ТРАВНЕВА НІЧ, АБО УТОПЛЕНИЦЯ Панночка-Русалка, утоплениця, – героїня стародавньої легенди, що в 1-й главі розповідає своєї улюбленої “формально-головний” герой повести, бандурист Левко. Пізніше, в 5-й главі, – чарівна помічниця Левко. П.-Р. у Гоголя повинна нагадати читачеві й про фольклорну традицію, і про таємничо-еротичних німф німецького романтизму, і про оперних персонажів.
Указуючи на кинутий будинок біля лісу, Левко передає своєї улюбленої Ганне “розповідь” старих людей Ніколи у вдового сотників була дочка, ясна панночка, “біла, як сніг”; пообіцявши дочки, що буде пестити її як і раніше, сотник приводить у будинок нову дружину, рум’яну й білу. “Ведьмовство” мачухи безсумнівно; у першу ж ніч у світлицю пасербиці прокрадається страшна чорна кішка з палаючою вовною й залізними пазурами; відрубавши кішці лапу батьківською шаблею, П.-Р. ранком зауважує, що рука в мачухи замотана тряпкою. Батька начебто підмінюють; на п’ятий день він виганяє дочку “босою” і без шматка хліба; оплакавши “загиблу душу” батька, та кидається з високого берега в ріку – і стає главною над утопленицями, які в місячну ніч виходять у панский сад грітися на місяці.
В одну з таких ночей вони тягнуть відьму під воду, але та звертається в одну з утоплениць. З тих пор щоночі П. – Р. збирає всіх русалок і заглядає їм в обличчя, намагаючись угадати відьму. “І якщо потрапить із людей хто, негайно змушує його вгадувати, не те загрожує утопити у воді”.
Пристосувавши дію повести до “недавнього” послеекатеринин-ской старовині з її безпечною демонологією, а не до давніх часів з їх “справжньою”, погибельним чортовинням, Гоголь повинен був обрати щасливу розв’язку й мимоволі співвіднести свою П.-Р. з балетними німфами початку XІX в. Левко, що пережив потрясіння, мстить батькові-кривдникові, інсценувавши “бесівські” грища. Потім він приходить до занедбаного будинку П. – Р. Левко не вірить “жіночим” вигадкам; на ньому вивернутий кожух, – але це не знак сьогодення оборотничества, а всього лише “маскарадний костюм”, що був необхідний для помсти батькові. Та й сама помста “парубка”, на відміну від русалочьей мести мачусі, була всього лише грою.
Однак у світлі дивної ночі старий будинок немов перетворив; “дивне, упоительное” сяйво, запах квітучих яблунь, що мигнув у вікні білий лікоть зливаються в мертвотно-прекрасний місячний образ.
Левко не може удержатися, щоб не заграти на бандурі й не запектися Перед ним – П. – Р.: “Парубок, знайди мені мою мачуху!” Русалки затівають гру у ворона; на відміну від тої, котру влаштували в селі парубки, ця обрядова гра – серйозна; та утоплениця, що сама викликається бути вороном, щоб “віднімати цип ленков у бідної матері”, і є – відьма. Мачуха схоплена; відтепер П.-Р. вільна від мари, русалочье зневіра залишає її; Левко нагороджений і вертається з подарованої нею запискою від “комісара” до грізного батька з наказом негайно женити сина на Ганне. Повість, що почалася розмовою героїв про зірки як ангелах Божиих, що дивляться зі своїх віконець, і про великодню перемогу над темними силами, завершується уявним побажанням Левко: “Дай тобі Бог небесне царство, добра й прекрасна панночка…
” Це побажання повністю розходиться із церковною традицією, але збігається з напівфольклорним образом раю, яким його уявляють герої “Вечорів”. У цьому раї не просто може найтися місце для доброї П.-Р. , що теж дивиться на мир зі свого світного “віконця”, але їй необов’язково й розставатися з “русалочьим” виглядом: “Нехай тобі на тім світлі вічно посміхається між ангелами святими! “
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Травнева ніч або утоплениці характеристика образа Паночка-Русалка, утоплениця
Categories: Твори з літератури