Наше покоління живе в дуже складний час. Нам дісталося не легке завдання – залишити хоч що-небудь після себе, не піти непоміченими й у той же час упоратися з усіма проблемами, що коштують на шляху досягнення мети. Адже дійсно, зараз дуже багато складностей виникає перед людиною, що поставила собі ціль зробити що-небудь неабияке, незвичайне, залишити свій відбиток в історії.
Але не тільки наш час дуже складне, не тільки наше покоління зазнає труднощів. Були часи, коли теж був затишок. Лєрмонтов говорив, що його покоління пішло, не залишивши
Це й наркоманія, і алкоголізм, і злочинність.
Так само наші батьки в чомусь іноді заважають нам: у деяких сім’ях ми можемо зштовхнутися із проблемою алкоголізму або наркоманії, і не тільки в підлітків, але й у батьків. А це дуже страшно! Адже ми не знаємо, скільки відведене нам на життя, але навіть і не намагаємося жити кожною хвилиною, а лише скорочуємо наше життя, гублячи здоров’я. Серед підлітків ми не бачимо зараз бажання, прагнення зробити щось корисне.
Лише одиниці з усіх хочуть залишити свій відбиток в історії. Скільки зараз є серед підлітків наркоманів, алкоголіків або ж просто злочинців! Це стало модним. Пити, колотися, курити – це “класно” . І все це йде на шкоду заняттям у школі, інституті.
Якщо раніше всі учні шкіл, за рідкісним винятком, тяглися до знань, до досконалості, то зараз навпаки: лише маленький відсоток учнів хоче досягти чогось у своєму житті. Вони не розуміють, що це дуже важливо. Їм найпростіше забути про всім і жити як хочеться, не думаючи ні про що. Сучасна молодь дуже розпущена. Так, були часи в російської історії, коли нічого не відбувалося, коли покоління йшли, не залишаючи свого сліду в історії. Але вони пройшли.
Причому люди переживали ще більш важкі часи. У них не було нічого. А в наш час є все, що потрібно для пізнавання й вивчення.
Але наша молодь не хоче використовувати такий шанс.
Вона просто ігнорує його. І в цьому не можна нікого обвинуватити. Просто настали такі часи. Не можна, звичайно, сказати, що підлітки зовсім не винуваті. Немає.
Вони, природно, у цьому теж замішані, адже вони не хочуть нічого робити. Але на них накладає свій відбиток час. Якби, припустимо, всі ці сучасні технології існували років тридцять назад, то одному Богові відомо, скільки б тоді з’явилося вчених, діячів мистецтв.
Але я не можу сказати, що наше покоління дуже вуж неосвічене й ледаче. Немає. Без сумніву, є такі люди, які все-таки хочуть щось зробити або навіть уже роблять що-небудь.
Але таких людей, на жаль, одиниці. Але ж нам уже по шістнадцяти років. Багато це або мало?
З одного боку, цей тільки початок життя, але з іншого боку, хто знає, скільки нам відведене жити. Адже якщо згадати історію, те деякі й у шістнадцять років уже ставали відомими. Так все-таки, багато це або мало?
Будемо сподіватися, що це мало. І що це ще не кінець діяльності людини. Що він ще опам’ятається й все-таки зробить ще що-небудь незвичайне. І в нас є ще чимало шансів, що наше покоління не пройде непоміченим, що про нього будуть говорити через багато років, причому говорити будуть тільки гарне.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Моє рідне місто – ІІ варіант II варіант Моє рідне місто – Донецьк. Тут я народився, зробив перші в житті кроки. Донецьк – це мозок та серце Донбасу, один із найбільших у нашій державі промислових центрів. Наше місто було засновано у 1869 році як робітниче селище при металургійному заводі і звалося Юзівкою, бо його заснував Джон Юз – англійський підприємець. Зараз наше місто називають столицею шахтарського краю, адже, крім металургійного заводу, у нас багато шахт. Але […]...
- Мир і війна Мир і війна Скільки існує світ – стільки й існують війни. Світ ділили, переділяли, знову ділили… Жодна держава не існує вічно: то приєднується до чогось, то відділяється, то її знищують. Іде безкінечний переділ світу. І над цими глобальними катаклізмами хтось стоїть, комусь не йметься все захопити, підпорядкувати собі, володіти. На жаль, війни роблять не народи, а лише окремі постаті. Стільки історій існує про те, як із-за дрібниці починалися кровопролиття. Так […]...
