Я йду алеєю з трьома червоними гвоздиками в руках. Повз мене проходять люди, молоді і старі, веселі і смутні, й усі вони несуть квіти. Алея довга, з боків її вишикувалися високі дерева. Мені здається, що я потрапила у великий коридор із блакитною стелею – небом. І все це якесь урочисте: і небо, і сонце, і дерева. І люди. Що сталося?
Я обертаюся – позаду йдуть мої батьки, вони жваво про щось розмовляють. Тато і мама поруч, виходить, усе добре. Але якесь незвичайне почуття не залишає мене.
Чому мама дозволила мені сьогодні одягти моє улюблене плаття, біле в червону квіточку? Чому тато купив ці гвоздики і віддав їх мені? Що з ними робити? І куди ми йдемо?
От і кінець алеї… Переді мною пам’ятник – висока, дуже висока жінка, біля її ніг гори квітів. Навколо багато людей, грає оркестр. І щось стукає ритмічно і голосно. Мені стає страшно, я кидаюся до батька. Він підхоплює мене на руки і заспокоює: “Не бійся, донечко!
Сьогодні свято, тому тут так багато людей. Багато років тому в цей день наша армія вигнала фашистів з Харкова. І в місті ніколи більше не було війни!” Війна… Здається, там убивали людей, там поранили мого дідуся… І дідусь зі своїми друзями прогнав фашистів з нашого міста…
У дідуся часто болить нога… Напевно, тоді усьому Харкову було погано… “Тату, а місто було хворе, коли ним фашисти ходили?” – запитую я. “Так, – відповідає тато, – Харкову було дуже боляче. Фашисти багато будинків зруйнували, багато людей убили. А ті, хто вижив, потім довго “лікували” наше місто. І дідусь твій “лікував”. Він відновлював зруйновані будинки. І той університет, де ми з мамою навчалися, теж заново будував”.
Тук-тук, тук-тук… “А що це стукає?” – цікавлюся я. “Серце цієї жінки”, – каже батько. “Але ж вона нежива”, – заперечую я. “Нежива. її звуть Батьківщина-Матір. А серце в неї живе, це – сьогодення. Вона завжди пам’ятає про тих її дочок і синів, що загинули. Вони врятували і її, і нас з тобою.
Вона сумує, живе в скорботі”. Я не знала, що таке “скорбота”. Але я зсковзую з батькових рук і біжу до цієї сумної і, як мені здається, доброї жінки.
Я залишаю гвоздики біля її ніг і повертаюся до батьків. Тук-тук, тук-тук, тук-тук…
Це був перший День звільнення Харкова, що я запам’ятала. Мені було тоді чотири роки. Потім ще багато разів двадцять третього серпня відзначали це свято.
Але той день, проведений на меморіалі, я бачу чітко і ясно, немов ще вчора побувала там.





Related posts:
- Твір “День народження” Я люблю відзначати всякі свята. Здається, ніби це якісь незвичайні дні, коли обов’язково відбувається що-небудь цікаве. Взагалі, моє улюблене свято – Новий рік, тому що його відзначають всі люди, повсюди святкова атмосфера. А день народження – індивідуальне свято, в якому беруть участь тільки іменинник та його близькі. Раніше, коли я був маленьким, організацією мого дня народження займалася мама. Вона запрошувала моїх хрещених, бабусь і дідусів, братів і сестер, готувала святковий […]...
- Твір “День святого Валентина” або “День закоханих” 14 лютого молодь і не тільки молодь в Україні святкує День закоханих. Для нас це нове свято, воно прийшло до нашої країни з Заходу всього лише років двадцять тому. Але в Європі та Америці його відзначають вже давно. День закоханих названий на честь святого Валентина. За легендою, ця людина була лікарем та священиком. В ті часи злий римський імператор заборонив закоханим одружуватися. Він хотів, щоб чоловіки всі свої сили віддавали […]...
- Твір “Весняний день” Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів, спостерігати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів. Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає […]...
- Бунт Маріо як передвістя звільнення людей від тоталітаризму На уроці нам задали питання: Чи може одна людина зупинити війну? Відповідь однозначна: “Ні!” – Що ж робити? Миритися зі злом? Миритися з тими, хто розв’язує війни? Можна піднятися зі свого місця і чітко відтарабанити прийняті стандарти: “Людина має протистояти злу і т. д. і т. п.” І коли вдома треба було відповісти на ці запитання, записати відповідь у зошит, у мене не вистачило ні слів, ні аргументів. Робота залишилася […]...
