Добрий жартівник – мертвий жартівник. Думка, тоталітарного режиму часів Сталіна, коли звичайний анекдот із політичним ухилом міг призвести до розстрілу, а “шуткувати” про владу було проявом невиправдано ризикованої мужності. Зараз подібні жарти лунають на кожному кроці.
А що ж було в часи, коли творив талановитий український сатирик Євген Дудар? Щось середнє між часом “сталінізму” і сьогоденням. Тобто з радянської дійсності глузували, але дуже обережно й завуальовано, приховуючи свої дотепи за формою байки чи казки.
Саме так. і чинив Є. Дудар, кредо якого було “сміх врятує світ”. А сміятися було над чим, бо у “вєліком і могучєм совєтском союзе” було стільки життєвих парадоксів, що навіть така серйозна наука, як історія не може ставитися до цих часів без долі іронії, а відголоски недалекого минулого досі є приводом для висміювання більшістю гумористів на пострадянському просторі.
Згадати хоча б хрущовську кукурудзу – “царицю полів” чи суцільно “дряхлий” партапарат 80-х років або нескінченну плутанину із заповненням різноманітних бланків, форм, депеш тощо.
Останню ситуацію взяв на озброєння Євген Дудар при створенні своєї байки “Лісова казка”. Дія відбувається в лісовому господарстві, яке входить до тресту та постійно отримує із центру “цінні вказівки”. Висміюються, в першу чергу, надмірна бюрократія, несамостійність, незацікавленість у результатах праці господарств і, загалом, неефективна централізована система управління народним господарством у СРСР.
На одному конкретному прикладі мудрий читач бачить усі вади такої системи, а точніше те, що цей метод не відповідає не лише потребам часу, але й здоровому глузду. Чому занепадає господарство? Бо кожна з ланок є лише пасивними виконавцями без власної думки, і представники всіх органів влади все, що й можуть, так це давати методичні вказівки згідно з абсолютно теоретичними постановами правлячої верхівки.
Безініціативність і байдужість працівників на місцях показується вже на початку, коли Ведмідь радісно реве, отримавши депешу з тресту. Таке враження, що усі лише тим і займаються, що сидять і чекають вказівок зверху.
Абсурдному листуванню немає ні кінця, ні краю, у цей час ніхто не піклується про ліс, а головне – така ситуація всіх влаштовує. “Те, ну вирубаємо лісочок, другий, кому від цього гірше буде? Країна велика, на всіх вистачить”. Так нещадно знищувалися природні ресурси нашої багатющої землі.
Це стосувалося не лише деревини, а й газу, вугілля, руди тощо. Неекономність, відсутність усіляких рамок в експлуатації довкілля – характерні риси радянської держави.
Ми й досі не позбавилися “комплексу виконавця” – чекати з моря погоди, а краще сказати, із-за моря хазяїв – наша улюблена позиція, коли доходить до справи. У нашій мові є більше 30 синонімів до слова “чекати”. Тому й керують нашими підприємствами й тримають у руках наші долі чужинці, що лише висмоктують із України останні соки. Дехто й досі ностальгує за “чудовим” минулим, не усвідомлюючи, що корені наших проблем закладені саме в ньому і, на жаль, засіли, глибоко на ментальному рівні українця, як ті “пеньки”, і, щоб викорчувати їх, знадобиться ще не одне десятиліття.
А поки – смійтеся, як заповідав нам Євген Дудар, бо дивитись на все це серйозним оком стає дедалі болючіше і страшніше.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Поет своєї епохи – “Біографія”, Є. Маланюк Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та вимагає від читача неабияких знань з історії, філософії, психології та культурології. Хоч Євген Маланюк і вважав своїм духовним батьком Павла Тичину, вірші якого наскрізно просякнуті безнадією та розпачем, неможливістю знайти вихід, але це не зовсім влаштовувало Маланюка, бо він не хотів […]...
- Євгеній Онєгін – син своєї епохи У романі “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкін відтворює російське життя 20-х років XІX століття. Поет показує пробудження громадських інтересів у передових Людей свого часу, їхнє бажання до активної дії. Особиста драма Євгенія Онєгіна відобразила духовну драму прогресивного дворянства 20-х років XІX століття. Євгеній Онєгін різко виділяється серед інших героїв роману. Він не “позитивний герой”, але і не “негативний герой”. І це змушує нас активніше, без підказування автора, самим розібратися в […]...
