Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст.
Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій рідний”, датований 1908 роком, нагадує вірш Б. Грінченка “Смутні картини” . Створені різними поетами в різні історичні періоди, обидва вони перейняті глибоким переживанням за долю занапащеного краю і пригнобленого народу.
Безперечно, одним з кращих творів М. Вороного є поема “Євшан-зілля”. Автор не лише надав зворушливого поетичного звучання давній легенді, а й переосмислив її в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до краю. Поет щиро вболівав за долю рідного краю і тих, хто його відцурався.
З болем у голосі звертається поет до таких людей. Половецький хан посилає на руську землю музиканта з метою повернути сина з чужини до рідного дому. Але хлопець, якого князь Володимир оточив пошаною і багатством, не пам’ятає вже свого роду:
Але спів цей ніжний, любий. Ані перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце, – Він сидить німий, байдужий.
Але співець знаходить спосіб розбудити пам’ять юнака:
…знімає Той євшан, чарівне зілля, І понюхать юнакові Подає оте бадилля.
Сталось диво! Подих рідної землі відродив картини дитинства, хлопець ніби прокинувся від сну:
Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!
Гостро звучить біль поета в останній строфі, сформульованій як риторичне запитання:
Де ж того євшану взяти, Того зілля – привороту, Що на певний шлях направить,-
Шлях у край свій повороту.
Поема “Євшан-зілля” свідчить про те, що конкретній проблемі поет зумів надати широкого, узагальненого масштабу. Зміст пророчої літописної легенди автор трансформував не лише на свій край, він показав її актуальність для будь-якого народу, в якому люди, “котрі вже край свій рідний зацурали, занедбали…” Інтерпретована поетом наприкінці XІX ст. прадавня легенда й сьогодні звучить по-сучасному, бо хіба мало в нас таких людей, які відцуралися від рідної мови і культури.
То ж шануймося! Бо історична пам’ять – невичерпне джерело життєвої мудрості й обачності, оберіг і застереження від бездуховності, жорстокості, яничарства й манкурства. Перевертні, космополіти, національні зрадники й нігілісти, безбатченки й відступники, які цураються свого коріння, плодяться саме на грунті історичного безпам’ятства.





Related posts:
- Твір за поемою “Євшан-зілля” Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій рідний”, датований 1908 роком, нагадує вірш Б. Грінченка “Смутні картини” . Створені різними поетами в […]...
- “Кожен повинен боронити свій рідний край…” – БОРИС ГРІНЧЕНКО 6 клас У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме він розповідає Олесі про страшних ворогів. Поруч із названим братом Михайликом сидить зблідла […]...
- “Кожен повинен боронити свій рідний край…” Оповідання Бориса Грінченка “Олеся” переносить нас у той далекий і неспокійний час, коли український народ боровся проти монголо-татарської навали. Героїня оповідання Олеся – дівчинка років шістнадцяти. Поруч із названим братиком Михайликом, затамувавши подих, слухала вона розповіді дідуся про страшних ворогів. Назавжди запали їй у серце слова діда про те, що “кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя”. Так і з Олесею сталося, коли прийшов […]...
- “Люби свій край, Всю душу солов’їну І серця жар йому віддай” Рідна земля для кожної людини с найдорожчою і найсвятішою. Саме рідна земля давала поетам натхнення й віру в завтрашній день, в неї прохали вони мужності й Сили, щоб творити “пісні солов’їні”. Ніжне почуття до рідної землі бентежило й видатного українського поета Володимира Сосюру: Є любов до сестри, і до матері, і до дружини. Є багато любові, та найдужча й найвища з усіх, Непогасна, як вічність, до тебе – моя Україно, […]...
- Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! Безсмертна спадщина Лесі Українки є дорогоцінним внеском у культурну спадщину не лише нашого народу, а всього прогресивного людства. Вона була спадкоємницею й продовжувачкою традицій національного генія українського народу Т. Шевченка, вогненного слова І. Франка. Відомий український поет М. Рильський називав Лесю Українку “не тільки найбільшою жінкою-письменницею в світі, а й одним з найоригінальніших світових поетів”. Перші кроки в чарівний світ мистецтва письменниці були подібні весняному пробудженню після довгого зимового сну. […]...
- Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Любов до своєї Вітчизни, малої батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, що визначає її як особистість. Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю. Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень. Вірш “Заспів” – це поетична розповідь про рідний край, чарівне Поділля: “колисав мою колиску вітер […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” – ІІ варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й II варіант У наші дні повертаються із забуття імена багатьох прославлених українців, які за часів Сталіна й застою були несправедливо звинувачені у націоналізмі. Серед них – талановитий поет, історик, перекладач, патріот Микола Вороний. “Україно! Мамо люба!” – звертається поет до Вітчизни. Він, як справжній син своєї землі, любить і Україну, і її народ, у якого намагалися вкрасти і мову, і культуру, і Батьківщину. Саме цією любов’ю пройнята […]...
- Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” – ІІІ варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й III варіант Різні люди ставляться до Батьківщини по-різному. “Поганому синові батьківщина не в моду”, – кажуть у народі про людей, які зневажають Вітчизну, насміхаються з неї. Але, на щастя, живуть в Україні й такі люди, яким “у рідному краю і бур’янець пахне”. Якби таких серед нас було більше і якби вдалося байдужим розкрити очі й серця назустріч рідній державі, не знала б вона горя. Процвітала б тоді […]...
- Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які відмовилися від своєї Батьківщини, які потрапили на чужу землю і забули рідну мову. Я думаю, […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю і тих, хто його відцурався. Особливо виразно ця тема звучить у поемі Вороного “Євшан-зілля”. Твір […]...
- МИКОЛА ВОРОНИЙ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. МИКОЛА ВОРОНИЙ Народився на Катеринославщині у родині ремісника, місце смерті достеменно невідоме. Поет, перекладач, театральний критик. Найвідоміші твори: поема “Євшан-зілля”, вірші “Блакитна панна”, “Інфанта”, “Іванові Франкові”....
- “У рідному краю і бур’янець пахне” – І варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й І варіант Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності. Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. На це вказує й епіграф поеми, що допомагає також зрозуміти […]...
- Дух непокори, дух свободи в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Про це святе почуття людини і йде мова в одному з найпатріотичніших творів – поемі М. Вороного “Євшан-зілля” . В основу сюжету покладено легенду з літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошами догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний степ, а “край чужий, чужі звичай як за рідні уважати”. Переродилося, зчерствіло його серце, забув він і […]...
- Рідний край Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Він навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, у Віденському та Львівському університетах. Потім викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Пізніше він був членом гуртка літераторів “Молода Муза”. Під час Першої світової війни Богдан Лепкий співпрацював із Союзом визволення України, допомагав Українським січовим стрільцям. З 20-х років він мешкав […]...
- “Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне.” З чого починається Батьківщина? Над цим питанням, хоч раз у житті, замислювалась кожна людина. І кожна знаходила відповідь. Батьківщина – це щось велике, неосяжне. Для більшості людей це незабутні враження дитинства і юності: рідна хата, дерево коло неї, теплі і лагідні мамині руки, шкільні друзі, перше кохання. Нехай було важко, нехай були поразки і розчарування, але яке все дороге і близьке кожному з нас! А як було чудово майструвати щось […]...
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття – завжди намагався “іти за віком”. Поет вболівав за […]...
- Людина і рідний край Ми тут зросли, нам тут співали Розмріяні ліси й поля; Ми тут жили і тут вмирали. Це наша батьківська земля. / П. Карманський / Задумаймося… Досить тісний зв’язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й живе. Для кожного з нас найсвятішими є слова: мати, батьківщина. Адже батьківщина, на мою думку, – це не тільки […]...
- Шлях Марії – шлях кожної українки, шлях багатьох жінок-трудівниць Утвердження доброти, правди і милосердя в творчості Григора Тютюнника Всі твори Григора Тютюнника об’єднує ідея гуманізму, високий ідеал простої людини, яка, живучи здебільшого у складних соціальних і матеріальних обставинах, без достатку, сповідує святі закони народної моралі, правди і милосердя. Усе написане цим прекрасним майстром слова умістилося в двох томах. Здається, небагато. Однак цінність літературної спадщини митця визначається не обсягом, а змістом, потребою в його книжках. А вони ж необхідні нам, […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У поемі “Євшан-зілля” М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду про […]...
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Навчи мене, навчи, о Чигирине! Колодязь твій глибокий не змілів. Усе святе, усе неповториме, Усе чекає невимовних слів… Л. Костенко Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, […]...
- Рідний край – твори на нелітературні теми – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Рідний край – це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості до життя, до знань, до світла. Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза. Місце, де я народився, де пройшло моє дитинство, – Полтавщина, Я поділяю захоплення багатьох відомих людей цим краєм. Це справді один із. найчарівніших куточків України. У […]...
- Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. І от гудець іде до Києва […]...
- “Життя з думками про Україну…” Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?! М. Вороний Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими стежками тих страшних трагедій, що спіткали наш народ на благословенній землі квітучого українського краю. Кінець […]...
- Без верби і калини нема України І. Микола Вороний – творець поетичних шедеврів. ІІ. Святі почуття людини, оспівані у поемі “Євшан-зілля”. 1. Наскрізна ідея твору. 2. Образ ханського сина. ІІІ. Актуальність поеми....