- Твір-роздум за фразеологізмом Григорія Сковороди – Все те не наше, що нас покидає – Ваколюк Вікторія Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Ваколюк Вікторія, 15 років Твір-роздум за фразеологізмом Григорія Сковороди – Все те не наше, що нас покидає Все те не наше, що нас покидає, Тікає до інших, іде із життя, Безшумно у забуття поринає, Незрозуміле нам до пуття. Все те не наше, що нас покидає, Лишає одних із болем пустим, Спогади лиш скупі залишає, І треба далі іти одним. Все те не наше, […]...
- Наше місто через 20 років 9 клас Взагалі, мені важко уявити таку кількість років, бо ще не прожила стільки, але дивлячись, як Донецьк змінювався за останні років 10, я можу припустити: якщо я на якійсь машині часу перенесусь у майбутнє, я своє рідне місто можу не впізнати. Зараз у Донецьку якийсь будівничий бум: все навколо будується, перебудовується, ремонтується. Навіть не помічаєш, як один за одним виростають магазини, банки, кав’ярні, чого не скажеш про культурні заклади. […]...
- Річка мого краю – ІІ варіант II варіант Мій край Донеччина – степовий. Вода для нас, степовиків, є дорогоцінною. Більшість річок в нашому краї течуть до Азовського моря. Вони всі невеликі. Через наше місто Донецьк тече річка Кальміус. Починається вона біля села Яківлівки і впадає в Азовське море. Довжина цієї річки біля двохсот дев’яти кілометрів. Там, де вона тече через наше місто, береги її одягнені в бетон. Колись у давнину наша річка була судохідною. Найбільші притоки […]...
- Моє місто Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю. Колись, у сиву давнину, в степу виникла […]...
- Рідне місто Харків Харків – це одне з найбільших міст України. Його ще називають першою столицею, тому що він нею був за радянських часів. Харків – красиве, світле і живописне місто, розташоване на північному сході України. В ньому живе багато людей, що навчаються, працюють, відпочивають. Головні річки Харкова – Харків, Лопань, Уди. Через них давно вже побудовані мости, по яким можна ходити, чи їздити, або просто стояти і милуватися течією. В центрі міста […]...
- Чому я люблю читати науково-фантастичні твори Чесно кажучи, я б не сказав, що таки люблю. Є твори, які мені дуже подобаються, але, на жаль, зараз видається багато друкованого мотлоха, який може тільки відвернути від читання науково-фантастичної літератури і книжок взагалі. Або вибити останні думки про реальний світ, підмінивши їх маячнею про зоряні імперії та галактичні війни. У моїй уявній бібліотеці чільне місце посідають книги І. Єфремова “Туманність Андромеди” та “Cor serpentіs”. Це чудові твори, які змушують […]...
- Куди летять птахи Як тільки жовтіє листя, зранку потрібно одягатися тепліше, а небо все частіше стає сірим замість блакитного, летять від нас птахи. Летять на зиму, тому що зараз тут їм холодно й незатишно. У пісні співається: “Летять вони до жарких країн…” До яких? Напевно, до Африки, Австралії, до Південної Америки. Але вони знають, що летять ненадовго, бо, як тільки в нас пригріє сонечко, вони знову повернуться до себе додому, адже їхній дім […]...
- Розповідь про Київ Київ – одне з найдревніших міст України. Це столиця моєї батьківщини. Точна дата його заснування невідома, проте на думку археологів, воно з’явилося ще у 6-7 столітті нашої ери. За старовинною легендою його заснували три брати – Кий, Щек та Хорив, а також їхня сестра Либідь. Київ став колискою, з якого постала могутня держава Київська Русь. У давні часи тут правили величні князі, діяння яких і досі впливають на наше життя. […]...
- Моє рідне місто – IІ варіант II варіант Виникнення Донецька можна віднести до літа 1869 року, коли почалось будівництво металургійного заводу. Але на той час тут вже існувало кілька селищ: Олександрівка, Олексіївка, Семенівка та кілька інших, їх жителі займались видобутком вугілля для власних потреб. Але крім вугілля поруч були ріка та залізна руда. Тому саме тут вигідно було розташовувати металургійне виробництво. Влітку 1869 року англійський підприємець Джон Джеймс Юз оселився на березі Кальміусу. Селище, яке виникло […]...
- Рідна мова – неоціненний скарб Кожний народ має свою мову. У ній відбито його звичаї, побут, його національний менталітет. Мова – це колективна пам’ять народу, у ній відображена його історія. Письменники та поети вдосконалюють рідну мову, створюють літературу, яка підвищує духовний рівень народу, його духовну могутність. Над удосконаленням української мови працювало багато талановитих майстрів слова. Це й Котляревський, і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і Олесь Гончар, а раніше – національні гомери-кобзарі, які складали думи […]...
