Антивоєнний пафос повісті І. Багряного “Огненне коло”

Related posts:

1. Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта “Матінка Кураж та її діти” І. Зав’язка дії – думка про війну. ІІ. Війни не буває без солдатів. ІІІ. Хоче хто війною жити, Мусить їй щось та сплатити. Матінка Кураж зустрічає свого сина Ейліфа лише за два роки, але він хоробрий і має повагу у командувача. Він жорстоко розправляється з селянами, та війна все списує. Поки що. І другого сина Кураж Швейцеркаса забирають до війська казначеєм, бо він чесний і порядний. За це й постраждав, […]...
2. Антивоєнний пафос у творах визначних письменників Е. М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Г. Белля, Б. Брехта Антивоєнний пафос у творах визначних письменників Е.-М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Г. Белля, Б. Брехта XX століття увійшло в історію не лише як пора визначних звершень і досягнень у різних сферах людської діяльності, а й як епоха жорстоких воєн, що вплинули на розвиток суспільства. Невипадково, що темі антигуманної сутності війни присвячено чимало літературних творів у різних країнах світу. Вагому частину творчого доробку німецького письменника Еріха-Марії Ремарка становлять твори про трагедію “втраченої […]...
3. Антивоєнний пафос у творчості визначних письменників XX століття Ще Перша світова війна відкрила в літературі тему антимілітаризму, національного шовінізму. В образі бравого вояка Швейка видатний чеський письменник Ярослав Гашек піддав гострій критиці імперську політику, він ніби попереджував, що війна руйнує душі людей, робить із них бездумних виконавців чужої волі. Трагедія Другої світової війни, яка охопила майже всю планету, примусила письменників переосмислити воєнну тему. Антивоєнний пафос звучить у творчості німецького письменника Генріха Белля, американського письменника Ериеста Хемінгуея. В 60-80-ті […]...
4. Антивоєнний пафос у літературі XX сторіччя XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище – світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих війнах. Прогресивні письменники минулого також неодноразово зверталися до теми воєн, але саме у XX сторіччі […]...
5. Антивоєнний пафос у творчості письменників XX сторіччя XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище – світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих війнах. Прогресивні письменники минулого також неодноразово зверталися до теми воєн, але саме у XX сторіччі […]...
6. Мої враження від поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати” Тарас Шевченко довгий час перебував у казематі Петропавлівської фортеці. Допити, довгі самотні дні й ночі в камері. Багато пережив, передумав поет за цей час. Якби не поезія, ми про це ніколи б не дізналися. Поетові пощастило дістати аркуш паперу і записати на ньому тринадцять віршів. Справжнім шедевром серед них є поезія “Садок вишневий коло хати”. У ньому немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв. Вечір в Україні постає перед читачем у […]...
7. Патріотичний пафос повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” “Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак?” М. Гоголь Не знайшовши у своєму оточенні позитивних характерів, здатних стати зразками для наслідування, Гоголь звернувся до минулого, до XVІ-XVІІ століть. Майже дев’ять років він писав свою історичну повість “Тарас Бульба”, що вийшла 1842 року. У цьому творі відбито епоху героїчної боротьби українського народу за своє національне звільнення. Центром визвольного руху стала Запорозька Січ, організація волелюбного українського козацтва, що знаходилася в […]...
8. У чому гуманістичний пафос повісті Е. Хемінгуея “Старий і море”? Повість “Старий і море”, на перший погляд, – твір, що не може бути бест­селером. Сюжету закрученого точно бракує, та й герой дивний, якийсь негероїч – ний. Це старий Сантьяго, якому саме дуже не щастило з уловом. Був він старий і самотній, до того ж бідний настільки, що ні за що було й хліба купити. І все ж не випадково після всіх успішних і відомих романів Хемінгуей отримав нагороду саме за […]...
9. Загальна характеристика творчості Багряного Найбільшу популярність Іван Багряний здобув своїми романами, хоч починав свою літературну діяльність поет. Першим великим його твором був роман “Тигролови”, написаний у 1944 році. У цьому романі, багато в чому автобіографічному, письменник викриває жорстокість та підлість сталінської інквізиції, славить незламність людського духу. “Великим, вопіющим і страшним документом” сталінської радянської дійсності назвав В. Винниченко роман І. Багряного “Сад Гетсиманський”. Багряний у своєму романі вперше розповів світові про тортури НКВС. Правдиві описи […]...