- Трагічний голос епохи Епохи ” width=”405″ height=”389″ class=”aligncenter size-full wp-image-952″/>”Стус – наш останній великий поет”, – зазначив видатний український письменник сучасності Юрій Андрухович. Це, звичайно, перебільшення. Мається на увазі, що XX століття подарувало Україні поета, гідного стати поруч із Котляревським, Шевченком, Кулішем, Франком, Багряним та іншими класиками нашої літератури. Стуса не можна вважати поетом однієї теми. Проте настрій, притаманний буквально кожному його рядкові, годі переплутати: Стус пише історію свого життя, своєї душі, своєї […]...
- Тургенєв і Бунін покоління однієї епохи Поезія Івана Олексійовича Буніна, одного з найбільш видатних майстрів літератури XX століття, являє приклад руху російської лірики до освоєння нових художніх стилів. Для творчості Івана Буніна характерно те, що він ніколи не поривав внутрішніх зв’язків з Росією, жив і затворів з любов’ю до неї. Дитинство і юність Буніна пройшли на природі, що позначилося на формуванні в майбутньому поеті й прозаїку творчих якостей. Першою публікацією Буніна був вірш “Над могилою Надсона”, […]...
- Соціально-економічні передумови культури Відродження. Загальна характеристика епохи Відродження – культурна епоха кардинальної зміни світогляду і форм життя людини. Це перехідна епоха від Середньовіччя до Нового часу. Термін “Ренесанс” запропонували італійські гуманісти ХVІ ст., а саме художник та архітектор Джорджо Вазарі, маючи на увазі повернення до естетичних ідеалів античності, їх відродження в італійському живописі Нового часу. Але значення терміна потім розширюється: ренесанс – це не тільки відродження греко-римської культури, а й емансипація науки та мистецтва від богослов’я, від […]...
- “Малюк Цахес” як твір епохи німецького романтизму Яка ж це чарівна і світла казка, що написав Гофман! Яка вона весела, яскрава і щаслива! Як у всіх казках, у ній усе закінчується добре, зло покаране, добро, винагороджене… Як вражає своїми казковими деталями світ Гофмана, населений феями! Кожний свій образ Гофман, письменник-романтик, змалю-№ гак, щоб персонаж запам’ятався надовго. Гофман – знакова постать німецького романтизму, яка сфокусувала всі найхарактерніші його риси, теми, центральні ідеї. Фантастичний, світ Гофмана змушує вірити у […]...
- Найвидатніші здобутки епохи Просвітництва Просвітництвом вважають етап розвитку європейської культури кінця XVІІ – початку XІX століття. Раціоналізм, розум, наука – ці три поняття виходять на перший план. Основою ідеології Просвітництва стає віра в людину. Вісімнадцяте століття – це час великих надій людини на себе та свої можливості, час віри в людський розум і високе призначення людини. На початку цього століття в Європі не було романів – їх не існувало в нашому, сучасному розумінні цього […]...
- Тиціан неперевершений колорист епохи Відродження, геній живопису У 1508 році в художньому житті Венеції відбулася знаменна подія: тридцятирічний художник Джорджоне завершив роботу над розписом фасаду Фондако деї Тедески. Ця подія викликала захоплення всього міста. Цікаво те, що найбільш похвал лунало на адресу фресок не головного, а бічного фасаду. І яким же було здивування поціновувачів мистецтва, коли вони дізнались, що їх автором був зовсім не Джорджоне, а його юний учень Тиціано Вечелліо! Так у Венеції вперше дізнались про […]...
- Ш. Бодлер геніальний відкривач нової епохи європейської поезії Квіти – прекрасне творіння природи, символ краси та досконалості світу, радості). Звичайно, свої “Квіти” Ш. Бодлер також ототожнював із чимось прекрасним, адже, пригадаймо, поет ставив перед собою завдання “видобувати Красу зі Зла”. “Квіти” Ш. Бодлера символізували не лише прекрасний Ідеал. “Квітами” можна вважати поезії Бодлера. Проте ставлення до них було далеко не однозначним. Сторінки тогочасних французьких газет рясніли численними публікаціями, в яких поет звинувачувався у бездарності, порушенні етичних та естетичних […]...
