Сюжет комедії “Мартин Боруля” побудований на дійсних подіях, що трапилися у родині Карпенка-Карого.
Жанр твору “Мартин Боруля” – соціально-психологічна комедія.
Тема твору “Мартин Боруля” – зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до міщанства або дворянства.
Головним персонажем твору є Мартина Боруля – заможний селянин. Він – здорова натура, гуманна людина, щира і до певної міри наївна. Численні комічні ситуації, пов’язані з героєм, не викликають антипатії.
Адже Мартин не пройдисвіт, а потомственний селянин, який по-людяному ставиться до всіх.
Головна мета Борулі – добитися дворянства, тому і в своїй хаті встановлює “дворянські порядки”, що створює глибокі комедійні ситуації. В гонитві за ілюзорним герой губить справжні цінності, вироблені народною мораллю. Сміховинність своїх вчинків Мартин не помічає.
Свої плани він розповідає ще на початку п’єси. Він жалкує через те, що ще його батько не подбав про “гражданську службу”. Хоче отримати чин та визнання.
Своїх дітей він також хоче вивести в люди: “От сина опреділив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка.”
Комізм ситуації в тому, що Мартин – людина старосвітських звичаїв і виховання. Сім’я його – дружина, син та дочка – також дотримуються старосвітських звичаїв. Боруля скрізь зазнає поразки: сусід-поміщик виграв у нього позов у суді, сина Степана “попросили” з канцелярії, де він працював, наречений Марисі виявився шарлатаном і втік, чому дівчина безмірно рада. Нарешті через одну букву в прізвищі рід Мартина не визнали дворянським. Тому він спалює “дворянські” попери в печі.
А в останньому монолозі розкриває увесь біль своєї душі : “Горять червоно, як кров дворянська, горять!…О-о-о!… Тепер ти бидло! Бидло! А Степан теля! …Пустіть!
Рятуйте бумаги!… Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду… Згоріли… Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки бидло! “
Поряд з наївним Мартином драматург змальовує хижака Трандальова. Це – людина без певної професії, якій чужі поняття порядності та гідності. Він прижився біля такого, як дворянин Красовський, і одночасно веде справу Борулі проти Красовського, а справу Красовського проти Борулі.
Цей тип – продовження суспільної системи.
Образами дружини, дітей Мартина і наймитів драматург стверджує здорову народну мораль. Вони не цураються тяжкої роботі на землі, шанують народні традиції і звичаї.
В своєму творі Карпенко-Карий стверджує принципи правди, простоти та любові до свого народу. Сміх у п’єсі не нищівний, а аналітичний та співчутливий. Описані події по суті трагічні, проте подані у комічній формі.





Related posts:
- Ідейно-тематичний зміст трагікомедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Трагікомедія Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” зображує дуже знайому для автора твору картину – його головний герой заможний селянин Мартин Боруля намагався не тільки довести свою приналежність до дворянського роду бюрократичним шляхом, він ще й намагався бути тим, ким на його думку є дворянин. Більше того, він робив усе, щоб його сім’я стала вести себе, як дворянська. Все це було характерно і для батька Івана Карпенка-Карого, тому сумнівів у правдивості і […]...
- Характеристика образу Мартина Борулі за п’єсою Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – блискучий український письменник, автор багатьох п’єс, що вражають народною мудрістю. Ідея твору “Мартин Боруля” виникла не просто так, автор опирався на справжній факт із життя його родини. У батька Карпенка-Карого була мета – відновити втрачене колись дворянство. Він дуже переймався через те, що можновладці вважають простих людей бидлом. Тому чоловік довгий час судився, витрачав немалі кошти для здійснення мрії, але все це виявилося марним. Всі титанічні зусилля […]...
- Історична основа п’єси Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – яскрава зірочка на українському літературному небосхилі. Написана ним у 1886 році п’єса “Мартин Боруля” – значний крок уперед у творчій діяльності. На створення твору автора наштовхнула реальна історія його батька, який прагнув долучитися до дворянства. Історично достовірним є і той факт, що герой так само, як і батько письменника, не досягнув мети через дрібну бюрократичну помилку. Але не тільки заради показу родинної анекдотичної ситуації писав твір автор, […]...
- Аналіз “Мартин Боруля” Ідейно-тематичний зміст Трагікомедія”Мартин Боруля” написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що […]...
- Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині. Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша […]...
- Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних інтересів, або до людей відмінного від твого соціального рівня. Не бажай неможливого чи неприйнятного для себе, бо навряд […]...
- Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише аматорські гуртки, а з’явились і професійні театри. М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий – корифеї […]...
