Російська комедія 1815-1820 р. розвивалася головним чином у трьох напрямках. Одним з них була стара традиційна классицистическая комедія, що ставила своєю метою виправлення вдач шляхом зображення покараного пороку й торжествуючої чесноти. Представниками цього жанру були А. А. Шаховской і М. Н. Загоскин. В ідейному відношенні їхнього добутку відрізнялися політичним консерватизмом.
У літературній боротьбі Шаховской і Загоскин виступали проти школи Карамзина – Жуковського. В 1815 р. з’явилася комедія, що викликала запеклу полеміку, Шаховского “Липецкие води”, у якій в образі поета Фиалкина осміювалися Жуковський і його поезія
Інший плин у російської комедії було представлено жанром салонно-світської комедії, побудованої на любовній інтризі. Найбільш видним його представником був драматург Н. І. Хмельницький. Значну роль у ній грала французька комедійна традиція
И, нарешті, третій напрямок представляла реалістичним, вірна російським вдачам, сатирико-побутова комедія Крилова. Саме їй належало майбутнє
Рання драматургія Грибоєдова була зв’язана головним чином із другим напрямком. Написані ним в 1814-1817 р. п’єси “Молодий чоловік і жінка” і “Удавана невірність” – типовий зразок традиційної світської комедії
“Удавана невірність” розповідає про те, як дві сестри вирішили провчити своїх коханих: одного за холодність, іншого за ревнощі. Вони пишуть любовні листи третьому героєві – світському фатові, що любить хвастатися своїми перемогами. Обоє кохані довідаються про ці листи й обурюються. Але надалі істина відновлюється, і обидві пари сполучаються щасливим шлюбом.
Хоча герої носять російські імена, тут не було й натяку на реальну російську дійсність. Умовність і традиційність – характерні риси цієї п’єси
Любовна інтрига – головний зміст обох комедій, примітних лише своєю стрункою композицією, легким і витонченим складом, гнучкістю й гармонійністю вірша
У комедії “Своя сім’я, або Замужня наречена” , написаної А. Шаховским, Грибоєдову належить уривок, у якому помітні реалістичні елементи, побутовий колорит, пов’язані із зображенням у п’єсі провінційного дворянського життя
В 1817 р. Грибоєдов разом з Катениним написав комедію “Студент”, у якій уже відчувається майбутній реаліст-сатирик. Тут зображені чванливе панське середовище й егоїстичні вдачі. Щодо цього “Студент” уже примикає до третього напрямку в драматургії: сатирико-побутовим комедіям І. А. Крилова. У п’єсі є ряд випадів проти літературних супротивників авторів.
Звертаючись до поміщиці Звездовой, герой комедії, недалекий студент Беневольский, говорить у стилі карам-зинской лірики: “…я сам маю серце; закони вас засуджують, але який закон святіше любові?” Віршем самого Бен^-вольського “Дружись, про друг, із мрією” Грибоєдов і Катенин пародіювали сентиментально-романтичні образи й стиль ранньої поезії Жуковського. При житті драматургів п’єса не було поставлено на сцені
Всі ці ранні драматургічні досвіди, як, втім, і загальний рівні тодішнього комедійного репертуару, мало задовольняли Грибоєдова. Повідомляючи Катенину в жовтні 1817 р. про те, що Шаховской написав новий утвір – “Пустодоми”, Олександр Сергійович осміює традиційне рішення комедійного конфлікту, умовність і порожнечу змісту цієї п’єси: “Розв’язка пре-аккуратная,- пише він,- граф жениться на князівні, князь із князівною їдуть у село, дядько й тітка висловлюють моральну мету всього що происшли. Махаю й Ваньку устижают, вони хочуть – соромляться, хочуть – ні, Цаплин у поліції, Инквартус і багато хто інші в дурнях, у числі їх будуть і глядачі, я думаю…”1. Звертався Грибоєдов і до жанру водевілю, що входили тоді в моду, що Грибоєдов відзначить у монолозі Репетилова в “Горі від розуму”.
Наприкінці 1823 р. Грибоєдов разом з В’яземським написав водевіль “Хто брат, хто сестра, або Обман за обманами”. Поставлений в 1824 р. на сцені водевіль великого успіху не мав, але в “Горі від розуму” є й водевільні мотиви й ситуації
Критично ставлячись до тодішнього репертуару, Грибоєдов розділяв погляди літературних кіл, пов’язаних з декабристами, які прагнули до створення високої, цивільно^-викривач^-ний і в той же час національно-самобутньої комедії, що бичує кріпосницьке суспільство. Не випадково один зі членів літературного суспільства “Зелена лампа” А. Улибишев у своїй політичній утопії “Сон” , різко виступаючи проти подражательности іноземній літературі, малює таку картину близького майбутнього росіянці літератури, зокрема комедії. “Великі події, розбивши наші окови, піднесли нас на перше місце серед народів Європи й пожвавили також майже згаслу іскру нашого народного генія. Стали розкривати плодоносну й майже не торкнуту жилу нашої древньої народної словесності, і незабаром з її спалахнув поетичний вогонь, що і тепер з таким блиском горить у наших епопеях і трагедіях. Вдачі, приймаючи риси усе більше й більше характерні, що відрізняють вільні народи, породили в нас гарну комедію, комедію самобутню.
Наша печатка не займається більше повторенням і збільшенням марної кількості цих перекладів французьких п’єс, що застаріли навіть у того народу, для якого вони були складені. Отже, тільки віддаляючись від іноземців, за прикладом письменників всіх країн, що створили в себе національну літературу, ми змогли порівняти з ними…” “
Розділяючи прагнення декабристски настроєних письменників до створення самобутньо-національної російської комедії, Грибоєдов свої перші наслідувальні досвіди зневажливо називав “комедийками”. Він мріяв про створення добутку оригінального, піднесеного по змісту, повного істини життя. Таким добутком і стала комедія “Горі від розуму”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Творчість Грибоєдова і розвиток російської комедії
- Особливості пригодницького роману Верна
- Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?’ гірка дума про долю українського народу
Categories: Твори з літератури