10. Картини природи у вірші Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” Я добре пам’ятаю, як вперше почув цей вірш. Мені його читала мама. Я за­плющив очі й уявляв усе, що зобразив Т. Шевченко у своїй поезії. Я тоді був зо­всім маленький, і мене дуже здивувало, як майстерно може митець зобразити навколишню дійсність… Напевне, з того дня я по-справжньому захопився літе­ратурою. Природа в усіх поезіях Кобзаря така справжня, така красива і жива: “Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть…”, “співають ідучи […]...
11. Т. ШЕВЧЕНКО “САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ…”, “ДОЛЯ”, “РОСЛИ УКУПОЧЦІ, ЗРОСЛИ…” 1. Художній засіб, який використав Т. Шевченко у рядку поезії “Садок вишневий коло хати” Вечірня зіронька встає: А Гіперболу. Б Синекдоху. В Метафору. Г Порівняння. 2. Дівчата впродовж твору “Садок вишневий коло хати”… А Намагаються втекти від матері на вечорниці. Б Жнуть пшеницю. В Бадьорі і веселі. Г Як радісні, так і засмучені. 3. Після виснажливої праці ввечері додому поверталися… А Засмаглі хлопці та дівчата. Б Батько й мати. В […]...
12. Ідейний смисл назви новели “Подвійне коло” “Подвійне коло” – це назва першої новели роману Ю. Яновського “Вершники”. Трагічні події описані в ній: п’ять братів Половців зустрічаються на кривавих дорогах громадянської війни. Підіймає руку брат на брата, бо хоч і одного роду, та до різних берегів прибились вони: Андрій командував загоном Добровільної армії Денікіна, Оверко воював у кінноті Петлюри, Панас і Сашко були махновцями, а Іван – бійцем Червоної Армії. Андріїв загін потрапляє в полон до денікінців. […]...
13. Садок вишневий коло хати Моя приятелька Наталка зовсім недавно помітила, що біля нашого дванадцяти поверхового будинку ростуть плодові дерева – яблуні, сливи, абрикоси, вишні. Вона розповідала мені захоплено: “Уявляєш, завжди пробігала повз них, і мені було все одно – чи тополя, чи яблуня, чи горобина. А тут помітила уквітчане білим деревце – і наче щось за серце зачепило”. Нічого я їй не сказала на те, а сама подумала: “От ти вже й подорослішала, Наталочко”. […]...
14. Аналіз “Подвійне коло” Новелу “Подвійне коло” вибудовано на умовній, алегоричній ситуації – на невеликому клаптику степового півдня України мало не водночас сходяться загонів різних ідеологічно-політичних угруповань: денікінці, петлюрівці, махновці, червоноармійці. Час і простір тут також умовні, художні, адже історична конкретика в новелі насправді відсутня. Так, у степу під Компаніївкою в обмеженому часі ніколи не збиралися разом різні воюючі загони. Той умовний бій символізує всю складність ситуації в Україні під час громадянської війни. Назва […]...
15. Природа в новелах “Подвійне коло” і “Шаланда в морі” Події в новелі “Подвійне коло” розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки. Картини природи в романі Ю. Яновського “Вершники” – не статичний фон. Вони змінюються в процесі розгортання подій. Був серпень 1919 року. Чисте небо над степом “здіймалося вгору […]...
16. Антифашистський пафос у романах закордонних письменників Антифашистським пафосом пронизана чудова художньо-публіцистична книга Юлиуса Фучика “Репортаж з петлею на шиї” , створена у в’язниці Панкрац у Празі. Вирослий у сім’ї висококваліфікованого робітника, Фучик по своєму кругозорі й рівню культури піднявся значно вище свого найближчого оточення, але до кінця днів зберіг з рідні й близькими серцеві відносини. Про це говорять його листа з в’язниці батькам, сестрам. Це свідчить про широту натури письменника, про його вміння ладити з людьми […]...
17. “Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі” Коли людина хворіє, вона потребує певних ліків, так само, коли ціла нація поставлена у несумісні з нормальним духовним життям умови, вона також потребує певних духовних ліків. Найчастіше такими ліками стає мистецтво, яке підтримує народний дух, передає традиції, сформовані століттями, допомагає за будь-яких обставин зберегти ідентифікацію і національну свідомість. Вислів Василя Стуса, який я взяв за назву для свого твору, на перший погляд, є парадоксальним. Але згадаємо відомий вислів російського письменника […]...