- Промінний день Олена Теліга Промінний день День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, але життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей багато, ніхто не зрушить, почувши слові “Україна”, хочеться кликати на допомогу. Хай мій клич зірветься у високість І, мов прапор в сонці, затріпоче, Хай кружляє, мов невтомний сокіл, І зриває рідних і охочих! Все чекаю на гарячий подих, – Геній людський чи лише випадок, […]...
- Як я організую свій робочий день Як я організую свій робочий день Свій робочий день я намагаюся вкрай заповнити. Я не люблю, коли хоч одна хвилина прожита даремно. Змалку мене привчили батьки жити наповнено, цікаво і корисно. Корисно не лише для себе, а й для інших. Іноді друзі дивуються: невже не хочеться відпочити – просто полежати, “поплювати у стелю”? Для мене відпочинок – це дія. Я вважаю, що слід прожити день так, щоб увечері я мав […]...
- Душа зобов’язана трудитися й день і ніч, і день і ніч. Твір-міркування По давньогрецькій легенді, великі й всемогутні боги створили на землі п’ять століть. Перший – золотий. У часи золотого століття люди були зовсім щасливі, не знали ні хвороб, ні горя. Друге століття – срібний. Люди срібного століття були войовничими, жорстокими й гордими. Вони не приносили жертв богам, за що боги їх і знищили. Третє століття – бронзовий. Четвертий – кам’яний вік – вік героїв. Зараз на землі п’яте століття. Покинули людей […]...
- Звідки назва Харкова? Гортаючи сторінки історії сивих віків, уважно вчитуючись у хвилюючі легенди, літописи, ми щоразу зустрічаємося з таємницями назв, які мовби починають оживати, розкриватися перед допитливим дослідником. Оповита серпанком легенд та переказів і назва міста Харкова. Нині відомо декілька версій її походження. У 1787 році з’явилася праця академіка В. Зуєва про його подорож, під час якої він проїжджав через Харків і записав легенду про його заснування. Учений писав, що свою назву місто […]...
- День у лісі Завдяки традиції, що склалася в моїй родині, кожні літні канікули ми з татом ідемо в похід. Ми ретельно вибираємо погоду, щоб умови нашого тижневого перебування в лісі були комфортними, складаємо необхідні речі й продукти, готуємо намет. За два-три дні ми готові вирушити. Нам обом дуже подобаються ці подорожі, тому і батько, і я з великим нетерпінням чекаємо початку кожної нашої нової пригоди. Ми завжди ставимо наш намет на галявинці на […]...
- Дощовий день Здавалося б, що гарного можна сказати про дощовий день? У мене небагато однодумців, тому що більшість любить яскраві, сонячні дні. А я люблю дощ завжди, у будь-який час року, ну хіба що взимку він мені не до вподоби. Але навесні, влітку й восени в мене навіть настрій піднімається, коли йде дощ. Тепло або холодно – мені все рівно. У теплу дощову погоду я люблю просто бродити вулицями, натягнувши на себе […]...
- Пам’ятки історії та архітектури Харкова Харків… Для кожного жителя нашого міста це слово майже святиня. І нехай вчені-лінгвісти ламають голову над тим, звідки пішла ця назва: чи то від прізвища полкового сотника Харька, чи то від назви річки Харків, чи то взагалі від назви племені “хорвати” . Нам, пересічним громадянам, все одно, бо для нас Харків – це, перш за все, не назва, а саме поняття, символ. Ми живемо у місті, яке має не тільки […]...
- Як я організовую свій робочий день Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відчиняю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п’ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, який приготувала для мене моя мама. Я снідаю. О сьомій сорок я йду одягатись. О […]...
- Мій день у школі. Твір-розповідь Мій день у школі починається о восьмій годині. Я приходжу дещо раніше і тому маю змогу трохи поспілкуватися з друзями. Ми обговорюємо останні шкільні й домашні новини. Незабаром лунає дзвінок, і ми поспішаємо до класу. Наші вчителі – дуже мудрі люди. Від них ми дізнаємося всього того, що буде нам потрібно в житті. У залежності від предмету ми розгортаємо підручники, географічні карти, зошити і слухаємо дуже уважно. Інколи ми навіть […]...
