Коли я була ще зовсім маленькою дівчинкою, то мала багато ляльок. Усі вони були різного розміру та різні на вигляд. Вони були такі рідні мені, гарнесенькі, я їх любила сильно-сильно. Але був у них один недолік: всі вони мали лише по одній сукні. Деякі були вдягнені у спідницю та блузку, але теж не мали одягу на переміну.
Це мене засмучувало, і тому я вирішила допомогти їм: власноруч створити для них щось новеньке. Моя мама тоді підтримала мене і дала якихось клаптиків тканини. Усі вони були різнокольорові і яскраві. Дуже тоді вони мені сподобались! Я із заохоченням взялася до роботи.
Перша сукня, яку я зробила, була не дуже красива та витончена, але мені вона дуже сподобалась, бо я сама її вигадала, сама викроїла, сама зметала та сама зшила на своїй дитячій швейній машинці. Так це і почалось. Я шила різні види одягу для своїх ляльок: сукні, блузки, спідниці, штани, і чим більше я вигадувала та шила, тим більше це мені подобалось. До того ж, чим більше я працювала, тим краще в мене виходило: фасони були все оригінальніші, і шити я вміла вже набагато краще, ніж спочатку. Мама навчила мене різним видам шиття вручну, і тому я доповнювала машинне шиття ручним орнаментом.
Якось в школі я побачила об’яву про курси шиття. Вони проводились прямо в нашій школі, у кабінеті праці. Я дізналася в учительки, в які дні та о котрій годині вони проводяться.
Також я запитала, що ж мені знадобиться для занять. Вона відповіла, що мені потрібні будуть міліметрова лінійка, сантиметр, великий зошит з полями зсередини, нитки, голки, папір для викрійок, та, найголовніше, – тканина. Разом з мамою ми купили усе необхідне… На заняттях ми вивчали склад різних тканин, вчились знаходити напрямок ниток в тканині, вчителька показувала нам, як правильно наметувати виріб, показувала різні способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила під її керівництвом, був фартушок.
Я була дуже задоволена, бо він вийшов як раз по мені, був приємного рожевого кольору та усі шви у мене вийшли такі рівненькі! Вдома я вирішила трохи змінити фасон цього фартушка, мені було цікаво самій, без чиєїсь допомоги, зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрійки, тому мені було неважко побудувати трохи не таку, як ми робили на заняттях.
За два вечори я пошила фартушок, але зовсім іншого фасону. Я подарувала його бабусі на день народження, вона була дуже задоволена і сказала, що у мене є хист до цього. Мені було дуже приємно чути такі слова.
Потім ми навчилися шити спідниці, брюки. І завжди вдома я робила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, і завжди мені це приносило задоволення і радість. Зараз ми вчимося шити сукні, і це дуже цікаво для мене, хоча і складніше, ніж пошити спідницю. Мама вже дозволяє мені користуватись її швацькою машинкою і це дуже добре, тому що я можу все робити вдома – від моделювання фасону і викрійки до самого шиття, і не треба вже спочатку вдома кроїти, а потім строчити в школі.
Коли я закінчу школу, то хочу бути дизайнером одягу, бо це мені дуже подобається і я вважаю, що зможу багато досягти у цій галузі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Люблю я осінь Із всіх пір року я найбільше люблю осінь. Може, тому чарівний пейзаж, що я побачив! минулою осінню, так запав мені в душу. Золотим жовтневим ранком я йшла через парк і насолоджувалася свіжим вологим повітрям. Чорний від учорашнього дощу асфальт блищав, а в калюжах відбивалося блакитне небо із пливучими по ньому білосніжними хмарами. Подекуди по воді вже плили опалі листочки, жовті із зеленуватими прожилками Доріжка вивела мене на широку галявину, що […]...
- Народний одяг – витвір мистецтва Український народний одяг – яскраве і самобутнє явище в історії його народу. Воно розвивалося й удосконалювалося впродовж століть. Історія українського вбрання пов’язана з традиціями Київської Русі. Колекціонуючи малюнки, українського одягу, ми дійшли висновку, що з він тісно пов’язаний з розвитком ткацтва та різноманітних ремесел. Так, костюм української селянки в добу Давньої Русі складався з вишитої сорочки, спідниці, що являла собою два незшитих полотнища картатої або орнаментованої тканини. На голові у […]...