- “Простак” Вольтера як дзеркало життя епохи Просвітництва До якої епохи належить творча діяльність Вольтера? Творчість Вольтера є складовою частиною епохи Просвітництва, яка є філософсько-ідеологічним течією XVІІІ ст. і позначилася у всіх сферах мистецтва, в тому числі і в літературі. Для епохи Просвітництва були характерними такі завдання: просвіта населення, поширення культури наукового знання, поліпшення життя з допомогою культури. Епоха Просвітництва була характерною боротьбою за владарювання розуму, загальна рівність, починаючи з другої половини XVІІ ст. в Англії і до […]...
- Значення творчості Пушкіна для сучасників тієї епохи Вірші поетів, що сплітали свій – поетичний вінок до підніжжя пам’ятника, цікаві й тим, що відбивають відношення до пушкінської творчості, і тим, як описують самі торжества. У віршах чимало цікавих деталей на цей рахунок. А. Иваницкий, маловідомий поет, описував ранній ранок дня, коли в столиці, при шумі й хвилюванні юрб народу зібралися на ушановування Пушкіна Вельможа й мандрівник убогий, И фін, і селянин у своєму сіряку, И гість-чужоземець, пришлец здалеку, […]...
- Поет своєї епохи 1. “Внук кремезного чумака, січовика, блідий праправнук” Є. Маланюк. П. У вирі революційних подій. 1 Участь поета у визвольних змаганнях. 2. Поразка УНР і вигнання. ІІІ. Життя і творчість в еміграції. 1. Нападки на Маланюка побратимів по перу. 2. Звинувачення поета у його нелюбові до України. , “Земна Мадонна” Євгена Маланюка центральним образом є Україна,, але перед читачем вона постає Чорною Елладою, Анти – Марією, зрадницею Кармен, покриткою Катериною, жахливою […]...
- “Пісня про Роланда’ – героїчний епос епохи середньовіччя “Пісня про Роланда” – найвідоміший французький народний епос. У ньому розповідається про знаменитий бій біля Ронсевале між франками і маврами. У 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилася тоді під владою мусульман. Кровопролитна війна з “невірними” велася, за народними переказами, сім років. Особливо відзначився в мій маркграф Бретані Хроутсанд, що залишився в легендах як Роланд. Про запеклу хоробрість і подвиги цього героя і […]...
- Чорнобиль – найбільша трагедія епохи Чорнобиль 1986 року назавжди увійшов в історію як страшна трагедія, найбільша трагедія епохи. Величезний викид радіації зробив Чорнобиль навіки мертвою зоною, забруднив землю та ріки аж до Києва. За згадками, у Києві навіть листя на деревах стало кольору іржі. Після трагедії населення не було достатньо поінформоване, масштаби її замовчувалися, від того постраждала ще більша кількість людей. Коли таки усвідомили масштаби того, що сталося, справжній розпач охопив людей. Зараз кожного року […]...
- Особливості міфологічного мислення людини античної епохи “Міф” у перекладі з грецької означає “слово”, “переказ”, “промова”, “розповідь”, “байка”, “оповідання”. Це вид усної народної творчості, розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили, що брали участь у створенні світу. Міф є колективним витвором народу, в якому відображено уявлення про навколишній світ, намагання людини античної епохи зрозуміти й пояснити його. В античні часи міфологія була формою мислення, світосприйняття й тлумачення світу давніми людьми, виражала їхнє прагнення зрозуміти природу й вистояти […]...
- Зображення епохи у романі М. А. Булгакова “Біла гвардія” 1. Зміст епіграфів до роману. 2. Лиховісна атмосфера добутку. 3. Міркування героїв про життя й смерть 4. Велич героїв роману. У кожної історичної епохи своє власне поняття про велич. М. Хайдеггер Роман М. А. Булгакова “Біла гвардія” був створений в 1925 році. Це добуток не може залишити байдужим читачів, тому що в ньому надзвичайно правдоподібно зображена епоха, у якій довелось жити самому письменникові. Величезний інтерес представляють епіграфи до роману. Вони […]...