- “Хоч, здасться, не в майданах, а все ж не на волі…” Скільки б я не читав історичних книг, скільки б не дивився документальних фільмів, скільки не знайомився з фольклорними історичними текстами, скільки б не дізнавався про окремі факти з історії нашого народу, в мені тільки укріплюється одна думка щодо історії як такої. Думка така: історія – це не минуле. Тобто формально історичні події сталися колись, скількись років чи сторіч тому, але вони не є минулим! Все, що колись мало місце у […]...
- Чистіша від сльози хай буде Чистіша від сльози хай буде Ніжна душа мого народу бринить у слові. Слово, оповите любов’ю, вигранене вічністю, музично-незбагненне і сонячно-прозоре, заходить у серце і настроює струни ніжності. Ніжне українське слово будить у нас людину, воно освячене любов’ю до найдорожчого на землі, воно сходить зорею і яскравіє, доки людина живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творіння. Таке воно, чисте і щире українське слово; […]...
- Я хочу розповісти вам про повість І. Падеріна “Не йдучи від себе” Голос розбудженої, збудженої пам’яті письменника-фронтовика звучить тут наполегливо й сольно, часом сумно, звук, що пробивається звідкись здалеку, тривожного дзвона. Мудрість і мужність покоління, що вступило в смугу очікування неминучого, жадали від художника, – чия доля була обпалена війною, виконання обов’язку повідати про життя й про себе, оглянути поглядом навколишніх, оглянутися назад, вдивитися в далечінь. Письменник, по-моєму, чуйно почув і вловив цей рух часу. Не перекроюючи й не спрощуючи минуле на […]...
- Твір по повісті Падеріна “Не йдучи від себе” Я хочу розповісти вам про повість у новелах І. Падеріна “Не йдучи від себе”. Голос розбудженої, збудженої пам’яті письменника-фронтовика звучить тут наполегливо й сольно, часом сумно, що точно пробивається звідкись здалеку звук тривожного дзвона. Мудрість і мужність покоління, що вступило в смугу очікування неминучого, жадали від художника, – чия доля була обпалена війною, виконання обов’язку повідати про життя й про себе, оглянути поглядом навколишніх, оглянутися назад, вдивитися в далечінь. Письменник, […]...
- Чому важливо оберігати рідну мову від забуття? Рідна мова – це невід’ємна частина рідного краю. Це душа народу. Звуки рідної мови чує й сприймає дитина ще з колисковою, яку співає їй мати, і супроводжує мова дитину протягом усього життя. Ніжна й співуча, вона звучить у серці кожного з нас. І хоч протягом усієї нашої історії вона зазнала чимало утисків, все ж неухильно пробивала собі шлях до визнання. Але скільки негод довелося їй витримати! Закривалися школи з українською […]...
- Які мотиви лірики М. Лєрмонтова я бачу в “Герої нашого часу” М. Ю. Лєрмонтов – поет покоління 30-х років XІX століття. “Очевидно, – писав Бєлінський, – що Лєрмонтов поет зовсім іншої епохи і що його поезія – зовсім нова ланка в ланцюзі історичного розвитку нашого суспільства”. Епоха лихоліття, політичної реакції після повстання декабристів у 1825 році, розчарування в колишніх ідеалах породила такого поета, як М. Ю. Лєрмонтов, поета, який своєю головною темою обрав тему самотності. І тема ця проходить через усю […]...
- Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого! К. Мотрин Нині ми є свідками знаменного повороту в нашій історії. Скільки ми мріяли про незалежність нашої держави, а скільки поколінь так і не змогли побачити цієї миті, скільки славних людей загинуло в боротьбі за неї! Століттями не могли ми мати власних шкіл, вузів, друкарень, не мани змоги навіть говорити українською мовою. […]...
- Злочинна діяльність радянської влади в Україні Ще десять років тому ми навіть і не знали про ті страшні події. Лише десь, у деяких книжках, були якісь спогади про неврожай 1932 року. Але з проголошенням незалежності України почали з’являтися “цікаві” і жахливі факти з нашої історії, історії будівництва соціалізму задля щастя людей. Саме у наші часи побачили світ заборонені книжки, які глибоко розкривали всю ту ганебну політику партії щодо України. Так, твір В. Барки “Жовтий князь” розповідає […]...