- Мій робочий день Мій робочий день починається о сьомій годині ранку. Я прокидаюсь, вмиваюсь, одягаюсь, снідаю і о восьмій годині виходжу до школи. Перший урок починається о восьмій тридцять. У школі я вивчаю різні предмети: математику, українську мову, історію. На уроках я уважно слухаю вчителів, відповідаю на їхні запитання, виконую вправи та завдання. На перерві можна трохи відпочити, поговорити з друзями, з’їсти яблуко. Двічі на тиждень я ходжу на тренування з баскетболу. Після […]...
- Щасливий день мого життя Эй, кошка, без тебя мне все не мило! В моей душе останешься навеки. Ты пробуждаешь нежность в человеке. Парвин Этесами У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена родини! А коли побачила це створіння, […]...
- Великий день – Пасха Великдень – одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але кожного року на Великдень ми […]...
- Без роботи день роком стає Іноді кожен із нас починає мріяти про те, як би хоч один день лишитися без занять у школі або без роботи. Ми плануємо, що робитимемо цього дня: спатимемо до обіду, дивитимемося телевізор досхочу – одним словом, будемо байдики бити. Але якщо насправді трапляється такий день, ми гарно почуваємося тільки пару годин, а потім нам починає чогось бракувати. Чого ж? Та саме того, від чого ми тікали! Ближче до кінця чверті […]...
- Хто для мене приклад Люди, які вважають себе досконалими, помиляються. У кожного з нас є недоліки або навіть і вади, і щоб позбутися їх, потрібна допомога – приклад людини, котра змогла цього досягти. Немає нічого поганого в тому, що хтось прищеплює собі добрі риси і якості за взірцем іншої людини, погано, коли це відбувається навпаки. Найкращим прикладом для мене є мій тато. Він сильний, але не просто тому, що таким народився. Щоранку мій тато […]...
- Про тата У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив – чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова – усе він робить із […]...
- День, що я не забуду Я хочу розповісти не про свій незабутній день. Цю розповідь я почув від своєї бабусі, яка тоді навчалася в другому класі. Але мені дуже сподобалося і запам’яталося все, про що вона розказала. Цього дня вона хвилювалася, тому що готувалася до контрольної роботи. Зібралася до школи, як завжди: портфель, чорнильниця-непроливайка і якась їжа із собою. Школа знаходилася далеко – чотири трамвайні зупинки треба було пройти пішки, трамваї наприкінці війни ще не […]...
- Рецензія на оповідання Солженицина “Один день Івана Денисовича” “Один день Івана Денисовича” пов’язаний з одним з фактів біографії самого автора – Экибастузским особливим табором, де взимку 1950-51 р. на загальних роботах було створене цей оповідання. Головний герой оповідання Солженицина – це Іван Денисович Шухов, звичайний в’язень сталінського табору. У цьому оповіданні автор від імені свого героя оповідає про все одному дні із трьох тисяч шістисот п’ятдесяти трьох днів строку Івана Денисовича. Але й цього дня вистачить щоб зрозуміти […]...
- День захисників Вітчизни Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче. Для моєї сім’ї День захисників Вітчизни – не просто дата в календарі, а одне з найвизначніших свят. Мій прадід загинув, захищаючи Вітчизну. Його листи і похоронка бережно зберігаються у нашій оселі. Мама […]...
- Значення роману “І понад вік триває день” на рубежі суспільно-моральних катастроф Роман “І понад вік триває день” на рубежі глобальних перемін й екологічних, ядерних, суспільно-моральних катастроф, що грядуть через кілька років, був резонансним, прозірливо-застережливим явищем у літературі, а термін “манкуртизм” став своєрідним символом фатальних перемін у людській свідомості, втрати народом сакральної єдності з духовно-етичними пракоренями, усталеними законами буття. Слід підкреслити, що у романі “І понад вік’триває день” акцентується проблема віри, її органічної необхідності в житті людини. Тому можна з повним правом […]...