- Азбука Морзе нашої свідомості: міміка, жести, одяг Мабуть, ви не так давно востаннє були в метро, але зараз я пропоную подумки туди повернутися. Здавалося б, скільки вже можна, здавалося, б нічого цікавого, але ж це тільки на перший погляд. Отже, ми у вагоні метро. Навпроти сидив чоловік із похмурим та втомленим обличчям, він схрестив руки на грудях – ні я закрився, відгородився від світу. Він дивиться на підлогу, бо йому неприємно стрічатися із кимсь поглядом, йому це […]...
- Чому я люблю читати казки Чудовий світ казки… Я добре пам’ятаю, коли бабуся мене, ще зовсім маленьку, своїм лагідним голосом запрошувала до нього. І я мандрувала тим чудовим і неповторним світом. Уявляла себе на місці головного героя чи поруч із ним. Уболівала за Василису Премудру, захоплювалася красою Людмили та мужністю Руслана, а також казковим котом, що ходив по ланцюгу. І, мабуть, тому я з повагою ставлюся до чорного пустотливого бабусиного кота, вважаючи, що він із […]...
- Чому я люблю читати науково-фантастичні твори Чесно кажучи, я б не сказав, що таки люблю. Є твори, які мені дуже подобаються, але, на жаль, зараз видається багато друкованого мотлоха, який може тільки відвернути від читання науково-фантастичної літератури і книжок взагалі. Або вибити останні думки про реальний світ, підмінивши їх маячнею про зоряні імперії та галактичні війни. У моїй уявній бібліотеці чільне місце посідають книги І. Єфремова “Туманність Андромеди” та “Cor serpentіs”. Це чудові твори, які змушують […]...
- “Люблю отчизну я, но странною любовью…” Любов до батьківщини, почуття патріотизму… Як їх пояснити? За що мати любить свою дитину? А за що ми любимо своїх матерів? Адже далеко не всі діти, якщо подивитися збоку, гідні материнської любові. Але це – якщо збоку. – Так і любов до батьківщини. Вона є, тому що є країна, у якій народила тебе мати, де народилися і спочивають з миром на цвинтарях твої предки. Саме в цій країні, а не […]...
- Народний одяг І сучасний одяг може багато що сказати про свого власника – про його виховання та прибутки, професію та почуття смаку.. Але ще тисячу років тому одяг був набагато красномовніший. І помиляються автори старих історичних романів, коли вважають наших предків дикунами, що не ладні були виготовити гарних зручних речей. Сучасні дослідники стверджують: ті “грубо зшиті сорочки” на давніх слов’янах сиділи не гірше, ніж їхня власна шкіра. Усе вбрання було ідеально припасоване […]...
- Не одяг прикрашає людину, а добра справа Роки йдуть, часи минають. Оглянімося навколо і подумаємо. Мені здається, що зараз ми приділяємо занадто багато уваги речам. Більш, ніж вони на те заслуговують. Де в кого вони стали майже метою життя. Чому це так? Звичайно, кожному хочеться мати красивий одяг, елегантне взуття, чудову косметику. 1 цілком природно, що людина прагне гарно одягтися і взагалі чудово виглядати. Але… Існує одне “але” – речі ніколи не повинні посідати чільне місце в […]...
- За що я люблю свій ліцей Хвилювання… Квіти… Новий портфель… Нові друзі. З цього розпочався мій довгий шлях навчання у ліцеї. Були, звичайно, тривоги: як приймуть, що скажуть, але тепер вже все позаду. Я, тримаючи батьків за руки і весело перестрибуючи калюжі, наближаюся до ліцею. Я вважаю, що Перше вересня – це обличчя школи. Почалося все так: оголосили переможців олімпіад та відмінників навчання попереднього року, потім дуже красиво танцювали вальс старшокласники, а потім ми, новачки, приймали […]...
- За що я люблю своє місто Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю… Напевно, за те, що ти є. Це так добре – те, що ти є. Зі своїми батьками я об’їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ… А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? […]...
- “Люблю слова, їх музика іскриста…” Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти до їх вирішення. Викликає повагу до поетеси те, що вона ніколи не йшла на угоду […]...