- Чому з’явилася “Червона книга’? Кожна рослина і тварина – унікальне, неповторне творіння природи. Кожний біологічний вид, який зникне з життя, не можна відтворити ніякими зусиллями: тут безпорадні й безсилі і наукова думка, і технічний прогрес. Важко навіть уявити, що із втратою маленької квіточки або пташки ми втрачаємо часточку нашої планети, часточку життя Землі! Тому давайте замислимося, як же важливо зберегти на землі всю різноманітність життя, втіленого у травах, птахах, у столітніх дубах і маленьких […]...
- Творення держави – справа кожного з нас Україна… Вона відносно недавно з’явилася на сучасній політичній карті світу як незалежна держава, але її державність існує вже багато століть. Ця державність була заснована нашими пращурами-слов’янами на безкраїх територіях, куди того часу входили землі не лише України. Але спадкоємцем слов’янської державності стала саме українська державність. Від самого заснування України її намагалися знищити, підкорити собі багато могутніх держав. І кожного разу знаходилася людина, палкий патріот держави, що очолював боротьбу українського народу […]...
- Для кого в світі живемо? Україна… Моя батьківщина, той найрідніший у світі куточок, де я народилася, де стоїть наш будинок, де могили рідних мені людей, де моя школа, учителі, кохані, діти. Навколо усе таке звичне, дороге, але справжню ціну усьому цьому відчуваєш лише тоді, коли втратиш. Якщо людина не байдужа, не живе життям рослини, їй важко покинути свій край. Згадайте лишень, з яким душевним надривом покидали свій злиденний край герої “Камінного хреста” В. Стефаника. Їм […]...
- Роль рідної мови в житті і діяльності народу – ІІІ варіант – ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА III варіант “Мова – це душа народу, його культура, його характер, в мові здійснюється зв’язок часів, сучасне перегукується з минулим”. Ці слова Максима Рильського про мову можна було б використати як епіграф до багатьох поезій різних авторів. У тому числі й до вірша “Мова” Олександра Підсухи. Перший рядок вірша “Ой яка чудова українська мова!” став крилатим висловом. У поезії автор з захопленням пише про багатство рідної мови, її різноманітність. Далі […]...
- Доля покоління в поезії Анни Ахматової І. Поети “срібної доби”. ІІ. “Не з тими я…” ІІІ. “Мы знаем, что ныне лежит на весах…” ІV. “Я была тогда с моим народом…” о журналах “Звезда” и “Ленинград””, де поезія Ахматової оголошувалася чужою народові. Збірка віршів поетеси, уже надрукований 1946 року, було знищено. Ахматову та Зощенка виключили зі Спілки письменників, залишивши їх напризволяще перед загрозою голоду без засобів до існування. Сина Ахматової знову було заарештовано. 1957 року, після його […]...
- Ми є! Були! І будем ми, Й Вітчизна наша з нами І. Величезні випробування українського народу. ІІ. Історія українського народу і література. 1. Усна народна творчість. 2. Сторінки історії у творах Т. Шевченка. 3. Уроки революції і громадянської війни. 4. Жертви голодомору, примусової колективізації, сталінських репресій. 5. Мужність українців у роки Великої Вітчизняної війни. 6. Нове покоління в літературі. ІІІ. Віра в світле майбутнє багатостраждальної та великої нації....
- Я живу в Україні, це моя Батьківщина Українська мова – це мова тієї країни, в якій я живу, мова, на якій говорили мої пращури. Це мова, на якій будуть розмовляти наступні покоління. Але для того щоб мова була чистою і досконалою, треба вивчати її дуже ретельно, заглиблюватися у її зміст, не забуваючи про зовнішню оболонку. Щоб бути грамотною, освіченою людиною, треба добре знати правила української літературної вимови, багато читати, а в повсякденному спілкуванні намагатися висловлювати найскладніші думки, […]...
- Помічники П’ятикласники взяли шефство над ветеранами Великої Вітчизняної війни, їх залишилося уже зовсім мало. Ці старенькі воїни колишніх битв зараз мають особливу потребу в турботливому ставленні до себе, в постійному піклуванні, бо уже ні ноги не носять, ні руки не тримають. Колись вони були молодими, сильними, сміливими і захищали нашу країну від грізного ворога – фашизму. Зараз же ці люди хворі, немічні, часом безпорадні бабусі і дідусі, яким дуже потрібна увага […]...
- Виховання в дітей поваги до батьків Поезія Платона Воронька – одна з найщиріших у сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити і поважати своїх батьків. У вірші “Школа батьків” П. Воронько звертається до своїх батьків зі словами щирої подяки: Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Саме мати й батько […]...