- Філософська трагедія “Фауст” – відтворення передових просвітницьких ідей епохи XVІІІ століття, що завершилося Великою французькою революцією, розвивалося під знаком сумніву, руйнування, заперечення та жагучої віри в перемогу розуму над марновірствами і забобонами, цивілізації над варварством, гуманізму над тиранією і несправедливістю. Тому історики називають його століттям Просвітництва. Ідеологія просвітителів восторжествувала в епоху, коли валився старий середньовічний уклад життя та формувався новий, буржуазний порядок, прогресивний для того часу. Діячі Просвітництва гаряче захищали ідеї культурного розвитку, самоврядування, волі, відстоювали інтереси народних мас, […]...
- Володька Лобода – типовий представник своєї епохи І. Тематика “багатостраждального” роману. ІІ. Складне і загадкове явище в літературі. 1. “Лобода – це виплід тоталітарно-бюрократичної системи…” 2. Ставлення до батька. 3. Володька і собор. ІІІ. Актуальність образу....
- Лєрмонтовський роман – твір, народжене після декабристської епохи Спроба “ста прапорщиків” змінити суспільний лад у Росії обернулася для них трагедією. У “Герої нашого часу” отримали переломлення напружені роздуми письменника про загальні закономірності розвитку людства і про історичні долі Росії. У романі, як і у вірші “Дума”, увагу Лєрмонтова зосереджено на сучасній автору епосі. В образі Печоріна Лєрмонтов втілив типові риси, властиві молодому поколінню того часу. За словами самого автора, “це портрет, складений з пороків усього нашого покоління у […]...
- Олег Чорногуз: “Всі мої романи це оснолон дзеркала епохи”. Перо сатирика в боротьбі з вадами суспільства І. Творчість О. Чорногуза. . ІІ. Гумореска “Як поводитися в кіно”. 1. Невихованість і нечемність через призму бачення гумориста. і їжте. Добре до ковбаси з хлібом іде часник. Отож не забудьте прихопити з собою один-два зубчики. Коли ви не взяли бутерброд, то жуйте кекс, облизуйте ескімо або лузайте насіння. Соняшникове, підсмажене на олії. Як тільки на екрані з’являються титри, починайте читати. Теж голосно. Бажано так, щоб вас чули аж в […]...
- Доля людини епохи війн і революцій у романі Василя Гроссмана “Життя і доля” Василь Семенович Гроссман зобразив у романі “Життя і доля” Велику Вітчизняну війну як подію історії, що вирішує долю не тільки Росії, але й усього світу. Письменник зумів відбити в цьому добутку героїзм людей на війні, боротьбу зі злочинами фашистів, а також повну правду про події, що відбувалися тоді, усередині країни: посилання в сталінські табори, арешти і все пов’язане із цим. У долях основних героїв твору Василь Гроссман запам’ятовує неминучі під […]...
- Вражаючі документи епохи ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ Вражаючі документи епохи Тематична група оповідань про голод на півдні України була написана Валер’яном Підмогильним у двадцяті роки XX століття. Це оповідання “Проблема хліба”, “Собака”, “Син”. Письменник зображує реальні події, і йому вдається відшукати найбільш промовисті деталі та штрихи. Відтворюючи трагізм ситуації, письменник нагадує художника, який кладе скупі, точні мазки: “їх була ціла компанія коло зборні. Жінки їхні померли, діти теж померли, […]...
- Сходинки в пізнанні облудності епохи У газеті “Літературна Україна” в 1993 році була надрукована стаття Олеся Гончара “Будьмо гідними святинь”. Письменник відзначав: “Хіба тоталітарна система не готувала в своїх надрах легіони браконьєрів, безбатченків, бездуховних жорстоких циніків, у чиїх навіть генах не лишається почуття совісті, моральних самообмежень, розуміння елементарного людського обов’язку?” На це запитання вичерпна відповідь була дана Олесем Гончарем у романі-набаті “Собор”, який критик І. Бокий вважав “закономірною, послідовною сходинкою у пізнанні зловісної епохи облуди […]...