- Чому я люблю читати Коли я був зовсім маленьким, щовечора мама читала мені казки. З них я дізнавався про те, як розмовляють тварини, які дива відбуваються в далеких казкових країнах, як добро врешті перемагає зло. Мені дуже подобалося слухати історії казкових героїв, і матуся ніколи не повторювалася, обираючи щоразу нову казку на вечір. Одного такого вечора я вирішив, що обов’язково навчуся читати. Книжки допомагають нам, коли ми залишаємось удома, потрапити до будь-якої країни, до […]...
- За що я люблю вірші С. Єсеніна А хто може відповісти на питання, за що любиш? Хіба я знаю? Просто він мені близький, може, то гени моїх пращурів даються взнаки. Як і він, я не знаю сільської праці. Тобто він знає, але не пише про це, а я просто не знаю. І наше село – то просто місце, де людина може залишитися наодинці з небом, із річкою, з полем, на якому золотавиться пшениця. Клен ты мой опавший, […]...
- Одяг і суспільство План I. Смак і мода. II. Еволюція моди. 1. Як народжується мода. 2. Вплив суспільства на моду. 3. Культура одягу. 4. Мода сьогодні. III. Про смаки не сперечаються. Що б там не говорили, а перше враження про людину складається за її зовнішнім виглядом. Кожному з нас хочеться вдягатись елегантно і вишукано. Хороший смак завжди був ознакою вихованості. Слово мода наштовхує пас па думку про одяг, хоча означає більш широке поняття. […]...
- Гармонія природи у вірші М. Ю. Лєрмонтова “Люблю я ланцюга синіх гір…” М. Ю. Лєрмонтов чудово почував природу й точно міг передати свої відчуття. У вірші “Люблю я ланцюга синіх гір…” він описує барвистий захід у горах: Ярка без світла й червона Спливає через них місяць… або На заході вечірній промінь Ще горить на ребрах хмар И поступитися все бариться він Місяцю – похмурий небокрай… Кожне слово вірша пронизане настроєм, образом, кольорами. А потім – прагнення, політ, стукіт копит, і завмирає подих: […]...
- Що я люблю, чим я живу У кожної людини настає час, коли вона аналізує своє життя. Мені – дванадцять. Чи не вперше замислююся над тим, що я люблю, чим живу. Найбільше у світі я люблю своїх батьків. Вони подарували мені життя, і я не знаю кращих порадників та друзів. Саме в них учуся бути доброзичливою до людей, не відповідати грубістю на ущипливе слово, бути завжди привітною до оточення, незважаючи на власний настрій. Кожного разу, коли я […]...
- “Люблю повертати людину очима до сонця мистецтва…” Знайомлячись упродовж навчання у школі із поезією різних митців зарубіжної та української літератури, я сам для себе вигадав цікаву і корисну гру, яка допомагає перевірити, наскільки я зрозумів та осягнув поетичний світ того чи іншого митця. Прочитавши усі запропоновані вірші, я намагаюсь схарактеризувати творчість письменника якимось одним словом, одним епітетом. Цей епітет має бути влучним і таким, щоб одразу по промовлянні цієї ознаки у свідомості поставало певне відчуття, узагальнене враження […]...
- Люблю я ліс! Живемо ми в селі, великому, гомінливому, у мальовничій місцевості. Біля села тече річка Мжа, з одного її боку – пасовища, з іншого – ліси. І село, розтягнуте вздовж річки, одним своїм краєм майже заходить в ліс. З раннього дитинства ми з братами ходимо до лісу, він наш вірний друг і годувальник. Влітку ягоди достигають – малина, ожина, терен, восени по гриби збираємося. Яких тільки грибів там немає: поважні боровики, рудуваті […]...
- Я люблю свій старий сад Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку – теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів. […]...
- За що я люблю свою школу Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго – умитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати – ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. Поки снідаю на кухні, поглядаю у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. Отже, й мені […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю…” Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна лірика – особлива сторінка творчості митця. Вразливість його натури, щедрість і чистота почуттів тут виявилися настільки сильно, що найпростішими, найзрозумілішими словами поетові вдалося виразити найсокровенні-ше, відкрити […]...