18. Пафос поезії воєнного лихоліття У грізні роки Великої Вітчизняної війни “під гул кривавий” на бій з ворогом йшло й художнє слово, що прирівнювалося до зброї і діяло безвідмовно. Прозові й поетичні твори, народженні духовним піднесенням, надавали захисникам рішучості відстояти рідну землю від нападника, разом з бійцями наближали перемогу. Діти йдуть, сміються… Матері з квітками Гей, радійте, люди, це наш день прийшов. Вірю я, так буде, знаю я, так буде, Сніг стече кривавий, у яри, […]...
19. Цивільний пафос віршів Єсеніна Російська земля з’являється перед поетом як сумний “покійний куточок”, “батьківщина лагідна”, “сторона ковилової пущі”. Увесь світ для нього пофарбований у світлі, райдужні тони. Російський орач, російський селянин, ще зовсім недавно такий земної й мирний, перетворюється у відважним, гордого духом богатиря – велетня Отчаря, що тримає на своїх плечах “нецілований мир”. Есенинский мужик – Отчарь наділений “силою Оники”, його “могутние плечі – що граніт-гора”, він “несказанен і мудрий”, у мовленнях його […]...
20. МІФ ЧОМУ ПЕС ЖИВЕ КОЛО ЛЮДИНИ Давно, дуже давно пес жив собі самітний. На кінець надокучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби сей його товариш був найсильніший з усіх тварин. Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже: – Вовче, брате, жиймо в’єдно! Вовк одповів: – Чому би ні! Зачали жити в’єднo. Раз, як ночували в лісі, вчув пес […]...
21. Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” Уся творчість письменника І. Багряного – це утвердження українського оптимізму: “Ми є. Були. І будем ми!” Ніхто інший так логічно й художньо переконливо не відповів на просторікування щодо меншовартості, другосортності, інтелектуальної безликості української нації, безперспективності її у розвитку світової цивілізації, як це зробив І. Багряний. Письменник на власному прикладі переконався у несправедливості авторитарної влади, тиранії. У 1930-ті роки І. Багряного було заарештовано і засуджено на п’ять років концтаборів. Він тікає, […]...
22. Патріотичний пафос поезій “Катерина” і “Додому” Л. Кисельова Кожна країна має офіційні символи, існують також символи і неофіційні. Так, літературний герой, природний об’єкт, рослина або тварина в різні часи ставали символами тих чи інших держав. Цікаво поміркувати, що ж є символом України. Напевно, Дніпро. А ще – Запорозька Січ і образ козака. Звісно, калина – невід’ємна частина фольклору. Може, образ сліпого старця-бандуриста. Якщо говорити про літературу, україн­ська культура тримається на символі Шевченка – ця непересічна особистість давно вже […]...
23. Гуманістичний пафос твору М. Рильського “Синові” Максим Тадейович Рильський був надзвичайно обдарованою, талановитою людиною. Відомий поет і учений-академік, літературознавець і літературний критик, фольклорист і етнограф, мистецтвознавець і лінгвіст. І все ж багатогранний талант Рильського виявився передусім у поезії. М. Рильський – поет-ерудит, людина великої загальної культури. Є у нього й своя улюблена тематика: упродовж усього творчого життя світлим акордом звучить мотив любові до Вітчизни, до свого народу, його культури й мови. Торкався М. Рильський і моральних […]...
24. Тема твору Визвольний пафос роману Ю. Яновсьного “Чотири шаблі” 1930 року вийшов друком найбільш “багатостраждальний” роман Юрія Янов-ського “Чотири шаблі”. Задум написати роман виник у письменника, коли він працював головним редактором Одеської кінофабрики. В цей час він познайомився і потоваришував із легендарним військовим діячем українського партизанського руху під час визвольної боротьби 1917-1920 років Юрієм Тютюнником. Саме він розповів письменнику чимало цікавого з тих героїчних часів із яскравими подробицями, деталями. Юрій Тютюнник теж мав героїчну біографію і міг стати прообразом […]...
25. Національний пафос поезії Олега Ольжича Серед питань, що стосуються особистостей митців та їхньої творчості, є одне, яке рідко порушується і на яке немає однозначної відповіді. В українській літературі, мабуть, як ніде в світі, багато поетів та письменників не лише співчували тій або іншій політичній течії, а були водночас визначними політичними діячами. Звичка оцінювати творчість поетів за відповідністю тій або іншій ідеології зазвичай виправдана. Хто поділяє політичні переконання поета, завжди некритично стверджуватиме, що він геніальний, навіть […]...