- Один із документів епохи ІВАН БАГРЯНИЙ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БАГРЯНИЙ Один із документів епохи Класик української літератури Володимир Винниченко у своєму листі до Івана Багряного писав: “Велике спасибі Вам… за книгу. Вона – великий, вопіющий і страшний документ”. Мова в листі йшла про роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський”. Ця книга вийшла за сприяння Володимира Винниченка вперше французькою мовою. Завдяки цьому європейський читач узнав правду про те, що коїлося в радянських тюрмах тридцятих […]...
- “Щоденник” О. Довженка – документ епохи Ми, українці, – дивна нація. Не приймаємо своїх героїв, коли вони живі, і проливаємо гіркі сльози, коли їх уже немає поряд з нами. Олександр Довженко був визнаний у всьому світі, а в рідній країні не мав можливості творити у повну силу, повинен був оглядатися на думку далеких від мистецтва людей і тільки у своєму щоденнику розкривався повністю.. Дійсність життя була багатшою і страшнішою за всяку уяву. “Книги і кінофільми про […]...
- Колорит історичної епохи в романі “Чорна рада” У романі “Чорна рада” Пантелеймон Куліш на реалістичних і романтичних засадах зображує історичні події 1663 р. на Україні, характерні для тогочасної епохи особливого напруження суспільних пристрастей. Письменник створює широку панораму української дійсності XVII ст., виводить характерні постаті з різних суспільних прошарків того часу. Передати колорит історичної епохи йому допомагає змалювання її реквізиту, реальних настроїв людей, конкретних соціально-психологічних деталей. Слід сказати, що це перший історичний роман в українській літературі. Матеріал до […]...
- Колорит історичної епохи в романі П. Куліша “Чорна рада” В романі “Чорна рада” Пантелеймон Куліш на реалістичних і романтичних засадах зображує історичні події 1663 р. на Україні, характерні для тогочасної епохи особливого напруження суспільних пристрастей. Письменник створює широку панораму країнської дійсності XVII ст., виводить характерні постаті з різних суспільних прошарків того часу. Передати колорит історичної епохи йому допомагає змалювання її реквізиту, реальних настроїв людей, конкретних соціально-психологічних деталей. Слід сказати, що це перший історичний роман в українській літературі. Матеріал до […]...
- Історичний добуток з епохи Петра I “Полтава” Нарешті, зовсім незадовго до пушкінської “Полтави” з’явився ще один добуток про Мазепу повість другорядного літератора Е. Аладьина “Кочубей” 1827. Пушкіна добре знав всі ці добутки, дечим скористався чи ледве не з кожного з них. У той же час як у трактуванні образа Мазепи, так і відносно жанру своєї поеми він пішов зовсім новим і особливим у порівнянні зі своїми попередниками путем. У передмові до першого видання “Полтави” і в наступних […]...
- Вірність ідеалам справедливості та гуманізму у творах епохи відродження Епоха Відродження у більшості європейських країн охоплює ХV і ХVI століття. Це був час, коли народ почав виступати проти феодалів, прагнучи здобути свободу, час зростання великих міст і зародження буржуазії, час пожвавлення торгівлі й далеких мандрівок, що вимагали від людей сміливості та дерзань. Склалися нові погляди на сенс буття: з’явилося переконання, що найбільшу цінність на Землі становить людина. Гуманісти – письменники і художники – вивчали людину і прагнули правдиво її […]...
- Українська література епохи бароко: історичні умови, чільні представники, найвизначніші набутки Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ-ХVІІІ століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Таке поєднання “непоєднанного” і стає однією з найхарактерніших барокових рис. Типовими рисами бароко є також […]...
- Профілактика совісті Назва цього твору – це назва однієї зі збірок сатири і гумору Євгена Дударя. Ця влучна фраза, як мені здається, могла б бути своєрідним девізом до всієї творчості письменника. А творчість його надзвичайно різноманітна. Євген Дудар – не тільки письменник-гуморист, а й артист гумористичного жанру, тобто він є і виконавцем своїх творів. Погодьтесь, таких митців україїнській літератури мало. Він лауреат багатьох премій, член Спілки письмена України, але краще, ніж усі […]...