- Трагікомедія “Мартин Боруля” Карпенка-Карого П’єса “Мартин Боруля” написана на основі реального факту. І. Карпенко-Карий використав подію, яка відбулася в його родині. Батько письменника вирішив у суді довести своє дворянське походження. Незважаючи на витрачені зусилля, рід дворянським визнаний не був, бо прізвище в нових і старих документах відрізнялося однією літерою. Так само й головний герой твору: багатий шляхтич, чиновник земського суду Мартин Боруля має заповітну мрію – зробити свій рід дворянським, поставити все на “дворянську […]...
- Ідейно-тематичний зміст трагікомедії “Мартин Боруля” Трагікомедія “Мартин Боруля” написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- “Мартин Боруля” – приклад багатогранної творчості корифея українського театру Першим поштовхом до появи професійного українського театру були п’єси Котляревського – “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” тощо. Котляревський свого часу навіть був директором Полтавського театру, якщо не помиляюся. Потім з’явилися твори Квітки-Основ’яненка, шевченківський “Назар Сто – доля”, а потім – Емський указ і Валуєвський циркуляр. 1 вистави українською мовою було заборонено, та й майже не було гідних театрів і груп, а були балаганні інтермедії, вертепи, третьосортні драматургічні вправи якихось графоманів. Саме тому […]...
- ЗНО – ТЕСТ №12 1. Батьком “новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, назвав І. Карпенка-Карого А Іван Нечуй-Левицький. Б Іван Франко. В Панас Мирний. Г Марко Кропивницький. 2. Родинна подія лягла в основу драми І. Карпенка-Карого А “Бурлака”. Б “Наймичка”. В “Мартин Боруля”. Г “Розумний і дурень”. 3. “Діло Борулі веду проти Красовського, а діло Красовського – проти Борулі”, – говорить персонаж драми “Мартин […]...
- Зображення життєвих явищ в п’єсах “Наймичка” і “Мартин Боруля” І. Карпенко-Карий почав драматургічну діяльність людиною немолодою, збагаченою великим життєвим досвідом, маючи вже стійкі переконання художника реаліста.. Мистецькі шукання привели його до створення блискучого зразка психологічної драми – п’єси “Наймичка” . Темою “Наймичка” співзвучна деяким творам Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного. Сюжетну основу драми складає трагічна історія наймички Христини, дочки загиблої у шинку покритки, що змалку поневіряється по наймах, зносить наругу і знущання, але не втрачає душевної чистоти. Щира […]...
- Причини особистої драми Мартина Борулі П’єса “Мартин Боруля” Івана Карпенка-Карого часто стає предметом літературного аналізу, адже її глибинний зміст та стилістичні особливості викликають цікавість. Образ головного персонажа – Мартина Борулі – не однозначний: над ним сміються, осуджують, але зрозумівши – співчувають його особистій драмі. Що ж драматичного у житті героя? Він досить заможний селянин, має родину, члени якої його поважають та підтримують. Отже, є і достаток, і люблячі люди. Але одне не дає йому спокою […]...
- ЗНО – І. Карпенко-Карий “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині, Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша […]...
- Тема 14. І. К. Карпенко-Карий III. Література кінця XVIII – початку XX ст. Тема 14. І. К. Карпенко-Карий “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині, Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського […]...
- Аналіз гуморески “Чухраїнці” Остапа Вишні – аналіз твору У 1926 році Остап Вишня опублікував збірку “Українізуємось”, яка користувалася великою популярністю і за три роки витримала п’ять видань. Але знову з творами цієї збірки широке коло читачів змогло познайомиться лише в 90-х роках. Головна її тема – розвиток рідної мови, і розкривається вона багатогранно: це і збереження чистоти мови, і розширення сфер її вживання, і грамотність та шляхи її досягнення. Такі питання були надзвичайно актуальними у 20-х роках, коли […]...
- Аналіз твору Б. Харчука “Планетник” У сучасному світі людина завжди намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості, захищаючи добро, правду, справедливість. Як персонаж твору, так і людина опиняється в конфліктних ситуаціях і мусять самі вирішити, обрати власний вірний шлях. Тому герой твору Б. Харчука “Планетник” повсякчас прагне довести людям свою щирість, доброту, чуйність, але вони не завжди її сприймають. Всі життєві негаразди люди пов’язують з Планетником – представником, на їх думку, нечистої сили. Сам герой твору, перебуваючи […]...
- Аналіз твору “Мати” Г. Косинки Новела “Мати” є однією з найвидатніших творів Григорія Косинки. Він по праву вважається майстром новелістики, здебільшого тому, що він має унікальну світоглядну картину часів зародження радянської держави. Він не є апологетом штампованих звеличень та дифірамбів досягненням більшовиків. Його твори зображують реалістичну картинку того часу, критично висвітлюючи суспільні процеси через фільтр психологічного сприйняття конкретної особи. В центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно […]...