- Український національний одяг Національний одяг – це мистецтво, що тісно поєднане з побутом народу, його звичаями, традиціями. Хоч наш народ і був під чуженецьким пануванням, все рівно він зберіг національний одяг як символ, що його він проніс через всі віковічні страждання й утиски. Національний одяг, мова, віра та звичаї – все це надійний захист від національного занепаду. Національне вбрання є естетичною базою, на якій народні митці створили вишивки, мережива. Все це свідчить про […]...
- “Мій друже, я Красу люблю… Як рідну Україну) Іноді мені здається, що українська нація – це нація поетів. Кожен вважає себе генієм і намагається будь-що донести своє творіння до широкого загалу, знайти свого читача. Та більшість із них так і залишаються невідомими чи маловідомими. Микола Вороний прийшов у літературу із бажанням змінити життя, піднести Красу, повести людей за нею. У вірші “Краса!” поет зізнається, що життя – це коротка мить, але в ній він ловить “щастя одробини”. Він […]...
- Не одяг прикрашає людину, а добрі справи Кожна приказка, кожне прислів’я! – це перлина, до блиску відшліфована багатьма поколіннями українців. Це джерело народної мудрості, спостережливості, кмітливості. “Не одяг прикрашає людину…” – чуємо ми, і тієї ж миті десь у глибині душі виникає бажання заперечити. Хто із нас не хоче виглядати привабливо, мати гарний модний одяг, взуття, ремінець, сумку? На кого ми в першу чергу звернемо увагу в натовпі? Звичайно, на людину, гарно одягнену, з привабливою зовнішністю, модною […]...
- “Люблю слова. Їх музика іскриста…” ЛІНА КОСТЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛІНА КОСТЕНКО “Люблю слова. Їх музика іскриста…” Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти до їх […]...
- Поетичне зображення пори року у віршах В. Сосюри “Зима”, “Люблю весну” Багато поетів у своїх творах зображували природу, її неповторну велич та красу. Справжнім її співцем вважати В. Сосюру. Коли читаєш його вірш “Зима”, здається, що навіть влітку від кожного рядка віє холодом. Я собі уявляю велетенського білого коня, який “б’є об землю копитами”, та відчуваю завивання вітру. Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… У полі панує завірюха, і в її володіннях все живе здається безсилим: Стомлено крилом махає В білій […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…” Шістдесяті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса… Вони по-новому, на противагу “поезії безплідній, як толоці”, прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних змін, відродили віру в найсвятіші ідеали – добра, любові, правди, справедливості. Поезія Василя Симоненка несла на собі відбиток думок і сподівань тогочасної […]...
- За що я люблю школу? Школа – це перший важливий етап у житті кожної людини. Адже приходить вона сюди зовсім маленькою та незахищеною. А виходить – з кошиком знань та безліччю приємних спогадів. Школа дає можливість здобувати знання, допомагає проявити власний талант дитини. Саме у школі розкриваються таланти та формуються характери. А це, безумовно, впливає на майбутнє людини. Також школа – це можливість постійно спілкуватися та знайти собі друзів, які потім завжди з тобою будуть […]...
- Твір Люблю весну Люблю весну Я дуже люблю весну, “коли життя цвіте, як пишний сад”. Бо тануть сірі кучугури снігу, розбігаючись навколо дзвінкими струмочками. Усе навкруги починає оживати, струменіти, виспівувати. Немає жодного деревця, жодної маленької травички, жодної живої істоти, яка не раділа б весні, яскравому сонечку, дзвінкому щебету пташок. Весна несе з собою нове життя й нові надії....
- Твір Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… Hад поезією Василя Симоненка навіть час не владний. Давно відшуміли над весною його весни, та не згасає його зіpка на літеpатуpному небокpаї. Виблискує вона любов’ю до Укpаїни, до матеpі, до жінки.. Інтимна ліpика – особлива стоpінка твоpчості Василя Симоненка. Вpазливість його натуpи, щедpість і чистота почуттів тут виявилися настільки сильно, що найбуденнішими словами поетові вдалося виpазити найсокpовенніше, відкpити глибини […]...