- Що я знаю про свій родовід Роде мій красний, роде мій прекрасний! Ось уже майже, двісті років ти пишеш свій мудрий літопис життя. І я вдячна вам, отим першим невідомим поселенцям, які дали життя моєму родоводу. Що вас привело у цей чудовий степовий край, я не знаю. Можливо, ви мандрували до Азовського моря по харчі, сіль, рибу, а можливо переховувалися від ворогів, від їхньої несправедливості та наруги… І прийшли ви саме сюди, бо чули, що цей […]...
- Міні-твір на тему: “Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої” Кожному з нас найбільше усього мила своя рідна сторона. Лише на рідній землі людина відчуває себе справжнім господарем. Лише на рідній землі людина наполегливо працює і має змогу отримати задоволення від життя. А ось на чужині людина, як правило, відчуває себе незатишно, сумує за своєю батьківщиною, за своєю домівкою, і навіть якщо живе на чужині довгі роки, усе одно залишається там чужою. Там людина ніколи не буде почувати себе вільною […]...
- “Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край” Про життя видатного українського поета відомо небагато, адже він не залишив нам своїх спогадів, автобіографії. Збереглося лише декілька листів та 32 сторінки в учнівському зошиті, які Микола Вороний написав про себе на прохання О І. Білецького. І та розповідь є чи не єдиним джерелом, з якого можна дізнатися про поета. Батько Вороного походив із селян, був онуком кріпака, правнуком гайдамаки. Мати була з роду Колачинських, з якого походив Прокіп Колачинськимй […]...
- Твір Кожен повинен боронити рідний край Кожен повинен боронити рідний край Борис Грінченко – відомий український письменник – приділяв особливу увагу змалюванню дітей, які чарують неповторністю характерів, чистотою помислів та вчинків. Оповідання “Олеся” починається розповіддю про далекі часи. У селі серед боліт на Волині жив старий козак Данило. Після турецького полону він повернувся в рідне село, прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесю та хлопчика Михайлика. Частенько Данило розповідав дітям, як знайшов їх серед трупів біля […]...
- Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан – зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на європейський і світовий рівень. Поезія М. Вороного […]...
- Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у своїй поемі “Євшан-зілля”. Цілющим та чарівним зіллям у народі привертали хлопця до дівчини або навпаки, […]...
- Проблема історичної пам’яті народу Кожна людина в світі є представником своєї нації, свого народу, а тому проблема історичної пам’яті народу, Яку порушив М. Вороний у поемі “Євшан-зілля”, актуальна і на початку XX століття, і сьогодні, на початку XXI століття. А я так думаю, що й надалі її патріотичний пафос буде актуально звучати, бо без минулого не буде теперішнього, а без теперішнього не буде майбутнього. Поема письменника має літописну основу – і в цьому теж […]...
- Якого роду ми діти? Все на світі можна вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас повернулися серцем до своїх рідних національних витоків, ще не всі відчули символічний запах євшан-зілля, яке […]...
- Пушкін свій для всіх епох Пушкін – свій для всіх епох Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца. Фірдоусі Поезія Пушкіна і сам його образ – це пульсуюче щохвилини життя. Для нас Пушкін ніколи не буде застиглим класиком. Усе тому, що понад півтора століття тому поет писав про те, що сьогодні сприймається як дуже особисте, своє, життєво […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії творчості та поетичних злетів. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, постійно різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я, А головне – він перебував у постійному пошуку, бо мав на меті вивести українську літературу з провінційного кола […]...
- Шлях воїна і шлях втікача Одна відома людина сказала, що “богиня миру живе тільки під покровительством бога війни”. Обговорювати це дискусійне висловлення можно так само довго, як і заглиблюватись у роздуми щодо нього. Тому я оберу третій шлях – просто виражу те, що першим спало мені на думку при обміркуванні вищезгаданого афоризму. Світ є дуальним, тобто складається з протилежностей, які живлять одна одну, контрастують, по черзі виступають фігурою і тлом. Щоб оцінити одну, ми маємо […]...
- І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів – поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”. В основу сюжету покладено легенду з літопису. Сина половецького хана князь Володимир узяв у полон […]...
- Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною […]...
- Шлях Одіссея як шлях випробувань характеру і розуму людини Проблема Одіссея – “ненависний безсмертним богам”, так називає його Еол. Чому ненависний? Можливо, тому що він поставив себе на один рівень з богами? Конфлікт з Посейдоном та його сином Поліфемом – це конфлікт людини з безжальною і жорстокою природною стихією, набагато сильнішою і непередбачуваною, та тупою несправедливою силою і обмеженим, майже не розвиненим розумом. Разом з тим людина весь час намагається довести свою силу, витривалість, першість у оточуючому світі. Вірогідно, […]...
Categories: Твори з літератури