Вишні Б.-І. Антонич

Поет вживає епітети “зоряна”, “біблійна”, “пишна” щодо батьківщини, характеризуючи в такий спосіб власне ставлення до рідного краю:

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

Моя країно зоряна, біблійна й пишна,

Квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Образ вишень набуває символічного значення, втілюючи Україну. Водночас автор у художній формі вказує на поезію Тараса Шевченка як на джерело такого переносу значення:

Де вечори з Євангелії, де світанки,

Де небо сонцем привалило білі села,

Цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,

Як за Шевченка, знову поять пісню хмелем. Вірш Б.-І. Антонина “Вишні” виявляє авторське трепетне ставлення до своєї країни.

Україна в цій поезії виступає як найвища цінність, набуває значення Боги, вищої істини і справедливості для автора. Це підкреслено за допомогою біблеїзмів, вжитих у творі.





Вишні Б.-І. Антонич

Categories: Твори з літератури