Від землі аж до неба

Неси в очах дива і недива, Хай буде тільки правда в них жива. В. Підпалий Володимир Підпалий… Маловідоме ім’я. Навіть в “Історії української літератури” про нього не пишуть… Водночас виявляється, що він талановитий поет.

Палітра його доробку багата. У своїх творах порушує такі питання, як драматичні суперечності життя, кохання, теми добра і зла, любові і ненависті, ролі в життя людини малої Батьківщини. У письменницьких колах про нього говорять: поет камерний, негаласливий. Його вірші лаконічні, сповнені таїни й символічності.

Інтелігентна людина XX століття, сповнена тугою За гармонією в усьому суперечливому світі, В. Підпалий розглядає життя як Всесвіт, у якому живуть душа і дух.

Його чиста душа рідше бувала на землі, ніж на небі. У цьому сенс – він один з не багатьох поетів епохи шістдесятників. Переконаємося в цьому на прикладі вірша “Запросини”, написаному в 1967 році.

Вірш розпочинається пейзажною картиною, тому його можна віднести до пейзажної лірики. Небо прохолодне, на ньому багато хмар. Та природу зігріває золотий човен – місяць “від хмари на хмару, на хмару зі хмари – і на місці”. Золотий колір місяця створює атмосферу тепла, комфортності.

Образ місяця під впливом народної творчості, поезії Т. Шевченка.

Переповнений любов’ю до батьківської хати, В. Підпалий відкриває читачеві таємницю, яку знає лише “він та ніч”. Перед нами – хатина, що знаходиться “там, де три гори зійшлися, де три ріки злилися, де три шляхи зав’язалися”. Триєдність надає віршеві казковості, тому й сприймається як казка. А в тій хатині – золоті весла, потрібні золотому човну. Ліричний герой переповнений радістю від того, що він побачив золоті весла й золотий човен.

Вони для нього орієнтир, тому тепер і ніч не страшна. У цій поезії виявився стиль письменника. Три строфи із шести є своєрідним рефреном, який водночас виконує функції пейзажу.

Звуки відсутні, всюди панує тиша. Відчуття самотності зникає, як тільки знайдено “золоті весла”. Безнадія також зникає. Щоб там не було, він – ліричний герой – має йти, шукати свій шлях.

До подорожі запрошує душа, окрім неї – золоті весла, золотий човен. Зміст таємниці відкривається. Для своєрідного поета найважливіше в житті – зв’язати добро, здоров’я і щастя. І якщо ти зумієш зв’язати цей вузол, значить досяг мети, значить живеш ненавмисне.

Вірш нелегкий для сприйняття, однак справляє приємне враження, відчуття тепла й захищеності.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Від землі аж до неба

Categories: Шкільні твори