- Аналіз твору “Марія” Уласа Самчука Роман “Марія” Уласа Самчука став свого часу справжньою сенсацією. Вражаючий страшними подробицями життя українців періоду насильницької колективізації, цей шедевр української літератури й досі нікого не залишає байдужим, знову й знову нагадуючи про страшний період голодомору 1932-1933 рр. За жанром “Марія” – роман-життєпис, адже у творі висвітлюється життєвий шлях української жінки Марії, від народження до смерті. ЇЇ життя майстерно переплітається з загальнонаціональним життям України того часу, тим самим роблячи образ Марії […]...
- Аналіз твору “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського Повість “Тіні забутих предків” було створено М. Коцюбинським у 1911 році на основі вражень від життя карпатських гуцулів, їхніх звичаїв та обрядів, оригінальності мислення та світосприйняття. Їхнє життя проходить посеред первозданної краси природи – зелені гори, бурні річки, пишні полонини, на яких вони пасуть отари овець. Письменника вразило те, що гуцули навіть у ХХ столітті залишалися язичниками, сприймали природу як живу, населену духами, добрими та злими. Сюжет повісті простий: Марічка […]...
- Новела М. Хвильового “Я ” – аналіз твору, головні герої новели Новела М. Хвильового “Я ” вперше була видрукована в альманасі “Гарт” , невдовзі після цього – у збірці оповідань “Осінь” . Це був час, коли погляди М. Хвильового змінилися. Відповідно у творах з’явились нотки розчарування, гіркоти, а згодом і безнадії та розпачу, усе сильнішим стає сатиричний струмінь. Письменникові було болісно бачити, як гаснуть ідеали революції, як морально деградує суспільство. Він зрозумів, що не можна побудувати щастя одних на стражданні і […]...
- Аналіз твору “Конотопська відьма” Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” Григорія Квітка-Основ’яненка є одним з найвідоміших творів цього талановитого письменника. В “Конотопській відьмі”, яка За жанром є бурлескно-реалістичною повістю, автор майстерно описав життя та побут на Україні ХVІІІ ст., зробивши сатиричний акцент на недолугості та обмеженості козацьких старшин, що отримували свої посади не відповідно до своїх талантів та вмінь, а у спадщину. До того, автор крізь призму сатиричної критики зображує реалії суспільних взаємин того часу. Повість складається з […]...
- Дворянство як міф про краще життя за твором “Мартина Борулі “ Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й […]...
- “Пані Боварі”: аналіз твору Флобера У романі “Пані Боварі” герої – це мешканці французької провінції 19-го століття. Головна героїня – Емма Боварі, молода дружина провінційного лікаря. Емма мрійлива та повсякчас шукає нових вражень. Донька фермера, вона начиталася книг про красиве життя. Характеристика пані Боварі: вона любить розкіш, красиві речі, блискучі прийоми, але все це неможливе при невеликих статках її чоловіка. Вона знемагає від нудьги та мріє про галантних чоловіків. Емма прикидається, що любить чоловіка, але […]...
- Аналіз твору Блоку “На полі Куликовому” і “Росія” Значний інтерес представляє твір “На полі Куликовому” . Ми знайдемо тут і зображення російської природи, і спогади про героїчне минуле Росії, і передчуття майбутніх змін. Порушено у вірші і гостре питання, особливо питання, що мучило Блоку у той час, – це питання про взаємовідносини народу та інтелігенції. Очікування важливих подій, які мають змінити долю Росії, Блок пов’язував зі спогадами, про Мамаєвому побоїще. Він вважав, що Куликовська битва належить до “символічним […]...
- “Мисливські усмішки” Остапа Вишні – аналіз твору Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою, часто виїжджав у мальовничі місцевості з друзями на полювання. Але, як правило, ніякої здобичі не привозив. Бо його основна мета – помилуватися чудовою природою, поспілкуватися з місцевими жителями, послухати дивовижні й дотепні мисливські історії. Усі ті спостереження, усе почуте великий гуморист записував і використовував при написанні своїх знаменитих “Мисливських усмішок”. Найповніше видання цього циклу вийшло в 1958 році. Природа і її захист, мисливські […]...
- Ідейно-художній аналіз твору Андрія Малишко “Пісня про рушник” Поєднавши два звичайних слова у своєму серці видатний пісняр А. Малишко створив чаруючу поезію, яку сповнив чаруючою ніжністю і простотою, задушевністю і безмежною любов’ю. “Пісня про рушник” Андрія Малишко стала вершиною пісенної творчості поета і жити їй судилася багато років. Вона була написана ще у 1959 році спеціально до художнього фільму “Літа молодії”. Фільм був недостатньо виразний, тому промайнув майже не помітно, і ось пісня залишилася у серцях і пам’яті […]...
