Творчість – Іван Семенович Нечуй-Левицький

Іван Семенович Нечуй-Левицький

Творчість

Тематика творчості Нечуя-Левицького дуже різнобарвна. Він є автором антикріпосницької повісті “Микола Джеря” , повістей: “Бурлачка” – про життя заробітчан, “Хмари” , “Над Чорним морем” – про діяльність української буржуазної інтелігенції.

Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори “Кайдашева сім’я” , “Старосвітські батюшки та матушки” , “Афонський пройдисвіт” .

Нечуй-Левицький виступав і як драматург тощо, етнограф-фольклорист,

“Українські гумористи й штукарі” та лінгвіст, “Граматика української мови” в 2-х ч. тощо).

Погляд письменника неодноразово звертається до освічених кіл, до української інтелігенції. Різноманітні типи людей цієї суспільної групи, їх ідейні І прагнення, суперечки постають у романах “Хмари” і “Над Чорним морем” , а також у творах інших прозових жанрів.

Події української історії знайшли відображення і у творах Нечуя-Левицького, що належать до різних і жанрів: казка “Запорожці” , повісті і науково-популярні нариси. Серед історичних художніх творів письменника перше місце посідає роман “Князь Єремія Вишневецький” . Образи минулого України Нечуй-Левицький відтворював і в драматичних творах.

Письменник активно цікавився розвитком українського мистецтва: театру, музики, живопису.

У творчій спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті.

У статті “Сьогочасне літературне спрямування” основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує “реальність, народність та національність”. Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою.

Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці “Світогляд українського народу від давнини до сучасності” , яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, у яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п’ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п’єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.

На відміну від своїх попередників – Квітки-Основ’яненка та Марка Вовчка, – він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва, надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі “Основа” 1861 р. і після чого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60-70-х pp., в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова.

Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи.

ЦЕ ЦІКАВО

Крім історичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту, які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й психології. Найбільш вдалою є перша п’єса, яка у переробці М. Старицького під назвою “За двома зайцями” набула більшої І сценічності й досі живе в українському театрі. ?



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Творчість – Іван Семенович Нечуй-Левицький

Categories: Твори на різні теми