“Мисливські усмішки” Остапа Вишні: любов до сонця, до вітру, до зеленого листу

Остап Вишня увійшов в літературу як талановитий гуморист та спостережливий художник слова. Крім того, письменник створив принципово новий жанр в українській літературі – усмішку. Усмішка як жанр – прозовий твір невеликого обсягу, в якому з добрим гумором та іронією зображено певну ситуацію або життєве явище. Мене здивувала різноманітність тем, що їх використав Остап Вишня у своїх усмішках. Це великий цикл “Мисливські усмішки”, описи картин із народного життя. Звертається Остап Вишня і до опису національного характеру, і така точність

і влучність, така спостережливість вгадується у кожному рядку, що і культуролог-вчений позаздрив би!

Цикл “Мисливські усмішки” Остапа Вишні зображує картини полювання, змальовує природу рідного краю. До речі, сам письменник дуже полюбляв полювання, ходив на полювання і з друзями-письменниками, зокрема із М. Хвильовим та Досвітнім. Зі щоденникових записів Остапа Вишні дізнаємось, що у “Мисливських усмішках” нема нічого вигаданого – усе з реального життя, – але яка спостережливість, який тонкий доброзичливий гумор, яка оригінальна манера викладу звичайних, на перший погляд, подій! Читаючи “Мисливські усмішки” Остапа Вишні, я зауважив, наскільки письменник любив природу.

Як згадують сучасники, видатний український гуморист часто ходив на полювання і воно йому подобалось, але жодного разу він не встрелив жодної тварини! Тільки одного разу він приніс із полювання зайця і дуже довго потім нервувався та не міг собі вибачити, що вбив тварину. Знайомі по-дружньому кепкували з письменника та його мисливських “подвигів”. А мені здається, що все це вказує на надзвичайну любов до природи, справжнє єднання з нею, коли спостереження за тваринами та рослинами приносить радість, а духовне єднання з рідною землею, з природою гармонізує та заспокоює душу людини.

Остап Вишня жив у досить складний період нашої історії, напевно, саме на полюванні він відпочивав душею від напруженого, часто несправедливого життя, ідеологічної заангажованості суспільства, постійного тиску та переслідувань. Остап Вишня у своїх “Мисливських усмішках” тонко і лірично змальовує картини природи, водночас дає поради мисливцям. Письменник в усмішці “Як варити і їсти суп із дикої качки” радить взяти на полювання, крім рушниці, “інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори…” Цікаво описує автор і різних птахів, звірів, намагаючись навести влучну стислу характеристику їхньої “вдачі” чи “зовнішності”. Колоритні та цікаві виходять у письменника і образи мисливців, він із гумором зображує оповіді мисливців про їхні пригоди. “Спільна для всіх мисливських оповідань риса – це те, що всі вони – факти, що все це насправді було, що “розкажу, то не повірите, але це – факт!””, – розповідає Остап Вишня.

Але поряд з ліричними картинами природи, доброзичливим описом тварин та мисливців, автор висловлює різкий та категоричний протест проти браконьєрів, проти знищення рідної природи, халатного ставлення до неї. Описуючи браконьєра в усмішці “Дика коза”, письменник говорить, що браконьєр лише зовні схожий на людину, а насправді в нього ні суму, ні жалості, тільки хитрість В очах, а серця зовсім нема. Прочитавши “Мисливські усмішки” Остапа Вишні, я порадив прочитати їх своїм батькам, вони також були у захваті від красивої влучної мови творів, цікавих сюжетів та гумористичного таланту письменника.

Я б радив прочитати цей цикл усім, щоб щиро доброзичливо посміятися, а ще повчитися ліричного і дбайливого ставлення до природи рідного краю, повчитися любові “до сонця, до вітру, до зеленого листу”…





“Мисливські усмішки” Остапа Вишні: любов до сонця, до вітру, до зеленого листу

Categories: Твори з літератури