1. Який період називають “срібною добою” ?
“Срібною добою” називають літературу на межі XІX і XX століть. Це визначення введено Н. А. Оцупом, Вій назвав XІX століття, тобто часи Пушкіна, Достоєвського, Толстого, вітчизняною “золотою добою”, а приблизно три десятиліття – “срібною добою”.
2. Як змінювалося поняття “срібна доба” ?
Спершу воно характеризувало вершинні поетичні витвори – творчість О. Блока, В. Брюсова, А. Ахматової, О. Мандельшгама та інших. А потім визначення “срібна доба” відносилося до російського мистецтва загалом – живопису, музики, філософії межі століть.
3. Із яким мистецьким напрямом пов “язане поняття “срібна доба” ?
У літературознавстві термін “срібна доба” пов’язують із модерністськими течіями – символізмом, акмеїзмом, “неоселянською” поезією, імажинізмом, футуризмом тощо.
4. Що таке модернізм?
Модернізм – це група течій, метою яких було створення нової культури, що сприяла б духовному відродженню особистості й суспільства, перетворенню світу засобами мистецтва. Особлива роль у цих течіях належала авторові-пророку, провіснику, який здатен зрозуміти й розкрити засобами мистецтва світову гармонію. Головним, що об’єднувало різні з естетичної точки зору течії модернізму, було переконання, що мистецтво здатне перетворити світ, а також тяжіння до умовних засобів зображення, експериментаторство.
Такі погляди були неприйнятними для реалістів. Отож суперечки між двома напрямами – модернізмом і реалізмом – важлива ознака літератур ного життя на межі XІX і XX ст. Хоча прагнення до гармонії і краси – це те, що поєднувало ці напрями.
5. Чи є тотожними поняття “модернізм” і “декаданс” ?
Модернізм відобразив настрої кінця століття – розчарування, очікування за гибелі звичного світу, приреченість. Тому певний час модернізм ототожнювати з декадансом. Декаданс характеризувався настроями пасивності, безнадії, несприйняття суспільного життя, прагненням замкнутися від світу у своїх душевних переживаннях. Однак декадентський пафос загалом був протилежний модерністській ідеї відродження, перетворення людства. До декадентських відносили таких авторів: Дмитро Сергійович Мережковський, Зінаїда Миколаївна Гіппіус, М. Мінський. Щоправда, слід зауважити, ідо чимало письменників і поетів включати до своїх збірок твори, складені в межах різних естетичних систем. А Д. С. Мережковський, наприклад, виступав з обгрунтуванням символізму як естетичної системи у Петербурзі, так само як це робив у Москві Валерій Якович Брюсов.
Вони були першими теоретиками символізму. Пізніше це також робив Андрій Бєлий.
6. Назвіть представників найвідоміших модерністських течій.
Символізм: В. Я Брюсов, К. Д. Бальмонт, Ф. Сологуб, Ю. К. Балхрупхайгіс, М. О. Кузьмін та О. Блок, Андрій Бєлий, В. І. Іванов.
Акмеїсти : М. С. Гумільов, С. М. Городецький, А. А. Ахма – това, О. Е. Мандельштам, В. 1. Нарбут, М. Л. Лозинський, Г. В. Іванов, Г. В. Адамович, М. О. Зенкевич.
Футуристи : Велимир Хлєбников, Д. Д. Бурлюк, В. В. Маяковський, О. Є. Кручених, В. В. Камен – ський, Б. К. Лівшиц.
“Егофутуристи”: Ігор Сєверянін, К. К. Олімпов та інші.
“Новоселянські” поети: Н. А. Клюєв, С. О. Єсенін, С. А. Кличков, А. В. Ширяєвець, П. В. Орєшин.
“Імажиністи”: С. О. Єсенін, А. Б. Марієнгоф, В. Г. Шершеневич,
В. Грузинов, Рюрік Івнєв.
7. Назвіть імена провісників модернізму в мистецтві.
На початку 90-х років XX століття з’явилися перші вірші Володимира Соловйова та Валерія Брюсова, а в живописі утверджується містичний реалізм В. М. Вас – нецова та М. В. Врубеля. Вони й були першими у царині нового мистецтва.
8. Що таке символізм?
Це одна зі стильових течій модернізму, що виникли у Франції у 70-х роках XІX століття. Метою мистецтва символісти вважали інтуїтивне пізнання світової єдності через символи. Мистецтво, на їхню думку, – це земна подібність творчості божественної. Ключовим поняттям символізму є символ – багатозначне іносказання на відміну від алегорії – однозначного іносказання.
Символ містить у собі перспективу безмежного розгортання значення. Окрім того, символ – це повноцінний образ-, що відображає у стислому вигляді розуміння єдності світу, прихованої суті життя, В основі естетики символізму – філософська думка про рятівну місію Краси. Посередником у досягненні “всеєдності” мало бути мистецтво. Образ “позитивної всеєдності” – втілення вічножіночного начала в містичних образах Душі Світу, Премудрості Божої, Софії. Соціальні, громадянські теми були відкинуті символізмом.
Головними темами були Життя, Смерть, Бог. Найбільший вплив на формування філософії символізму, крім праць європейських філософів Шеллінга, Ніцше, Шо – пенгауера, мала філософія та поезія Володимира Соловйова. Поезія символістів була дещо затуманена, елітарна.
9. Що таке акмеїзм?
Інколи цю течію називають суто російським явищем, хоча є певні спільні риси акмеїзму з неокласицизмом. Акмеїзм – це модерністська течія, яка декларувала конкретно-чуттєве сприйняття навколишнього світу, повернення слову його початкового, не символічного значення, на противагу символістам. Теоретиком акмеїзму виступив Микола Степанович Гумільов. Інколи цю течію ще називали адамізмом, маючи на увазі “мужньо твердий та ясний погляд на життя”. Акмеїстів цікавив реальний кольоровий живий, а не потойбічний світ, краса життя в його різноманітних конкретно-чуттєвих проявах. Туманності й натякам символізму акмеїсти протиставляли мажорне сприйняття дійсності, достовірність образу, чіткість композиції.
Гуманістичне значення цієї течії полягало у прагненні відродити в людині жагу життя, повернути відчуття його краси. Хоча є й спільні риси акмеїзму й символізму. Це звертання до загальнокультурних образів і понять, міфологічних сюжетів та євангельських, біблійних.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Відповіді до теми: “‘Срібна доба’ російської поезії”
Categories: Твори з літератури