Остап Вишня – національний, самобутній український письменник. Він – зачинатель українського гумору і сатири. Його творчість – своєрідний і цікавий літопис героїчного шляху нашого народу. Письменник глибоко знав життя і активно вторгався в нього.
Багата і різноманітна жанрова і стильова палітра Остапа Вишні. Він звертався до фейлетону і памфлету, до музичного гротеску і музичної комедії, до гуморески-нарису і усмішки-жарту, до усмішки-оповідання і усмішки-статті та рецензії. Улюбленими прийомами є інтимна розповідь від першої особи, контрастне порівняння, персоніфікація, доказ від зворотного, добродушна, нерідко прихована іронія та вбивчий сарказм.
Український народний сатирик і гуморист зріс на грунті усної народної творчості та кращих здобутках української і російської літератури. Він підніс і творчо розвинув славні традиції української літератури, ставши письменником-новатором, творцем якісно нового, оптимістичного та виховного сміху. Письменник-громадянин не міг стояти осторонь найважливіших питань творчого життя. Він був взірцем вимогливості до себе і до своїх побратимів по праці.
Був поборником великої правди життя і художньої творчості. Остап Вишня – життєлюб і оптиміст. У найскладніших умовах він ніколи не втрачав віри в людину, і її душевну красу, творчу вдачу. Павло Михайлович любив природу, любив, і найголовніше, відчував народну пісню, дотеп та гумор.
Усмішки про післяреволюційне українське село сповнені м’якого гумору, душевності та щирості. У них вражає світла любов до трудящої людини, турботи про її завтрашній день, думки про її місце в створенні сучасності нашої країни. Різко виступаючи проти темноти і безкультур’я, забобонності і неуцтва, безгосподарності, письменник ніколи не сміявся з народу, не кепкував з нього.
Сміх Остапа Вишні був сповнений любові і поваги до трудового народу. Щирістю і безпосередністю вражає нас гумореска “Пошли, доле, всім такої смерті”. Твір має казковий зачин: “Жив та й жив собі незаможник Іван Безстріхихата… Жив та й жив.
Була в Івана Безстріхйхати хата без стріхи, подвір’я без брами, саж без поросяти, курник без курей, хлів без корів, клуня без хліба і тіпачка без конопель… Був, одне слово, Іван Безстріхихата багатир на всю губу”. Письменник малює реалістичну картину злиднів багатодітної селянської родини, в якої не було ні землі, ні худоби, ні реманенту. Та на допомогу бідареві прийшов комнезам. Іванові дали землю і грошовий кредит.
Завелись у нього кури, з’явились чоботи і штани, над головою звелася стріха. Вмер незаможник – народився середняк. Вишня із задоволенням писав: “Пошли, доле, всім незаможникам такої смерті”.
Твори Остапа Вишні набули широкої популярності. Вони виходили багатотисячними тиражами. Павло Михайлович став одним з найпопулярніших письменників.
Він одержував сотні листів. Автори їх зверталися за порадами і за допомогою, розповідали про свої болі та радощі. У воєнні та післявоєнні роки Остап Вишня виступає з памфлетами і фейлетонами, гуморесками і оповіданнями… Твори українського митця видаються багатотисячними тиражами в перекладі російською мовою.
У 1968 році вийшло найповніше – тритомне – видання творів Остапа Вишні, перекладених російською мовою. Нині сам народ поклав собі за обов’язок нести його славу у віки. Тому й цікава нам кожна невідома досі подробиця з його складного життя, кожен рядок, написаний його невтомною і чесною рукою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Життя простої людини – засобами ліричного та комічного в творах Остапа Вишні
- Людина в тоталітарному суспільстві. “Один день Івана Денисовича”. А. І. Солженицина
- Показ козацького лицарства і любові до України в романі “Чорна рада”
Categories: Шкільні твори