рідного дому Незалежно від того, де ми живемо, чи в місті, чи в селі, ми завжди відчуваємо тепло рідної оселі. І Це тепло вимірюється не температурою повітря, а затишком і любов’ю, які панують у хаті чи міській квартирі. Комусь, у селі наприклад, приємно примчати додому заборсанйм у снігові, але з радісною усмішкою, бо зустрінуть його люблячі мама, тато чи бабуся або дідусь. Насварять, звичайно, але тут же приголублять і дадуть чашку гарячого […]...