- Чому я люблю українську природу 6 клас Я народився та виріс в Україні. Тут моя батьківщина, тут народилися та виросли мої батьки, тут я навчаюся в школі, а під час канікул відвідую мальовниче село, де живе мій дідусь. Природа України дуже благодатна для сільського господарства. Літо довге та тепле, дощів випадає багато. За словами Гоголя, “посадиш вісь, а виросте віз”. Але не тільки за благодатність для сільського господарства я люблю українську природу. Про чудову природу […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю – за поезією В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…” Неординарною й пристрасною, вогневою і ліричною ввійшла поезія Василя Симоненка в нашу літературу. Адже витоки її йдуть із глибин народного життя, вона є часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, нашими помислами й чарами, якими ми живемо. В. Симоненко став сурмачем післявоєнного покоління, того, що дітьми вийшло з заграв страхітливої […]...
- Мистецтво у моєму житті Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, а музика і поезія вже були біля мене. Малим я видирався на диван, щоб роздивится картину, яка на стіні […]...
- Світ не без добрих людей Із п’яти років мене виховувала бабуся. Мої батьки були постійно у відрядженнях. Батько й мати – геологи, і коли вони поверталися, ми з бабусею далеко за північ слухали їхні розповіді про дивовижні куточки нашої Батьківщини. А потім я довго не засинала, знов і знов прокручуючи в голові почуті історії. Бабуся за – пжди вчила мене чуйності, казала, що треба прагнути робити добрі вчинки. Ці поради допомагали і моїм батькам у […]...
- ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ОГЛЯД ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ. “CONTRA SPEM SPERO”, “СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ”, “ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ”, “ЛІСОВА ПІСНЯ”, “БОЯРИНЯ”, “І ВСЕ-ТАКИ ДО ТЕБЕ ДУМКА ЛИНЕ…” Тема. ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ОГЛЯД ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ. “CONTRA SPEM SPERO”, “СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ”, “ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ”, “ЛІСОВА ПІСНЯ”, “БОЯРИНЯ”, “І ВСЕ-ТАКИ ДО ТЕБЕ ДУМКА ЛИНЕ…” Варіант 1 1. Хто назвав Лесю Українку наймужнішою поетесою в усій соборній Україні? А Л. Старицька-Черняхівська. Б М. Старицький. В М. Лисенко. Г І. Франко. 2. Дитинство і отроцтво Лесі Українки, майбутньої письменниці минуло… А На Поліссі. Б Волині. В […]...
- В. СОСЮРА. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. “МАЗЕПА”, “ДО БРАТА”, “ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ”, “ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ ВУГЛЯНИЙ”, “БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ…”, “ТАК НІХТО НЕ КОХАВ” Тема. В. СОСЮРА. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. “МАЗЕПА”, “ДО БРАТА”, “ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ”, “ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ ВУГЛЯНИЙ”, “БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ…”, “ТАК НІХТО НЕ КОХАВ” Варіант 1 1. З’ясовуючи місце В. Сосюри в українському літературному процесі, назвав поета “глибинно-бентежним березнем” і “замріяно прозорим вереснем” української новітньої поезії… А М. Стельмах. Б Л. Костенко. В П. Загребельний. Г Б. Олійник. 2. Більшість творів В. Сосюри… А Романтичні. Б Автобіографічні. […]...
- Мої сімейні обов’язки Звичайно, у кожного є свої обов’язки в сім’ї. Наприклад, тато в сім’ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов’язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. У мене обов’язків не дуже багато, але я дорослішаю – і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому […]...
- Павличко Дмитро Два кольори Два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Мені війнула в очі […]...
- Унраїнсьне традиційне вбрання й мода сьогодення Я дуже пишаюся тим, що значну частину одягу мені власноруч пошила матуся. Іноді я можу уявити себе справжнім дизайнером! Коли у мами є вільний час, ми з радістю сідаємо за шиття, lіe така цікава справа: вигадувати моделі, будувати ескізи, вибирати тканини в крамниці. Мені не завжди вдається вигадати все від початку до кінця, звісно, більша частина роботи у мами, – вона вправна майстриня. та й фантазія в неї чудова. Я […]...
- Мама – мій найкращий друг Щодо дружби так багато говорять. А що це значить? Я довго цього не розумів, доки не стався зі мною досить дивний випадок. Того дня все йшло не так. Ні, я не запізнювався до школи. Будильник задзвенів вчасно. Мама мене, як завжди, нагодувала. Тато, як завжди, провів мене до зупинки. Та й погода була чудова. А що ж було поганого? Спочатку я з’ясував, що забув удома щоденник. І щоуроку мене за […]...
Categories: Твори з літератури