- Хата в літній день Картина В. Д. Орловського “Хата в літній день” – сільський пейзаж, що має деякі риси жанрового твору. На полотні зображено невелике огороджене тином селянське подвір’я з хаткою. Перше враження від картини – літо. Сонце заливає двір, яскраво біліють в сонячному промінні стіни хати. Це типове українське житло, побілене, під солом’яною стріхою, з невеличкими віконцями. Сонце, мабуть, десь на другому плані, бо з-під даху падає на білі стіни тінь. Біля хати […]...
- День і ніч у поезії Ф. І. Тютчева У кожному його вірші відчувається не тільки погляд художника, але і розум мислителя. В. Брюсов Серед поетів XІX століття Ф. І. Тютчев виділяється своїм прагненням осмислити таємниці світобудови, розгадати мову природи, зрозуміти значення і можливості людини у світі природи. Як філософ Тютчев розділяє пантеїстичні погляди. Людина – частина великого світу природи, що має справжнє буття. А людина лише її “мрія”, “мислячий очерет”. І цей “мислячий очерет” намагається зрозуміти все таємниче, […]...
- Усна розповідь за ілюстрацією та планом на тему “День народження подруги” План 1. Яка подія зображена на малюнку? 2. Який настрій у присутніх? 3. Як святкують день народження? 4. Як поводяться гості? Іменинниця? 5. Чим пригощала гостей іменинниця? На малюнку зображено веселе свято – день народження подруги. У всіх присутніх радісний настрій. Іменинницю та її друзів розважає клоун. Гості задоволені святом, а іменинниця дуже весела. Вона пригощає гостей тортом, фруктами, цукерками та соком. Спостереження: Кульбабка схожа на сонечко. У неї безліч […]...
- Зимовий день Мені подобається, коли зимовий день – ясний та сонячний. Прокидаєшся вранці, а сонячне світло ллється у вікно крізь казкові морозні візерунки на склі. Небом пливуть білі хмарки, неначе влітку. От тільки зимове сонце у височині зовсім не зігріває. Зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. Закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, Навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! Хоч надягай […]...
- Чого нас навчає поетичний твір Д. Павличка “Добрий день” Перша книжка Д. Павличка “Любов і ненависть” вийшла в світ 1953 року. Не дарма кажуть, що про долю поета можна дізнатися, прочитавши його вірші. Із віршів першої книжки ми дізнаємося, що доля маленького Дмитра така, як і багатьох українських дітей того часу: злидні, низький рівень освіти, бо навчали чужою мовою. За бажання вчити рідну мову ще й на коліна ставили. … Та за мову мужицьку не раз на коліна Довелося […]...
- Характеристика добутку Один день Івана Денисовича Солженицина А. И Добутку А. І. Солженицина “Один день Івана Денисовича” належить особливе місце в літературі й суспільній свідомості. Оповідання, написаний в 1959 р. , спочатку звався “Щ-854 “. Солженицин писав про задум оповідання: “Просто був такий табірний день, важка робота, я тягав носилки з напарником і подумав: як потрібно б описати увесь табірний світ – одним удень… досить в одному дні зібрати як по осколочкам, досить описати тільки один день одного середнього, […]...
- Мій вихідний день. Несподівана зустріч Я люблю у вихідний гуляти лісом. Там так затишно, чудово. А скільки несподіванок трапляється на кожному кроці! Одного разу між гілками дерев я помітила руденьку красуню білочку. Це була моя мрія – побачити білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, тому що боялася людини. Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світліші. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а кінчик був білий, наче хто вмочив його у […]...
- Перший день весни Ой, виходьте, дівчата, Та в сей вечір на вулицю Весну красну стрічати, Весну красну вітати! Весна – це початок життя. Уся природа пробуджується, повертаються з вирію птахи. Дзвінкі струмки талої води котяться по схилах. Як весело стрічати весну! Першим днем весни вважають перше березня, але чомусь цей день найчастіше буває доволі морозним, зовсім зимовим. Ой, не хоче зима залишати українські простори! Буває, увесь березень відлиги змінюються морозами: так змагається зима […]...
- Іван Денисович – герой повісті-оповідання А. І. Солженіцина “Один день Івана Денисовича” Образ І. Д. як би складний автором з двох реальних людей. Один з них – Іван Шухов, вже немолодий боєць артилерійської батареї, якої у війну командував Солженіцин. Інший – сам Солженіцин, який відбував термін за горезвісної 58-й статті в 1950-1952 рр.. в таборі в Екібастузі і теж працював там каменярем. У 1959 р. Солженіцин почав писати повість “Щ-854” . Потім повість отримала назву “Один день одного зека”. У редакції журналу […]...
