І
У житті всіх молодих людей рано чи пізно настає пора, коли їм треба вирішувати одно з найскладніших у своєму житті питань – яким чином будувати своє життя вдалі та яке місце в цьому майбутньому житті буде відведено батькам? Усі ми, як кажуть, родом з дитинства, а дитячі спогади майже у кожного з нас тісно пов’язані зі спогадами про батьків. Ми усе життя пам’ятаємо тепло материнських рук, турботливість батька, затишність сімейного вогнища та ще дуже багато незабутніх, здебільш приємних, хвилин спілкування зі своїми рідними.
Саме
Минає час, проходить дитинство, змінюються погляди дитини на життя та змінюються взаємовідносини між батьками та їхніми дітьми. Людина дорослішає, мужніє, прагне до самостійного вирішення потань, які виникають в її особистому житті, і в якийсь момент настає час, котли треба відповісти на питання: “А чи не пора покидати родину і починати самостійно будувати свою нову сім’ю? Чи ще рано та треба ще деякий час пожити з батьками?”. Це досить складні життєві питання, відповіді на які можуть бути найрізноманітнішими.
Якщо в родині все добре, а батьки мають міцне здоров’я та гарний достаток, мабуть, можна без сумніву покидати свою родину и вирушати у самостійне плавання по хвилям життєвого океану. А ось якщо хтось з батьків потребує постійної допомоги та вашої присутності у родині, не слід віддалятися від батька та матері, бо без вашої присутності в їх житті може скластися досить скрутне становище, а ви самі через деякий час можете пожалкувати про те, що пішли від своїх батьків та вчасно їм не допомогли. Погляди на життя у нашому суспільстві достатньо прогресивні і ми все частіше поглядаємо у бік Заходу. Але не треба прирівнювати своє життя та життя своєї родини із життям іноземних родин.
У нас дуже велика різниця як у моральному відношенні, так і у матеріальному. Перш за все, завдяки нашому менталітету, у наших співвітчизників складається залишається на все життя дуже стійкий зв’язок зі своїми батьками в той час, як у більшості західноєвропейських сімей діти вже у підлітковому віці починають самостійне життя та згадують про батьків лише по великим святам. Крім того, декілька інше положення склалося у нас і з житлом, яке перш за все необхідне для початку окремого від родини життя. Багато молоді залишається жити із своїми батьками лише тому, що вони не в змозі винайняти собі власну квартиру та забезпечити незалежне життя, вже не кажучи про придбання будинку для своєї майбутньої сім’ї. Прагнення молодої людини будувати самостійне життя визиває лише повагу, і дуже добре, коли ви маєте змогу покинути свою родину, щоб будувати своє самостійне життя та майбутню сім’ю – це цілком нормально та природно.
Саме так повинно бути у сучасному, добре розвинутому суспільстві. І саме такий вибір, на мій погляд, буде найбільш вірним. Але як би не склалося ваше майбутнє життя – покинете ви родину чи надовго залишитись з батьками, треба завжди про них пам’ятати, поважати їх та допомагати, бо наші батьки – це найдорожче, що є в нашому житті.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)У житті багатьох молодих людей рано чи пізно настає пора, коли вони покидають родину і починають самостійно будувати свою нову сім’ю. А є такі, що живуть з батьками до останнього дня, не завжди в злагоди. Який де варіант кращий?
Categories: Шкільні твори