- Особливості індивідуального стилю та творчої манери Остапа Вишні – аналіз твору Про творчу манеру видатного українського гумориста Остапа Вишні писав інший відомий письменник М. Рильський: “Автор “Усмішок” – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитися у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його”. Для індивідуального стилю Остапа Вишні, як відзначають усі літературознавці, характерне поєднання лукавого й добродушного гумору, дошкульної сатири й ніжної лірики. Коли письменник звертається до зображення у памфлетах […]...
- Щоденник Остапа Вишні “Думи мої, думи мої…” – аналіз твору Як відзначала дослідниця творчості Остапа Вишні Р. В. Мовчан, щоденник “Думи мої, думи мої…” написано в 50-х роках: “Там є чимало зайвого пафосу, удаваності й недоговореності. Це й зрозуміло: помер Остап Вишня раніше, аніж було засуджено культ “вождя всіх народів” Й. Сталіна. Тому не встиг духовно розкріпоститися, сказати вголос те, що заховане глибоко в серці. …Не міг Остап Вишня спрямувати своє перо сатирика проти всього, що заважало його рідному народові […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “”Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Огляд творчості І. Карпенка-Карого” 1. Скільки оригінальних п’єс належить перу І. Карпенка-Карого? Назвіть найвідоміші з них. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них – “Безталанна”, “Наймичка”, “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Сава Чалий” та інші. 2.Хто визначив місце І. […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич. Народився в с. Арсенівці у родині дворянина, помер у м. Берліні, похований поблизу рідного хутора Надія, що на Кіровоградщині. Драматург. Найвідоміші твори: комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, драми “Бурлака”, “Безталанна”, “Бондарівна”, трагедія “Сава Чалий”....
- “Сміх крізь сльози” в п’єсах Івана Карпенка-Карого У п’єсі “Суєта” Карпенко-Карий словами свого героя Івана Барильченка каже: “Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, крім їх волі, соромитися своїх вчинків”. І. Тобілевич так і намагався писати комедії. Його п’єси заставляють людей соромитися не тільки своїх вчинків, але й вчинків героїв, яких драматург “бичує сатирою страшною”. Шляхом комізму Карпенко-Карий бажав показати тяжке життя народу, його прагнення до […]...
- “Я ” М. Хвильового: роль присвяти до твору Новелу “Я ” Миколи Хвильового присвячено “Цвітові яблуні” Ми хайла Коцюбинського. Такий інтертекстуальний перегук дає ключ до розуміння твору. У центрі обох новел – герой із розчахненою психікою, який перебуває в кризовій ситуації. Події подаються крізь призму його сприйняття, що робить оповідь підкреслено суб’єктивізованою та психологізованою. Герой Коцюбинського бореться з власним “Я”, зі своїм даром письменника, що в “межовій ситуації” стає прокляттям. Біля вмираючої дитини він не здатен забути звичку […]...
- ПЛАНИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ ПЛАНИ Засоби творення комічного в п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” I. Завдання гумору Карпенка-Карого – боротьба із суспільними пороками. II.”Серйозний” гумор Карпенка-Карого. 1.Один із основних прийомів, використаних автором, – прийом невідповідності. 2.Прийом “сміх крізь сльози”. 3.Засіб сатиричного загострення. 4.Використання можливостей мови. III. Використання традиційних і новаторських засобів творення комічного у п’єсі. Естетичні принципи І. Карпенка-Карого. Погляди […]...
- Головні герої твору “Марія” Уласа Самчука Унікальний твір Уласа Самчука “Марія” й досі не залишає читачів байдужими, адже в ньому зображена тема голодомору на Україні часів сталінської “колективізації”. Зображення деформацій духовної моделі існування українського суспільства під впливом нової більшовистської ідеології, що призвела до занепаду та смерті, висвітлено за допомогою образів героїв роману. Головною героїнею є українська селянка Марія. Автор дає її характеристику через вислови інших персонажів та через її вчинки. Так, Мартин, в якою малою дівчинкою […]...
- Цитатна характеристика головного героя твору “Фауст” Безпідставні докори Фауста самому собі : “Корить себя решительно вам нечем. Скорей была заслуга ваша в том, Что вы воспользовались целиком Уменьем, к вам от старших перешедшим”. Дві душі Фауста: “Так две души живут во мне, И обе не в ладах друг с другом. Одна, как страсть любви, пылка И жадно льнет к земле всецело, Другая вся за облака Так и рванулась бы из тела”. Байдужий до влади: “Мне б […]...
- Лист Наталці по твору Котляревського “Наталка – полтавка” І Коли людина опиняється в складній життєвій ситуації або в її житті настає чорна полоса, вона прагне не тільки за допомогою до своїх друзів та близьких, а й повертається до улюблених літературних творів, які вдихають в неї нові сили. Саме в таких творах можна знайти пам’ять про минуле і помисли на майбутнє, які дадуть змогу стійко перенести усі життєві труднощі. Переживаючи разом з улюбленим героєм його бажання і мрії, діяння […]...
Categories: Шкільні твори