- Учитель життя У житті кожної людини є Учитель. Це не якийсь фахівець, а саме людина, яка веде тебе по життю. Такий Учитель є і в мене, він не просто вчитель, а друг і порадник. Це – мій тато. У нас особливі стосунки, не просто батько з сином живуть під одним дахом, у нас із ним справжня дружба. Коли я ще був маленьким, мені дуже подобалося бути разом із батьками, особливо у вихідні […]...
- Сюрприз Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, […]...
- Перший весняний день – IІ варіант ІІ варіант З яким нетерпінням усі ми чекаємо на перший весняний день! Навколо все прокидається від сну ніби починає наздоганяти час. Дзвенять швидкі струмки, шукаючи собі дорогу. Вони й між льодом на асфальті знаходять шпарини, і поміж камінням. Сонечко починає пригрівати землю, і вона парує. Якщо придивитись, то від землі іде якесь марево. Дерева вкриваються бруньками, з них згодом починають з’являтися перші клейкі листочки. Вони приємно пахнуть і сяють на […]...
- Прекрасний зимовий день у моєму місті Зима наскочила зненацька. Ще вчора на землі під деревами лежали золоті кола опалого листя. Ця жовтизна поступово мерхнула – свою справу робили нічні тумани, дощі, прохолода, що ставали все сильніше і сильніше. До вечора наступив якийсь дивний затишок. Небо було бузковим, і на його тлі особливо чітко вимальовувалася чорна хмара ворон, що кудись летіли, начебто поспішали укритися від негоди, що насувається. Мені здалося, що вночі до кімнати з вулиці лилося […]...
- Структурний аналіз ліричного добутку “Весь день вона лежала в забутті” Виразне читання – одна з найпоширеніших форм роботи з віршованим добутком; воно дозволяє учневі проникнути в образно – емоційну сферу переживань автора, відчути особливості стилю й мови. Але учень, як правило, передає лише настрій віршованого добутку, а не його думка. Подібні перекручування ми можемо спостерігати й на уроці, і на численних конкурсах читців: школярі захоплено декламують, наприклад, “Мідного вершника” О. С. Пушкіна й абсолютно з тим же емоційним фарбуванням читають […]...
- І довше століття триває день – Айтматов Ч Потяги в цих краях йшли зі сходу на захід і з заходу на схід… А по боках від залізної дороги в цих краях лежали великі пустельні простору – Сари-Озек, Серединні землі жовтих степів. Едигей працював тут стрілочником на роз’їзді Боранли-Буранний. Опівночі до нього в будку пробралася дружина, Укубала, щоб повідомити про смерть Казангапа. Тридцять років тому, в кінці сорок четвертого, демобілізували Едигея після контузії. Лікар сказав: через рік будеш здоровий. […]...
- Людина в тоталітарному суспільстві. “Один день Івана Денисовича”. А. І. Солженицина 1. Висвітлення радянської ідеології в сьогоднішні дні. 2. Письменник і публіцист – різниця в описі історичного ходу подій. Солженицин як літописець радянської епохи. 3. Людина в тоталітарному суспільстві. 4. Що є людське життя при авторитарному пристрої політичної влади? 5. Воля людини як умова його життя. На книжкових полках магазинів сьогодні дуже багато літератури, присвяченій радянській епосі, а скоріше її викриттю. Але не завжди автори історично достовірні, грунтуючись на мемуарах і […]...
- Що принесе з собою завтрашній день? Проблема, завжди турбує людський розум. Завтрашній день приходить, а відповіді на це питання немає. Майбутнє, неминуче є загадкою для людства. Із днів утворюються роки, роки формують століття, а людський розум наполегливо намагається відсунути грань, що розділяє сьогодення і майбутнє. Така суть людини, він не бажає ступати в невідомість, і тому йому потрібні казки, міфи, фантастичні образи, В яких міститься осмислена мрія про безхмарне майбутнє. Необхідність у формуванні майбутнього суспільства особливо […]...
- Образ Санчо Панси, героя роману Сервантеса “Дон Ніхот”, уособлення практичної недалекоглядності
- Комедія “Мина Мазайло”
Categories: Твори з літератури