- Щастя, подароване вчителем Пам’ятаю, як одного разу я попросила свою бабусю розповісти про найщасливіший випадок із її дитинства. Вона на мить замислилася, а потім раптом промовила: “Це було під час війни”.. – Хіба у війну могло бути щастя? – не зрозуміла я. – Могло… Якраз і було… – бабуся поринула у спогади. …Війна лютувала на Харківщині, а у маленькій сільській школі йшли уроки. Діти були виснажені голодом, втомою, стражданнями від гірких звісток про […]...
- Роздуми над долею українського народу Роздуми над долею українського народу… Хто був у космосі, говорить, що наша планета дуже маленька і красива. Мабуть, так, але скільки ж на ній проблем! Науково-технічний прогрес – велике диво, здавалося б, і велике благо. Але не завжди, бо і ця медаль має, як завжди два боки. Людство, будуючи, творячи, паралельно і руйнує, знищує. Досягнувши неймовірних висот у техніці, людство поступово скотилося до прірви. Ця прірва, криза відчувається уже майже […]...
- Фольклор – скарбниця народної мудрості Усна народна творчість являє собою величезну культурно-літературну скарбницю української мови. На мій погляд, це цінне надбання, без якого був би неможливим повноцінний розвиток і становлення сучасної літератури. Якби хтось засумнівався в самобутності української культури, то найкращим аргументом була б українська народна творчість. Наші предки, створюючи приказки і прислів’я, мали на меті описати всі явища, що з ними відбувалися і передати надбаний досвід своїм нащадкам. Вони жили у гармонії з природою. […]...
- Відтворення долі покоління сучасників у поезії Михайла Лєрмонтова Російський співає, у творчості якого відбились тенденції романтичного й реалістичного напряму. У віршах, поемах, романі “Герой нашого години” відчутна зосередженість автора на внутрішньому світі ліричного героя, у центрі – проблема особистості. “Герой нашого години” – морально-психологічний роман про частку молодих людей після розгрому декабризму. Печорін – тип байронічного героя – постійно в пошуках ідеалу, у протиріччі з “сірою буденністю”, з якою прагне вирватись, алі не може. Літературні критики визначають вплив […]...
- Твір – Значимість жінки в суспільстві Жінка… Найзагадковіше творіння Всевишнього. Природа надала жінкам найважливіші функції, адже призначення жінки на Землі – продовжувати рід людський. Але в різні періоди існування людства роль жінки в суспільстві не була однаковою. Як на мою думку, то на долю жінки випадає значно більше перевантажень, ніж на долю чоловіка. Можливо, саме тому природа створила жінку значно витривалішою. Жінка терпляче зносить і емоційні перевантаження, і фізичні. Медики доводять, що навіть біль жінка і […]...
- Моє розуміння “Заповіту” Тараса Шевченка Читаючи вірш “Заповіт”, який був написаний великим Кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. Саме такий твір міг з’явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться після мене? Як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться мої думки, мрії поколінню прийдешньому? […]...
- Феномен Шевченка На хвилі історичних припливів і відпливів Тарас Шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. Удаюсь до цього космічного порівняння не задля звеличення. У нашому мікросвіті справді живе макросвіт. На нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і опромінюють вічні супутники – носії Духу. Істину вчення Григорія Сковороди про єдність трьох світів – мікросвіту, макросвіту і світу Біблії […]...
- Сталь гартується у вогні – а людина в труді Праця, як кажуть, перетворила мавпу на людину. Хоч багато хто у цьому зараз сумнівається, але факт залишається фактом: людина й справді без праці не може існувати. Адже праця – це життя, яке має якийсь сенс. Ким би була людина, коли б не працювала? Вона, на мій погляд, була б схожа на хробака, який тільки вдовольняв би свої потреби. І, мені здається, що чим більше людина працює, тим більше вона відчуває […]...
- Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини ІІ Запорозької Січі задумало поставити цей величний храм на згадку нащадкам. Цей собор став не тільки […]...
- Образ Ігоря Святославича захисника Батьківщини Літописна повість “Похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 року” – визначна сторінка в історії літопису Київської Русі. Вона оповідає нам про історичні події, що сталися на території нашої Батьківщини багато сторіч тому, допомагає нам дізнатися і про факти з історії нашого народу, і про визначних історичних діячів, які захищали нашу Батьківщину, не жаліючи себе. Таким був князь Ігор Святославич, який очолив військовий похід 1185 року на половців. Образ Ігоря […]...
- Рушієм і мірою життя є добро Життя таке коротке. Поспішайте творити добро. О. Довженко Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік життя. І всі ці люди в усі часи творили добро – добро для кожного, добро […]...
Categories: Твори з літератури