- Про невихованість і нечемність очима О. Чорногуза у фейлетоні “Як поводитися в кіно” В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ 8 КЛАС УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ Про невихованість і нечемність очима О. Чорногуза у фейлетоні “Як поводитися в кіно” Олег Чорногуз у передмові до книги “Веселі поради” попереджає читачів, що його поради засновані не тільки на тому, що відомо всім, а й на власному досвіді. Читач не знайде порад щодо домогосподарських справ, тих, які стосуються побутових проблем. Натомість він отримає багато цікавого і корисного […]...
- Чекай мене, і я повернуся… Симонова К. М Чекай мене, і я повернуся. Тільки дуже чекай. Чекай, коли наводять смуток Жовті дощі. Чекай, коли снігу метуть, Чекай, коли жару, Чекай, коли інші не чекають, Забувши вчора. Чекай, коли з далеких місць Листів не прийде, Чекай, коли вже набридне Всім, хто разом чекає. Чекай мене, і я повернуся, Не бажай добра Всім, хто знає напам’ять, Що забути пора. Нехай повірять син і мати В те, що немає мене, Нехай […]...
- Балада про вузлики Іван Драч Балада про вузлики Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Кожного холодного чи голодного баба наділяла вузликом. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як насняться мені сни чорнющі – Прийде Корупчиха, розв’яже вузлик, Як насняться мені […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він схиляв свою голову і в знак глибокої пошани написав декілька творів-присвят. Одним з небагатьох українських […]...
- Людські долі в оповіданні Є. Гуцала “Хто ти?” І. Євген Гуцало – лауреат державної премії. ІІ. Нелегкі долі героїв оповідання “Хто ти?” 1. Тема батьків і дітей в українській літературі. 2. Образ Галі-старшої. 3. Роль казки про брата та двох сестер. 4. Образ Нестора Минайленко. тебе пожаліла? Скажи, пожаліла?.. Себе пожалій”, – свідчить про егоїзм хлопця з благополучної родини.) 5. Характеристика Одарки. ІІІ. Значення оповідання....
- Гуцало Євген Пилипович Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в Старому Животові на Вінниччині, в родині учителів. Коли почалася війна, батьки переїхали у с. Нова Гребля, де жила вся їхня велика родина. Саме тут пережили вони тяжкі роки окупації. Після закінчення війни вчителі переїжджають до села Гулівці Калинівського району. Тут Євген вступає до школи. Після закінчення школи навчається у педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя, працює у молодіжній газеті міста Чернігова. […]...
- Перший президент України Перший президент України Михайло Грушевський, безперечно, є великим сином українського народу. Це найвидатніший історик, перу якого належать дев’ять томів великої історії України. Таке історичне дослідження досі мають лише деякі великі народи. Заслуга М. Грушевського в тому, що він високо підніс українську науку. Його праці й досі пробуджують національну свідомість народу. Не випадково саме М. Грушевський став першим президентом України, прагнув до створення держави української нації....
- Є. Дудар “Червона шапочка”: стара казка на новий лад Кожен з нас, напевно, читав у дитинстві казку про Червону Шапочку – гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала мамі й старенькій бабусі. Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці. Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків, для яких, духовність, чесність, ввічливість, повага до старших – лише порожні слова. Ця 16-річна дівчина п’є, палить, розмовляє молодіжним жаргоном і живе виключно споживацькими інтересами. Навіть страшного здоровенного Вовка загнала і мисливця […]...
- Мій добрий та мудрий друг Мій добрий та мудрий друг Перше, що згадується з цієї теми – слова Максима Горького: “Всім найкращим в мені я зобов’язаний книгам”. Може, це й перебільшення. Тим більше що його трилогія “Дитинство. Юність. Мої університети” демонструє широкий досвід, взятий ним саме з повсякденного життя. А Євген Плужник і взагалі написав: Мудрість цитатна – Мудрість гірка. Думаю, істина – між цими виразами. Мільйони людей прожили життя неписьменними. На перший погляд – […]...
Categories: Твори з літератури