26. Родина Сірків із роману І. Багряного “Тигролови” 1882 рік… З кількох губерній селяни зібралися в Одесі, звідси їх везтимуть пароплавом на нові землі”, у новий, ще нікому не відомий край. Важкий морський шлях чекає на сміливців: через Індійський океан аж до гирла Амура. Але нічого не поробиш, жити в Україні немає ніякої можливості: землі не вистачає, волі, яку так усі люблять і цінують, нема. Отож… …Рідну землю покидали, уклін їй складали, береги сльозами поливали і довго-Довго руками […]...
27. Образ землі у романі “Сто років самотності” Г. Гарсіа Маркеса, повісті “Fata morgana ” М. Коцюбинського та міфі про Антея Земля – одвічна колискова людства, шлях до порятунку. Це зрозуміли ще давні греки, увіковічивши цю істину у міфі про Антея. З часом класики світової літератури надали цьому питанню філософсько-психологічного звучання. Зупинюсь на творах “Сто років самотності” Маркеса і “Fata morgana ” М. Коцюбинського: розгляну їх у порівнянні з міфом про Антея. У всіх згаданих творах земля постає святинею, яка надає сили і снаги, проте у кожному творі образ землі поглиблюється, […]...
28. Відповіді до теми: творчість І. Багряного 1. За що Івана Лозов “ягу в школі прозвали “мазепинцем” ? Іван Багряний вчився в Охтирській церковнопарафіяльній школі. Навчання у школі велося російською мовою, але вдома спілкувалися тільки рід­ною мовою. Іван самостійно познайомився з творчістю Т. Шевченка, Л. Глібо – ва, інших відомих українських майстрів слова. їхня поезія надихала майбутнього письменника писати вірші українською мовою, за що його й прозвали в школі “мазепинцем”. 2. Чому Іван Багряний не отримав диплома […]...
29. Героїчно-патріотичний пафос “Енеїди” “Енеїда” І. П. Котляревського з’явилася у той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувалися ко-оацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична імперська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем’я без своєї мови і традицій. Відсутність державного захисту, соціальний і національний гніт гальмували духовний розвиток народу. Але художня література живилася соками народної мудрості, гумору […]...
30. Ідейний пафос “Тараса Бульби” Ідейний пафос “Тараса Бульби” – у безмежному злитті особистих інтересів людини з інтересом загальнонародним. Лише один образ Андрия різко відособлений у повісті. Він протистоїть народному характеру і як би виламується з головної її теми. Ганебна загибель Андрия, що є необхідною моральною відплатою за його відступництво й зраду народній справі, ще більше підкреслює велич центральної ідеї повести. Духовне й тілесне в повесте “Тарас Бульба” як вираження поетики М. В. Гоголя. За […]...
31. Гуманістичний пафос твору Ч. Діккенса “Різдвяна пісня в прозі” 25 грудня ввечері над вулицями європейських міст задзвенять дзвони. Залунають пісні “Тиха ніч…” та подібні. Усі сядуть до святкової вечері, навіть ті, хто завжди лягав спати голодним. Так повинно бути на Різдво Христове, на згадку про те, що Святе Дитя народилося у стайні, бо для Нього не знайшлося місця серед поважних людей. На спомин про це у Святий вечір кожна людина повинна мати дах над головою і святкову страву. Про […]...
32. Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки “В житах” Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки “В житах” Тривожним, важким і повним нерозв’язних протиріч – саме таким постає перед нами час революційних та пореволюційних подій в Україні XXстоліття із творів визначних майстрів слова, діяльність яких припала на 20-30-і роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посідають одне з чільних місць серед правдивих історій про людину і час, написаних безпосередніми свідками, учасникам тих подій. Та попри жахливість, нелюдське обличчя […]...
33. Рішуча дівчина із щирим серцем з роману І. Багряного “Тигролови” Якщо пошукати в українській літературі образи дівчат, схожих на Наталку з роману І. Багряного, то навряд чи можна знайти їх багато. Лише, мабуть, Мавка з “Лісової пісні” така ж дитина лісу, як і Наталка Сірко. Автор навіть порівнює свою героїню з Мавкою. Вони обоє живуть у лісі, не контактують з “цивілізованим” світом, обоє здатні принести себе в жертву заради коханого. Але героїня Багряного має свої відмінності. Вона життєлюбна, рішуча, смілива, […]...
34. Україна у романі І. Багряного “Тигролови” В українській літературі немає такого письменника, у творчості якого не була б змальована Україна: її природа чи то історія, народ, або його побут та культура тощо. Образ України присутній і у романі Івана Багряного “Тигролови”, але змальовано його дещо по-новому, нетрадиційно. У творі Багряного Україна постає перед читачем у трьох образах. Одна постає зі спогадів головного героя Григорія Многогрішного – справжня, прекрасна, з лісами, степами широкими, як море, весною із […]...
35. Основні тези памфлету І. Багряного “Чому я не хочу вертатися до СРСР?” За часів СРСР велика кількість українських митців вимушена була покинути межі своєї Батьківщини і оселитися за кордоном. Наші співвітчизники жили у Канаді, у США, в багатьох країнах Європи. Відомі мистецькі організації, що дістали свою назву за місцем мешкання поетів та письменників: Нью-Йоркська група, наприклад. Окремою сторінкою розвитку української літератури стала творчість Євгена Маланюка, Олени Теліги, Юрія Клена та інших митців, відомих нам як Празька школа. У Празі гуртувалася велика частина […]...
36. Гуманістичний пафос “Іліади” – осуд війни та її жорстокості Троянська війна тривала вже десять років. Сотні грецьких кораблів стояли біля берегів міста Іліона, або Трої, що знаходилося в Малій Азії. Ахейці, очолювані звитяжним Агамемноном, розбили свої табори біля стін міста. Між троянцями та ахейцями постійно точилися військові сутички, проте зберігалася рівновага: греки, серед яких були уславлені воїни Ахілл, Патрокл, Менелай, Одіссей, не могли захопити місто, троянці ж зі своїми ватажками – Гектором та Парісом – не могли перемогти ахейців. […]...
37. Образ українського героя в творчості Івана Багряного Справжнє прізвище – Лозов’яга. Народився в с. Куземин на Полтавщині у родині сільського муляра. Навчався у робітничій профтехшколі, потім – у Краснопільській художньо-керамічній. Вчителював. У 1926 р. вступив до Київського художнього інституту, але не отримав диплома як “політично неблагонадійний”. У 1932 р. “за контрреволюційну і націоналістичну діяльність” був відправлений на поселення до Далекого Сходу. Звідти спробував тікати, за що потрапив на три роки до табору. У1938 р. його знову арештовують, […]...
38. Роман “Сад Гетсиманський’ Івана Багряного – страшний документ сталінської доби Восени 1932 року Іван Багряний опинився у слідчому ізоляторі НКВС. Вирок – заслання на три роки до північної частини Далекого Сходу. Серце справжнього українця не витримало розлуки з рідною землею, Іван Багряний рушив на захід, та доїхав лише до Томська. Знову арешт, суд і знову вирок: за втечу – три роки ув’язнення, які письменник провів у Байкальсько-Амурському таборі. І року не був на волі, як, звинувачений у зв’язках із терористами, […]...
39. Українська ментальність у творах Самчука й Багряного В усі часи, а особливо в більшовицьке лихоліття 1930-60-х років, представники вітчизняної інтелектуальної еліти поставали перед питанням: “Що ж ми за народ такий?”, усвідомлювали, як зараз модно говорити, необхідність визначення української національної ідентичності. І якщо на терені материкової України акцент на окремішності нашої нації був справою підсудною, то в діаспорі це питання вилилося в низку наукових досліджень і вартісних художніх творів. Так, особливого розголосу отримали розвідки щодо українського національного характеру, […]...
40. Переможний пафос роману Жуля Верна “Діти капітана Гранта” Відомий французький письменник Жуль Верн увійшов у світову літературу як перший класик науково-фантастичного роману та чудовий майстер роману пригод. Протягом сорока років він створював серію “Незвичайних пригод”, що включала в себе шістдесят чотири романи та дві збірки повістей та оповідань. Яскравим прикладом цього є найвідоміший твір письменника “Діти капітана Гранта”. Герої роману вирушають на пошуки нескореного шотландця Гранта, який мріяв про заснування на далеких островах колонії вільних людей. Члени експедиції […]...